6. Моніторинг антропогенного впливу на грунт

Внаслідок масового розорювання природної рослинності прискорилася водна ерозія – лінійний розмив та площинний змив грунтів. Водна ерозія буває нормальна і прискорена. Нормальна ерозія грунту розвивається на територіях, не порушених господарською діяльністю людини. Прискорена (антропогенна) водна ерозія має місце там, де нераціональна господарська діяльність активізує природні ерозійні процеси і пов’язана з інтенсивним використанням земельних угідь. Розорювання схилів, особливо крутих та надмірне випасання худоби на схилах сприяє швидкому утворенню вимоїн, лощин та ярів після зливових дощів та навесні талими водами. Посилює водну ерозію і площинний змив – сукупність процесів руйнування верхнього шару грунту дощовими і талими водами, що стікають у вигляді пластових потоків по схилах крутизною понад 10. У результаті площинного змиву утворюються змиті (еродовані) грунти. На інтенсивність площинного змиву впливають довжина і крутизна схилу, інтенсивність опадів чи сніготанення, характер покриття рослинністю, особливості агротехніки.

Засолення грунтів – процес накопичення розчинних солей у грунті. Спричинює формування солончакуватих (глибинне засолення) і солончакових (поверхневе засолення) грунтів. Первинне засолення грунтів відбувається природним шляхом у результаті випаровування грунтових вод. Вторинне засолення грунтів зумовлене в основному надмірним штучним зрошенням і має негативний вплив на чорноземні грунти. Основними причинами деградації грунтів при зрошенні є надмірні норми поливу, зрошення мінералізованою водою, відсутність дренажної системи, а також гідроізоляції вздовж каналів, контролю за подачею води. Засолення грунтівнегативно впливає на рослини у звязку з підвищенням осмотичного тиску грунтових розчинів і токсичної дії окремих іонів (особливо натрію і хлору). Найшкідливішим є содове засолення. Навіть за незначного накопичення в грунті соди різко зростає його лужність, руйнуються структурні агрегати, погіршуються водно-фізичні властивості, грунтова маса злипається у брили, на поверхні утворюється кірка. В кінці 1980-х років у Шевченківському районі зрошувалося близько 12 тис. га орних земель. У зв’язку з реорганізацією колгоспів зрошення земель у нашому районі припинено.

7. Визначення гранулометричного складу грунту

Гранулометричним складом грунту називають віднсний по масі вміст груп частинок або фракцій грунтурізноівелечини, вираженої у відсотках до загальної маси абсолютно сухого грунту. Для його визначення проводиться так званий гранулометричний аналіз, що складається з розділення наважки грунту на його складові фракції частинок та уламків та подальше визначення відсоткового вмісту кожного компоненту фракції до маси наважки.

Гранулометричний склад є однією з найважливіших характеристик грунт, що має визначне значення для оцінки його фізикомеханічних властивостей при використанні йог в якості основи, середовища і матеріала для будівництва дорог.

8. Визначення вологості грунту

Не маючи спеціальних вимірювальних приладів, визначити оптимальні строки і норми витрати води при зрошенні важко. Так чи інакше, для цього важливо якомога точніше знати, яка вологість грунту (у тому числі у відсотках польової вологоємності).

У книзі Дж. Дженіка «Основи садівництва» є таблиця, яка може допомогти садівнику оцінити «на дотик» вологість грунту середнього та легкого механічного складу.

З неї випливає, що суха грунт порошкоподібних, польова вологоємність її практично дорівнює 0.

Іноді грунт розсипається і не скочується в грудку. Значить, вона має критичну вологість - польова вологоємність її менш 25%.

Коли грунт скочується в грудку, то при декількох кидках він розсипається, це означає, що польова вологоємність 25-50%, грунт помірно волога і настав термін поливу.

Майте на увазі: на піщаних грунтах скатані грудки більш пухкі й ламкі при будь-якій з перерахованих ступенів вологості.

При 50-75% польової вологоємності ступінь вологості грунту хороша. У цей час грунт скочується в грудку. І навіть якщо ви п'ять разів його кинете, він не розсипається. При здавлюванні грунту вона злегка буде липнути до рук.

Відмінна ступінь вологості при 75-100% польової вологоємності. Про неї можна судити з того, що грунт скочується в міцний клубок, дуже податлива при стисненні, легко злипається. Якщо грунт здавити сильніше, до пальців прилипне досить великий грудочку.

І зовсім погано, якщо грунт занадто вологий, вище польової вологоємності. Іноді при сильному стисненні з грудки можна вичавити трохи води. Поливати при такому її стані не тільки марнотратно, але навіть шкідливо.