5. Оплата праці, її суть та принципи організації в умовах ринку. Тарифна

система оплати праці та її елементи. Безтарифна система оплати праці. Форми та системи оплати праці. Організація оплати праці на підприємстві. Фонд оплати праці. Основна та додаткова заробітна плата. Матеріальне стимулювання в умовах ринкової економіки.

Принципи організації заробітної плати

Організація оплати праці - це один з найважливіших інструментів, що визначає взаємозв'язок міри праці і міри його оплати. Міру праці визначають кількісні та якісні її аспекти, а міру оплати - прожитковий рівень як вихідний її момент.

Організації заробітної плати властивості певні принципи. 1. Оплата праці найманого працівника залежно від його особистого вкладу, кількості і якості витраченої праці. 2. Надання самостійності підприємствам у виборі форм і систем оплати праці і визначенні її розміру. 3. Співвідношення в оплаті праці різних категорій і професійно-кваліфікаційних груп з урахуванням складності виконуваних робіт і умов праці, її престижності.

4. Стимулювання підвищення технічного й організаційного рівня виробництва, зниження собівартості й підвищення якості продукції.

5. Регулювання розмірів мінімальної заробітної плати, які мають забезпечувати просте відтворення робочої сили працівниками різної кваліфікації. 6. Посилення соціального захисту працівників. 7. Ясність і простота. Зв'язок між результатами праці і заробітною платою має бути простим і ясним, зрозумілим кожному працівникові.

Тарифна та безтарифна Оплата праці, форми та сис-ми ОП

На основі тарифної системи під-ва можна використовувати дві форми оплати праці: відрядну та погодинну. За відрядної форми оплати праці (ЗПвідр) величина заробітку працівника визначається кількістю продукції (робіт,послуг), виготовленої за певний проміжок часу та відрядною оцінкою за її одиницю: ЗПвідр = Qф*Свідр, При застосуванні відрядної форми оплати праці розмір заробітної плати залежить від кількості та якості виконаної роботи чи виробленої продукції. Відрядна заробітна плата включає пряму відрядну, відрядно – прогресивну і відрядно – преміальну системи оплати праці. За прямої відрядної форми оплати праці заробіток робітника визначається кіл-тю виробленої ним продукції та відповідної відрядної розцінки,яка обчислюється за формулою: Свідр = Сгі*Нч, де Сгі – годинна тарифна ставка робітника і-го розряду,грн.; Нч – норма часу на виготовлення одиниці продукції,год. За відрядно – преміальною системою оплати праці робітнику крім заробітку за прямими відрядними розцінками, виплачується премія за виконання та перевиконання встановлених кількісних та якісних показників роботи. У цьому разі зарплата виз. За формулою: ЗПвідр = Qф*Свідр +П (сума преміальних доплат); За відрядно – прогресивною системою продукція, виготовлена працівником у межах встановленої норми, оплачується за звичайними розцінками, а понад цю норму – за підвищеними. Акордна система оплати праці полягає у тому, що працівнику або групі працівників розцінки встановлюються не за виготовлення окремих операцій, а за весь комплекс робіт із встановленням кінцевого терміну його виконання. Погодинна форма оплати праці обчислюється за формулою: ЗПпог = ФРЧф*Сгі, де ФРЧф – фактичний фонд робочого часу працівника,год; Сгі – годинна тарифна ставка працівника і-го розряду..(кваліфікації),..грн../год. Розрізняють такі системи погодинної форми оплати праці: пряма погодиння, погодинно – преміальна та погодинно – преміальна з нормованим..завданням. Безтарифна система оплати праці дає змогу суттєво скоротити кількість необхідних преміальних положень, не знижуючи при цьому стимулюючої функції заробітної плати.

Організація оплати праці на підприємствах

Під організацією оплати праці слід розуміти правильне використання основних положень законодавства про працю, що спрямовані на забезпечення взаємозв'язку кількості та яко­сті праці з розмірами її оплати.

Організація оплати праці на підприємстві має відповідати певним принципам: 1) здійснення оплати праці відповідно до її кількості та якості; 2) диференціювання ЗП залежно від кваліфі­кації працівника, умов праці, галузевої та регіональної належності під-ва; 3)систематичне підвищення реальної заробітної плати, тобто перевищення темпів зростання номінальної ЗП над інфляцією; 4)перевищення темпів зростання продуктивності праці над темпами зростання середньої ЗП.

Найпоширенішим на під-вах є застосування тариф­ної системи. Тарифна система дає змогу порівнювати між со­бою складність різних видів праці та умов їх виконання і відповідно диференціювати заробітну плату працівників різних категорій та кваліфікацій.В Україні застосовується Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник ро­біт та професій робітників (ЄТКД). Тарифна сітка призначена для визначення співвідношення в оплаті праці робітників різної кваліфікації, що виконують ро­боти різної складності. Тарифний розряд характеризує рівень кваліфікації робітни­ка та складності роботи.

Фонд оплати праці - загальна сума коштів, витрачене протягом певного часу під-ми й організаціями на ЗП основно-го вир-го персоналу, а також оплату праці працівників, що не включені у штат під-ва, але зайняті в основному вир-ві. У Ф.о.п. входять преміальні виплати і доплати працівникам, а також компенсаційні виплати.

З метою планування та аналізу ефективності використання фонду заробітної плати його диференціюють за певними ознаками. За змістом та джерелами формування виділяють фонд основної заробітної плати і фонд додаткової заробітної плати.

Фонд заробітної плати підприємства (ФЗП) складається з фонду основної заробітної плати (ОЗП), що визначається розміром тарифної заробітної плати відрядників, погодинників, у тому числі й осіб, робота яких оплачується за посадовими окладами та фонду додаткової заробітної плати (ДЗП), до якого відносяться надбавки і доплати. Що виплачуються працівникам у встановлених Чинним Законодавством межах: ФЗП=ОЗП*ДЗ

Фонд прямої заробітної плати робітників обчислюється на основі відрядних розцінок і тарифних ставок.

Фонд прямої заробітної плати робітників відрядників ОЗП_в визначається за формулою: ОЗП_В= ∑^m _i=1С_ВІДР*Q_{ПЛ. і} , де Q_{ПЛ. і} - планова кількість виробів і-го виду. шт.; С_ВІДР - відрядна розцінка за і-й виріб, грн./шт..; m- кількість видів виробів. Фонд прямої заробітної плати робітників, що працюють за погодинною оплатою праці ОЗП_пог, обчислюється за формулою: ОЗП_пог=∑ⁿ_i=1С_ri*Ч_рі*ФРЧ_пл. д де n – кількість груп погодинників різних розрядів; С_ri – годинна тарифна ставка робітника і-го розряду, грн./год; Ч_рі – планова чисельність робітників і-го розряду, осіб. Фонд заробітної плати керівників, спеціалістів та службовців обчислюється на основі штатного розкладу та схеми посадових окладів за посадами та професіями: ФЗП_ауп =∑ⁿ_i=1 Q_i +∑ⁿ_i=1 Н_і де, Q_i – сума окладу, що відповідає і-й категорії посад, грн.; Н_і - сума надбавок та доплат і-й категорії персоналу. Загальний фонд ЗП автотранспортного підприємства визначається як сума фондів заробітної плати всіх категорій працівників.

Нарахування на фонд оплати праці та утримання із заробітної плати працівників

З нового 2011 року розрахунок відрахувань із заробітної плати та нарахувань на фонд оплати праці дуже і дуже спростився. Адже замість внесків до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування, тепер існує один – єдиний соціальний внесок.

Отже, роботодавець, з нового 2011 року, повинен утримувати із ЗП працівників суму єдиного соціального внеску, яка складає 3,6% від суми нарахованої ЗП та податок на доходи фізичних осіб, який складає 15% від суми нарахованої ЗП, зменшеної на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування та податкової соціальної пільги. В той же час роботодавець повинен робити нарахування на фонд оплати праці, які складають суму від 36,76% до 49,7%, в залежності від класу професійного ризику вир-ва.

6. Загальна характеристика собівартості продукції. Галузева та індивідуальна собівартість. Класифікація витрат. Калькуляція собівартості. Загальні витрати і витрати на одиницю продукції. Кошторис витрат, його склад. Порядок складання кошторису витрат. Джерела та шляхи зниження собівартості продукції на підприємстві.

Собівартість, галузева та індивідуальна. собівартість продукції — це грошове вираження витрат на вир-во та реалізацію продукції. При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, що входять до неї. Як відомо, витрати під-ва відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: • собівартості (валових витрат); • прибутку. Відповідно до цього у собівартість продукції включаються витрати на такі цілі:

• дослідження ринку і виявлення потреби в продукції;

• підготовку і освоєння нової продукції;

• вир-во (витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію ОВФ, оплату праці персоналу та ін.); • обслуговування вир-чого процесу і управління ним;

• збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати);

• розвідку, викор-ня і охорону природ. ресурсів (плата за воду, геологорозвідувальні роботи, плата за деревину, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів);

• добір і підготовку кадрів; • поточну раціоналізацію вир-ва (вдосконалення технологій, організації вир-ва і праці, підвищення якості продукції), крім капіталовкладень. Залежно від досліджень, цілей аналізу діяльності під-в розрізняють індивідуальну та галузеву собівартість продукції. Індивідуальна собівартість продукції слугує реальним відображенням витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції. Галузева собівартість відображає сукупні витрати на вир-во та реалізацію продукції всіх під-в галузі, тобто це середня собівартість продукції по галузі.

Класифікація витрат: 1)місце виникнення: зведені по п-ву; структурних підрозділах; цехах; дільницях; центрах витрат. 2)об’єкти господарської діяльності: за об’єктами господарської діяльності (продукція, робота, послуги, господарські процеси) 3)характер виробництва: основне виробництво; допоміжне; обслуговуюче. 4)зв'язок з обсягами господарської діяльності: постійні; змінні; умовно постійні; умовно змінні. 5)спосіб перенесення витрат на об’єкт: прямі та непрямі 6)час виникнення: витрати минулого періоду; звітного та майбутніх періодів. 7) по відношенню до джерел покриття: вхідні витрати (залишок ГП на початок звітного періоду); поточні витрат(виробнича собівартість ГП); вихідні витрати (собівартість реалізованої продукції). 8)види витрат: за економічними елементами; за статтями калькуляції 9) місце здійснення контролю: за місцями формування; за центрами відповідальності. 10) можливість регулювання: регульовані; нерегульовані. 11)мета формування: визначення собівартості; визначення прибутку; оцінка альтернативного варіанту. 12)вид діяльності: звичайні, основні, операційні, інвестиційні, фінансові, надзвичайні, виробничі, адміністративні, збутові. 13)єдність складу витрат: одноелементні, комплексні. 14)календарні періоди: поточні, довгострокові, одноразові. 15)доцільність витрачання: продуктивні, непродуктивні.

Калькуляція собівартості

Калькуляція собівартості являє собою визначення витрат за статями собівартості. Об'єктом калькулювання є продукція чи послуги, собівартість яких обчислюється. Калькуляційною є одиниця кількісного вимірювання продукції (штуки, тонни, метри тощо).

Статті КС.: Стаття І. Сировина і матеріали. (належать такі витрати: на сировину; основні і допоміжні матеріали; на покупні вироби та напівфабрикати) Стаття II. Енергія технологічна (витрати на всі види енергії для роботи виробництва: паливо; електроенергію; пар; газ.) Стаття III. Основна та додаткова ЗП основних виробничих робітників (витрати на оплату праці робітників, які безпосередньо виготовляють продукцію. • доплати та надбавки робітникам ,оплату відпусток та ін.) СтаттяIV. Утримання та експлуатація машин і механізмів. (витрати: амортизаційні відрахування на машини та устаткування; • витрати на електроенергію, пальне, мастильні матеріали для машин та устаткування; витрати на заробітну плату обслуговуючого персоналу) Стаття V. Загальновиробничі (накладні) витрати. Стаття V, як і ст. IV, також є комплексною (витрати на такі потреби: управління, виробниче і господарське обслуговування в межах виробництва; ЗП з відрахуваннями на соц. потреби працівників управління, спеціалістів, службовців; • амортизаційні відрахування по будівлях і спорудах; охорону праці; придбання патентів, ліцензій)

Стаття VI. Підготовка і освоєння виробництва. (витрати:• освоєння нових під-в, вир-в, цехів; • підготовку і освоєння нової продукції; Стаття VII. Позавиробничі витрати. (витрати на такі цілі: • маркетингові дослідження; • рекламу продукції; • заходи щодо стимулювання збуту).

Шляхи зниження собівартості продукції є чимало: це і використання менш дорогих матеріалів, це і вдосконалення процесу виробництва, автоматизації робочих місць та скорочення кількості працюючих, це і кооперація з іншими підприємствами, які можуть виготовляти ті чи інші складові за меншими цінами тощо.