4. Продуктивність праці, показники та методи її вимірювання. Резерви та

фактори зростання продуктивності праці. Загальна характеристика персоналу. Склад та структура кадрів підприємства. Розрахунок необхідної чисельності працівників окремих категорій. Фонд робочого часу.

Продуктивність праці, як економічна категорія, характеризує ефективність трудових витрат і показує здатність праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.

Під продуктивністю праці розуміють ефективність витрат живої праці, яка визначається кіл-тю продукції, вироблюваної за одиницю робочого часу, або витратами живої праці на виготовлення одиниці…продукції.

Показники продуктивності праці

Продуктивність праці розраховується прямим або оберненим методами, залежно від чого маємо два показники: виробіток і трудомісткість.

Виробіток – це кількість виробленої продукції (обсягу робіт чи послуг), що припадає на одного середньооблікового працівника за певний період. Він визначається методом прямого розрахунку: В=О/Т, або В =О/Ч, де В – виробіток; О – обсяг виробленої продукції (виконаних робіт чи наданих послуг); Т- затрати робочого часу; Ч – середньооблікова чисельність працюючих.

Трудомісткість – це показник, що характеризує затрати часу на 1 продукції (тобто обернену величину виробітку): Т_р =Т/О, де Тр – трудомісткість на одиницю продукції (робіт чи послуг).

Розрізняють нормативну, фактичну та планову трудоміст­кість.

Під нормативною трудомісткістю розуміють витрати праці на виготовлення продукції або на виконання певного обсягу робіт, що обчислюються за діючими на підприємстві нор­мами. Планова трудомісткість - це витрати праці на виробни­цтво продукції або на виконання певного обсягу робіт, що встановлено з урахуванням змін норм у плановому періоді в результаті впровадження організаційно-технічних заходів. Фактична трудомісткість визначається, виходячи з фак­тичних витрат праці на підприємстві.

Фактори зростання ПП:

1) матеріально-технічні, зв'язані з рівнем розвитку техніки і технології, впровадженням у виробництво наукових відкриттів і розробок, удосконалюванням знарядь і засобів праці; 2) організаційні, обумовлені організацією виробництва, праці і керування; 3) соціально-економічні, зв'язані зі складом працівників, рівнем їхньої кваліфікації, умовами праці і побуту,

Резерви росту продуктивності праці - це можливості більш повного використання продуктивної сили праці, усіх факторів підвищення його продуктивності за рахунок удосконалювання техніки, технології, поліпшення організації виробництва, праці і керування. Резерви тісно зв'язані з факторами росту продуктивності праці. Якщо той чи інший фактор розглядати як можливість, то використання зв'язаного з ним резерву - це процес перетворення можливості в дійсність.

Розрахунок необхідної чисельності працівників окремих категорій.

Залежно від хар-ру виконуваних ф-й, персонал під-ва поділяється на такі категорії: робітники, керівники, спеціалісти, службовці, охорона та учні. Планова чисельність основних робітників (Ч^ПЛ_ОР.) визначається трьома способами: 1) За трудомісткістю вир-чої програми. 2) За нормами виробітку. 3)За нормами обслуговування.

При визначенні планової чисельності осн. робітників за трудомісткістю вир-ої програми необхідно враховувати плановий обсяг робіт у нормо-годинах плановий реальний фонд робо­чого часу одного середньооблікового робітника в годинах та пла­новий коефіцієнт виконання норм (Кв.н_н): Ч^ПЛ_ОР=О^ПЛ_{НОР-ГОД} /(Ф^ПЛ_Р,Ч*К^ПЛ_В,Н)

У випадках, коли виробничий об'єкт обслуговується групою робітни­ків і розміщення їх усередині об'єкта не визначається, розрахунок чи­сельності здійснюється за нормативами.

Нормативи чисельності (НЧ) визначаються через норми обслуговування або норми часу на обслуговування: НЧ=(О_Р/НО)*К_НО або НЧ=(О_Р*Т_НО)/Ф_РЧ

де О_Р — обсяг робіт; НО — норма обслуговування, виражена в таких самих одиницях, що й обсяг роботи; Фр.ч - фонд робочого часу (за зміну, місяць); Т_НО — норма часу обслуговування для відповідного періоду.

Чисельність допоміжних робітників, таких, як кранівники, комплек­тувальники та ін., для яких не можна установити обсягу робіт та норми обслуговування, розраховується за робочими місцями. Розрахунок можна зробити за формулою: Ч^пл_Д.Р=КМР*З*К_ЯО

де КРМ — кількість робочих місць; З — число змін; К_ЯО — коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової.

Календарним фондом робочого часу (Фк) називається сума всіх явок та неявок працівників на роботу за конкретний період часу. Він включає в себе відпустки, святкові дні, дні відпочинку, в які працівник не зобов'язаний працювати. Максимально можливим фондом робочого часу називається час, який згідно з діючим трудовим законодавством має бути відпрацьованим за даний період.