інформаційний радіовиступ.

5. Структура радіоповідомлення.

6. Анонс радіоповідомлення. Лідова система подачі радіоповідомлення.

7. Правило основних запитань в радіоповідомленні.

8. Мова інформаційного радіоповідомлення:

• милозвучність української мови;

• стиль мови інформаційного радіоповідомлення;

• складні скорочення;

• імена;

• цифри (порівняння, перерахунок, образна інтерпретація);

• цитати (короткі, поширені, на початку та наприкінці повідомлення, прямі та непрямі);

• географічні назви.

9. Індивідуалізація та персоніфікація в новинах на радіо: за і проти.

Питання для самоперевірки

1. Дослідити в ефірі загальнонаціональних радіостанцій специфіку викладу спеціальних типів новин.

Практичне завдання

1. Записати випуски новин однієї радіостанції (ранковий, денний та вечірній).

2. Проаналізувати специфіку посилання на джерело інформації.

3. Дослідити, які різновиди радіоповідомлень найчастіше використовуються в новинах.

4. Розкодувати три радіоповідомлення. Проаналізувати їх структуру.

5. Скласти два інформаційних радіоповідомлення, використовуючи цифри, дати, складні географічні назви та власні імена.

6. Скласти два радіоповідомлення з використанням різних видів цитат.

7. В запропонованому тексті розширити “тайм-елемент”.

8. Запропонувати новий варіант радіоповідомлення, змінивши форму подачі статистики (виділити важливі цифри, використати перерахунок, образну обробку цифр).

9. Скоротити цитати в запропонованому повідомленні, використавши прийом “полегшення цитат” (переказ, скорочення, фрагмент цитати).

10. Прочитати замітку в газеті. Істотно скоротити її для подачі на радіо. Принцип відбору: зайва багатослівність, бажання надати закінчену форму. Обґрунтувати необхідність скорочень.

Самостійна робота студентів

1. Дослідити дотримання вимог до мови інформаційного радіоповідомлення. Записати порушення в зошит та виправити їх.

2. Зробити тези статті Миколи Лесюка “Ан, ніт, як кажуть у нас...” .

3. Ознайомитися зі статтею Михайла Солнцева “Язык мой – друг мой, или как? Правила телевизионной речи”.

Рекомендована література

1. Гальперин Ю. В эфире – слово. – М.: Искусство, 1977.

1. Дончик В. Мова не винна (Про суржик, двомовність і грамотність на українському ТБ) // Слово і час. – 2001. – № 2. – С. 68-74.

2. Жанры радиожурналистики: Учебное пособие для вузов / В.В. Смирнов. – М.: Аспект Пресс, 2002. – С. 49-60.

3. Лесюк М. Ан, ніт, як кажуть у нас... (Українське мовлення в аудіовізуальних ЗМІ – дуже зросійщене) // Слово. – 2003 р. – 20 лютого.

4. Летунов Ю. Время. Люди. Микрофон. М.: Искусство, 1974. 

5. Лизанчук В. Проблеми функціонування української мови і засоби масової інформації // Вісник ЛНУ. – Серія: Журналістика. – Львів, 1995. – С. 82-87.

6. Лизанчук В. Радіожурналістика: засади функціонування. Підручник. – Львів: ПАІС, 2000. – С. 113-115.

   1. Миронченко В. Основи інформаційного радіомовлення. – К., 1996. – С. 124-141, 243-257.

   2. Миронченко В. Центральна постать радіомовлення // Журналіст України. – 2001. – № 4. – С. 20-24.

   3. Мелани Бачина. Ведущий информационной программы // ТРК. – 2001. – № 5. – С. 47-49.

   4. Окара А. Полтавський “суржик” та духовне плебейство // Слово і час. – 2000. – № 12. – С. 52-56.

   5. Папуша О., Матвійчук Ю. Особливості ведення інформаційних передач у практиці національного радіо та радіо “Ера” // Журналіст України. – 2001. – № 6. – С. 3-6.

   6. Радиожурналистика: Учебник / Под ред. А.А. Шереля. – М.: Изд-во Московского университета, 2000. – 480 с.

   7. Скуратівська Я., Жежера Н. Ведення передач у формі гри” // Журналіст України. – 2002. – № 2. – С. 22-24.

   8. Солнцев М. Язык мой – друг мой, или как? Правила телевизионной речи // ТРК. – 2001. – № 4. – С. 66-67.

   9. Федорчук Л. Мовна політика українських телеканалів, або “чого ж нас вчить голубий екран?” // Ex professo: Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: Дніпропетровського університету, 2001. – Вип. 3. – С. 446-449.

   10. Цвик В. Введение в журналистику. – М.: Изд-во МНЭПУ, 1997.

   11. Щир О. Використання засобів стилістичного синтаксису в електронних засобах масової комунікації // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повідомл. восьмої Всеукр. конф., Львів, 24-26 жовтня. 2003 р. / НАН України. ЛНБ ім. Стефаника. НДЦ періодики; За ред. М.М. Романюка. – Львів, 2003. – С. 494-495.

Тема 7 інформаційний радіорепортаж

Репортаж – жанр інформаційного радіомовлення, що оперативно та яскраво передає інформацію з місця подій.

Найважливіша специфічна риса репортажу – “ефект присутності” – не імітаційний прийом, а реальний доказ того, що публіцист описує подію, яка він особисто ним спостерігає. Автор є безпосереднім учасником подій, до яку намагається привернути увагу слухацької аудиторії. Репортаж не може бути написаний зі слів очевидців. Репортер має право навести репліки, свідчення очевидців чи учасників подій, але вони будуть лише своєрідною цитатою в тексті, у якому головну роль виконує репортер. Автор репортажу – не обов’язково дійова особа події (хоча може бути нею, наприклад, у матеріалах типу “репортер змінює професію”), але він завжди активний спостерігач і коментатор події. Події в репортажі не інсценуються, а відтворюються в усій повноті. Іншими словами, репортаж – публіцистичний жанр, що дає наочне уявлення про подію через безпосереднє сприйняття автора – очевидця чи учасника події.

Існують такі різновиди репортажу:

• подієвий;

• подієвий (змонтований в студії);

• проблемний;

• пізнавальний;

• ускладнений інтерв’ю;

• ускладнений коментарем;

• тематичний.

У мові та стилі репортажу можуть бути два мовленнєвих початки: документальність і художність, які повинні існувати в ідеальному балансі, якщо буде переважати художність – то репортаж виявиться белетристикою, а якщо документальність – то сухим та нецікавим.

Репортаж є одним з найефективніших жанрів, оскільки поєднує в собі переваги оперативної передачі інформації з її аналізом. Як і будь-якому інформаційному жанру, репортажу властиво специфічне відтворення часу й простору. Час у репортажі дискретний (переривчастий), умовний, тому що не відповідає за тривалістю реальному часу описуваної події, але він завжди рухається в один бік – від початку опису події до його завершення.

Це жанр фабульний, оскільки його основу становить послідовний опис події.

Природотворчі елементи репортажу:

• послідовне відтворення події;

• наочність;

• образна аналітичність;

• емоційний стиль оповіді;

• активна роль особистості.

Наведені нижче приклади доводять, що найчастіше в інформаційних випусках використовуються подієві та проблемні репортажі.

1-й випуск (“Наше радіо”)

Музичний джингл радіостанції “Наше радіо”: “Наше радіо”.

Рекламний джингл, що персоніфікує ведучого цієї години: Він такий самий чоловік, як і інші: у нього, навіть, є животик. Найголовніше для нього – бути природним. Він – Олександр Расказов – найближчий до вас на “Нашому радіо”.

Артем Коваленко: 18.00 у нашій столиці. Кінець роботі – вінець Вам на голову, шановні! Тож будьте янголами. Будемо відпочивати разом. Але почнемо, як зазвичай, з новин.

Завершилися україно-румунські переговори щодо будівництва каналу “Дунай – Чорне море”.

“Міжнародна ізоляція загрожує Україні, якщо вона не буде боротися з поширенням СНІДу,” – впевнені в спеціальній парламентській комісії.

Центвиборчком відклав реєстрацію Володимира Нечипорука – кандидата в Президенти України.

В ефірі “Нашого радіо” – новини. У студії – Артем Коваленко.

Україно-румунські переговори щодо будівництва каналу “Дунай – Чорне море” завершилися сьогодні в Києві. Далі розповідає наш кореспондент Надія Рехтіна..

Надія Рехтіна: Спірна ситуація між Україною та Румунією навколо відновлення каналу “Дунай – Чорне море” не змінилася після сьогоднішніх переговорів. Як і раніше, Румунія стурбована, що таке будівництво зашкодить екосистемі Дунаю, а Україна вважає, що румунська сторона просто не хоче втратити свою монополію на судноплавний канал до Чорного моря.

Після сьогоднішніх переговорів: головна вимога румунської сторони – це повна інформація від експертів щодо екологічних наслідків будівництва каналу. Українська сторона, у свою чергу, очікує конкретних запитань від Румунії. Обидві сторони погодилися з тим, що подібні консультації відбудуться ще через певний час. Надія Рехтіна.. “Наше радіо”.

Артем Коваленко: Нагадаю, що першу чергу каналу “Дунай – Чорне море” Україна повинна здати до Дня незалежності. Проти будівництва каналу виступає сусідня Румунія.

“Міжнародна ізоляція загрожує Україні, якщо тут не боротимуться з поширенням СНІДу,” – впевнена Надія Чорновусенко – вповноважена щойно створеної спеціальної тимчасової комісії при Верховній Раді з питань боротьби зі СНІДом. Також вона назвала ряд проблем, які сьогодні найбільше хвилюють представників комісії.

Надія Чорновусенко: “Це відсутність або низька ефективність державних програм, некорегованість розвитку епідемії, недостатнє фінансування, і мусимо сказати про те, що навіть існує певна загроза міжнародної ізоляції України по даних питаннях. Відрадно сказати про те, що депутати розуміють проблему.”

Артем Коваленко: “20 депутатів, що ввійшли до складу комісії, представляють майже всі парламентські фракції”.

Відкласти реєстрацію самовисуванця Володимира Нечипорука кандидатом в Президенти вирішила Центральна виборча комісія. Вона перевірить на відповідність законам передвиборної програми Нечипорука: він пропонує заборонити Комуністичну та Соціалістичну партії. Нагадаю, за Законом про вибори у програмах не можуть міститися заклики до обмежень прав та свобод громадян.

Це було останнє повідомлення випуску про головні події дня, що минає. За годину почуємося.

Джингл інформаційного випуску новин: Новини на “Нашому радіо”. Ближче в кожній події.

Наступні два приклади продемонструють вміння робити анонсування одного випуску новин у попередньому (10.00 та 11.00 від 22.07.2004).

2-й випуск (“Наше радіо”)

Музичний джингл радіостанції “Наше радіо”.

Рекламний джингл, що персоніфікує ведучого цієї години: Він має свій власний нічний клуб, але його улюблена справа – бути в прямому ефірі. Він – Юрій Калашников. Найближче до вас на “Нашому радіо”!

Юрій Калашников: Так, если бы вы тоже были свидетелями того, как госпожа Валерская уходит из студии – у вас бы тоже, может быть, остановилось сердце. Но мы продолжаем. Сейчас 10.00, и мы открываем новый музыкальный час на нашей волне. Здравствуй, дорогая страна!

Джингл інформаційного випуску новин.

Артем Коваленко: Невпізнаним залишається тіло одного з гірняків, які загинули на шахті “Красно-Лиманська”.

“Пенсійна реформа виведе зарплати з тіні”, – вважає директор департаменту регулювання зарплати.

Симферопольська “Таврія” залишається у правлінні Кримського Уряду.

В ефірі “Нашого радіо” – випуск новин. У студії – Артем Коваленко.

Невпізнаним залишається тіло одного з гірняків, які загинули на шахті “Красно-Лиманська”. Досі також нічого не відомо про долю п’яти шахтарів, що зникли без вісти під час вибуху. Цієї ночі рятувальники мали обстежити місце аварії і почати пошуки шахтарів. Нагадаємо, метан вибухнув у понеділок увечері. З 48 гірняків живими залишилися 12.

Сьогодні, у другий день жалоби похорони шахтарів відбудуться в Димитрові, Красноармійську, Родинському та у Добропіллі.

“Вивести зарплати із тіні допоможе пенсійна реформа”, – вважає директор департаменту з питань регулювання зарплати Олександр Товстенко.

Олександр Товстенко (на тлі шуму в залі для прес-конференції): Працівники сьогодні вже зацікавлені в тому, щоб роботодавець всю нараховану зарплату розкривав у своїх нормативних документах, а ця заробітна плата буде на рахунках його працівників, і з її розміру вже нараховуватиметься пенсія.

Артем Коваленко: Так вважають державні чиновники. Та чи будуть працівники вимагати від роботодавців легалізації зарплати? Ми поцікавилися думкою киян з цього приводу.

Стріт-ток (на фоні шуму вулиці):

• Сьогодні про це зарано думати: я ще доволі молодий.

• В нашем государстве – нет: слишком много проблем появится.

• Так как в нашем обществе несовершенно законодательство – тогда незачем и бороться.

Артем Коваленко: За даними Міністерства праці та соціальної політики України, найвищими зарплати є у сфері авіатранспорту, а найнижчими – у сільському господарстві.

Симферопольський футбольний клуб “Таврія” залишається у правлінні Кримського Уряду та місцевих підприємців. Російським бізнесменам не вдалося вмовити власників клубу продати першого чемпіона України з футболу. Проект придбання “Таврії” передбачав окрім значних інвестицій зміни в керівництві та тренерському штабі. Як передає сайт “Наш спорт”, найбільш імовірним претендентом на посаду тренера “Таврії” був Ігор Шалімов. Він повідомив, що провів переговори з урядовцями та акціонерами “Таврії”, проте запропоновані умови їх не зацікавили. Раніше Ігор Шалімов тренував елістинський клуб “Ураван” (Росія) і після звільнення наразі залишається без роботи.

Це було останнє повідомлення випуску. Про збирання в Дніпропетровську автобусів з китайських запчастин слухайте за годину. Почуємось.

Джингл інформаційного випуску новин: Новини на “Нашому радіо”. Ближче в кожній події.

3-й випуск (“Наше радіо”)

Музичний джингл радіостанції “Наше радіо”: “Наше радіо”.

Рекламний джингл, що персоніфікує ведучого цієї години: Він знає, як зібрати кулемет, щоб не залишилося зайвих деталей. Втім, такі знання йому вже не знадобляться. Він – Юрій Калашников. Найближчий до вас на “Нашому радіо”.

Юрій Калашников: А ще я знаю, як розібрати не тільки кулемет, а ще й автомат.

Джингл інформаційного випуску новин.

Артем Коваленко: До епіцентру вибуху на шахті “Красно-Лиманська наближаються в ці хвилини рятувальники.

“Постачальники пального вирішили підняти ціни на бензин”, – заявив Антимонопольний комітет.

Автобуси з китайських комплектуючих випускатимуть у Дніпропетровську.

В ефірі “Нашого радіо” – випуск новин. У студії – Артем Коваленко.

Тепер докладно. “До епіцентру вибуху метену на шахті “Красно-Лиманська” спробують зараз підійти рятувальники”, – повідомила “Нашому радіо” прес-секретар Державного комітету з нагляду за охороною праці в Донецькій області Марина Нікітіна.

Марина Нікітіна (на фоні шуму офісу): “Было закачано 7 тясыч кубических метров азота, для того, чтобы понизить температуру выработки и облегчить работу граноспасателей, которые физически не могут туда подойти. Дальше шлюзовым методом создаются перемычки, охлаждается температура, потом разгонзируется, проходят граноспасатели – и так через каждые сто метров. Цикл занимает около шести часов. Планируется произвести разведку, для того, чтобы обнаружить последних потерпевших.

Артем Коваленко: Додам, що рятувальники мали обстежити виробітку цієї ночі, однак не зробили цього через високу температуру.

“Нафтопереробники та основні постачальники пального почали переговори щодо підняття цін на бензин”, – про це повідомив Антимонопольний комітет, який застеріг нафтотрейдерів від укладання домовленостей, які б призвели до подорожчання. У комітеті вважають, що економічних підстав для зміни вартості бензину немає.

Автобуси з китайських комплектуючих випускатимуть у Дніпропетровську. Більше знає про це наш місцевий кореспондент Катерина Осельчик.

Володимир Яцуба (на фоні шуму, специфічного для фойє): Вже двадцять шостого липня у Дніпропетровськ прибудуть перші китайські автобуси, і найближчим часом вони з’являться на міських маршрутах.

Катерина Осельчик: Проте “транспортувати автобуси з Китаю дуже невигідно: простіше налагодити їх виробництво безпосередньо в Дніпропетровську”, – таку думку висловив віце-президент Пекінської автомобілебудівної компанії Гао Че Фен, і його підтримав губернатор Дніпропетровщини Володимир Яцуба.

Володимир Яцуба: Наше настроение такое – мы не хотим отдать этот бизнес ни одному региону Украины. Мы хотим это вместе с вами организовать на территории Днепропетровской области.

Катерина Осельчик: Пекінський автомобілебудівний холдинг випускає різні модифікації автобусів за мерседесівською ліцензією. Налагодити їх виробництво в Дніпропетровську зможуть у кращому разі наприкінці року. Задля прискорення процесу вже зараз шукають виробничий майданчик. На Дніпропетровщині сподіваються, що тут не лише збиратимуть машини, але і частково вироблятимуть для них деталі, зокрема шини, акумулятори й корпуси.

Катерина Осельчик для “Нашого радіо” із Дніпропетровська.

Артем Коваленко: Це було останнє повідомлення. Почуємося за годину.

Джингл інформаційного випуску новин: Новини на “Нашому радіо”. Ближче в кожній події.

Юрій Калашников (на фоні музичного джингла інформаційного випуску): Ділове життя.

Артем Коваленко: Нещодавно гравець “Супер-лото” виграв джек-пот 3 мільйони 650 тисяч гривень. Як швидко переможець отримав гроші розповідає Генеральний директор Української національної лотереї Михайло Побединський.

Михайло Побединський: Игрок получил свои деньги на слудующий день после своего обращения к нам. Он позвонил по телефону, сказал, что это он выиграл данный приз, заказал деньги. На слудующий день он приехал в Киев, часть денег (небольшую суму) он получил наличными, а остальные деньги были переведены на его счет.

Музичний джингл інформаційного випуску.

Юрій Калашников (на фоні музичного джинглу): Наша погода.

Артем Коваленко: Ну а теперь о погоде.

Юрій Калашников: Что говорят синоптики? А послушайте здесь. В ближайшие сутки погода в Украине существенно не изменится: будет жарко, при этом в ряде регионов пройдут кратковременные дожди и грозы. Как сообщили в Гидрометцентре, страна находится между двумя циклонами – теплым на Западе и холодным на Востоке. В четверг 22 июля атмосферный фронт Запада обусловит в Западной части кратковременные дожди и грозы, местами град и шквал до 15-20 метров. На остальной территории – лишь днем местами пройдут кратковременные дожди и грозы. Местами (посміхається)! Ветер преимущественно северо-западный 5-10 метров в секунду, температура воздуха днем +26-31°C, , лишь на севере Левобережья циклон принесет прохладный воздух: днем +20-25. В Киевской области днем местами кратковременный дождь, гроза, температура воздуха – 27-29 выше нуля, по области – 26-31.

Класичним різновидом жанру є репортаж, що звучить безпосередньо з місця подій, наприклад з відкриття виставок, олімпіад, чемпіонатів. Інформаційна програма (радіо “Ера”, уривок)

Марина Іллєнко: До художніх галерей приєдналася ще одна. Нині на вулиці Стрітенській, 4/13, працюватиме нова галерея “Знак”, що організована при культурному центрі “Сіфрія”. На відкритті першої виставки побувала наша кореспондентка Тетяна Селезньова.

Тетяна Селезньова: Невеличке приміщення, багато світла, фортепіано. Галерея нагадує дитячу кімнатку, сповнену фантазіями, але не за обстановкою, а за психологічним наповненням. Автор першої виставки молдавський художник Дан Єсиненку. Увагу глядачів одразу привертають дві велетенські риби на полотні, які танцюють у темних водах чи то моря, чи то океану. Загальному подиву і захопленню не було меж. Картина справді унікальна і варта того, щоб її виставляли одну-єдину. “Іноді полотна розумніші за самого митця, і можуть розказати про себе набагато більше, ніж він сам”, – стверджує мистецтвознавець і художниця Ірина Клімова.

Ірина Клімова: Захотелось нарисовать рыбу. Существуют какие-то архетипы, которые сложились и подсознательно существуют в голове у мастера. На самом деле, рыба – таинственное создание, которое спит и не закрывет глаз. В еврейской традиции это очень важный и емкий символ. Наверняка, и в христианстве тоже.

Тетяна Селезньова: Під знаком мистецтва в галереї об’єднуватимуться художники найрізноманітніших жанрів й уподобань, але за цікавим принципом. Говорить директор культурного центру “Сіфрія” Владлен Портніков.

Владлен Портніков: Здесь будут выставляться художники разных национальностей, которые прониклись идеей гуманизма, идеей творчества, идеей дружбы между народами, между людьми. Их не должно интересовать, кто какой национальности, а должно интересовать, это хорошие люди или плохие.

Тетяна Селезньова: До вересня у новонародженій галереї “Знак” будуть експонуватися найкращі роботи Дана Єсиненку, зібрані за останні роки творчості, інтернаціонального за походженням і за способом життя митця. Тетяна Селезньова. Радіо “Ера – FM”.

Щоденник Олімпіади (радіо “Ера”)

Звукова заставка, яка ототожнює програму (на фоні грецької мелодії): Слухайте “Щоденник Олімпіади” – це новини з перших рук.

Антон Шульга: Вітаю вас, шановні слухачі. У Києві 15 година, сім з половиною хвилин. Я вітаю всіх українців з тим, що сьогодні до скарбнички збірної України потрапила ще одна золота нагорода. Рівно о 12-й годині за київським та афінським часом на Олімпіаді завершилися змагання жінок у стрільбі з пневматичного пістолета з відстані 10 метрів. Другу золоту медаль Україні принесла чемпіонка світу 2002 року 19-річна студентка Чернігівського технологічного університету Оксана Костевич. Запеклою була боротьба у фіналі. До речі, Оксана потрапила до фіналу з останнім кваліфікаційним результатом, тобто вона взагалі могла туди не потрапити. Зараз на зв’язку з Афін наш кореспондент Ольга Самар.

Ольга Самар: Вітаю, Антоне. Вітаю усіх слухачів радо “Ера”. Ну що ж, сьогодні ледь сонце встигло досягти свого зеніту, як українська збірна збагатилася ще одним золотом. Дуже несподівано 19-річна чернігівська дівчинка Оксана Костевич здобула свою золоту медаль у стрільбі з десяти метрів з пневматичного пістолета. Все розвивалося приблизно за таким сценарієм, як у Сіднеї, коли ніхто не очікував нагороди від Миколи Мільчева. Оксана Костевич у попередніх змаганнях показала лише восьмий результат. І, звісно, після такої стрільби ніхто не міг сподіватися на медаль. Сьогодні ми спробуємо зв’язатися з Оксаною, взяти у неї бліц-інтерв’ю і дізнатися, як вона сама сприймає цю перемогу, наскільки вона була готова стати олімпійською чемпіонкою в Афінах – 2004. Звісно, в Оксани були вже нагороди, великі перемоги, у цьому році на Чемпіонаті Європи вона показала другий результат, а також другий результат на Кубку світу, але ж, погодьтеся, – це зовсім різні категорії.

Антон Шульга: Олю, ми сподіваємося, що вам вдасться зв’язатися з Оксаною Костевич і ми матимемо інтерв’ю з олімпійською чемпіонкою. Розкажи, будь ласка, на яких змаганнях ви перебуваєте зараз, які ще сьогодні плануєте відвідати. Чи можливо, щоб ви побачили сьогодні Олега Лисогора – нашу вечірню надію української збірної?

Ольга Самар: Ми перебуваємо на тенісних кортах, оскільки о 17-й годині тут розпочнеться матч за участю Тетяни Перебийніс, яка вийде на корт проти мадагаскарської тенісистки Далі Ранріа Стефі. О 20-й годині ще більш цікавий матч, оскільки Тетяна Перебийніс у парі з Юлією Бейгельзімер гратимуть проти Мартіни Навратілової та Лізи Раймонд. Це, дійсно, варто побачити, і я думаю, що ми пожертвуємо фіналом з плавання, оскільки туди надзвичайно складно потрапити. Для прикладу, акредитовано близько 20 тисяч журналістів, а місць для преси у басейні виділено близько трьохсот. Тож, розумієте, що на українську делегацію дісталося максимум чотири квитки.

Сьогодні непогані результати показали наші вітрильники на чолі з дворазовою бронзовою призеркою двох олімпіад Атланти і Сіднею Русланою Таран. Наші дівчата зараз балансують між 5 і 6-м місцем, але це надзвичайно високий результат. І якщо відбуватимуться ще 12 перегонів, все може кардинально змінитися. І я не здивуюся, якщо вітрильниці вистрілять, як і Оксана Костевич сьогодні. Адже Руслана дуже добре знає цю акваторію, всі вітрові умови, оскільки вона живе і тренується тут. Її чоловік, Ігор Токовий, один із тренерів грецької національної збірної з вітрильного спорту. І ми пов’язуємо свої сподівання з нашим українським екіпажем.

Антон Шульга: Дякую, Оле. Я сподіваюсь, що тобі буде, що повідомити сьогодні ввечері. А я нагадаю, що Тетяна Перебийніс стартує сьогодні о 17.00. Цікавими буде побачити змагання з 47-річною Мартіною Навратіловою, якій і програти буде не прикро, але хотілося б, щоб наші дівчата виграли у титулованих американських суперниць. Це ті змагання, за якими стежитимуть наші кореспонденти безпосередньо на трибуні. Звичайно ж, ми будемо інформувати і про змагання в плавальному басейні, де Олег Лисогор пливе на стометрівці. Це його коронна дистанція. І не зважаючи на високу конкуренцію, ми сподіваємося на нашу перемогу.

Під час спортивних змагань світового значення в ефірі радіо використовують анонси спортивних репортажів з метою залучити слухачів для подальшого прослуховування радіоматеріалу. Спонсорами трансляцій усіляких видовищних подій, у тому числі спортивних змагань нерідко виступають відомі торговельні марки, тому анонси і репортажі мають рекламний характер.

Анонс репортажів з Олімпійських ігор в Афінах (“Наше радіо”)

Ведучий: “Наше радіо” та торговельна марка “Чернігівське” – офіційний партнер Національного олімпійського комітету України представляють: 10 жіночих збірних з гандболу у двадцяти матчах визначать півфіналістів на Олімпіаді в Афінах, 10.20 – це час виходу на “Нашому радіо” програми “Наші олімпійці”

Прямі включення з Афін, рекорди та досягнення наших спортсменів, переживання та емоції. Найцікавіше з Літніх Олімпійських ігор чекає на вас о 10.20 у програмі “Наші олімпійці”. Вболіваємо за наших разом!

Спонсор програми – торговельна марка “Чернігівське” – офіційний партнер Національного олімпійського комітету України.

“Чернігівське” – краще разом!

“Lg Караоке-Тур” (“Наше радіо”)

Сергій Медвєдєв: Здравствуйте! Мы говорим не только слушателям “Нашего радио”, а и всей стране, и в частности городу Чернигову, где сейчас проходит “LG Караоке-Тур”, где сейчас находится наш человек Елена Потоцкая. Елена, доброе утро! Рассказывай, что там сейчас происходит.

Олена Потоцька: Доброе утро, Сергей. Доброе утро, вся Украина. Сейчас я нахожусь на Красной площади города Чернигова, где собрались люди, чтобы поучаствовать в отборочном конкурсе “LG Караоке-Тура”. Сейчас у нас проходит первый отборочный тур, в котором принимают участие люди в трех группах: мужчины, женщины и дети. Самым интересным моментом было участие маленькой девочки – самой молодой участницы, которая, возможно, займет первое место. Но это решать жюри. Люди участвуют очень активно, бодро. Вот уже выглянуло солнышко, хотя с утра шел дождь.

Сергій Медвєдєв: Елена! Большое спасибо! Мы буквально через час выйдем с тобой на связь, и ты нам расскажешь, как же дальше продвигаются события. А я хотел бы пригласить всех жителей Чернигова. Приходите, приводите своих детей, потому что это реальный шанс стать известным и популярным. А также напомню, что за неделю до проведения тура в каждом городе проводится акция: все покупатели продукции, отмеченной специальной наклейкой, получают возможность принять участие в розыгрыше многочисленных призов, главным из которых является система DVD Караоке, который состоится в день проведения “Караоке-Тура” в 16.00, то есть, например, в 16.00 сегодня в Чернигове. А также все участники “LG Караоке-Тур” получат скидку на сумму 100 гривен для приобретения “LG Караоке” от LG.

Питання для обговорення

1. Визначення радіорепортажу як жанру.

2. Функціональні, родові та видові особливості радіорепортажу.

3. Подія в двох ракурсах (інформація від двох репортерів).

4. Змістовні параметри понять “радіорепортаж” і “репортажний метод”.

5. Специфіка подієвості радіорепортажу.

6. Позиція журналіста у відборі події для радіорепортажу та участь у ній.

7. Подія в житті та подія в ефірі радіо.

8. Різновиди радіорепортажу.

9. Методики роботи над радіорепортажем.

10. Стиль та ритм репортажу.

11. “Ефект присутності” та “ефект співучасті”.

12. Основні “ролі” репортажних картинок.

13. Герой, свідок, потерпілий в репортажі.

14. Колективний портрет в репортажі.

Питання для самоперевірки

1. Специфіка подачі географічних назв у радіоповідомленні. Навести приклади.

Практичне завдання

1. Вибрати місце для свого майбутнього репортажу та спробувати надиктувати на плівку свій текст (бажано на тлі шумових ефектів).

2. Прослухати запис. Знайти помилки, невдалі місця. Спробувати зрозуміти їх причини: хвилювання, невміння імпровізувати, виділіти основне, цікаве, характерне.

3. Повторити запис декілька разів, поки не відчуєте впевненість у собі, поки ваш текст не буде стислим, точним, у ньому не залишиться повторів, зайвих слів, плутанини. Відзначити слабкі моменти в кожному варіанті запису.

4. Дати прослухати запис аудиторії під час практичного заняття й уважно вислухати зауваження та поради.

5. Створити протокольний, подієвий, проблемний та пізнавальний репортажі.

6. Описати жанрові ознаки власних репортажів.

7. На практичному занятті написати сценарій у три рядки такого повідомлення: “Машина з дороги звернула в річку” (про героїчний вчинок водія, що різко з’їхав з траси, щоб врятувати від наїзду маленьку дитину).

8. Продовжити роботу над репортажем-замальовкою “Дитяча залізниця”, використовуючи відповідні стильотворчі та формотворчі елементи, що ритмічно відрізняються між собою: “Прибуття потягу”, “Відправлення потягу”, “Краєвиди навколо”, “Зоопарк”, “Акваріум”, “Тераріум”.

9. Під час практичного заняття обмінятися матеріалами з одногрупниками та відредагувати їх.

Самостійна робота студентів

1. Прослухати інформаційні випуски, записати їх на плівку.

2. Розкодувати та проаналізувати репортажі у випусках новин.

Рекомендована література

1. Гальперин Ю. В эфире – слово. – М.: Искусство, 1977.

2. Дончик В. Мова не винна (Про суржик, двомовність і грамотність на українському ТБ) // Слово і час. – 2001. – № 2. – С. 84-95.

3. Жанры радиожурналистики: Учебное пособие для вузов / В.В. Смирнов. – М.: Аспект Пресс, 2002. – С. 49-60.

4. Летунов Ю. Время. Люди. Микрофон. – М.: Искусство, 1974. 

5. Лесюк М. Ан, ніт, як кажуть у нас... (Українське мовлення в аудіовізуальних ЗМІ – дуже зросійщене) // Слово. – 2003. – 20 лютого.

6. Лизанчук В. Проблеми функціонування української мови і засоби масової інформації // Вісник ЛНУ. – Серія: Журналістика. – Львів, 1995. – С. 82-87.

7. Лизанчук В. Радіожурналістика: засади функціонування: Підручник. – Львів: ПАІС, 2000. – С. 113-115.

8. Миронченко В. Основи інформаційного радіомовлення. – К., 1996. – С. 124-141, 243-257.

9. Миронченко В. Центральна постать радіомовлення // Журналіст України. – 2001. – № 4. – С. 259-263.

10. Папуша О., Матвійчук Ю. Особливості ведення інформаційних передач у практиці національного радіо та радіо “Ера” // Журналіст України – 2001. – № 6. – С. 3-6.

11. Радиожурналистика: Учебник / Под ред. А.А. Шереля. – М.: Изд-во Московского университета, 2000. – 480 с.

12. Скуратівська Я., Жежера Н. Ведення передач у формі гри” // Журналіст України. – 2002. – № 2. – С. 22-24.

13. Федорчук Л. Мовна політика українських телеканалів, або “чого ж нас вчить голубий екран?” // Ex professo: Збірник наукових праць. – Дніпропетровськ: Дніпропетровського університету, 2001. – Вип. 3. – С. 446-449.

14. Цвик В. Введение в журналистику. – М.: Изд-во МНЭПУ, 1997.

15. Щир О. Використання засобів стилістичного синтаксису в електронних засобах масової комунікації // Українська періодика: історія і сучасність: Доп. та повідомл. восьмої Всеукр. конф., Львів, 24-26 жовтня 2003 р. / НАН України. ЛНБ ім. Стефаника. НДЦ періодики; За ред. М.М. Романюка. – Львів, 2003. – С. 494-495.

Тема 8 інформаційне радіоінтерв’ю

Радіо за своєю природою є діалогічним. Саме тому інтерв’ю є одним з найхарактерніших жанрів для радіомовлення.

Інтерв’ю – розмова журналіста з політичним, громадським чи іншим діячем, зазвичай призначена для передачі по радіо, що являє собою форму творчої співпраці журналіста з людиною (чи групою осіб), найбільш компетентною у певному питанні. Суттєвою особливістю цього жанру є те, що факти, події, явища характеризуються і оцінюються особою, з якою журналіст веде бесіду [2, 95].

Інформаційним інтерв’ю вважається тільки в тому випадку, коли журналіст за мету має лише повідомлення інформації, отриманої від інтерв’юйованої особи, не намагаючись її коментувати. Але інтерв’ю буде повною мірою інформаційним, лише за умов, коли у відповідях співрозмовника буде зроблено акцент на питаннях: що? де? коли? у тому випадку, коли питання та відповіді почнуть розгортатися (чому? яким чином?), в результаті вийде аналітичний матеріал.

Специфіка інтерв’ю як жанру полягає в тому, що в його тексті основне місце займає погляд не автора, а співрозмовника журналіста. Це не означає, що голосу публіциста в інтерв’ю не чути, оскільки бесіда повинна спрямовуватися журналістом.

Форми інтерв’ю можуть бути різними:

• інтерв’ю-інформація;

• інтерв’ю-думка;

• інтерв’ю-емоція;

• соціологічне опитування.

За різновидами інтерв’ю поділяють на:

• інтерв’ю-діалог;

• інтерв’ю-монолог;

• інтерв’ю-полілог;

• інтерв’ю-повідомлення;

• інтерв’ю-замальовка;

• інтерв’ю-анкета;

• інтерв’ю-експрес;

• бліц-інтерв’ю;

• протокольне інтерв’ю;

• брифінг;

• прес-конференція.

Все це розмаїття інтерв’ю за сутністю своєю підкоряється двом найважливішим завданням: виявити точку зору співрозмовника з обговорюваного питання і розповісти про співрозмовника, створити його психологічний портрет.

В основі інтерв’ю лежить висловлювання співрозмовника – його мовлення, що відбиває особливості мислення. Надзвичайно важливо ці особливості вловити й зафіксувати. Висловлювання може бути зафіксоване як оперативний відгук на подію (інтерв’ю, мікроінтерв’ю). Але це може бути й розгорнутий монолог – відповідь на заздалегідь сформульоване та передане співрозмовнику запитання.

Текст інтерв’ю в більшості випадків являє собою своєрідний коментар того, що відбулося (чи що відбувається). У ньому панує не стільки факт, скільки відношення до нього.

Характерними є приклади радіопередачі “Vox Populi” на радіо “Ера”. Щодня у цій програмі ведучі разом з гостем у студії протягом години розглядають актуальне питання дня (наприклад, чи потрібна Україні ядерна зброя? чи є сенс вчитися за кордоном? чи хто може вважатися примадонною? що втратило мистецтво, придбавши цифрові фотоапарати?).

В цій програмі використовуються як інтерв’ю-портрет, так і інтерв’ю-анкета та опитування на вулицях міста.

“Vox Populi” (радіо “Ера”)

Ведучий: Отже, розпочалася наша рубрика, шановні добродії. Не баріться. 201-43-91, 201-43-93. Сьогодні ми говоримо про що?

Ведуча: Ядерну зброю. Чи потрібна вона Україні?

Ведучий: Будьте ласкаві, висловите свою думку, тому що час від часу в українському суспільстві і в українському політикумі виникають питання щодо того, аби власне знову нам створити ядерний потенціал. Нібито таким чином ми забезпечимо себе від усіх негараздів. Отже, вітаємо вас.

Слухач: Добрий день. Це турбує вас Сергій з Києва. Дуже дякую вам за те, що порушили таке питання. Я вважаю, що в Україні має бути ядерна зброя, бо у нас все-таки повинна бути сильна армія. Ми пам’ятаємо досвід 1917 року.

Ведучий: Скажіть, будь ласка. Ну, можливо, теоретично ми і повинні мати ядерну зброю, лише тільки теоретично. А чи знаєте ви, скільки потрібно грошей на утримання цієї зброї. Наприклад, ядерні заряди необхідно змінювати кожні 5-6 років. А в самих цих зарядах необхідно змінювати прилади кожні 3-4 роки, які коштують, уявіть собі, не менше одного мільйона доларів! Україна таке потягне?

Слухач: Потягне, я думаю, якщо буде менше фінансувати різноманітні антиукраїнські організації типу Московський патріархат або Ленінський комсомол.

Ведуча: Тобто все потрібно кинути на ядерну зброю?

Ведучий: А чим же ми тоді відрізнятимемося від жителів Північної Кореї? Реального постраху привід там вже давно існує. Враховуючи ті витрати, що робить Корея на ядерну зброю, мешканцям цієї країни не вистачає в день на примітивне горнятко рису. Що ж говорити про Україну?

Ведуча: Та будемо ми всі тоді тут сидіти, затягнемо паски...

Ведучий: Ало! Слухаємо! Наступний слухач.

Слухачка: Здравствуйте. Вы все судите, Виталий. А цыплят по осени считают. А ведь нам все тогда дешевле будет: и русская нефть, и не нужно пугать корейской чашкой риса. В Израиле есть только ядерное оружие, предоставленное Америкой, а собственных ресурсов нет никаких – и живут, не бедствуют. Мы на потеху всему миру сделали термоядерный стриптиз.

Ведучий: Дякуємо. Нам зрозуміла ваша думка. Можливо є раціональне зерно й у ваших словах. Наступний слухач. Вітаємо.

Слухач: Ало. Доброго дня. Андрій. Київ. Низький рівень життя мешканців Північної Кореї не тому, що в них є ядерна зброя, а тому що там комуністичний режим, комуністична власність на засоби виробництва. А у Франції, де є ядерна зброя, рівень життя зовсім інший.

Ведучий: Так, у Франції величезний державний бюджет! Вони мають можливість утримувати ядерну зброю. А в Україні? Де нам взяти 6-7 мільярдів доларів на рік, щоб якісно утримувати ядерний потенціал? Де ці гроші?

Слухач: Необхідно створити іншу буржуазну систему, яка б створила цей бюджет.

Ведучий: Можливо, ви праві.

Ведуча: Виходить, що теоретично це можливо, а практично на сьогодні – ні.

Ведучий: В ефірі наступний слухач. Говоріть, будь ласка. Доброго дня.

Слухач: Ви питаєте, де взяти гроші? Я вам відповім. Не треба красти. І тоді все у нас буде: і бюджет, і зброя.

Ведуча: Та ви знаєте, крадуть скрізь. У багатьох країнах існують проблеми з корупцією.

Ведуча: Дуже цікаво, що всі наші слухачі висловлюються за ядерну зброю.

Ведучий: Ви знаєте, колись Катерина ІІ своїм помічникам платила найвищу зарплату, що, наприклад, у 100 разів перевищувала зарплату чиновника середньої ланки. Але все одно вони крали і систематично звинувачувалися у корупції.

Слухач: Ало. Це знову Андрій. Я пропоную не тримати ядерну зброю, оскільки це дійсно страшні гроші та жахливий вплив на довкілля. Найкраще вступити до НАТО. І нехай нас прикриває та ж Франція, Британія, де високий рівень життя, але вистачає і на ядерну зброю.

Ведучий: Ну останнім часом ми це робили. Але зараз внесли зміни у військову доктрину. І тепер подивимось, що з цього вийде. Прошу, наступний слухач.

Слухачка: Маргарита. Киев. Меня поражает узость мышления предыдущих ваших оппонентов. “Не нужно давать воровать”. А зачем мы все даем воровать? Это, во-первых. Во-вторых: нам нужно разобраться с тем оружием, что у нас есть. У нас большое количество оружия, срок годности которого истек, и нам не хватает денег на его утилизацию. О каком ядерном вооружении может идти речь?

Ведучий: Я абсолютно з вами згодний. Надамо можливість висловитися наступному слухачеві. Слухаємо вас.

Слухач: Я проти того, щоб Україна зараз мала ядерну зброю, тому що ми були б ще в більшій залежності від Росії, яка б обслуговувала цю зброю, і яка за допомогою нашої зброї ще більше впливала на світову політику, а українська влада все більше б прислухалася до думки МЗС Росії. Дякую.

Ведучий: Дякую. Але, на жаль, наш час в ефірі практично вичерпаний. Як говорив Бальзак: “Кожна влада має свої проблеми”. Але з іншого боку, шановні мої слухачі, необхідність ядерної зброї в Україні – це питання, яке залишається відкритим та продовжуватиме мусуватися. Ти згодна зі мною?

Ведуча: Голос народу ми принаймні почули. Почули те, що думають з цього приводу наші слухачі, і визначили, на що вони орієнтуються.

Ведучий: А прихильникам ядерної зброї хочу нагадати. Не забувайте, будь ласка, Новобогданівку, Артемівськ. І ще – Чорнобиль. Це йдеться про мирний атом! Що ж тоді говорити про ядерну зброю. Це інформація для роздумів.

Головне в кожному інтерв’ю – спонукати слухача до відповідальності за власне життя, позначити моральні орієнтири тощо. При цьому журналісти постійно варіюють питаннями до співрозмовника – від особистих до загальних.

Доречними в роботі журналіста, що бере інтерв’ю, є поради Уолтера Бінгхема та Брюса Мура:

• знаходьте та використовуйте приємні асоціації;

• дозволяйте інтерв’юйованому почувати себе невимушено і бути готовим розповідати;

• не ставте запитань прямо доти, доки не переконаєтеся, що інтерв’юйований готовий дати бажану інформацію і дати її точно;

• слухайте;

• дайте співрозмовнику розповісти повністю свою історію, потім допоможіть доповнити її;

• будьте чесні та щирі, що значно краще, ніж бути хитрим;

• уникайте ролі вчителя.

Питання до співрозмовника мають бути легко зрозумілими та нескладними. Одне питання не повинно містити в собі декілька коротких запитань, оскільки інтерв’йований або заплутається, або дасть відповідь тільки на частину. Журналіст ані жестами, ані емоціями не повинен підказувати співрозмовнику відповіді на запитання.

Джерелами інформації та способами отримання інформації для майбутнього інтерв’ю можуть бути:

• опитування тих, хто добре знає майбутнього співрозмовника (колеги, друзі, знайомі, родичі, сусіди тощо):

• спілкування з колегами редакції, що мали справу з майбутнім інтерв’юйованим;

• вивчення матеріалів преси, якщо інтерв’юйований уже ставав предметом інтересу журналістів;

• знайомство з результатами його професійної роботи;

• самоосвіта, тобто придбання достатньої компетенції в тій галузі, де співрозмовник є фахівцем;

• вивчення його пристрастей, звичок, інтересів;

• пошук біографічних зведень про нього тощо.

Інтерв’ю може існувати як окрема програма, так і в складі репортажу, повідомлення, цілої передачі.

Щоденник Олімпіади (радіо “Ера”, уривок)

Антон Шульга: Сьогодні до мене підходять люди, які цікавляться спортом час від часу, наприклад, під час олімпіади. Вони в мене запитують: “А скільки нагород вже здобуто? Які прогнози? Де українські спортсмени ще можуть сподіватися на олімпійські винагороди?” Про це з Іваном Федоренко, першим віце-президентом Національного олімпійського комітету говорив наш колега Михайло Герасименко. Отже, Іван Федоренко.

Іван Федоренко: У нашій делегації 24 спортсмени, які завоювали чемпіонські звання на європейських та світових змаганнях. Якщо кожен з них підтвердить своє звання, розумієте, який буде результат? Але до Олімпійських ігор готуються й інші країни, які, можливо, не брали участь в останніх чемпіонатах, наприклад, китайці, які приблизно півроку ніде не світилися. Ігри є ігри, і перемагає сильніший.

Михайло Герасименко: Коли кажемо про медалі, то в першу чергу згадуємо Яну Клочкову. А які ще перспективні види спорту? На що б ви звернули увагу наших слухачів, які зараз знаходяться біля приймачів? За якими змаганнями їм краще всього стежити і вболівати?

Іван Федоренко: Це стрільба кульова і стендова. Сьогодні Чуйко за стільки років підготовки готова показати високий результат, як і інші дівчата в нашій команді. Наприклад, у важкій атлетиці я розраховую більше на дівчат. Далі стрільба із лука. Я розумію, що нам важко буде змагатися з дівчатами з Південної Кореї, де стрільба із лука входить до обов’язкових дисциплін у школі. Це також греко-римська та вільна боротьба. Це жіноча гандбольна команда. На сьогодні Національний олімпійський комітет зробив все можливе для того, щоб команда підготувалась. І наше прохання до Президента України – дати громадянство двом росіянкам, які давно вже грають у запорізькій команді і мають українські корені. Вони беруть участь в олімпіаді тільки зі згоди Національного олімпійського комітету Росії. Вони теж сьогодні готові показати і дати бій.

Антон Шульга: Отже, ми почули думку Івана Федоренка. Дякуємо.

Щоденник Олімпіади (радіо “Ера”, уривок)

Антон Шульга: Ми пам’ятаємо, наскільки несподіваним для нас 2000 року був успіх на круглому стенді Миколи Мільчева. Чемпіон Сіднеївської олімпіади дав інтерв’ю нашому кореспонденту Михайлові Герасименко.

Михайло Герасименко: Пане Миколо, з яким настроєм ви приїхали до олімпійських Афін?

Микола Мільчев: З бойовим. Зрозуміло, що кожен спортсмен має свої мрії.

Михайло Герасименко: Кого на сьогоднішній момент ви вважаєте головним конкурентом?

Микола Мільчев: У нашому виді спорту бере участь 41 спортсмен, серед яких три олімпійські чемпіони, 7 чемпіонів світу, а також срібні та бронзові призери чемпіонатів світу (їх близько десяти), а також близько десяти переможців Кубка світу. У цьому виді спорту дуже серйозний склад. Ліцензії виграли найсильніші. Ми очікуємо складної боротьби.

Михайло Герасименко: Чи задоволені ви рівнем та умовами підготовки напередодні Олімпійських ігор?

Микола Мільчев: Нарешті було виконано план підготовки до Олімпійських ігор не тільки у цьому виді спорту, а й в інших. Відчутно збільшилась фінансова підтримка. У нас дуже потужний склад збірної, і нам потрібна лише фортуна.

Михайло Герасименко: І наостанок. Що б ви хотіли побажати слухачам, які зараз нас чують? Отже, побажання від Миколи Мільчева – олімпійського чемпіона Сіднея.

Микола Мільчев: Дуже хотілося б, щоб наші вболівальники з великим задоволенням провели свій час в період олімпіади біля телевізорів і з усією душею вболівали за нас.

Антон Шульга: Звичайно, ми будемо переживати і за Миколу Мільчева, і за інших наших олімпійців.

Щоденник Олімпіади (радіо “Ера”, уривок)

Антон Шульга: У нас є сподівання на наших українських стрибунів. Для Олени Жупини афінська олімпіада вже буде третьою, і спортсменка сподівається показати тут свій найкращий результат.

Михайло Герасименко: Олено, для вас це вже третя олімпіада. Як ви порівнюєте між собою всі ці три олімпіади за видовищем, вимогами, умовами?

Олена Жупина: За умовами всі ігри схожі між собою. За відчуттями – Атланту, як мої перші олімпійські змагання, я не зможу забути ніколи. Це було для мене незабутнє свято. Сьогодні я спокійніше до всього ставлюся. Хоча відкриття було грандіозним. Але відкриття кожної олімпіади відбувається не щодня, тому запам’ятовується надовго. І дійсно, саме цього спортивного свята намагається досягнути кожний спортсмен. І побувати тут, подивитися – це здорово!

Михайло Герасименко: Чи відрізняється басейн, в якому ви виступатимете від попередніх?

Олена Жупина: Стрибковий басейн знаходиться в закритому приміщенні, оскільки відкритий басейн є дуже незручним для нашого виду спорту (сонце, вітер, дощ). Звичайно, всі басейни різняться один від одного, як у нас, в Україні, так і за кордоном. Але десять метрів для стрибка залишаються завжди.

Михайло Герасименко: З яким настроєм ви приїхали сюди, і як готуєтеся до змагань: ви сконцентровані в собі, чи намагаєтесь не напружуватися, розслабитися?

Олена Жупина: Давайте поговоримо про це після старту.

Михайло Герасименко: Що ви можете сказати про своїх суперниць, кого ви вважаєте найголовнішими?

Олена Жупина: Всі спортсменки готуються, всі хочуть виступити вдало. І всі, хто виступають на цьому снаряді є моїми суперницями. Хоча лідерами є німки, китаянки, австралійки, канадки, росіянки. Ви бачите, я не можу когось виокремити, оскільки олімпіада – це лотерея.

Михайло Герасименко: Тобто на олімпіаді немає слабких суперниць?

Олена Жупина: Ви праві. Не буває.

Михайло Герасименко: Ми бажаємо вам успіху, і наостанок хотілося б почути побажання радіослухачам.

Олена Жупина: Вболівайте за наших спортсменів, підтримуйте нас. Це дійсно допомагає. Всім бажаю удачі, везіння і гарного настрою.

З метою дати загальну характеристику тієї чи іншої особи ведучі використовують бліц-інтерв’ю, що триває 1-2 хвилини. Питання можуть бути найрізноманітнішими, щоб показати героя програми – як громадського діяча, так і товариша, члена родини, батька, матір, сина тощо.

“Персона грата” (радо “Ера”, уривок)

Інна Кузнєцова: Про нього можна прочитати, що він народний артист Радянського Союзу і великий талант, з одного боку. Самозванець, нездара – з іншого. Серед найвідоміших його фільмів – “Чорна Рада”, “Москаль-чарівник”, “Бабин Яр”, отримали, м’яко кажучи, неоднозначну критику. Я, Інна Кузнецова, представляю гостя програми “Персона грата” – Миколу Засеєва-Руденка.

Бібліографія: Микола Засеєв-Руденко, режисер, сценарист, актор. Народився 1 червня 1933 року в Києві. У 1952 році закінчив театральну студію при Київському театрі російської драми імені Лесі Українки. У 1972 – Ленінградський державний театр, музики й кіно, режисерський факультет, майстерня Георгія Товстоногова. Поставив півтора десятки фільмів, серед яких “Чорна Рада”, “Москаль-чарівник”, останній його фільм – “Бабин Яр”.

Інна Кузнецова: Така коротка, скупа довідка, і в нашій студії я вітаю Миколу Вікторовича Засеєва-Руденка. Добрий день.

Микола Засеєв-Руденко: Добрий день.

Інна Кузнецова: Короткий бліц. Мої запитання.

(Музично-звукова заставка, що вказує на те, що зараз буде бліц-інтерв’ю).

Інна Кузнецова: Ваше життєве кредо?

Микола Засеєв-Руденко: Вперед.

Інна Кузнецова: Найбільше надбання?

Микола Засеєв-Руденко: Моя дружина.

Інна Кузнецова: Невдача?

Микола Засеєв-Руденко: Їх не було.

Інна Кузнецова: Яка таємниця відома всім?

Микола Засеєв-Руденко: Без коментарів.

Інна Кузнецова: Хто ви більше: Засеєв чи Руденко?

Микола Засеєв-Руденко: І те, й інше.

Інна Кузнецова: Ваш улюблений фільм?

Микола Засеєв-Руденко: “Колись в Америці”.

Інна Кузнецова: Яку б роль хотіли зіграти?

Микола Засеєв-Руденко: Хемінгуея.

Інна Кузнецова: Чому не зіграли? Ніхто не пропонував?

Микола Засеєв-Руденко: Я зіграв цю роль у фільмі “Москва – Генуя”, але вона була невеликою. Для цього я познайомився з його працями, творчістю. І хотілося б зіграти його ще.

Інна Кузнецова: Ви епатажна людина?

Микола Засеєв-Руденко: Так.

Інна Кузнецова: Чи любите ви жінок?

Микола Засеєв-Руденко: Дуже.

Інна Кузнецова: Як ви почуваєтеся сам на сам із Засеєвим-Руденко?

Микола Засеєв-Руденко: Абсолютна гармонія.

Інна Кузнецова: Чи пов’язує вас щось з Сежи Мулатовою?

Микола Засеєв-Руденко: Дуже велика дружба та щира повага до неї.

Інна Кузнецова: Ваша улюблена страва?

Микола Засеєв-Руденко: Вареники.

Інна Кузнецова: З чим?

Микола Засеєв-Руденко: З картоплею та грибами.

Інна Кузнецова: Вам буває соромно за якісь свої вчинки?

Микола Засеєв-Руденко: Буває.

Інна Кузнецова: Тож у нашій студії – Микола Вікторович Засеєв-Руденко, людина, життєве кредо якої – вперед, яка дуже любить жінок, і, очевидно, його дружині дуже пощастило, бо вона є його найбільшим надбанням. Людина, яка не мала невдачі, і яка хотіла б ще раз зіграти Хемінгуея.

Сьогодні в умовах ринкової економіки інтерв’ю може мати рекламний характер.

Програма “Робота твоєї мрії” (“Наше радіо”)

Джингл радіопрограми “Робота вашої мрії”: Вибір професії сьогодні. Робота вашої мрії стає ближче на “Нашому радіо”. Розповідають найвідоміші люди країни.

Ведучий: Сьогодні на зв’язку з нашою програмою ведучий телепрограми “Світ спорту” Першого Національного – Дмитро Шимберко. Доброго дня, Дмитро. Перш ніж почати розмову, хотілося б спитати, як давно ти працюєш ведучим спортивної програми?

Дмитро Шимберко (по телефону): На посаді саме ведучого спортивної програми “Світ спорту” я почав працювати у жовтні 2002 року.

Ведучий: Скажи, будь ласка, чи досить просто журналістської освіти, щоб вести таку специфічну програму?

Дмитро Шимберко (по телефону): Я думаю, що це не є найголовнішим. Тут, взагалі можна не мати журналістської освіти. Найголовніше – це бажання людини. І всі можливі освіти у світі не варті нічого, якщо у людини немає бажання.

Ведучий: Чи є у тебе ідеали в роботі?

Дмитро Шимберко (по телефону): Насправді, нічого ідеального немає, тобто в кожного є свій стиль. Я наприклад, відслідковую стиль роботи іншого журналіста, іншого ведучого, дивлюся, які в нього сильні сторони, що могло б стати у принагоді особисто для мене, і, можливо, з боку подивитися, що він робить не так, або не так, як я це бачу. Тобто у кожної людини своє бачення.

Ведучий: Ти спілкуєшся не лише з людьми спорту. З якими людьми тобі найцікавіше?

Дмитро Шимберко (по телефону): Взагалі-то я спілкуюсь з багатьма людьми, і у кожної людини є чому повчитися. Дуже цікаво спілкуватися зі справжніми професіоналами в будь-яких сферах, у будь-яких галузях. І коли уважно слухаєш цю людину – тоді розумієш, чому вона досягла успіху.

Ведучий: З чого, на твою думку, треба розпочати пошук роботи?

Дмитро Шимберко (по телефону): Перш за все, треба шукати ту роботу, яка б збігалася з хобі; працювати там і займатися тією справою, яка найбільш лежить до душі, якою ти дуже сильно гориш.

Ведучий: А що є ключем до успіху у твоїй професійній кар’єрі?

Дмитро Шимберко (по телефону): Кожного дня просто дивитися на світ по-новому.

Ведучий: На зв’язку з нами був ведучий програми “Світ спорту” Першого Національного Шимберко Дмитро. Пам’ятайте, про вас завжди піклується Державна служба зайнятості, що є партнером програми “Робота твоєї мрії”. З питань працевлаштування звертайтеся до центрів зайнятості за місцем проживання. Надання консультацій, виплата допомоги, перекваліфікація та працевлаштування. Вони працюють, щоб працювали ви.

Джингл програми: Програма виходить за підтримки Державної служби зайнятості. Знайдемо роботу разом!

Питання для теоретичного опрацювання

1. Визначення поняття радіоінтерв’ю.

2. Змістовні параметри інтерв’ю як жанру та інтерв’ю як методу отримання інформації в радіожурналістиці.

3. Різновиди радіоінтерв’ю залежно від типу матеріалу, специфіки організації інтерв’ю, предмета, співрозмовника, способу спілкування, форми.

4. Джерела інформації та способи отримання інформації для майбутнього інтерв’ю.

5. Попередня підготовка до радіоінтерв’ю:

• максимально докладне знайомство з темою

• “домашня робота”;

• “телефонна підготовка”;

• психологічна підготовка (запитання для створення певної атмосфери розмови).

6. Методологія та методика запитань у радіоінтерв’ю.

7. Процес ведення радіоінтерв’ю.

• моделі інтерв’ю: “лійка” та “перевернута лійка”, змішані варіанти;

• функціональні групи запитань;

• особливості моделювання (закриті та відкриті запитання, запитання з попереднім поясненням та “накат” запитань тощо ).

8. Методи і специфіка фіксування відомостей під час ведення інтерв’ю.

9. Що і як необхідно фіксувати під час інтерв’ю?

10. Етика й естетика поведінки інтерв’юера в ефірі.

Практичне завдання

1. Сядьте зручно перед мікрофоном і спробуйте поставити запитання уявному співрозмовнику на якусь тему без попередньої підготовки. Після цього ще раз обміркуйте своє запитання та задайте його знову. Напишіть найбільш компактний варіант на папері, намагаючись запам’ятати зміст того, що написали, та повторіть перед мікрофоном ще раз. Порівняйте всі три варіанти. Порівняйте вдалі та невдалі фрагменти: зміст запитання, побудову фрази тощо.

2. Створіть власні інтерв’ю декількох видів.

3. Опрацьовуючи теоретичний матеріал та аналізуючи інформаційні передачі місцевого та національного радіомовлення, треба навчитися:

   • безпомилково визначати групи критеріїв, за якими класифікуються радіоінтерв’ю, й уміло користуватися ними залежно від типу співрозмовника, конкретної ситуації, в якій може опинитися журналіст;

   • оволодіти специфікою загальної, конкретної та психологічної підготовки до ведення інтерв’ю певного виду;

   • оволодіти мистецтвом ставити запитання – відкриті й закриті, головні й контрольні, нейтральні й підказуючі;

   • навчитися вести різностильові інтерв’ю: інформаційні й особові, імпровізовані й підготовлені, протокольні й дискусійні, полемічні й сатиричні;

   • навчитися постійно контролювати достовірність інформації в ході інтерв’ю;

   • навчитися готувати в прямому ефірі інтерв’ю як завершений журналістський твір;

   • правильно фіксувати відомості, свідомо обираючи технічні засоби запису;

   • етично поводитися в ефірі;

   • оволодіти практичними навичками монтажу власних радіоінтерв’ю.

4. Під час практичного заняття обмінятися створеними інтерв’ю з одногрупниками та відредагувати їх.

Питання для самоперевірки

1. Природотворчі елементи репортажу.

2. Чому подієвий репортаж вважають найбільш оперативним жанром?

3. Яким чином використовують шумові ефекти в репортажі?

Самостійна робота студентів

1. Прослухати радіопрограми, в яких використовують інтерв’ю та записати їх на плівку.

2. Розкодувати та проаналізувати інтерв’ю у випусках новин.

Вправи для роботи в аудиторії

1. Розробити питання для інтерв’ю на подану тему.

2. Вправа “змінити запитання” (пропонується радіоінтерв’ю. Замість певного запитання необхідно придумати інше, близьке за темою, але відмінне за формою й тоном).

3. Вправа “запитання з відповіді”. У поданому інтерв’ю необхідно вказати на можливості “зачіпок на відповіді”.

4. Вправа “змінити напрям бесіди”. В запропонованому інтерв’ю знайти відповідь, яка уводить від теми бесіди, або занадто розпливчаста. Необхідно знайти місце для “особистого питання”.

5. Вправа “змінити початок матеріалу”. Пропонується інтерв’ю з нецікавим повільним початком. Необхідно придумати інший, більш енергійний та оригінальний, не порушуючи концепцію матеріалу.

Рекомендована література

1. Вказівки продюсерам Бі-бі-сі. – К.: КІС, 1998 – 288 с.

2. Григораш Д. Журналістика у термінах і виразах. – Львів, 1974.

3. Жанры радиожурналистики: Учебное пособие для вузов / В.В. Смирнов. – М.: Аспект Пресс, 2002. – С. 73-83.

4. Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості: Навчальний посібник. – Львів: ПАІС, 2000. – 180 с.

5. Корконосенко С.Г. Основы журналистики: Учебник для ВУЗов. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 287 с.

6. Основы творческой деятельности журналиста: Учебник для студентов вузов по спец. «Журналистика» / Ред.-сост. С.Г. Корконосенко. – СПб.: Знание, 2000. – 272 с.

7. Миронченко В. Основи інформаційного радіомовлення. – К., 1996. – С. 269-275.

8. Миронченко В. Центральна постать радіомовлення // Журналіст України. – 2001. – № 4. – С. 259-263.

9. Михайлин І.Л. Основи журналістики: Підручник. – 3-є вид., доп. і поліпш. – К., 2002. – 284 с.

10. Смирнов В. Формы вещания: Функции, типология, структура радиопрограмм: Учебное пособие для студентов факультета журналистики. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 206 с.

11. Папуша О., Матвійчук Ю. Особливості ведення інформаційних передач у практиці національного радіо та радіо “Ера” // Журналіст України. – 2001. – № 6. – С. 3-6.

12. Радиожурналистика: Учебник / Под ред. А.А. Шереля. – М.: Изд-во Московского университета, 2000. – 480 с.

Тема 9 огляд на радіо

Огляд – це жанр журналістики, який містить оцінки сукупності однорідних фактів з певної сфери життєдіяльності людей протягом певного часу і має на меті дати аудиторії об’єктивну й цілісну картину дійсності, своєрідну панораму життя, одну із його сфер.

На радіо інформаційний огляд у стислій, лаконічний формі використовують з метою довести до відома слухачів основні проблеми політичного, соціального, економічного, культурного та спортивного життя як у загальнонаціональному, так і регіональному та міжнародному масштабах.

Залежно від формату радіостанції огляди можуть бути як нейтральними, так і рекламними та замовленими.

Інформаційні радіостанції мають більш розширені та ґрунтовні огляди. Тут працюють досвідчені оглядачі, які мають широке, панорамне бачення світу, вміють вгадувати тенденції розвитку явищ політичного життя, економіки, соціальної сфери, мистецтва тощо.

На музичних радіостанціях цей жанр має поверховий та рекламний характер.

Великого значення в оглядах набувають інтригуючі ліди, як привертають увагу слухачів до певних подій, явищ, видань тощо.

Різновиди оглядів

• загальний;

• тематичний;

• інформаційний;

• рекламний.

Найстарішим тематичним різновидом цього жанру на радіо вважається огляд преси, оскільки першими радіоповідомленнями, які звучали ще на початку ХХ століття, були вирізки з газет, що мали пропагандистський характер. Передача в ефір необроблених спеціально для радіо газетних матеріалів була однією з найбільших помилок перших ведучих: саме тому інформаційні випуски були тривалими, нецікавими і викликали незадоволення слухачів.

Огляд преси – жанр публіцистики, який являє собою форму рецензування. Від літературної рецензії відрізняється специфікою об’єкта розгляду: аналізує періодичне видання – газету, журнал, а також матеріал, переданий по телебаченню чи радіомовленню.

Огляд зарубіжної преси (радіо “Ера”)

Звукова заставка, що ототожнює огляд іноземної преси на цій радіостанції: Цитати з газет різними мовами.

Ведучий (на фоні заставки): Ви чогось не зрозуміли? Не біда! Про все це дізнаєтесь з огляду зарубіжної преси на радіо “Ера – FM”!

Марина Іллєнко: Британці присвятили свої коментарі військовим заворушенням на півдні Іраку.

Німецькі газети коментують черговий корупційний скандал у Міжнародному олімпійському комітеті.

У студії з оглядом зарубіжної преси Марина Іллєнко. Мої вітання.

(Підвищення гучності музики).

Більшість британських газет у коментарях, присвячених зіткненням на півдні Іраку, вказують, що ситуація в країні сягнула критичної межі. Як наголошує газета “Індепендент”, відверта конфронтація відбувається між шиїтськими повстанцями Моктаде Асад та урядовими силами. Американці в даному випадку виступають як сили підтримки, адже йдеться про долю країни і про те, якими шляхами відбуватиметься розвиток Іраку в найближчому майбутньому: шляхом релігійного екстремізму або шляхом відносно нормального режиму за турецьким зразком.

Уряд Аїде Алавіна шкодує зусиль для нейтралізації шиїтських сил. Однак іракські війська часом не в змозі перемогти повстанців, яких підтримує шиїтське населення на півдні країни, у тому числі і в районі Бастри, де розміщені британські війська, – пише британське видання.

(Підвищення гучності музики та шелест газет).

Німецькі газети коментують черговий корупційний скандал серед членів Міжнародного олімпійського комітету. Нагадаємо, що члена МОК від Болгарії Івана Славкова було тимчасово усунено від виконання обов’язків у зв’язку з підозрою у хабарництві. Газета “Райніше Пост” пише: “Жак Роґе, який нині очолює Міжнародний олімпійський комітет рішуче налаштований стосовно боротьби з корумпованими структурами серед функціонерів. Це два досить складних завдання, але вже є і перші позитивні ознаки того, що він впорається з ними. Незадовго до початку Олімпійських ігор в Афінах, американські спортивні зірки були впіймані на вживанні заборонених медикаментів. Це сталося не в останню чергу завдяки рішучий політиці Жака Роґе. Не без його участі було накладено прокляття Міжнародного олімпійського комітету на Івана Славкова, що його вдалося викрити – це хороша новина, що звільнили цього функціонера – ще краща”.

(Підвищення гучності музики та шелест газет).

Більшість провідних чеських видань пишуть про справу 80-річного Карела Гофмана, колишнього високопоставленого комуністичного урядовця та директора державного телерадіомовлення, який почав відбувати чотирирічний термін ув’язнення за участь у радянській окупації в Чехословаччині у серпні 1968 року. Зокрема, газета “Право” вказує, що поведінка Гофмана, коли він не давав керівництву країни виступити в ефірі із заявою, що засуджує окупацію, була свідомим актом саботажу. З іншого боку, пише чеська газета, хвора 80-річна людина не повинна перебувати у в’язниці, тому передбачуване помилування президента Вацлава Клауса повинно бути надане на підставі похилого віку і слабкого здоров’я, а не на підставі того, що Гофман лише порушив закон про телерадіомовлення.

Тим часом газета “Чеська господарчі новини” вважає, що наміри Клауса, про які повідомлялося в пресі, перебувають за межею розуміння. Тільки абсолютно морально безпринципна людина може назвати дії Гофмана в ніч на 21 серпня 1968 року порушенням закону про телерадіомовлення.

Ще одна газета “Млада Фронта Днес” повідомляє, що справа Гофмана викликає скоріше співчуття, ніж ненависть, і вважає цілком нормальним, що президент Клаус розглядає можливість помилування. На думку газети, набагато гірше те, що комуністи, які підтримують Гофмана, не відмовились від позиції, що принесла приниження країні. Тим більше, що за результатами опитування громадської думки, близько 20% з ними згодні.

(Підвищення гучності музики та шелест газет).

Німецькі газети коментують і суперечку навколо реформи німецького правопису, яка знову спалахнула в країні. Цими днями найбільші газетно-журнальні видавництва “Шпігель” та “Аксель Шпрингер” вирішили повернутися до старих правил письма, що викликало надзвичайно бурхливу суперечку серед політиків, науковців та у пресі. Газета “Франкфуртер Руншау” підкреслює: “Такі видання, як “Більд”, “Шпігель”та “Франкфуртер Альгамаунт Цайтунг”, тобто ті, хто формує громадську думку, вирішили змовитися і тепер збираються вчити наших дітей правильно писати. А оскільки правильним може бути тільки те, чого раніше навчилася команда старців, то і мільйони школярів можуть вчитися мислити минулим. І тут не відіграє жодної ролі те, скільки їх батьки витратили коштів на нові підручники, скільки часу знадобилося для того, щоб вивчити нову орфографію. Прихильники повернення до старих правил також не зважають на те, що школярі вже вільно пишуть за новими правилами. Все ж таки ще є добродії, які готові повчити молодь, під чию сопілку слід танцювати в цьому суспільстві”.

(Підвищення гучності музики та шелест газет).

Оглядала для вас закордонну пресу Марина Іллєнко. Залишайтеся з нами на хвилі радіо “Ера – FM”.

Огляд зарубіжної преси (радіо Бі-бі-сі)

Юрій Кушко: Сьогодні часописи, зокрема в Німеччині, і не лише, жваво обговорюють низку демонстрацій, що прокотилися тією країною на знак протесту проти спроб канцлера Гергера Шредера реформувати систему соціальної допомоги Німеччини. Зокрема, столична “Даліна Цайтунг” вважає, що ті з німецьких політиків, які не вбачають у цих демонстраціях паралелі з подіями в НДР 1989 року, коли пав комуністичний режим, просто не беруть до уваги агресивний настрій суспільства, який зумовлений загальним розчаруванням тим, що коїться у країні.

Наталка Макойчук: Тим часом базована в Парижі “Інтернешнл Гарольд Трібюн” з цієї ж теми зазначає, що Східна Німеччина увесь час від об’єднання зазнавала серйозного безробіття, вказуючи на те, що реформа канцлера Шредера спрямовується на скасування допомоги для осіб, які вже тривалий час не можуть знайти роботи. А відтак, особливо постраждали, як зазначає газета, саме східні німці.

Юрій Кушко: Французька “Лє Монт” пише, що демонстрації в Німеччині породжують потужні тертя поміж соціал-демократів при владі. Це, у свою чергу, ставить партію перед загрозою розколу.

Наталка Макойчук: Усі провідні чеські часописи вміщують коментарі з приводу судової справи проти 80-річного Карела Гофмана, колишнього чільного комуністичного керівника та директора Державного телебачення і радіо колишньої ЧССР. Пан Гофман щойно розпочав термін чотирирічного ув’язнення за свою роль у радянській окупації Чехословаччини у серпні 1968 року.

Юрій Кушко: Часопис “Право” друкує доволі різнобічні враження від цього. Зокрема, редакційна стаття вказує, що поведінка Гофмана, який став на заваді того, щоб керівництво країни висловило своє засудження окупації радянськими військами, була просто спланованим актом саботажу.

Наталка Макойчук: З іншого боку, часопис вказує на те, що 80-річний старець не має відбувати термін ув’язнення. Часопис вважає, що президентське помилування у цьому випадку було б доречним саме на підставі похилого віку та поганого стану здоров’я підсудного, а не на підставі того, що пан Гофман лише порушив закон про засоби масової інформації.

Юрій Кушко: Саме такими були лише деякі з тем, які друкували сьогоднішні європейські часописи.

Ви слухаєте програму Української служби “Бі-бі-сі” з Лондона.

Огляд зарубіжної преси (радіо Бі-бі-сі)

Юрій Кушко: В ефірі Лондон. І ви слухаєте український випуск новин “Бі-бі-сі”, і у нас є час на огляд європейської преси. Європейські часописи переймаються переважно внутрішніми національними темами, тоді, як німецькі більше цікавляться економікою, а французькі – футболом.

Російські газети стурбовані темою відпусток на Чорному морі з огляду на конфронтацію між Москвою та Тбілісі. Так, зокрема, “Известия” скрушно відзначають, що грузинський президент особисто висловив попередження російським туристам, що його війська обстрілюватимуть кораблі, які подорожуватимуть з Росії до регіонів, які відкололися від Грузії. “Известия” пишуть з цього приводу так...

Ведуча цитує: “Російські туристи не переживають з приводу погроз Саакашвілі, оскільки вони подорожують на курорти Абхазії не морем, а сушею. Але мешканці Південної Осетії та Абхазії занепокоєні, що Тбілісі намагатиметься вести нову політику силового вирішення протистояння. Потому як Саакашвілі пообіцяв повернути незалежність Південній Осетії та Абхазії впродовж року, він не може собі дозволити сповільнити натиск”.

Юрій Кушко: “Красная звезда” також зауважує, що занепокоєння росіян викликають нові випадки обстрілів на кордоні з Південною Осетією та Абхазією, від яких страждає не лише місцеве цивільне населення, але навіть і російські урядовці. “Красная звезда” згадує про випадок, коли, російська парламентська делегація опинилась під вогнем поблизу селища Соробук і проводить паралелі з візитом Саакашвілі до Сполучених Штатів.

Ведуча цитує: “Можна собі лише уявити реакцію Америки, якби делегацію конгресменів США обстріляли у сусідній Аргентині не якісь бандити, а працівники служби безпеки. Неважко передбачити, де б опинились відразу американські кораблі, літаки та десантники. Росія ж на Кавказі поводиться стримано, хоч і ризикує тим, що таку стриманість будуть сприймати як ознаку слабкості”.

Юрій Кушко: Тим часом німецький “Таге Цайтунг” скритикував рекомендації Організації з економічного розвитку та співробітництва, які пропонують більш радикальну реформу ринку праці, ніж планує Німецький уряд. “Таге Цайтунг” зазначає...

Ведуча цитує: “Більш радикальні призведуть до зменшення прибутків працівників і у короткотерміновій перспективі – до сповільнення економіки. До того ж більш жорсткі реформи було важко відстоювати з політичних міркувань”.

Юрій Кушко: “Франкфурт Руншау” обурюється планами німецького уряду запровадити правило, за яким безробітники отримуючи допомогу тривалий час, повинні будуть використовувати власні статки до кінця, перш ніж допомогу буде їм відновлено.

Тим часом “Лє Монт” закликає французьку зірку Зінадіна Зідана не полишати національну збірну, адже його походження і слава є прикладом для наслідування молодих поколінь французів з-поміж етнічних меншин.

Футбольні пристрасті не згасають і у Британії. Англійська футбольна асоціація ухвалила, що Свен-Еран Еріксон і далі тренуватиме збірну Англії. Але схоже, що історія інтимних стосунків англійських футбольних посадовців не завершується. Вже у неділю в кількох англійських таблоїдах має з’явитися ексклюзивне інтерв’ю секретарки Еріксона пані Фарія Алам, яка за півмільйона фунтів погодилася поділитися подробицями свого роману як з Еріксоном, так і з Паліосом, а також назвати нові імена свої колишніх коханців з футбольної асоціації. Про футбольні романи далі розповідає Марта Шокал.

Марта Шокал: Засідання футбольної асоціації було таємним і проходило в одному з лондонських готелів, у якому саме, не знали навіть самі його учасники, яких везли туди в машинах із заштореними вікнами. Еріксона там не було. Про те, що він лишається тренером англійської збірної, він дізнався по телефону від свого агента, коли обідав. Причин, чому шведа виправдали, називають дві: перша – це тому, що він гарний тренер, друга – це те, що його звільнення коштувало б футбольній асоціації 14 мільйонів фунтів стерлінгів. Тому вище футбольне керівництво обмежилося невеликою заявою, в якій вказано, що Еріксону немає в чому виправдовуватися, а також пообіцяло відновлювати підпсовану репутацію англійського футболу. Тому досі в результаті найбільшого сексуального скандалу в англійській футбольній історії постраждали лише виконавчий директор Марк Паліос та його прес-секретар Колін Гібсон, які подали у відставку одразу після того, як стало відомо, що саме вони є замовниками компромату на Еріксона. Роботу втратила і 38-річна секретарка Фарія Алам, яка після спілкування з пресою планує отримати півмільйона фунтів стерлінгів. Вже в неділю кілька британських таблоїдів надрукують ексклюзивні інтерв’ю, де вона розповість не тільки про подробиці роману з Еріксоном та Паліосом, а й назве нові імена своїх колишніх коханців серед футбольних босів. Крім того, вона планує видати мемуари, де в деталях хоче описати мало не кожне побачення з обома чоловіками. Вона вже зізналася, що у ліжку Свен не такий енергійний, як його колега. Марта Шокал для Бі-бі-сі.

Юрій Кушко: В ефірі Лондон.

Огляд інтернет-видань (радіо “Ера”)

Звукова заставка, що ототожнює огляд іноземної преси на цій радіостанції: Відкрито високошвидкісний доступ до Інтернету без модема та комп’ютера – достатньо лише налаштувати свої приймачі на хвилю радіо “Ера – FM”. Слухайте огляд інтернет-видань.

Андрій Томський:

У Таїланді заборонили вакцину проти пташиного грипу.

Колишній наречений Брітні Спірс вирішив одружитися.

Дональд Дак отримав зірку на голлівудській алеї слави.

У студії з оглядом інтернет-видань Андрій Томський. Мої вітання.

У Британії серійний ґвалтівник, що відбуває довічне ув’язнення, виграв у Національну лотерею 7 мільйонів фунтів. Коли стало відомо про те, що 52-річний Ірворд Хуарт став мільйонером, він знаходився в одноденній відпустці. Режим в’язниці передбачає таке послаблення. Відповідно до британського законодавства, ув’язненим, що відбувають термін ув’язнення полегшеного режиму, дозволяють брати участь у лотереях, а також купувати виграшні облігації та брати участь у тоталізаторах. Однак після такого подарунка долі життя ув’язненого тільки погіршилося. Тюремна влада заявила, що тепер Хуарт буде переведений з більш суворим режимом. Чи будуть відпускати його на волю і надалі – невідомо. Подробиці на сайті www.lenta.ru.

“У Таїланді офіційно заборонено використання вакцини проти пташиного грипу”, – повідомляє сайт www.mig.novosti.ru. Крім того, документ, підписаний міністерством охорони здоров’я країни, забороняє імпорт, виробництво і продаж усіх видів вакцин. На порушників чекають термін ув’язнення і штраф, а для тих, хто захоче повідомити владі про цих порушників, створена спеціальна гаряча лінія і передбачена грошова винагорода. Місцеві медики вважають, що вакцинація зараз не допоможе зупинити епідемію і навіть побоюються, що вона тільки зашкодить. На їхню думку, вірус пташиного грипу, що є смертельно небезпечним, вступаючи в реакцію з вакцинацією, може ставати більш небезпечним. Подробиці на сайті www.mig.novosti.ru.

“Відомий поп-співак і колишній друг Бритні Спірс Джастін Тімберлейк збирається одружитися з Камерон Діаз”, – повідомляє сайт www.news.ru.com. Колишній соліст ЕмСі зробив пропозицію майбутній нареченій, яка на 9 років старша за нього, ставши на одне коліно і попросивши благословення її батьків і власної матері. Джастін вже навіть купив обручку для нареченої від Тіффані. На думку друзів, Камерон, яка раніше відкидала чутки про свій шлюб, зараз виглядає схвильованою.

“Цього року популярний мультяшний герой Дональд Дак відзначає своє 70-річчя. Він дебютував у 1934 в мультфільмі “Маленька мудра курочка” і відтоді не здавав позиції, залишаючись улюбленцем не одного покоління. Пам’ятний знак, про який мріють усі кінозірки, став своєрідним подарунком Дональду до ювілею. Його зірка знаходиться якраз напроти магазину Діснея. Розділити радість Дака, на відкриття його зірки, прийшли виконавчий директор студії Дісней Майкл Ейснер, голова комітету Алеї слави Джоні Гранд та колеги по екрану Мікі та Міні Маус, Гуффі, Дейзі Дак та Плуто”, – повідомляє сайт www.actv .

Президент Туркменістану Ніязов наказав побудувати крижаний палац у самому центрі своєї країни, що вважається однією з найспекотніших на планеті. Палац буде знаходитися в горах, неподалік від столиці Ашгабата. Крижаний палац – останній, з безлічі грандіозних проектів всемогутнього туркменського президента, який все менше вписується в природні умови країни. “Давайте побудуємо крижаний палац, здатний вмістити тисячі людей. Наші діти зможуть навчитися кататися на лижах, а ми відпочиватимемо в кафе і ресторанах”, – поділився своїми планами Ніязов. Ніязов відомий своїми екстравагантними будівельними проектами. Зараз в Узбекистані будують найбільшу у світі мечеть, є також чимало палаців, однак на їхньому тлі цей проект виділяється тим, що зовсім не вписується в ландшафт країни. У крижаному палаці передбачається побудувати величезний акваріум. Докладніше на сайті www.podrobnosti.com.ua .

На цьому все. Це був огляд інтернет-видань. Його підготував та провів Андрій Томський. Залишайтеся з нами.

Дуже часто огляд за своєю структурою має два блоки. Прикладом такої подачі інформації є “Історичні календарі” на радіо “Запоріжжя – FM”: перший блок представляє собою загальний перелік подій, що відбулися в цей день протягом кількох століть, а другий блок – це поширене повідомлення про подію або людину, що має велике значення в історії України. Обов’язковим моментом в передачі є те, що ця подія або людина повинна мати безпосередній стосунок до Запорізького регіону. Нововведеннями оглядів Ганни Черкаської є те, що маючи історичний та філологічний фах, ведуча наповнює огляди конкретним матеріалом, що раніше замовчувався або перекручувався.

Історичний календар (радіо “Запоріжжя – FM”)

Ганна Черкаська: Доброго дня, ясні пані та панове. Я – Ганна Черкаська, запрошую вас разом перегорнути сторінки “Історичного календаря”.

Спочатку про основні події коротко.

1680 рік. На пасіці села Грушівка, що поблизу Нікополя, на Божу дорогу став отаман Запорізької Січі Іван Дмитрович Сірко.

1902 рік. Народився журналіст, письменник, громадський діяч у Сполучених Штатах Америки, голова Ліги американських українців Леон Толобко.

1962 рік. Із одинадцятого до п’ятнадцятого серпня продовжувався космічний політ першого українського космонавта Павла Поповича.

1965 рік. Місто Запоріжжя прощалося із актором і режисером Володимиром Магаром.

1989 рік. Київ. Пленум Верховного Суду УРСР реабілітував усіх засуджених у справі Спілки визволення України (СВУ). Інформація для обмірковування. У день народження Шевченка 5 березня 1930 року у Харківському театрі опери і балету почався суд у справі СВУ. 45 вчених, поетів, письменників були засуджені. Через 59 років прийшла реабілітація.

А тепер про людину, яка тісно пов’язана з нашим краєм, – про Івана Сірка. За підрахунками вчених, він провів 55 битв. І тільки в трьох із них йому не всміхнулася перемога. 10 разів підряд обирали запорожці Сірка кошовим отаманом. Жодного такого авторитету Січ не мала. Народився він 1605 року на Поділлі в родині дрібного православного шляхтича. Разом із Хмельницьким у кінці 20-х рр. ходив у морські походи проти турків, брав Трапезон. У 1645-1646 рр. очолював козацькі загони у Франції. Разом з армією принца Конде воював під Дюнкерком. Відзначився талант Сірка у битві під Живанцем 1653 року.

Два з половиною десятиліття Сірко боронив Україну від ханських орд і не знав жодної поразки. У світовій історії – це унікальне явище. Пізніше Сірка було обрано Кальницьким полковником. Але він не поривав зв’язки з Січчю і організовував походи проти турецько-татарських нападників.

Відомо, що на Слобожанщині, в слободі Артемівці, жила його дружина Софія разом з синами, Петром і Романом, і двома дочками. Та Сірко рідко бував з родиною.

Непереможного лицаря було схоплено у квітні 1672 року, закуто в кайдани і видано московським властям полтавським полковником Федором Жученко.

Мотив цієї дії: Самилович боявся, що Іван Дмитрович буде обраний на гетьмана. Сірка, як державного злочинця, відвезли до Москви, а далі було заслано в Тобольськ.

Відтепер почастилися набіги татар на Україну і Польщу. Орда і Туреччина почали загрожувати і Росії. А у цей час запорожці клопоталися перед царем за свого кошового. Польський король Михайло Вишневецький (це нащадок Байди Вишневецького) також підтримав козаків.

І Сірко повертається із заслання. Він не знає перепочинку: іде походом на Аслам-Кемень, потім на Очаків. Існує легенда, що султан видав спеціальну фірману, в якій розпорядився молитися в мечетях за загибель Сірка. 1643 року в Криму загинув син, Петро Сірко, під Тором.

Та Іван Сірко продовжив свої блискучі операції. Вже маючи 78 років, Іван Дмитрович занедужав і поїхав за 10 верст від Січі на пасіку. Там він і одійшов на вічний спочинок.

Із превеликим жалем, із гарматною стрільбою ховали батька козаки. Насипали могилу і поставили сірий камінь з іменем Сірка, накреслений правицею безсмертя.

Колись скіфи говорили: тільки-но зачепіть наші могили – і ви узнаєте, хто ми. А хто ж ми? Згадайте у Шевченка (ефект реверберації):

Згадайте праведних гетьманів.

Де їх могили?

Де лежить останок славного Богдана?

Де остряницею стоїть хоча б убогая могила,

Де Наливайкова нема,

Живого й мертвого спалили.

Гірко, але славних прадідів великих

правнуки погані.

За наказом Петра Першого Чортомлинська Січ була зруйнована і всі могили понищені.

У кінці ХІХ століття Дмитро Яворницький писав, що могила Сірка опинилася посеред городу селянина Миколи Мазая, який дбайливо її доглядав. Перед другою світовою археологи клопоталися про впорядкування пам’ятного місця. У 1939 році голова Нікопольського райвиконкому заявив: “Сірко – петлюрівець, і до його могили ставитися слід як до могили ворога”.

На могилі було пасовище для кіз, після війни з’явилася чавунна плита з написом про державну охорону, але це нічого не змінило. Засмічена, занедбана, могила могла ось-ось мала піти на дно Каховського моря.

І в 1965 році запорожець Микола Киценко домігся дозволу на створення пантеону кошових отаманів на Хортиці. Мали перевезти прах Петра Калнишевскього із Соловків, Петра Дорошенка – із Ярополча, що під Москвою, прах Сірка повинні були транспортувати в моноліті. Глупої ночі з 23 на 24 листопада 1967 року під снігом і дощем бульдозер шматував могилу. Цей глум очолив заступник голови райвиконкому та археолог Крилова. Виритий прах Крилова зсипала в мішок, голову вкинула в торбу.

Могили понищено вщент.

Лупали, копали, валили, палили.

Хоча б один хрест, хоч один монумент – немає.

Пропали розриті могили.

А там наша пам’ять, і слава, і честь,

Там нашої історії зламані крила.

І от після цього череп Сірка 20 років перебував у затопленому підвалі в Інституті етнографії в Москві.

(Звучить музика).

А останки кошового забетонували в Бабиній могилі...

1989 року київський антрополог Сергій Сегеда повідомив, що привіз череп Сірка і зберігає його в сейфі в редакції “Пам’яток України”.

І тільки влітку 1990 року відбулася всеукраїнська панахида на могилі Івана Сірка, на якій була парламентська делегація народних депутатів України. Звідти, з Капулівки до Запоріжжя йшли учасники панахиди пішим ходом, босими ногами освячуючи нашу сплюндровану землю.

А у Нікополі з’явилася вулиця Івана Сірка і меморіальна дошка.

Над кожним, хто правду шукав у вогні –

А їх легіони. І їм не простили.

Над кожним сьогодні в ці праведні дні

Насипмо високі козацькі могили...

Шануймося, панове. До завтра.

Аналогічну структуру мають програми-огляди релігійного характеру. Наприклад, програма “Православний світ” (радіо “Ера”): спочатку йде інформація про всіх святих, що народилися в цей день, а потім – детальна інформація про одного з них. Програма ускладнюється озвученим повідомленням з молитвою від святого отця православної церкви.

З метою привернути увагу слухачів до культурних подій, на радіо (доволі часто в рекламною метою) звучать огляди театральних постанов, виставок, кінофільмів, які можна переглянути в рідному місті. Оглядач в цьому випадку дає загальну характеристику подій, а також передає короткий зміст фільму (іноді використовуючи інтригу), перелік витворів мистецтва, з якими можна ознайомитися.

Афіша (радіо “Ера”)

Ганна Осьмак: “Найкращих і найгірших акторів ми зустрічаємо зовсім не на сцені”, – казав видатний французький письменник Ромен Ролан. Усі тонкощі мистецтва, мабуть, виявляються у нашому повсякденному житті. Часто ми спостерігаємо деякі сплески акторства або справжнього артистизму, а найзаповітнішою нашою мрією залишається перетворення буднів на чарівні свята, сповнені краси, мудрості та натхнення. Здійсненню цієї райдужної мрії допомагає гарний смак і готовність відвідувати заклади, де панує мистецтво. В ефірі радіо “Ера” програма “Афіша”, у якій я, Тетяна Селезньова, розкажу про те, що відбуватиметься сьогодні культурного у вашому місті. А вибір, як завжди, за вами.

(Підвищення гучності музики).

Виставка Трипільської кераміки з колекції Платар триває у літературно-меморіальному музеї-квартирі Павла Тичини, який знаходиться на вулиці Терещенківській у Києві.

(Підвищення гучності музики).

До Національного заповідника Софія Київська варто здійснювати прогулянки у будь-який час. Тут експонуються мозаїка та фрески Михайлівського Золотоверхівського собору ХІІ століття. А також витвори з приватних та музейних колекцій. У Софійській трапезній до вашої уваги архітектурне та монументальне мистецтво Києва Х – ХІІ століть.

(Підвищення гучності музики).

У київських кінотеатрах “Україна”, “Київська Русь” до вашої уваги стрічка “Широкі кроки”. Цей пригодницький бойовик зняв американський режисер Кевін Брей. Сюжет фільму нехитрий: солдат спеціальних військ Сполучених Штатів повертається додому в невеличке місто. Він сподівається вести мирне життя, налагодивши лісопереробний сімейний бізнес. Але мрії, як відомо, не здійснюються просто, особливо у фільмах. У рідному місті головного героя виявляється повно насильства, наркотиків та тероризму. І за цим безладдям, як і годиться, стоїть головний злодій, – господар казино, у якого ще й (ох, додали перцю!) працює танцівницею його колишня подружка. Сповнений жагою помсти і справедливості, добре підготовлений солдат Кріс, стає шерифом, і в місто приходить довгоочікуваний порядок.

(Підвищення гучності музики).

Сьогодні, 10 серпня, у київських кінотеатрах “Батерфляй” та “Одеса-кіно”, дивіться комедію “Зачарована Ела”. Це стрічка про юну принцесу, яку зачарували дивним чином: Ела виконує будь-які накази, і, звісно, прагне позбутися такого щастя. Задля досягнення успіху в цій нелегкій справі доводиться долати багато перешкод.

(Підвищення гучності музики).

Дніпропетровськ. У дніпропетровському кінотеатрі “Супутник-кіносистема” продовжується показ російської стрічки “Нічна варта” Тимура Бекмамбетова, яка наробила багато галасу на кінофестивалях. Росіяни вже збагнули, що за допомогою вітчизняних авторів-фантастів можна зняти непоганий комерційний фільм жахів. Головна перевага над американськими фільмами – це “наше”, навіть вампіри тут московського походження. Так що насолоджуйтесь.

(Підвищення гучності музики).

Львів. У львівському Галицькому центрі кіномистецтва до 15 серпня вас чи то дратуватиме, чи то захоплюватиме “Людина-павук – 2”. Напружені пригоди Пітера Паркера та неймовірно заплутані психологічні лабіринти, у які він потрапляє, вирішуючи, бути йому людиною чи павуком, змусять вас здригнутися. Ви можете порадіти, що у вас все набагато простіше.

(Підвищення гучності музики).

Харків. Харківський кінотеатр “Перемога” запрошує переглянути стрічку французько-італійсько-британського виробництва “Безсмертні. Війна світів” (режисер Енкі Білал). У ролях Лінда Харді, Томас Креджман, Шарлота Рамплінг, Жан Луї Трентін’ян. Фільм створено за культовою комікс-трилогією “Нікополь”.

(Підвищення гучності музики).

А на завершення програми “Афіша”, як завжди, щире побажання не здаватися, шукати і знаходити видатні творіння художників, музикантів, акторів і перебувати у гарному настрої 24 години на добу.

До завтрашніх спекотних культурних подій, про які знають усе тільки на нашій хвилі.

Кожна тема, що висвітлюється в огляді, повинна бути актуальною для слухачів. Журналіст повинен орієнтуватися в політичному, економічному, соціальному та культурному житті людей. Сьогодні все частіше люди, відволікаючись від нових технічних засобів масової комунікації, повертаються до книжки. Тому огляди нових книжкових надходжень на полиці крамниць є дуже актуальними.

“Читалка” (радіо “Ера”)

Звукова заставка, що ототожнює огляд іноземної преси на цій радіостанції: Літній вечір, пахнуть квіти, сідає сонце, а ви затишно влаштувалися у кріслі з книгою в руках. Ні? Ви не знаєте, що почитати? Що вибрати? Наша рубрика “Читалка” допоможе розібратися у книжкових новинах, аби не пропустити черговий бестселер і проглянути його до того, як всі почнуть радити вам його прочитати. “Читалка” – на радіо “Ера – FM”.

(Підвищення гучності музики).

Ніна Романчук: Привіт усім, хто налаштувався на хвилю радіо “Ера – FM”. Наступні кілька хвилин, як завжди о цій порі, йтиметься про книжки. Тому цінителям гарної літератури пропоную залишитися.

Німеччина часів Третього Рейху. Багаття, у яких згорають найкращі книги свого часу, смолоскипові маніфестації під прапорами зі свастикою, концтабори. Навряд чи при згадці про часи правління Адольфа Гітлера в когось виникнуть інші асоціації. Подивитися на загальновідомі факти під новим кутом зору береться історик і перекладач Олена Сіянова, яка випустила про Німеччину 30-40 рр. вже три романи. У сьогоднішній “Читалці” про другу частину трилогії – роман “Гніздо орла”.

(Підвищення гучності музики).

“Гніздо орла” присвячене Гітлеру і його оточенню. Жодним чином не виправдовуючи вождів Рейху, Сіянова тим не менше намагається не лише подивитися на події тих років їхніми очима, а й показати їх самих з невідомого людського боку. Не роблячись симпатичнішими в зображенні Сіянової, творці найжахливішої в історії машини вбивств стають трохи зрозумілішими, із трансцендентних, мало не романтичних злодіїв, вони перетворюються на звичайних людей, навіть не позбавлених деяких чеснот. Так, один із головних героїв книги Рейхсляйтер Роберт Лей, вождь Трудового фронту, один із батьків-засновників системи концтаборів, постає перед читачем людиною, яка повністю усвідомлювала увесь жах того, що він змушений робити. Але з таким самим жахом розумів: звернути з цього шляху він уже не зможе. Трибун, улюбленець німецького народу, він спивається від нездатності повернути собі якщо не свободу вибору, то хоча б кохання дружини, яка покинула чоловіка-вбивцю.

1937-1939 рр., впродовж яких розгортається дія роману – вершина політичної кар’єри Гітлера: аншлюс Австрії, захоплення Чехословаччини, початок другої світової війни. Але сидячи в затишній вітальні, він оточений соратниками, розмовляє не про політику, а про живопис та філософію.

З-під маски абсолютного диктатора визирає самотній невдалий художник, який страждає від того, що колись не зміг утримати від самогубства свою кохану. Ідея того, що навіть у найогиднішому катові, якщо є бажання, можна знайти людськість, сама по собі не нова. Однак у Сіянової вона детально підкріплена фактичним знанням справи, її роман повністю ґрунтується на справжніх документах, мемуарах, матеріалах секретних нарад і приватному листуванні.

(Підвищення гучності музики).

Наразі це все, попереду ще багато цікавого, тому залишайтеся на радіо “Ера – FM”. Це була Ніна Романчук. Зустрінемося в “Читалці” завтра. Щасти вам.

Крім вище зазначених прикладів в ефірі радіо звучать огляди телевізійних фільмів, що будуть показані, наприклад, на наступному тижні (огляд “Телекритики”, радіо “Ера”), огляд заходів для дітей, спортивні огляди тощо.

Питання для теоретичного опрацювання

1. Визначення огляду.

2. Змістовні параметри огляду.

3. Функції оглядів.

4. Різновиди радіоглядів.

5. Структура оглядів.

6. Роль журналіста в підготовці оглядів.

7. Спеціалізація журналіста.

8. Способи підготовки оглядів на радіо.

9. Огляд преси як найстаріший жанр радіожурналістики.

Практичне завдання

1. Прослухати огляд преси на радіо. Записати його на плівку. Переглянути ті видання, огляд яких зроблено на радіо. Звернути увагу на те, яким виданням віддав перевагу журналіст, чому. Створити власний огляд цих газет.

2. Прослухати тематичні огляди. Проаналізувати їх структуру.

3. Створити рекламний огляд кількох періодичних видань.

4. Створити огляд подій у місті.

Питання для самоперевірки

1. Які різновиди запитань використовують в інтерв’ю?

2. Де найзручніше проводити інтерв’ю? Обґрунтуйте свою відповідь.

Самостійна робота студентів

1. Записати, розкодувати та проаналізувати огляд історичних подій на радіо.

2. Відстежити огляди в структурі інших програм. Проаналізувати їх.

Вправи для роботи в аудиторії

1. Зробити огляд останнього книжкового видання. Написати невеличку рецензію на книжку.

2. Зробити тематичний огляд 4-5 журналів.

3. Зробити рекламний огляд фільмів, що йтимуть в ефірі телебачення.

Рекомендована література

1. Григораш Д. Журналістика у термінах і виразах. – Львів, 1974. – С. 147.

2. Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості: Навчальний посібник. – Львів: ПАІС, 2000. – 180 с.

3. Корконосенко С.Г. Основы журналистики: Учебник для ВУЗов. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 287 с.

4. Миронченко В. Основи інформаційного радіомовлення. – К., 1996. – С. 382-386.

5. Михайлин І.Л. Основи журналістики: Підручник. – 3-є вид., доп. і поліпш. – К., 2002. – 284 с.

6. Москаленко В. Теорія і практика радянської журналістики. – Львів, 1989. – Вид-во ЛДУ. – С. 235.

7. Смирнов В. Жанры радиожурналистики. –М.: Аспект-ПРЕС, 2002. – С. 61-73.

8. Основы творческой деятельности журналиста: Учебник для студентов вузов по спец. «Журналистика» / Ред.-сост. С.Г. Корконосенко. – СПб.: Знание, 2000. – 272 с.

9. Радиожурналистика: Учебник / Под ред. А.А. Шереля. – М.: Изд-во Московского университета, 2000. – 480 с.

10. Смирнов В. Формы вещания: Функции, типология, структура радиопрограмм: Учебное пособие для студентов факультета журналистики. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 206 с.

Тема 10

ЗВІТ НА РАДІО

Звіт – інформаційний жанр, що являє собою розповідь про важливі громадсько-політичні і масові заходи (збори, конференції, пленуми, з’їзди, мітинги, наради, урочисті засідання, політичні демонстрації тощо).

Мета радіозвіту – дати слухачам повну картину події, що вже відбулася. Кореспондент не відволікається на деталі, а робить підсумки, узагальнює, робить певні висновки. Дуже часто радіозвіт порівнюють з інформаційним репортажем, оскільки обидва жанри робляться на місці події. Розрізнює їх те, що репортаж більш розширений за тривалістю (2-3 хвилини), робиться під час події, використовується живе слово очевидців, шумові та звукові ефекти, а в радіозвіті, що триває приблизно хвилину, кореспондент стискає інформацію, використовує іноді непряму мову для передачі інформації, що прозвучала.

Найчастіше звіти присвячуються офіційним подіям: збори, засідання, зльоти, конференції тощо.

Сучасний радіозвіт містить в собі елементи коментарю та аналізу: журналіст висвітлює не тільки хід події, а й оцінює ті проблеми, які вирішуються на зібраннях, висвітлює рівень вирішення та активності учасників, робить прогнози на майбутнє.

Інформаційна програма (радіо “Ера”, уривок)

Андрій Томський: Дванадцята година, три с половиною хвилини. Тепер переходимо до спілкування з нашими кореспондентами. За тиждень розпочинається новий навчальний рік. Проблеми, з якими можуть зіткнутися навчальні заклади України, щойно обговорили на підсумковій колегії Міністерства освіти та науки. Там перебуває наш кореспондент Павло Калашников.

Павло Калашников: За даними Міністерства освіти і науки минулого року всіма видами організованого навчання, починаючи з дошкілля і завершуючи аспірантурою, було охоплено понад 10 мільйонів громадян, тобто навчався кожен п’ятий українець. Із створення умов рівного доступу до якісної освіти кожному громадянинові України є сьогодні одним із головних завдань вітчизняної освітянської галузі. За словами міністра освіти Василя Кременя, шлях його реалізації – це розв’язання ряду проблем, передусім кадрових, пов’язаних з осучасненням матеріально-технічної бази закладів освіти і оновлення змісту освіти. Першочерговими проблемами, пов’язаними з рівнем доступу до освіти, є, безумовно, рівень підготовки кваліфікованих кадрів та старіння учительських колективів. Проте, щодо заробітної плати, міністр освіти і науки Василь Кремінь сказав, що намічається позитивна тенденція: якщо на кінець 2000 року середня зарплата шкільного педагога була 267 гривень, а заборгованість по країні сягала 246 мільйонів гривень, то с з 1 вересня цього року середня зарплата учителів буде встановлена на рівні 508 гривень. Ще один чинник якісної освіти – це матеріально технічна база шкіл. Наступний рік стане першим етапом у реалізації програми навчального обладнання. На реалізацію програми буде виділено близько одного мільярда 300 мільйонів гривень. А минулий рік був успішним у здійсненні програми комп’ютеризації сільських шкіл, тому комп’ютер має стати звичним способом навчання і не лише на уроках інформатики, –задекларували учасники колегії. Але ж усі знають, що серед надійних і перевірених педагогом засобів у навчанні завжди був і залишається підручник. І в продовж цього року буде суттєво поліпшене забезпечення учнів підручниками. 150 мільйонів гривень буде виділено на видання та доставку нових підручників. Для порівняння минулого року було видано всього 13 мільйонів нових підручників, цього року на світ з’явиться 21 мільйон. Павло Калашников. Радіо “Ера – FМ”.

Андрій Томський: Дякуємо Павлові Калашникові.

У цьому звіті відчувається ґрунтовна робота кореспондента як під час збору інформації, так і аналітична оцінка події. Павло Калашников побував на підсумковій колегії Міністерства науки і освіти та оцінив його в цілому. Елементи аналізу (аналогія з попередніми роками, демонстрація прикладів, посилання на статистику, цитування, узагальнення) підсилюють інформаційну основу звіту, розгортаючи його для широкого кола слухачів (школярі, студенти, аспіранти, їх батьки тощо).

Інформаційна програма (радіо “Ера”, уривок)

Андрій Томський: 16 змін до написання літер українського алфавіту пропонує внести відомий художник-графік Василь Чабаник. Щойно відбулася його презентація нової абетки, що приурочена до Дня незалежності. Розповідає Вікторія Олійник.

Вікторія Олійник: Ніяких докорінних змін у шрифт нової абетки Василь Чабаник не вносив. Він стверджує, що повертає українцям їх історичні літери, бо розробляв їх написання, спираючись на кирилицю та давні твори Київської Русі. Зокрема, графік поверне Україні її давню букву “Щ” у вигляді тризуба. Голосна “О” матиме посередині крапку. Далі про це сам графік, професор Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури Василь Чабаник.

Василь Чабаник: Це будуть абсолютно сучасні за графікою, пластикою та конструкцією європейські літери. Трошки модифікуємо букву “Ф”. З’ясували, що що вона є в кирилівській абетці. Білорус Франциск Скорина, такий самий першодрукар, як Іван Федоров, користувався і буквою “Ж”.

Вікторія Олійник: Створити саме українську абетку художники-графіки намагалися вже давно. Початок ХХ століття в цьому плані був найпродуктивнішим, створенням нових шрифтів займалися Нарбут, Кричевський, Хоменко та багато інших відомих графіків. Новинка від Чабаника, як стверджує академік, народний депутат Микола Жулинський, справді унікальна. Говорить Микола Жулинський.

Микола Жулинський: Ця абетка є надзвичайно цікавою, вона закорінена в нашу давню українську традицію, яка сягає ще часів Київської Русі, і я вірю, що у цієї абетки є майбутнє, оскільки це є нашим національним обличчям, що є зафіксованим у графіці, буквах.

Вікторія Олійник: Про застосування цієї абетки в побуті не йдеться. Вона призначена для оформлення книг, мистецьких творів, оголошень, вивісок на вулиці, адже ці букви мають нове художнє графічне вираження. Вікторія Олійник. Радіо “Ера – FМ”.

Вікторія Олійник, кореспондент радіо “Ера”, розповідаючи про презентацію нової абетки Василя Чабаника, робить екскурси в історичне минуле, доповнює звіт інтерв’ю з фахівцями і робить його актуальним не тільки для знавців графіки, а й для пересічної людини, оскільки нова абетка може використовуватися в оформленні афіш, реклами тощо.

Подія, якій присвячений наступний звіт, відбувалася протягом тривалого терміну. Автор надає слухачеві панораму події, що відбулася місяць тому, використовуючи елементи художньої публіцистики. Крім висвітлення автопробігу, журналіст мав на меті поздоровити свого колегу з нагородою, оскільки персоніфікація привертає увагу слухачів і піднімає рейтинг ЗМІ.

Інформаційна програма (радіо “Ера”, уривок)

Андрій Томський: Завершився Всеукраїнський журналістський автопробіг “Дорога до Криму”. Де колись на Південь йшли чумацькі фури, сьогодні мчать авто. Про підсумки автопробігу телефоном Влад Карпінський.

Влад Карпінський: Цінні призи та подарунки отримали майже 50 журналістів. Це і фотографи, газетярі, радіожурналісти та оператори, які брали участь в автопробігу і висвітлювали його майже не щогодини. Приємно відзначити, що наші колеги з телекомпанії “Ера”, а саме Олег Сташко, за цикл з восьми передач з незмінною назвою “Акція. Програма “Автоконтинент”, отримав цінний подарунок від спонсорів. Нагадаю, що шостий міжнародний журналістський автопробіг проходив найбільш мальовничими куточками України в середині червня. Представники засобів масової інформації під час пробігу вивчали можливості розвитку туристичної галузі та будівництва автошляхів європейського рівня. Участь у автопробігу тоді взяли майже 40 екіпажів з України, Росії, Молдови та Німеччини. Маршрут акції простягнувся від Києва до Кримського півострова. Під час майже тижневої подорожі, журналісти відвідали найбільші підприємства, де вивчали можливості останніх інвестицій у туристичну галузь. Наступного року журналісти планують знову організувати автопробіг і залучити до нього удвічі більше учасників. Влад Карпінський. Радіо “Ера – FM”.

Автор наступного огляду намагається привернути увагу слухачів до злободенної теми. Яскраво використані елементи статистики, порівняння, акцентування уваги на значних фактах говорять про вміння автора аналізувати події.

Інформаційна програма (радіо “Ера”, уривок)

Андрій Томський: І ще одне повідомлення з регіонів. Днями в Одесі було створено коаліцію “Проти насильства”. Про завдання цієї громадської організації дізнавалася наша кореспондентка Наталя Шевчук.

Наталя Шевчук: Коаліція “Проти насильства” має об’єднати зусилля більше ніж 25 міських громадських організацій, що так чи інакше працюють над проблемами, пов’язаними з насильством у сім’ї. За даними світової статистики кожна п’ята жінка хоча б раз у житті зазнавала насильства. На Одещині понад 2 тисячі осіб, які хоча б одноразово скоїли насильство у сім’ї, поставлені на профілактичний облік лише за перше півріччя 2004 року. Знято ж з обліку лише 92, та і то частина через скоєння злочину. Найбільше потерпають від домашнього насильства – жінки, хоча дістається і дітям, і людям похилого віку. Протидія таким порушенням ускладнюється тим, що постраждалі, не бажаючи виносити сміття з хати, далеко не завжди звертаються по допомогу. За минулорічними даними до правоохоронних органів звернулося лише 39% жертв насильницьких дій у сім’ї.

Коаліція “Проти насильства” надаватиме таким людям психологічну та правову допомогу, а також займатиметься профілактикою такого ганебного явища. До кінця року тут намагатимуться створити притулок для жінок, що зазнали насильства. 2001 року Україна однією з перших ратифікувала резолюцію ООН “Про попередження насильства в сім’ї”. Проте важке соціально-економічне становище багатьох наших громадян є не найкращим тлом для втілення цього документа в життя. Тож залучення громадськості до захисту людей від побутового насильства виглядає цілком доречним. Наталя Шевчук. Радіо “Ера – FМ”.

У наступних звітах, що звучать в межах однієї інформаційної програми, журналісти намагаються об’єктивно представити на суд слухацької аудиторії офіційну інформацію, підкреслюючи її важливість для майбутнього держави. Автори звітів детально зупиняється на датах проведення виступів кандидатів в ефірі аудіовізуальних ЗМІ країни, вартість передвиборної кампанії, результати соціологічних досліджень.

Інформаційна програма (радіо “Ера”, уривок)

Тетяна Ємченко: Центральна виборча комісія щойно закінчила жеребкування, хто з кандидатів у Президенти України і в якому порядку використає теле-, радіоефір та друковані засоби масової інформації для передвиборної агітації за бюджетні кошти. На зв’язку з нами наш кореспондент Павло Калашников. Йому слово.

Павло Калашников: Лотерея, яка визначила послідовність кандидатів у Президенти права на теле-, радіоефір, а також друковану площу, відбулася спокійно. Отже, виступати у теле- та радіоефірі на державних загальнонаціональних каналах кандидати будуть відповідно до сьогоднішнього жеребкування. Упродовж трьох днів газети “Голос України” та “Урядовий кур’єр” оприлюднять результати сьогоднішнього засідання ЦВК відповідно до закону. Керівництво державних теле- і радіоканалів національного значення зобов’язані ввести в розклад виступи кандидатів до 20 серпня. Ці ефіри пройдуть у три етапи: з 8 вересня до 8 жовтня між 19 та 22 годиною за київським часом.

Тетяна Ємченко: Дякую, Павле. Нагадаю, що це був наш кореспондент з Центральної виборчої комісії. Ми продовжуємо. “Один кандидат у Президенти України обходиться державі у 412 тисяч гривень”, – про це повідомив голова ЦВК України Сергій Ківалов. За його словами, основна частина цієї суми припадає на використання засобів масової інформації для ведення передвиборної агітації на регіональному рівні (245 тисяч гривень), а також на виготовлення інформаційних плакатів (близько 132 тисяч гривень).

Тетяна Ємченко: Передвиборну ситуацію на старті президентської виборчої кампанії аналізували сьогодні соціологи. Подробиці знає наш кореспондент Роман Стрийський. Романе, ви в ефірі.

Роман Стрийський: Добрий день. Соціологічна фірма “Юкрейніан соціолоджи сервіс” оприлюднила доволі сенсаційні результати опитування майже тисячі шестиста респондентів з усіх куточків держави. Як зазначив її директор, доктор соціологічних наук Олександр Вишняк, головним завданням дослідження є визначення реального іміджу кандидатів у Президенти. Відтак, несподівана більшість визнали найкорумпованішими претендентами ймовірних лідерів перегонів – Віктора Януковича та Віктора Ющенка. Натомість, більш-менш чесними визнали Олександра Мороза, Анатолія Кінаха та Олександра Омельченка. Щодо електоратного рейтингу упродовж минулого місяця Віктор Ющенко значно відірвався від конкурентів у Західній Україні та посилив свої позиції в Центральній та Північно-Східній Україні. На Сході зростає перевага Віктора Януковича. Дослідження підтвердило здогад, що зв’язок між негативним іміджем кандидата та уподобаннями електорату доволі мінливий і керується елементарною логікою. Олександр Вишняк зазначив, що принаймні половина респондентів свідомо голосувала за кандидата із свідомим іміджем господарника, ніж за претендента, який обіцяє благополуччя. І, на жаль, імідж корумпованості в даному випадку відіграє чи не останню роль. Основним критерієм іміджу залишається попередній імідж держслужбовця. Роман Стрийський. Радіо “Ера – FМ”.

Іноді звіт плутають із репортажем. Різниця між цими двома жанрами полягає в тому, що репортаж створюється упродовж події, а звіт розповідає про її результат. Наступний приклад є звітом із спортивного змагання, що підсумовує черговий день олімпійських змагань в Афінах.

Щоденник Олімпіади (радіо “Ера”, уривок)

Антон Шульга: Мої вітання. Цей випуск, як завжди, присвячений тому, як виступають наші спортсмени на Олімпіаді. Спочатку про здобутки. Почнемо з плавання. Українець Олександр Волонець потрапив до півфіналу змагань у плаванні на 50 метрів вільним стилем, показавши у кваліфікації результат 22, 41 секунди. У нього, до речі, восьмий результат. Нагадаємо, що на минулій Олімпіаді Волонець був одинадцятий.

Ще один українець В’ячеслав Шершов у змаганнях показав лише двадцять восьмий результат і не вийшов до півфіналу. Скажемо також, що не потрапив до півфіналу і такий майстер з плавання, як росіянин Олександр Попов.

До півфіналу на 100 метрів батерфляй потрапив українець Сергій Сердінов і показав другий час серед усіх учасників. Результат Сердінова – 52,005 секунди. Кращий результат на цій дистанції у американця Єна Крокера.

Не вдалося потрапити до півфіналу нашому прапороносцю Денису Силантьєву, який в результаті кваліфікаційних запливів лише двадцять перший.

Не потрапила до фіналу в плаванні на 800 метрів вільним стилем українка Ольга Бєрєснєва – у кваліфікації вона показала лише двадцятий результат.

Українець Віталій Бубон закінчив свій виступ на Олімпіаді надто швидко: у першому колі Олімпіади в Афінах він програв кубинцю Ордасу Диспансене.

У стрільбі з лука щойно закінчив свій поєдинок наш Віктор Рубан і завершив він його, на жаль, поразкою. Харків’янин програв британцю Лоуренсу Готфілю (162-167). Тепер у стрільбі з лука всі наші надії пов’язані з Олександром Сердюком, який у чвертьфіналі буде змагатися з японцем Хіроші Якомато.

Українка Анастасія Матросова розпочала з перемоги олімпійський турнір у дзюдо у вазі до 70 кілограмів. Вона в 1/32 фіналу перемогла Лісу Ньйон і вийшла до наступного раунду, де зустрінеться з місцевою атлеткою Варварою Аркідоу.

“Від участі в іграх відсторонили найтитулованішого діючого штангіста України, бронзового призера Атланти – 96, чемпіона світу і Європи, Дениса Готфрида”, – повідомляє газета “Сегодня”. В День незалежності, 24 серпня він повинен був боротися за нагороди у категорії до 105 кілограмів. Однак за лічені дні до виліту в Афіни, місце Готфрида віддали Миколі Гордійчуку (у квітні на першості Європи він виграв ривок, але у сумі був лише п’ятим).

Наступний приклад доводить, що іноді звіти мають рекламно-презентаційний характер.

Щоденник Олімпіади (радіо “Ера”, уривок)

Тетяна Ємченко: Сьогодні у столичному кафе-барі “Планета-Спорт” урочисто презентували олімпійський гімн українських вболівальників “Україно, вперед!”. Розповідає наша кореспондентка Валерія Радзієвська.

Валерія Радзієвська: Пісню записали артисти Наталка Могілевська, Кузьма, Сашко Положинський з групи “Тартак” і Фагот із групи “Танок на майдані Конго”. У презентації ж взяли участь Кузьма і Наталка Могілевська. Естрадний хіт “Україно, вперед!” має прозвучати сьогодні ввечері для спортсменів української олімпійської збірної. Робота зірок над проектом тривала близько двох тижнів на одній з київських студій звукозапису. Самі ж вони намагалися вкласти максимум позитивних емоцій та патріотичних ноток. Музику до пісні написала Тетяна Шамшитдінова, слова – Генадій Сидоров. Презентація тривала недовго, оскільки емоції не давали говорити, а сам гімн, який всі мали можливість почути, об’єднав усіх єдиною емоційною хвилею. Вікторія Радзієвська. Радіо “Ера – FМ”.

Питання для теоретичного опрацювання

1. Визначення звіту.

2. Різновиди звітів.

3. Змістовні параметри звітів.

4. Функції звітів.

5. Структура звітів.

6. Значення спеціалізації журналіста під час створення звітів.

7. Елементи аналітики в звіті.

Практичне завдання

1. Прослухати звіт на радіо. Записати його на плівку. Проаналізувати елементи аналітики, фактажу, обсяг та кінцівку.

2. Відвідати презентацію, відкриття виставки, збори колективу редакції ЗМІ тощо. Перед відвідуванням ознайомитися з прес-релізом заходу та порівняти його з власними спостереженнями.

3. Проаналізувати власні організаційні, творчі та психологічні труднощі, що відчувалися в ході роботи.

Питання для самоперевірки

1. Проаналізуйте різновиди оглядів, які звучать в ефірі радіо.

2. Чим відрізняється звіт від репортажу?

Самостійна робота студентів

1. Записати, розкодувати та проаналізувати звіт з наукової конференції.

2. Відстежити звіти в структурі інших програм. Проаналізувати.

Вправи для роботи в аудиторії

1. Під час роботи в аудиторії необхідно зробити з книжкової виставки та спортивного змагання.

2. Зробити звіт і репортаж з одного заходу. Порівняти.

3. Підготувати звіт з використанням фактичних та аналітичних елементів.

Рекомендована література

1. Григораш Д. Журналістика у термінах і виразах. – Львів, 1974.

2. Жанры радиожурналистики: Учебное пособие для вузов / В.В. Смирнов. – М.: Аспект Пресс, 2002.

3. Здоровега В.Й. Теорія і методика журналістської творчості: Навчальний посібник. – Львів: ПАІС, 2000. – 180 с.

4. Корконосенко С.Г. Основы журналистики: Учебник для ВУЗов. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 287 с.

5. Миронченко В. Основи інформаційного радіомовлення. – К., 1996. – С. 382-386.

6. Михайлин І.Л. Основи журналістики: Підручник. – 3-є вид., доп. і поліпш. – К., 2002. – 284 с.

7. Москаленко В. Теорія і практика радянської журналістики. – Львів: Вид-во ЛДУ, 1989.

8. Основы творческой деятельности журналиста: Учебник для студентов вузов по спец. «Журналистика» / Ред.-сост. С.Г.Корконосенко. – СПб.: Знание, 2000. – 272 с.

9. Радиожурналистика: Учебник / Под ред. А.А. Шереля. – М.: Изд-во Московского университета, 2000. – 480 с.

10. Смирнов В. Формы вещания: Функции, типология, структура радиопрограмм: Учебное пособие для студентов факультета журналистики. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 206 с.

Перелік теоретичних питань з дисципліни

1. Особливості радіомовлення та його формотворчі засоби.

2. Поняття про жанр.

3. Різноманітність підходів до жанроподілу: концепції українських та зарубіжних вчених.

4. Система жанрів радіожурналістики.

5. Інформаційні жанри радіожурналістики.

6. Професія ньюзмейкера в новинному виробництві.

7. Вимоги до новин.

8. Основні методи викладу новин.

9. Виклад спеціальних типів новин.

10. Виклад тематичних новин.

11. Основні принципи подачі інформації.

12. Дикторське мовлення як основний елемент подачі інформації у радіомовленні.

13. Чинники поліпшення сприймання радіопередач.

14. Культура мовлення перед мікрофоном.

15. Типи слухання радіо.

16. Специфічна акустична природа радіомовлення.

17. Інформаційне радіоповідомлення.

18. Різновиди радіоповідомлень.

19. Мова інформаційного радіоповідомлення.

20. Інформаційний радіорепортаж.

21. Різновиди радіорепортажу.

22. Інформаційне радіоінтерв’ю.

23. Попередня підготовка до радіоінтерв’ю.

24. Змістовні параметри інтерв’ю як жанру та інтерв’ю як методу отримання інформації в радіожурналістиці.

25. Звіт на радіо.

26. Змістовні параметри звітів.

27. Порівняльна характеристика звіту і репортажу.

28. Радіоогляд преси.

29. Огляд інтернет-видань на радіо.

30. Огляд культурних подій на радіо.

31. Змістовні параметри огляду.

32. Структура інформаційного випуску на радіо.

Словник основних понять курсу

Автор – фізична особа, творчою працею якого створено твір.

Авторство – належність твору особі, яка його написала, створила.

Адресант – відправник (комунікатор) інформаційного звернення, замовник програми.

Адресат – споживач інформаційної продукції, читач, слухач, глядач, відвідувач лекцій, виставок, конкретний одержувач.

Адресна передача – передача, що має чітку спрямованість, призначена для певного кола глядачів, слухачів. Необхідність у А. п. диктується неоднорідністю аудиторії. У теле- і радіожурналістиці цей термін вказує на відмінність передач спеціального характеру від передач, розрахованих на широку (недиференційовану) аудиторію. Спрямованість А. п. визначається географічними, демографічними, професійними й іншими характеристиками аудиторії, а також особливостями, пов’язаними з інтересами та захопленнями людей (наприклад, передачі для жителів Запоріжжя і Запорізької області; для дітей, молоді, жінок; для військових, для працівників промислових підприємств; для жителів села; для садівників, фотолюбителів, аматорів шахів тощо).

Активний програмний час (прайм-тайм) – проміжок часу, коли активність радіослухачів є найбільшою.

Апаратна – частина апаратно-студійного блоку, приміщення для техніки, що забезпечує процес створення і випуску в ефір радіопередачі.

Апаратна мoнтажна – приміщення з обладнанням для звукового монтажу радіопередач, яка може бути частиною апаратно-студійного блоку, а також розташовується автономно.

Апаратно-студійний комплекс (АСК) – група апаратно-студійних блоків чи радіостудій з монтажними апаратними, об’єднаними у технологічну систему за допомогою комутаційного центру – центральної апаратної.

Аудіовізуальна інформація – зорова інформація, що супроводжується звуком.

Аудіовізуальний твір – твір, який складається з набору пов’язаних між собою зображень, що створюють відчуття руху, із супровідним звучанням або без нього; який можна бачити, а за наявності супровідного звучання – чути. До А. т. належать кінематографічні та інші твори, виражені засобами, аналогічними кінематографії, такими як телевізійні та інші способи фіксації зображень із супровідним звучанням на магнітних плівках, платівках, дисках тощо.

Аудиторія потенційна – ймовірне коло радіослухачів, на яких розрахований радіомовний канал, програма, рубрика, а також окремі матеріали. А. п. містить у собі й цільову аудиторію. А. п. може визначатися за територіальним (наприклад, для районної радіостанції – усе населення району, що може приймати її програми) та іншими (демографічним, соціально-демографічним, психологічним, соціально-психологічним) принципами.

Аудиторна динаміка – 1) зміни у складі та кількості радіоаудиторії, переключення її з однієї програми на іншу, виключення з процесу комунікації під час передачі; 2) визначення зміни у складі та кількості аудиторії.

Бек – музична звукова підложка під новини, рубрики, прогноз погоди, розмови діджея.

Бед (англ. bed – ліжко) – музична кінцівка (“хвіст пісні”) без вокального виконання, на фоні якого робиться “back-announce” (оголошується виконавець, назва пісні та інша інформація).

Блок – 1) комплексна радіопередача, у ході якої за значний часовий відрізок виходять у ефір матеріали, які тематично пов’язані між собою і мають спільну спрямованість. Практикують Б. з фіксованою періодичністю. Внутрішній зв’язок Б. здійснює ведучий радіопрограми. Тривалість Б. коливається від однієї до чотирьох годин залежно від тематики чи соціальної орієнтації передачі на певну частину радіоаудиторії; 2) програми, присвячені певним подіям (річницям), об’єктам тощо. Щотижневі Б. адресують великим соціальним групам (автомобілістам, пенсіонерам, домогосподаркам, воїнам тощо).

Ведучий – журналіст, що веде радіо- чи телевізійну передачу, представляє тих, хто виступає, промовляє текст, який пов’язує компоненти передачі, коментує, доповнює їх, спрямовує хід бесіди перед мікрофоном, керує дискусією. Найчастіше радіожурнали й серійні передачі мають постійного В. Він може бути як штатним співробітником редакції, редактором передачі, так і спеціально запрошеним для цього фахівцем. Існує два основних типи В. радіопередач: В. – автор, журналіст, який сам готує текст для ефіру; В. – актор, який виводить в ефір заготовлений автором текст. Своєрідну роль В. відіграє в радіотеатрі і в “Театрі перед мікрофоном”: пояснює обставини дії, повідомляє про її час, місце тощо.

Виконавець – актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, диригент, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури або мистецтва, включаючи фольклор, а також інші особи, які займаються такою самою творчою діяльністю, виконують циркові, естрадні, лялькові номери.

Відбивка (джингл) – коротка музична фраза, що анонсує, випереджає радіопередачу, розділяє рубрики в тематичній чи адресній радіопрограмі. З цим звуковим відрізком слухачі ідентифікують радіостанцію. Класичний приклад – усім відомий “Є-вро-па плю-ю-юс”. У музичному пакеті радіостанції мають бути присутні Д. різної тривалості: швидкі, середні та повільні. Їх підбирають до наступних за ними піснями за тональністю, настроєм, змістом, ритмом, швидкістю тощо.

Вікторина – змагання, у ході якого учасникам треба дати відповідь на різноманітні запитання та завдання, щоб засвідчити свої знання у певній галузі людської діяльності чи виявити свій загальний культурний рівень.

Всесвітня служба радіомовлення – діяльність у галузі радіомовлення мовою, що має значне поширення в кількох країнах, яка не спрямована на конкретну країну. В Україні “Всесвітня служба радіомовлення України” – державний радіоканал для інформування світової громадськості про внутрішню та зовнішню політику України, задоволення духовних потреб українців, які проживають за межами рідної країни. Передачі ведуть українською, англійською, німецькою та румунською мовами і становлять 31,8 години на добу.

Вузівське і шкільне радіомовлення – це галузь мовлення в середніх і вищих навчальних закладах, що використовує засоби радіомовлення в навчально-освітніх цілях: організовує та включає до програми навчальні лекції, уроки, доповіді, пізнавальні, освітньо-виховні, а також розважальні й музичні передачі для учнів і студентів, чим прискорює і полегшує засвоєння матеріалу.

Працюючи на шкільному й вузівському радіо, майбутні працівники електронних ЗМІ опановують основи журналістики. Редакції цих радіостанцій, як правило, формуються на громадських засадах зі школярів і студентів під керівництвом викладачів. Вузівське радіо є початковою виробничою базою для закріплення теоретичних знань і вироблення у студентів практичних фахових навичок.

Гачок (англ. hooks) – анонсування програми з метою утримання слухача на хвилі радіо протягом певного періоду. Якщо ведучому необхідно перервати програму на якийсь відрізок часу (наприклад, новини, реклама), то необхідно докласти чималих зусиль, щоб заінтригувати слухача, позбавити від бажання переключитися на іншу хвилю.

Діалог – форма мовленнєвої організації твору; розмова двох або кількох дійових осіб.

Диктор – людина, що досконало володіє мовою, має бездоганну дикцію, приємний тембр голосу і виразно читає текст радіопередачі.

Дикторська група – виробничо-творча ланка структури редакційного апарату, до складу якої входять диктори редакції радіомовлення або студії телебачення.

Диктофон (лат. dicta – говорю, диктую і грец. рhone – звук, голос) – портативний апарат для звукозапису, призначений головним чином для фіксації людської мови. Використовується, як правило, при інтерв’ю, в окремих випадках – для ведення репортажу, якщо під час події журналіст може вільно переміщатися, щоб сконцентрувати увагу аудиторії на виступі конкретної людини чи звукової деталі. Основна відмінність від магнітофона – наявність пристроїв, що полегшують розшифровку, перенесення на папір записаної на магнітну стрічку інформації (дистанційне керування, можливість уповільнення або пришвидшення тощо).

Дикція – вимова, ступінь чіткості у вимові слів, складів і звуків у розмові, співі, художньому читанні тощо.

Джингл – див. Відбивка.

Досьє – папка з матеріалами, документами, що зібрані з певної тематики, проблеми або питання, що цікавить журналіста.

Ефірне мовлення – поширення радіо- і телевізійних передач через ефір за допомогою радіостанцій і приймальних пристроїв колективного чи індивідуального користування. В Україні Е. м. почало розвиватися в 1924 році.

Ефірний час – час, упродовж якого певна радіостанція передає свої програми самостійно або в співпраці з мережною станцією.

Ефект присутності – створення за допомогою виражальних засобів радіо зримої картини у слухача, що дає йому можливість ніби знаходитися на місці події. Е. п. є неодмінною якістю радіорепортажу.

Жаргон – штучна мова, прийнята лише в певному колі людей, пов’язаних спільністю цілей або інтересів. Ж. становлять спеціально підібрані поняття й терміни, слова та звороти мовлення. У відкритих групах (наприклад, молодь) Ж. (сленг) – це “колективна гра”; у замкнених колах – сигнал, що розпізнає “своїх” і “чужих”, а іноді – засіб конспірації. Часом цей термін використовують на позначення викривленої мови.

Жаргонізми – слова або вирази, які використовують у мові певні соціальні або професійні групи людей. На радіо можуть їх використовувати як спосіб характеристики або самохарактеристики в програмах для молоді, різноманітних шоу, розрахованих на певні кола людей. Але зловживання Ж. призводить до засмічення української мови.

Живий голос – розповідь, записана репортером на плівку і включена в радіо- чи телепередачу.

Жмут (“clock”) – частини (можуть бути 10, 15 та 20-хвилинними), на які розподіляється одна година на радіо, тобто створюється звичайний розклад години, що починається із зазначення точного часу, випуску новин, звукового логотипа радіостанції, а далі відбувається розподіл на джингли й рубрики, які виходять постійно в один і той самий час.

Журналіст – професійний літератор, постійний співробітник, штатний працівник періодичного видання, інформаційного органу, редакції радіомовлення або студії телебачення, організатор творчого процесу.

Журналістська майстерність – професіональне вміння автора реалістично відображати дійсність у різноманітних журналістських формах і публіцистичних жанрах.

Задній план – у радіомовленні чи на телебаченні так називають музику або шумові ефекти, що супроводжують передачу. З. п. створює фон, завдяки якому діалог набирає чіткості й більшої виразності, емоційної довершеності.

Заставка (перебивка) – коротка музична фраза, ряд виконаних на музичному інструменті звуків, якими відділяють частини тематичної радіопередачі.

Звукова доріжка – ділянка рухомого носія (кіноплівки, магнітної плівки, диска, грамплатівки), на якій зафіксовано звукові коливання.

Звуковирішення радіопередачі – використання комплексу виражальних засобів радіо, у якому зберігається головна роль слова, але музика та шуми виконують не додаткову, ілюстративну, а сюжетну функцію й можуть у структурі передачі заміняти людське мовлення для позначення часу і місця дії, переміщення дії в часі та просторі, вираження емоційного характеру описуваних подій і психологічного стану його учасників чи самого журналіста.

Звуковий образ – сукупність звукових (мовних, музичних, шумових) елементів, що створюють за допомогою асоціацій в узагальненому вигляді уявлення про матеріальний об’єкт, явище, історичну подію, характер людини. Поняття про З. о. у науці про журналістику розроблено в 1970-х рр. як результат осмислення особливостей функціонування різних виражальних засобів радіожурналістики. У його структурі всі елементи рівнозначні, тому що можуть мати понятійне, сюжетне й естетичне навантаження для вираження реальної дійсності. Пошук оптимального поєднання цих елементів у кожному конкретному випадку і становить суть творчості радіожурналіста, який прагне досягти найбільш дохідливої та виразної форми для передачі своїх думок і життєвих спостережень. З. о. є частиною ідейно-естетичного вирішення телевізійної передачі чи кінофільму. У цьому випадку він існує в структурі матеріалу як частина загального зображувального комплексу художніх засобів чи як автономний компонент для поглиблення тієї чи іншої авторської думки, безпосередньо не пов’язаної із сюжетом, вираженим пластичними засобами.

Звукозапис – процес, за допомогою якого сигнали звукової інформації, впливаючи на магнітну плівку, платівку, диск, дискету тощо, змінюють його кількісні і якісні характеристики з метою збереження в ньому звукової інформації і наступного її відтворення. Розрізняють два види З.: монофонічний, що майже не містить інформації про просторове розташування джерел звукового сигналу під час запису, і стереофонічний, який містить інформацію про просторове розташування джерел звукового сигналу під час запису.

Імідж – репутація радіостанції, реноме, ім’я (єдність уявлень та вражень, що їх певна група осіб пов’язує з предметом, особою, програмою, радіостанцією). Уперше був запроваджений у 1955 р. Гарднером і Леві, які стверджували, що спосіб, за допомогою якого марка чи товар, доведені до свідомості покупця мають вирішальне значення для окремої покупки. Комунікатор намагається створити єдиний І. у всіх споживачів (навіть у всього суспільства), хоч це практично неможливо. Сучасний маркетинг зорієнтований на створення уявлень про товари (послуги) чи марку, котрі б збігалися зі смаками перспективних цільових груп, тобто використовує багатокомпонентність І. і намагається спрофілювати його. І. може бути перебільшеним, хибним, брехливим.

Іміджева асоціація – голос людини, специфічна мелодія, шумові ефекти, що викликають у слухача асоціації з певною радіостанцією, програмою, вікториною, шоу, новинами на радіо. За допомогою І. а. створюють певний образ радіостанції.

Імпровізація – особливий вид творчості, який здійснюють без ґрунтовної попередньої підготовки. І. як характер дії, як спосіб розгортання авторської думки широко застосовують на радіо, і це надає передачам природності, внутрішньої динамічності, більшої переконливості. І. радіопередачі не передбачає створення детального сценарію чи тексту, заздалегідь написаного її учасниками. Проте вона, як правило, має сценарний план, вимагає своєрідної проби – ознайомлення учасників зі студійною обстановкою, у якій їм доведеться виступати. Режисер може повідомити про творчий задум, але коли передача йтиме в ефір, вона фактично творитиметься “заново”. Найчастіше І. використовують в інтерактивних, прямоефірних програмах, у яких слухач бере безпосередню участь за допомогою телефонного, пейджингового, модемного, факсимільного зв’язку.

Іномовлення – див. Міжнародне радіомовлення.

Інсценування (від лат. in – на і scena – сцена) – переробка белетристичного твору (роману, повісті, розповіді) на драматургічний для постановки радіотеатром. Як складний творчий процес І. включає такі етапи: написання сценарію, підбір виконавців ролей, розробка мізансцен, проведення репетицій тощо. Особливо часто використовують у програмах для дітей.

Інтернет-мовлення – розширення мовлення діючих ефірних радіостанцій в мережу Інтернет для збільшення слухацької аудиторії. До 2000 року в Києві, наприклад, майже не залишилося комерційних FM-радіостанцій, байдужих до цієї нової форми поширення програм і передач. Однак точкою відліку можна назвати 1996 рік: у жовтні цією формою мовлення зацікавилася радіостанція “Європа Плюс”, випустивши в режимі Real Audio програму “FM Достоєвський” Артемія Троїцького. Прослуховування радіостанції в режимі Real Audio – досить просте заняття: не потрібно крутити ручку тюнера чи налаштовувати цифровий приймач, варто лише підключити свій персональний комп’ютер до Інтернету через провайдера (фірма, що надає повний комплекс інтернет-послуг) і за допомогою браузера (програма пошуку в мережі) Microsoft Explorer чи Netscape Navigator набрати адресу сервера: http:// www.realaudio.com – і вибрати серед переліку станцій, що мовлять у мережі, потрібну. При цьому зберігаються всі основні переваги радіо: слухаючи радіопередачу через Інтернет, одночасно можна грати в комп’ютерну гру, набирати текст дипломної роботи чи відправляти електронний лист.

Інтонація (від лат. mono – голосно вимовляю) – сукупність ритміко-мелодійних засобів вимови, що надають мовлення різноманітних відтінків, робить її питальною, окличною або розповідною. У радіомовленні вона вказує на ставлення ведучого до передаваного змісту, сприяє виразності викладу мікрофонного матеріалу, надає текстові своєрідного забарвлення.

Інформаційне мовлення – система радіопередач, підготовку яких здійснюють різні редакційні підрозділи з метою оперативного й об’єктивного інформування населення про найбільш важливі й цікаві події в країні та за її межами. Значну частину І. м. становлять програми прямого ефіру – трансляції і репортажі з місця події, що синхронно відбивають його розвиток. Найважливіша умова ефективності І. м. – оперативність, тому що відповідно до законів соціальної психології і психології сприйняття суспільна думка щодо того чи іншого соціально значимого факту формується насамперед на базі першого його тлумачення ЗМІ. До найбільш поширених жанрів І. м. належать: репортаж, інтерв’ю, звіт, виступ, коментар, радіоміст, радіопереклик тощо.

Канал мовлення – сукупність технічних засобів з частотним присвоєнням, призначених для трансляції теле- і радіопередач.

Касета (франц. cassette – скринька) – пристрій у вигляді закритого пластмасового футляра, призначений для розміщення в ньому котушки, осердя, носія магнітного запису та деяких допоміжних пристосувань. К. використовується як носій відео- і звукової інформації. Переваги К. порівняно з іншими пристроями для збереження й використання магнітної стрічки (котушками, рулонами тощо) – захищеність стрічки від випадкових пошкоджень, компактність, простота експлуатації і зручність зберігання.

Композиція – побудова твору, система зв’язку його частин, їх взаємозумовленості та співвіднесеності. Незалежно від обсягу, кожний словесний твір будується за законами пропорцій, діалектичного зв’язку компонентів і становить складне ціле. Структура будь-якого журналістського твору залежить від специфіки матеріалу, творчого завдання й таланту автора. Щоб К. була справжнім засобом реалізації творчого задуму, журналіст має продумати початок твору і його закінчення, подбати про те, який епізод чи факт поставити в центрі уваги слухача, зважити на мовностилістичні засоби зв’язку усіх складових частин виступу.

Концерт-загадка – один із різновидів концерту, що практикують у радіомовленні. Під час музичних номерів ведучий навмисно не називає прізвище виконавця, щоб почути цю інформацію від слухачів у прямому ефірі.

Котирування програми – показник популярності програми; процент відбору радіослухачів, що слухають конкретну програму в певний час.

Лайнер – фраза, що анонсує, випереджає радіопередачу, розділяє рубрики в тематичній чи адресній радіопрограмі. З цим звуковим відрізком слухачі ідентифікують радіостанцію. У звуковому пакеті радіостанції мають бути присутні лайнери різної тривалості: швидкі, середні та повільні. Вони підбираються до наступних за ними піснями за тональністю, настроєм, змістом, ритмом, швидкістю тощо.

Лід – вступний абзац, яким відкривають текст публікації; своєрідний зачин, що виконує функцію заспіву або зачину. На радіо лідову систему подачі інформації використовують у випусках новин: на початку ведучий коротко розповідає про найважливіші події у світі, країні або місті за останню годину. Іноді Л. формують так, щоб зацікавити й затримати слухача на певній хвилі протягом тривалого часу.

Літературний театр – вид радіоспектаклю, у якому поєднуються елементи сценічної дії й авторського оповідання, за допомогою акустичних засобів розкривається зміст художнього твору.

Лого – звуковий логотип радіостанції, який складається з різноманітних елементів: чітка назва радіостанції, частота в ефірі, зазначення точного часу, музична композиція, що асоціюється з радіостанцією тощо.

Локальна програма – програма, що підготовлена місцевою програмою мовлення (без участі мережі).

Магнітофільм – фонограма, отримана в результаті запису на магнітній стрічці.

Магнітофон (грец. magnetis litos – букв. камінь з Магнезії (давнє місто в Малій Азії) і phone – звук) – апарат, призначений для магнітного запису, чи відтворення магнітного запису, або магнітного запису та відтворення.

Міжнародне радіомовлення – цей термін широко використовують у науковій і популярній літературі, а також у журналістській практиці. Поряд з ним вживають терміни “іномовлення”, “мовлення на зарубіжні країни”, “зовнішнє радіомовлення”, “зарубіжне радіомовлення” – усі вони є синонімами. У рамках країни-суб’єкта мовлення М. р. є важливою частиною системи національних засобів масової інформації. Водночас воно являє собою елемент системи глобального обміну інформацією, що включає також пресу, телебачення, туризм, різного роду міжнародні зв’язки й організації, дипломатичні канали. Підготовка й випуск в ефір радіопередач, призначених для радіослухачів за кордоном, – особливий вид мовлення. Воно ведеться як іноземними мовами, так і мовою країни-суб’єкта мовлення.

Місцеве радіомовлення – ланка системи радіомовлення країни, що існує відповідно до адміністративно-територіального розподілу України. До М. р. належать обласні, міські (районні) редакції радіомовлення. Найбільше їх у обласних містах, які транслюють передачі українською мовою і висвітлюють місцеве життя. Кілька разів на тиждень тривалістю до години ведеться мовлення в районах, через ретрансляційні вузли здійснюється радіомовлення в сільських населених пунктах, на промислових підприємствах. Хвилі, на яких працюють станції М. р., визначаються міжнародною конвенцією. Програми М. р. містять у собі інформаційні випуски, тематичні передачі із загальнополітичних і соціально-економічних питань, побудовані на місцевому матеріалі, а також концерти на замовлення. Обов’язкова частина програми М. р. – оголошення рекламного характеру. Обсяг передач М. р. може бути різним.

Мікрофон (грец. micros – малий і phone – звук) – пристрій, що перетворює звукові коливання на електричні, і є неодмінною частиною апаратури радіо.

Мікрофонна папка – папка, що містить технічні і творчі дані передачі, підготовленої до ефіру: мікрофонний матеріал, інформацію про учасників, хронометраж, режисерський сценарій і т. д.

Мікрофонний матеріал – текст, призначений для читання перед мікрофоном і передачі в ефір.

Мікшер (від англ. mixer – змішувач) – прилад для мікшування.

Мікшування – регулювання рівнів електричних сигналів передачі, поступове виведення звуку й наступне таке саме введення їх. Це специфічна форма переходу від однієї музичної фрази до іншої.

Мовлення – процес поширення інформації засобами радіо- чи телевізійної техніки, який передбачає одночасний прийом інформації, переданої з одного редакційно-технічного центру, великою кількістю людей за допомогою індивідуальних прийомних пристроїв. Розрізняють внутрішнє М. (передачу програм для населення своєї країни) та іномовлення, або міжнародне мовлення (передачу програм для населення інших країн). За технічними характеристиками М. ділять на ефірне і проводове (кабельне радіомовлення та радіотрансляційна мережа).

Модератор (лат. moderator – той, що стримує) – ведучий на радіостанції, журналіст, що повідомляє кілька окремих інформаційних матеріалів у передачі, поєднує чи відокремлює їх, доповнює коротким коментарем; редактор, що веде передачу як диктор із вступним, перехідним чи заключним словом у програмі чи її розділі. М. стежить за правильним розподілом часу висловлювань гостей студії і слухачів, які телефонують. Його мета – не “загубити” тему, не дати учасникам відхилитися від теми обговорювання. Найголовніший принцип: М. не є учасником дискусії, не займає позицію одного з учасників. Приклад М. – це ведучий програм, що стосуються передвиборних дебатів.

Музична година – тип програми радіомовлення, коли передачі музикальних записів перетинаються з повідомленнями про точний час, прогнозом погоди, численними рекламними зверненнями та іншими різновидами радіоповідомлень.

Музичний супровід – мелодія, що увиразнює текстовий матеріал радіопередачі, створює фон, на якому ведеться розповідь. М. с. сприяє глибшому розкриттю змісту, робить передачу емоційно забарвленою, створює певний настрій у слухача.

Навчальне радіомовлення – галузь мовлення, що використовує акустичні засоби радіо в навчально-освітніх цілях, організовує передачі для учнів і студентів, чим прискорює і полегшує засвоєння матеріалу. До програм включає лекції, уроки. Найчастіше Н. р. використовують для вивчення іноземних мов.

Наростання – поступове та рівномірне звукове посилення радіопередачі. Є одним із засобів музичного оформлення матеріалу, який передається в ефір.

Невербальна інформація (лат. verbalis – словесний) – інформація, що міститься не стільки в слові, вимовленому журналістом перед мікрофоном, скільки в інтонації, з якою ці слова вимовляються. Може додавати тексту іронічного, а іноді і протилежного змісту. До поняття Н. і. часто відносять звукопис подій чи окремих фактів реального життя, зібраних разом за принципом арт-акустики, тобто у такий спосіб, коли кожен звуковий фрагмент зберігає семантичне значення, має змістовне наповнення.

“Новини одним рядком” (англ. – headlines) – анонсування випусків новин, в яких дуже коротко розповідається про найголовніші події.

Обласне радіомовлення – див. Місцеве радіомовлення.

Оглядач – журналіст, який готує огляди для радіомовлення. Його виступи, як правило, порушують актуальні проблеми, аналізують численні факти, події. Це кваліфікований працівник, людина широких політичних горизонтів, високої журналістської культури.

Оголошення – передане по радіо повідомлення про певну подію, може бути рекламного типу.

Партитура передачі (італ. Partitura – буква, поділ, розподіл) – розгорнута форма режисерського сценарію, що найбільш повно відбиває послідовність епізодів радіопередачі. Робота над П. п. завершується в процесі трактових (генеральних) репетицій. За П. п. радіорежисер чи асистент режисера видають в ефір передачу чи ведуть її запис, знаходячись у апаратній за режисерським пультом.

Пауза – тимчасове зупинення голосу, невелика затримка в бесіді, розмові, читанні. Це важливий чинник логічного членування тексту на домірні частини, засіб психологічної підготовки слухача до сприймання матеріалу. Правильне додержання П. позитивно позначається на якості мовлення перед мікрофоном: може надавати передачі відповідної (розповідної, окличної, питальної) тональності, певного колориту й емоційно впливати на слухача.

Передавач – радіоелектронний апарат, що використовують у зв’язку, радіомовленні для передачі в ефір електромагнітних сигналів, адекватних переданим звуковим сигналам, музичним мелодіям. П. здійснює два фізичні процеси: створює електричні хвилі високої частоти (внаслідок трансформації енергії джерела) і направляє ці хвилі для передачі сигналів.

Перехідна аудиторія – аудиторія, що лишається біля приймачів після прослуховування попередньої програми тієї самої станції чи мережі.

Підводка – композиційна частина твору радіожурналістики, яка вводить слухача в курс теми, допомагає зорієнтуватися в обстановці, ознайомитися з учасниками передачі, репортажу тощо.

Підложка – музично-шумове оформлення радіопередачі, на фоні якого ведучий, диктор або діджей працює в ефірі. Вона допомагає слухачу відрізнити одну передачу від іншої, додає змістове навантаження радіопередачі, створює настрій і емоційно забарвлює.

Позастудійний запис – звукозапис, здійснюваний поза радіостудією за допомогою переносної чи пересувної апаратури. П. з. може здійснюватися також через постійно діючі трансляційні пункти, обладнані в театрах, концертних залах, на стадіонах, у лекційних аудиторіях і інших приміщеннях, де регулярно відбуваються суспільно значимі події.

Позастудійне мовлення – процес створення радіопередачі та його звукового супроводу безпосередньо на місці подій і передача їх на студію для негайного посилання в ефір. П. м. здійснюється пересувним комплексом апаратури, яка забезпечує самостійну підготовку передачі без технічних засобів радіостанції.

Позивні – поєднання звукових сигналів і музичних мелодій, що передують передачам і дають можливість розрізняти радіостанції одну від одної, налаштовуватися на їх хвилю.

Постановочне читання – жанр художнього мовлення, що становить собою виконання перед мікрофоном одним чи кількома акторами літературного твору (цілком чи фрагменти) з використанням різних виражальних засобів радіомовлення. П. ч., поєднуючи в собі характерні риси театру й естради, дає змогу інтерпретувати прозу, максимально зберігаючи авторські відступи й міркування, і водночас дає можливість акторам глибоко досліджувати характери персонажів, перевтілюватися в повній відповідності з вимогами психологічної драми. П. ч. – своєрідна форма радіоспектаклю, що оснащується за задумом режисера музикою й шумами. Естетика жанру зумовлена схрещенням закономірностей театральної сценічної виразності та психології сприйняття радіопередачі, тобто сприйняття літературного твору на слух. П. ч. набуло значного поширення в програмах літературно-драматичного мовлення та мовлення для дітей і юнацтва ще наприкінці 1920-х – початку 1930-х років. Із середини 1970-х років П. ч., як правило, являє собою серіали з 6-8, а іноді й більшої кількості передач.

Проводове мовлення (радіотрансляційна мережа) – процес передачі радіопрограм за допомогою розгалуженої системи проводів, по яких посилають електричні імпульси від передавальної станції до репродукторів. Недоліком П. м. є обмеженість програмного забезпечення (не більше ніж 3 канали). Серед його переваг – дешеве встановлення, простота користування гучномовцем, слабкий вплив радіоперешкод.

Цей спосіб мовлення в таких великих масштабах не використовувався ніде у світі, крім СРСР, де його широкий розвиток забезпечили насамперед ідеологічні й політичні прагнення комуністичного керівництва: створити надійний засіб централізованої оперативної інформації і пропаганди з урахуванням дешевизни простих приймальних пристроїв – репродукторів – в умовах невисокого рівня життя населення, обмежити свободу вибору слухачами джерел повідомлень і виключити джерела закордонні. Важливим фактором, що сприяв розвитку П. м., була також можливість використовувати проводову радіомережу для цілей цивільної оборони в екстремальних ситуаціях, що і було масштабно реалізовано під час війни проти фашистської Німеччини.

Програма (грец. programma – оголошення, розпорядження) – 1) синонім терміна “радіопередача”; 2) список передач, що характеризують денну, вечірню, добову чи тижневу мережу радіомовлення. Іноді використовують як синонім терміна “мережа мовлення” на конкретну дату; 3) П. передач, позначення змісту мовлення, що публікується зазвичай у місцевих чи національних друкованих ЗМІ.

Програми за співучастю – радіопередача зі студії, у якій бере участь студійна аудиторія.

Продюсер – особа, яка організує, або організує та фінансує постановку аудіовізуальних творів.

Прямий ефір – 1) вид радіо- чи телевізійного мовлення, відмінна риса якого – одночасність події, трансляції її в ефір і прийому слухачами, тобто безпосередній вихід у ефір з місця події і протягом неї; 2) синонім поняття “трансляція події”. П. е. може бути студійним (вестися з радіостудії) і позастудійним. Він надає можливості глядачу відчути себе очевидцем події, створює ефект присутності.

Радійність – комплекс спеціальних якостей, що відповідають вимогам ефіру, відбивають його радіофонічні особливості. Р. передачі досягається наявністю документальних радіокартинок та звукових образів, живих голосів учасників та безпосередніх вражень очевидця, тональністю розмовної мови.

Радійні форми – специфічні, властиві для радіожурналістики творчі засоби вираження змісту й донесення його до слухача, які виявляються в калейдоскопічному перебігу розповіді, застосуванні рубрикаційного способу групування матеріалів.

Радіо – передача інформації на відстані без проводів за допомогою електромагнітних хвиль.

Радіовузол – комплекс апаратури для здійснення радіозв’язку та трансляції передачі місцевою мережею.

Радіогазета – форма радіожурналістики, що набула значного поширення в початковий період радіомовлення, що являє собою комплексну програму інформаційних, пропагандистських і художньо-публіцистичних матеріалів, кожний з яких має оперативний привід для передачі матеріалу в ефір. Р. була за суттю прообразом сучасної радіомовної програми дня: вона поєднувала інформаційні випуски, політичні доповіді, актуальні репортажі, бесіди на наукові теми, економічні огляди, інтерв’ю з керівниками різних рангів, концерти на замовлення, сатиричні віршовані фейлетони, літературно-музичні композиції і т. д.

Радіодень – одна з форм побудови програми мовного дня, коли включаються в передачі тематично та композиційно об’єднані на основі будь-якого загального принципу, головної ідеї, основної теми.

Радіожурналістика – 1) вид журналістської діяльності, заснований на використанні технічних засобів радіомовлення; 2) сукупність радіопередач, що належать до сфери журналістики, результат діяльності радіожурналістів. Радіожурналістика має специфічні властивості, що відрізняють її від інших видів журналістики, зокрема: надзвичайно високий рівень оперативності, особливий характер емоційного впливу на аудиторію і внаслідок цього – структурна своєрідність композиційних рішень вихідного журналістського (життєвого й літературного) матеріалу, спеціальні прийоми організації уваги аудиторії тощо.

Радіоканал – 1) смуга частот, на якій ведеться передача; технічна система пристроїв, що поєднують передавачі з приймачами; джерело програми (мікрофон), підсилювальні та регулюючі пристрої, споживач (динамік, гучномовець). Наявні в радіостанції канали визначають кількість програм, що можуть передаватися одночасно; 2) радіопередача журнального типу, у якій різноманітні за матеріалами сюжети поєднуються тематикою одного з напрямів радіомовлення чи адресою аудиторії. Має постійних одного чи кількох ведучих. Зазвичай займає в ефірі тривалий час – від 2 до 5-6 годин. На відміну від радіожурналу, Р. містить матеріали, що мають, як правило, оперативний інформаційний привід.

Радіомовлення – спосіб передачі різноманітних звукових програм широкій аудиторії через ефір, по проводах або через Інтернет. Принцип дії: передача виголошується перед мікрофоном, мікрофон перетворює звукові коливання на електричні імпульси, які підсилюються й подаються до передавача. У передавачі вони управляють високочастотними коливаннями, що подаються до передавальної антени, яка випромінює в ефір електромагнітні хвилі. Прийняті з ефіру приймальною антеною електромагнітні хвилі перетворюються в ній на електричні сигнали, а далі переходять до радіоприймача, який відтворює радіопередачу, виголошену перед мікрофоном.

Радіомовлення для дітей та юнацтва – один з видів радіомовлення, спрямований на виховання юних громадян нашої країни. До його програм входять літературно-драматичні композиції та спектаклі, казки, передачі пізнавального й розважального характеру і на теми, пов’язані з життям школярів.

Радіомовлення для молоді – вид мовлення по радіо, який включає до своїх програм різні цикли, передачі, жанри й форми, спрямовані на виховання підростаючого покоління. До його програм також входять музичні, розважальні, освітні, пізнавальні, історико-культурологічні програми.

Радіоновини – оперативна й традиційна форма радіомовлення, яка порушує найактуальніші питання суспільно-політичного життя, повідомляє про новини науки, культури і спорту. Р. можуть бути міжнародного, національного та регіонального характеру. Досить часто у випуску новин використовують лідову систему подачі інформації. Залежно від формату радіостанції, новини можуть виходити в ефір як через кожні півгодини, так і тричі на добу.

Радіопередавач – технічний пристрій, який використовують для передачі в ефір електромагнітних сигналів, що після перетворення їх у радіоприймачі трансформуються у звукову інформацію.

Радіоприймач – технічний пристрій, призначений для прийому програм радіомовлення, переданих в ефір, і їх акустичного відтворення.

Радіоп’єса (радіодрама) – літературний твір, написаний чи адаптований спеціально для постановки в радіостудії й орієнтований на слухове сприйняття. За різновидами Р. ділять на оригінальні радіоп’єси, радіоінсценування й документальні радіодрами. За жанровими характеристиками Р. містить у собі все багатство традиційної драматичної літератури, створеної для сценічного втілення (див. також Радіотеатр).

Радіопрограма – план передач редакції радіомовлення на певний період. Основною часовою одиницею програмування є тиждень: через кожні сім днів завершуються і знову повторюються основні програмні блоки, тематичні цикли, об’єднані спільністю проблематики.

Радіореклама – рекламне повідомлення, що поширюється засобами радіо. Певна програма чи передача розглядаються в тісному зв’язку з часом передачі (тобто часу, коли здійснюється контакт з найбільшою кількістю слухачів) та з кількістю слухачів, що у цей момент слухають передачі. Цю концепцію покладено в основу діяльності приватних радіокомпаній, які намагаються створювати передачі, що дають задоволення слухачам, а тим самим, намагаються одержати замовлення на рекламу під час цієї програми. Виділяють два основних різновиди Р. – рекламні повідомлення й програми, що фінансуються і використовують такі радіожанри як вставки, діалоги, бесіди, радіосценки, п’єси, радіомонтажі, рекламні репортажі, конкурси та вікторини, концерти тощо. Переважають короткі повідомлення, що пов’язані із закликом, та передачі з музичним супроводом. Р. звернена переважно до широкого загалу. Тарифи на Р. визначають залежно від величини та підготовленості рекламної аудиторії, популярності передачі, ефірного часу тощо. Підготовка Р. оплачується окремо.

Радіостанція – інженерне спорудження з обладнанням для передачі та прийому інформації за допомогою радіохвиль. Для радіомовлення використовують стаціонарні й пересувні Р., що, як правило, здійснюють передачу інформації з місця події не в ефір, а на антени стаціонарної Р. для наступного її поширення.

Радіостудія – спеціально обладнане приміщення, що має суворо задані акустичні параметри, які мають звукозаписувальну й передавальну апаратуру та призначені для звукозапису на магнітну стрічку та відтворення радіопередач в ефірі, а також для ведення прямоефірних передач. Існують малі, так звані “мовні” Р., призначені для запису й передачі в ефір літературних програм, концертні студії, студії для запису та трансляції музичних, літературно-драматичних радіопередач.

Радіотеатр – один із провідних напрямів художнього радіомовлення, який включає різноманітні за жанрами та тематикою радіоп’єси й інсценування. Спектаклі Р. розраховано на уяву людини, а не тільки на її логічне мислення. Осмислення описуваних у Р. життєвих явищ і вчинків людей зумовлене готовністю та схильністю слухачів перевести словесно-звуковий ряд у “зорові картини”, породжені їх фантазією. Для Р. особливо важлива конкретність і точність у доборі вихідного матеріалу, точність інтонації, об’ємність і чіткість звукошумових рішень.

Районне радіомовлення – розгалужена мережа радіомовлення, що готує передачі на місцевому матеріалі для слухачів районного регіону. Творчу роботу районного радіо здійснює громадська організація, очолювана кореспондентом-організатором, який перебуває у штаті районної газети. Методичну допомогу надає обласний комітет телебачення і радіомовлення, за технічну базу відповідають органи зв’язку. Обсяг Р. М. – кілька разів на тиждень тривалістю до години.

Ревербератор – пристрій для створення штучної реверберації електричними чи електроакустичними методами; застосовують для створення спеціальних акустичних ефектів (наприклад, об’ємності звучання і т. д.) у радіо- і телевізійних передачах при здійсненні музичних записів.

Реверберація (лат. reverberare – відбити) – процес поступового загасання звуку в приміщенні після припинення дії джерела звуку, зумовлений повторним відбиттям звукових хвиль від різних поверхонь (природна Р.); штучну Р. створюють за допомогою ревербератора.

Репродуктор (лат. re – префікс, що означає поновлення дії і producere –робити) – 1) технічний пристрій, призначений для прийому й акустичного відтворення програм радіомовлення, переданих по мережі проводового мовлення (радіотрансляційна мережа); 2) застосовуваний у радіоприймачах, магнітофонах силовий перетворювач електрохвиль звукової частоти на голосовий чистий звук.

Рейтинг програми – показник популярності програми, який визначається процентом вибірки радіослухачів, що прослуховують її в цей час.

Риторика – наука ораторського мистецтва; теорія, що розкриває секрети красномовства.

Риторичне звертання – використовувана в публіцистичному письмі чи в усному мовленні на радіо мовностилістична фігура, що має форму звертання журналіста до якогось явища, щоб привернути до нього більшу увагу слухачів. Від звичайного відрізняється тим, що спрямоване до відсутніх людей, до неживих предметів з метою виявити до них авторське ставлення, надати мові твору чи передачі емоційності, поетичної виразності. Звичайне звертання передбачає встановлення контакту автора з особою, до якої він звертається, риторичне такої мети не має: воно не потребує відповіді.

Саундтрек (англ. soundtrack – звукова доріжка) – 1) позначення музики чи шумового оформлення, що супроводжує зображення в кіно- і відеопродукції. Використовують як самостійну одиницю під час програмування в радіомовленні (наприклад, пісня з кінофільму). Термін з’явився як елемент професійного арго, але поступово усталився в мові; 2) звукова доріжка, що займає окремий номер на аудіодискові чи грамплатівці.

Свіпер – вихідний джингл.

Серіал (лат. series – ряд) – форма радіо- і телевізійної передачі, що складається з великої кількості окремих частин (серій), кожна з яких, як правило, має самостійний, завершений сюжет. Програми С. поєднуються зазвичай сюжетними колізіями, героями і, як правило, місцем основних подій.

Сітка мовлення – 1) розгалужена система (проводові лінії, підсилювачі, домові вводи, абонентські пристрої), за допомогою якої радіостанція (радіовузол) посилає слухачам прийняті з ефіру або по проводах передачі; 2) програма радіопередач на тиждень.

Скетч – невеличка п’єса жартівливого змісту, що розкриває ідею реклами побічно, у формі логічно-емоційних висновків самого слухача. С. будується на грі акторів, шумових і музичних ефектах.

Слоган – це спресована у формулу сутність рекламної концепції, доведена до лінгвістичної досконалості думка, яка добре запам’ятовується. Це словесний портрет фірми, корпорації, політичного діяча, політичного об’єднання, найрізноманітніших урядових, фінансових, комерційних та інших інститутів. Крім того, С. може бути і самодостатнім – виступати як самостійна форма звернення, котра може обійтися без розгорнутого тексту й візуального ряду.

Слухачі – коло осіб, на яких розраховані й до яких звернені радіопередачі.

Соуп-опера – рекламні радіопередачі на 10-15 хвилин, що компонуються на базі популярних оперних арій, опереткових сцен та пісеньок, а до тексту включають рекламні аргументи. За цими передачами стежать жінки (особливо домогосподарки).

Соціальне радіомовлення – передачі чи програми освітнього, навчального та довідкового характеру для сліпих, глухих, людей з послабленим слухом.

Спецвипуск – програма мовлення тривалістю на годину та більше, що передається один раз (або тільки з одним повтором).

Стереофонія (грец. stereos – просторовий і phone – звук) – особливість відтворених звуків, що викликає в слухача ілюзію просторового розташування їх джерел. С. під час запису забезпечується кількома мікрофонами, розміщеними в різних місцях, а при відтворенні досягається за допомогою встановлених у різних місцях динаміків. Принцип багатоканальної С. використовують у радіомовленні.

Сумарна аудиторія – кількість слухачів, що у своїй сукупності становить аудиторію програми мовлення у певний проміжок часу.

Сценарій – детальний план, основа радіотвору. Це виклад сценічного, звукового способу реалізації теми, розгортання сюжету. Високоякісний С. є справжнім літературно-художнім, публіцистичним твором. С. як докладний, логічно послідовний і конкретний опис складається з окремих сцен та епізодів, містить діалоги й монологи дійових осіб.

“Театр перед мікрофоном” – один з найбільш поширених різновидів художнього радіомовлення – передача по радіо театрального спектаклю, постановка якого здійснена на сцені драматичного чи музичного театру. Містить у собі: а) трансляції театральних спектаклів зі сцени театру (пряма передача чи звукозапис, при яких зберігається реакція глядацької аудиторії); б) монтаж спектаклю – передача окремих фрагментів, що зберігають основні сюжетні лінії театральної вистави; в) монтаж по трансляції – форма радіоадаптації театрального спектаклю, що набула поширення із значним упровадженням звукозапису. Вона являє собою звукозапис сценічної дії, перероблений для сприйняття на слух. При цьому виникає ряд труднощів через необхідність описати й пояснити слухачу мізансцени, особливості сценографічного і пластичного режисерсько-постановочного рішення. Протокольний конферанс – читання авторських ремарок диктором, як правило, руйнує гармонію художньої структури спектаклю. В “Т. у м.” розроблені різні способи коментування. Найбільш часто в композицію передачі вводять ведучого. У такій ролі може виступати персонаж спектаклю, автор п’єси чи режисер, глядач з-поміж професійних критиків і т. д. Програми “Т. у м.” включають також просвітницькі передачі про різні театральні колективи, про творчість драматургів, режисерів, акторів і т. д.

Тег – коротка інформація про спонсора програми напередодні її виходу в ефір або в самій програмі.

Тембр – своєрідне звукове забарвлення, властиве голосу чи музичному інструментові. Залежить від обертонів, що виникають навколо основного тону, від особливостей матеріалу, який звучить, і від способу утворення звуку.

Техніка мови (грец. techne – мистецтво, майстерність) – навчальна дисципліна, що відіграє значну роль у процесі професійної підготовки теле- і радіожурналістів, дикторів, а також усіх тих, хто за родом діяльності пов’язаний з усним мовленням, – акторів, ораторів, педагогів. Т. м. містить у собі такі розділи, як анатомія, фізіологія і гігієна мовного апарату; постановка подиху, голосу, дикції; логіко-інтонаційні основи мовлення. Призначення Т. м. – виховання умінь, що дають можливість тому, хто виступає усвідомлено використовувати всі елементи мовного звучання і навмисно викликати потрібну розумову, емоційну та вольову реакцію аудиторії. Таким чином, володіння Т. м. допомагає знаходити оптимальну форму звукового вираження думки в конкретних умовах спілкування та з певною метою.

Трансляція (лат. translatio – перенесення) – 1) передача радіомовних чи телевізійних програм на відстань за допомогою радіо- чи кабельної системи; 2) передача спектаклю, концерту, спортивного змагання, мітингу, демонстрації чи будь-якої іншої події з місця, де вони відбуваються.

Успадкована аудиторія – частина слухачів, що залишилася біля приймачів після прослуховування попередньої програми.

Фон – звукова атмосфера, у якій відбуваються розмови й розгортається сюжет. Однотипний звуковий Ф. нерідко є сполучним елементом, що дає змогу розпізнати різноманітні за формою та тематикою програми.

Фонограма (грец. phone – звук і gramma – запис) – запис мови, музики і т. д. на пластинці, магнітофонній стрічці, плівці чи іншому носії.

Фонотека (грец. phone – звук і theke – сховище) – зібрання фонограм, звукозаписів.

Формат – тип мовлення, спосіб існування радіостанції в ефірі. Це стиль музичних радіопрограм, покликаний задовольняти потреби і смаки певної цільової аудиторії.

Час домогосподарки – у радіомовленні час з 10 до 16-ї години, коли, так прийнято вважати, основними слухачами є жінки-домогосподарки.

Час-пік – час з 7 до 9-ї години ранку та з 16 до 19-ї години вечора, коли люди вмикають радіоприймачі автомобілів, прямуючи на роботу і з роботи.

Час (хронометраж) радіопередач – тривалість радіопередачі або її частина (епізод) у хвилинах або секундах.

Чиста позиція – особлива значимість програми радіопередач.

Шуми – різні звуки, утворені рухом предметів чи внаслідок злиття людських голосів. У радіомовленні вони є ефектними чинниками, що сприяють виразності передачі, створюють відповідну специфічну атмосферу, викликають ілюзію реальності обставин, про які розповідається у передачі (гул заводського цеху, колони демонстрантів, трибуни стадіонів, дзюрчання струмка, пташиний спів, грозовий грім, паровозний свисток, гудіння літака тощо). Існують також численні прилади й інструменти, на яких імітують звуки, потрібні для радіопередачі.

Шумотека – зібрання систематизованих і зареєстрованих у відповідній послідовності фонограм, на яких записано різні шуми, що використовують у програмах на радіо.

Додаток 1

План аналізу радіопрограми

І. Пенчук

1. Назва програми.

2. Автор та ведучий.

3. Спонсор (якщо є, то наскільки впливає на хід програми).

4. День та час виходу (а також повтор).

5. Вид передачі залежно від регіону поширення:

   • міжнародна;

   • транснаціональна;

   • національна;

   • регіональна;

   • міська;

   • вузівська (виробнича) тощо.

6. Тип програми:

   • інформаційна;

   • інформаційно-аналітична;

   • аналітична;

   • розважальна;

   • інформаційно-розважальна;

   • соціальна;

   • рекламно-комерційна;

   • акція;

   • ток-шоу;

   • гра;

   • змагання;

   • конкурс тощо.

7. Структура програми:

   • план;

   • хронометраж;

   • блоки (якщо є);

   • розбивки (якщо є);

   • рубрики (якщо є).

8. Тематичне наповнення.

9. Використані жанри:

   • перелічити, навести приклади;

   • дотримання класичних жанрів телебачення або їх взаємовплив (приклад).

10. Функціональні особливості програми.

11. Зворотний зв’язок у програмі:

    • епістолярний (пошта редакцій)

    • “миттєвий” (телефоном під час радіопрограми, а також пряме включення мікрофонів для трансляції думок аудиторії, Інтернет, пейджер, телеміст, телеграф, факсимільний модемний зв’язок);

    • співавторство (залучення авторського активу для підготовки програм);

    • тестування (з’ясування позиції аудиторії щодо роботи радіостанції або предмета обговорення в ЗМІ – за допомогою інтерв’ю, анкет, телефону);

    • консультативна (обговорення продукції редакції під час слухацьких конференцій, прямоефірних випусків тощо);

    • експертний (вивчення оглядів роботи ЗМІ, дослідницьких та науково-критичних матеріалів про журналістську практику, думки спеціалістів-експертів);

    • дослідницький (рейтингові вимірювання динаміки реальної аудиторії радіостанції або програми й поглиблене вивчення стану аудиторії).

    • опосередкований, нелінійний зв’язок (є посередник: редактор, коментатор, цензор) чи безпосередній (лінійний) зворотний зв’язок;

    • глядачі в залі з пультами.

12. Роль ведучого в програмі:

    • диктатор;

    • вчитель;

    • суддя;

    • медіатор;

    • опонент;

    • посередник;

    • невидимка.

13. Соціальний статус ведучого:

    • професійно-кваліфікаційні вимоги;

    • ідейно-моральні якості;

    • відповідальність;

    • принциповість;

    • порядність;

    • ділові якості;

    • інтелектуальний рівень;

    • професіоналізм;

    • спеціалізація;

    • літературна мова;

    • психологічні якості;

    • саморозвиток;

    • ставлення до справи, яку робить;

    • фізичні якості.

14. Позитивні та негативні риси мовлення ведучого (ведучих):

    • мова ефіру (українська, російська);

    • стиль мовлення (приклад);

    • дикція (приклад);

    • помилки (приклад);

    • вплив російської мови на українську й навпаки;

    • шаблонні фрази;

    • манера вітання та прощання (приклад);

    • відсутність жаргонів і штампів;

    • особливі літературні й ораторські прийоми;

    • ідеальне структурне оформлення тексту;

    • логічний зв’язок між частинами тексту.

15. Характеристика аудиторії, на яку розрахована передача:

    • вік;

    • фах;

    • стать;

    • освіта;

    • соціальний статус.

16. Ступінь участі слухача в програмі:

    • найвища;

    • висока;

    • середня;

    • низька;

    • найнижча.

17. Роль слухача в програмі:

    • статист;

    • заявник;

    • скаржник;

    • свідок;

    • інформатор;

    • співрозмовник;

    • опонент;

    • суддя;

    • герой;

    • громадянин;

    • співавтор.

18. Аналіз поведінки ведучого:

    • дотримання етичних норм (приклад);

    • форми проведення інтерв’ю, бесіди, розмови.

    • поведінка під час розмови зі слухачем (телефоном) або з гостем у студії (приклад);

    • жестикуляція (приклад).

19. Вплив передачі на молодіжну аудиторію:

    • подобається (не подобається), чому (приклад);

    • розважає (приклад);

    • виховує (приклад);

    • надає цікаву, пізнавальну інформацію (приклад);

    • дає естетичну насолоду (приклад);

    • якою повинна бути програма, щоб сподобатися та вплинути на молодь (приклад)?

20. Наслідки програми. Ваше ставлення та поради.

Додаток 3 Якісний аналіз інформаційного повідомлення

на радіо_________________________________

І. Пенчук

1. Жанр.

2. Різновид жанру (інформаційний, аналітичний. публіцистичний).

3. Різновид жанру за звучанням (монологічний, діалогічний, синтетичний).

4. Авторська завершеність.

5. Адресність.

6. Тип новини:

• подія ( );

• реакції;

• оцінки ( );

• заяви;

• плани;

• наміри;

• анонси;

• тематичний репортаж;

• нове знання.

7. Суспільна значимість.

• ціннісна значимість;

• змістова значимість;

• історична значимість;

• правова значимість;

• економічна значимість;

• соціальна значимість;

• політична значимість;

• культурна значимість;

• локальна значимість;

• комунікативна значимість;

• інтерактивна значимість.

8. Зображально-виражальні засоби і стилі, використані автором.

9. Просторово-часова структура художнього образу.

10. Тема:

• зміни в економіці;

• зміни в політиці;

• відомі й нові люди;

• скандали;

• круглі столи, конференції, семінари, симпозіуми, зустрічі;

• корпоративна інформація й індивідуальний бізнес;

• кримінальні події і судові процеси;

• приватні проекти і підприємства;

• діяльність організацій і структур різних напрямків;

• культура;

• молодіжна субкультура, шоу-бізнес;

• світське життя;

• вільний час, уїк-енд, відпочинок (відпустка);

• спортивні події і досягнення;

• комп’ютери й Інтернет;

• прогноз погоди, гороскоп;

• реклама.

11. Походження інформації:

• астрономічні події, природні катаклізми, погода;

• економічна інформація;

• офіційна інформація (інформація державних органів, інститутів);

• політична інформація (інформація від політичних суб’єктів, що не є офіційною);

• інформація про події цивільного суспільства (включаючи судові процеси);

• кримінальна інформація;

• наука, література, мистецтво;

• огляд газет, журналів, радіо й інших ЗМІ (включаючи Інтернет);

• світська хроніка;

• чутки, домисли, плітки;

• міфи, окультні знання, астрологія;

• реклама;

• спорт.

12. Географічні показники інформації:

• з центру;

• з регіону;

• із країн колишнього СРСР;

• із зарубіжних країн.

13. Елемент аналітики в новинах:

• безпосередня реакція чи коментар;

• аргументи й оцінки;

• причини і зміст;

• прогнози.

• без аналізу.

14. Наявність стандартних елементів структури випуску новин:

• анонс (короткий виклад журналістського матеріалу, що передує випуску новин, у результаті чого слухач серед списку анонсів має зробити вибір важливих для нього новин, на які він збирається звернути увагу);

• лід (стиснута в кілька слів інформація, що буде подана після анонсу);

• цитата (дослівна інформація фахівця, свідка тощо, яка має підвищити довіру до інформації);

• бекграунд (достатня кількість інформації, що дасть змогу слухачу встановити не тільки зміст, але і значення важливої новини (новин) – передісторія, контекст, оцінка, аргументи, висновки, прогноз. У бекграунді – коментарі експертів, репортажі з місць подій).

15. “Свіжість” інформації:

• пряме включення;

• нове (ексклюзив);

• учорашнє;

• уже сьогодні повідомлялося;

• давно обговорюється.

16. Джерело:

• офіційна інформація;

• інформагентства;

• прес-конференція;

• брифінг;

• власна інформація;

• мережна інформація;

• хроніка, документ;

• інший ЗМІ;

• Інтернет;

• інформація з організацій, корпорацій;

• джерело не зазначене.

17. Спосіб посилання на джерело, засіб доставки чи інформаційний потік.

• офіційна інформація;

• інформація від інформаційних агентств;

• репортерська інформація;

• прес-конференції, брифінги, круглі столи;

• свідчення очевидця;

• з організацій (корпорацій);

• коментар і аналіз фахівця;

• документ чи документальна хроніка;

• ЗМІ, у тому числі Інтернет.

18. Способи подачі новин:

• дикторський (хронікальне повідомлення, інформаційне повідомлення, коментоване повідомлення, огляд преси, звіт, кореспонденція);

• озвучений (репортаж, розповідь кореспондента, інтерв’ю, виступ перед мікрофоном, коментар).

19. Способи аргументації:

• безпосереднє посилання на джерело, що викликає довіру;

• виклад версій і їх порівняння;

• використання авторитетного експерта, учасника подій, очевидця, репортера;

• документальне підтвердження.

20. Обсяг.

21. Форми авторської присутності.

22. Форми звернення до слухачів.

23. Розмаїття мовленнєвих, акустичних та візуальних образів.

24. Загальне враження:

• позитивне;

• нейтральне;

• негативне.