20. Генезис українського національного руху в першій половині х1х ст. “руська трійця”. Кирило-мефодіївське товариство.

Модерний український рух формувався в результаті синтезу цих ідей з німецьким філософським романтизмом.Подібно до решти таких рухів він розпочинався з т.зв. “збирання спадщини” – історико- етнографічних пошуків інтелігенції (різночинної за походженням), результатом якого стало формування ідейної концепції “українського народу” як історичної, територіальної та культурної спільноти з власним символом -козацтвом. Одночасно, після появи в 1799р.“Енеїди”І.Котляревського та школи його епігонів (“котляревщини”) розпочинається зростання нової української літературі, заснованої на народній розмовній мові та сюжетах-образах з життя простонароддя. Вихід в 1840 р. “Кобзаря” Т.Шевченка став епохальним явищем не лише для літератури – стало утверджуватися уявлення про українську мову як мову високої культури, що належить самобутній окремій етнічній спільноті. Тим самим ставилась під сумнів ходяча версія про “малоросійську гілку єдиного російського народу”(показово, що це покоління вітчизняної інтелігенції стало впроваджувати й новий етнонім–Україна, ”український народ” і т.п.).

Симптоматично, що вже в 40-і рр. Х1Х ст. намітилась тенденція переходу новопосталого “українства” до наступної стадії – вироблення політичної ідеології та програми. Цю тенденцію пов’язують з київським осередком української інтелігенції – Кирило-Мефодіївським товариством. Його виникнення датують поч.1846 р., а саму ініціативу створення – з викладачем історії Київського університету М.Костомаровим, чиновником-юристом М.Гулаком та студентом-випускником В.Білозерським. Судячи з “Закону Божого, або книги буття українського народу”, яка вважається основним ідеологічним документом цього осередку, кількох його прокламацій - звернень та ін.матеріалів,ядром ідеології братчиків була ідея слов’янської федерації – добровільного рівноправного об’єднання слов’янських народів, кожен з яких повинен звільнитися від пригнічення й створити“власну Річ Посполиту” - демократичну республіку. Центр федерації “братчики” розміщували саме в Києві. Саме на ідеологічних принципах- “братчиків” - федералізму, демократії й політичного ненасильства – український національний рух розвивався аж до 1917 р..

В Західній Україні генезис “української “течії мав деякі особливості. Початки “українства” пов’язуються з гуртком студентів Львівської греко- католицької семінарії та університету, що виник бл. 1832 р. За іменами засновників– М.Шашкевича, І.Вагилевича та Я.Головацького – за ним закріпилась назва“Руської трійці”. Притому, що діяльність цього осередку не вийшла за культурні рамки,а вершиною цієї діяльності вважається видання літературно-фольклорного альманаху “Русалка Дністрова”(1836), вона стала явищем справді рубіжним. Бо, по-перше,саме вона започаткувала модерну україномовну літературу (як ознаку появи національного руху). По-друге, саме “Руська трійця” вперше стала ідентифікувати “русинів Австрії” як частину того ж народу,що мешкає і в Наддніпрянщині. Принциповим був і той момент, що діячі “трійці” вважали становище русинів пригніченим, несправедливим, тимчасовим і були принципово переконані в перспективі його подолання. Це надавало ідейнийстимул їхній подальшій діяльності.Так що їхня духовна ініціатива була звернена в майбутнє.

Однак, після появи“Русалки Дністрової” львівський гурток був ліквідований властями разом з греко-католицькою митрополією. Політико-ідеологічне керівництво, отже, за-лишалось за духовенством, що принесло суперечливі наслідки під час Великої Австрійської революції 1848-49 рр..