1.2.Кількісні і якісні показники розвитку комп’ютерних мереж

Інтенсивний розвиток мережних технологій пов'язаний з появою в 1960–х роках великих обчислювальних машин, або мейнфреймів (mainframe) серії IBM 360. Складний комплекс електронних та електромеханічних пристроїв, зокрема периферійних (зовнішніх) пристроїв– накопичувачів на магнітних стрічках, барабанах та дисках, потребував спеціальних умов експлуатації та великого штату обслуговуючого персоналу. Для більш ефективного використання цієї техніки створювались обчислювальні центри, до складу яких, звичайно, входили комп'ютери різної потужності та комплекс периферійних пристроїв. Концентрація обчислювальних потужностей вимагала їх колективного використання. Так з'явились перші системи телеобробки (обробки на відстані) завдань, що грунтувались на використанні різних типів термінальних (також і інтелектуальних) пристроїв, які могли знаходитись і за межами обчислювальних центрів. Поява персональних комп'ютерів та необхідність обміну інформацією між їх користувачами суттєво прискорили розвиток мережних технологій. Невдовзі з'явилась потреба об'єднання комп'ютерних систем не лише у межах однієї установи чи фірми, але й у масштабах регіону, країни та всього світу. Потребу в спільному інформаційному просторі сьогодні відчувають не лише науковці та бізнесмени, а й велика кількість користувачів домашніх комп'ютерів. Обмін повідомленнями електронної пошти, розклад руху транспортних засобів, прогноз погоди, доступ до наукової, довідкової, художньої інформації та багато інших послуг має змогу отримувати користувач персонального комп'ютера, що під'єднався до ресурсів глобальних комп'ютерних мереж.

Можна без перебільшення сказати, що як в свій час залізнична мережа з'явилася практичним наслідком промислової революції, так і комп'ютерні мережі передачі даних є результатом інформаційної революції й в майбутньому вони зможуть утворити основний засіб комунікації. Ці мережі – один з яскравих прикладів реалізації інформаційних технологій: у них поєднується як різноманітного роду апаратура зі зберігання, обробки та передачі інформації, так і різноманітні види обслуговування (інформаційна служба, Телетекс, Відеотекс, телеконференції, електронна пошта).

Мережі з'явилися в результаті творчого співробітництва фахівців з обчислювальної техніки та техніки зв'язку і є зв'язуючими ланками між базами даних, терміналами користувачів і комп'ютерами Число користувачів мереж зростає швидкими темпами: у 1985 р. у діалоговому режимі воно досягло 20 млн.

Швидко розвивається технічна база мереж. Окрім телеграфних апаратів на кінцевих пунктах мережі з'явились комп'ютери, факсимільні апарати, бази даних. До провідних і кабельних каналів додалися супутникові та волоконно-оптичні канали. У майбутньому можна очікувати створення глобальної багатофункціональної системи передачі та обробки інформації.

Можливо вважати, що розвиток комп'ютерних мереж зможе докорінно змінити систему правління, полегшити обмін науковими знаннями, пошук інформації, вдосконалити розповсюдження друкованих матеріалів, торгівлю та багато іншого.

Комп'ютерні мережі не дублюють наявну розгалужену комутаційну мережу телефону і телеграфу. Недивлячись на гігантські розміри світової телефонної мережі, остання не може впоратися із зростаючим інформаційним потоком, особливо ділової інформації. Це навантаження беруть на себе комп'ютерні мережі, що є новим кроком у розвитку інформаційних технологій.

На сучасні комп'ютерні мережі лягає навантаження з передачі та обробки даних у багатьох галузях людської діяльності на національних і міжнародних рівнях. Сюди відносяться виробництво, управління, торгівля, банківська діяльність, міжурядові зв'язки, матеріально-технічне постачання, розшук злочинців. Крім того, мережі об'єднують бази даних для наукових досліджень, дозволяють здійснювати резервування квитків у глобальному масштабі (включаючи авіацію, залізницю, морський транспорт), збирають дані про стан довкілля.

Відносно трафіка мереж існують оцінки, що міжнародний обмін даними може скласти від 1010 до 1011 знаків у рік. Щодо можливостей телефонної мережі, то її використання для передачі даних обмежується робочою швидкістю (не більше 9600 біт/с), порівняно більшим часом сполучення в довгу лінію, значними помилками через взаємні перешкоди, низьку якість ліній, їх завантаженість телефонними переговорами. Для діалогу терміналів необхідна швидкість передачі 2400 біт/с з допустимою помилкою порядку 10-5, при передачі масивів даних (файлів, програм) бажана швидкість порядку 1 Мбіт/с при допустимій помилці 10-10.

Саме вимоги до високої надійності даних, що передаються, і великої швидкості передачі викликали перехід до мереж телекомунікацій, розроблених спеціально для передачі даних, причому в таких мережах на кінцевих пунктах оператор заміщений комп'ютером.

Потреби в отриманні інформації в світі зростають неймовірно швидко. Наукові дослідження, урядові та комерційні організації постійно потребують доступу до інформації, що акумулювалася. Отримання інформації від спеціалізованих бібліотек і баз даних вимагає візиту до них або ж використання поштових послуг. Комп'ютери і телекомунікаційні засоби, об'єднані в мережі, дадуть можливість миттєвого доступу до світових спеціалізованих баз даних практично з будь-якого місця земної кулі.

Мережі передачі даних звичайно характеризуються параметрами, що показують їхні можливості: видами інформації, що передається (промова, дані, зображення), ефективністю передачі коротких повідомлень, вартістю передачі одиниці інформації, відсутністю помилок, можливістю пріоритетного обслуговування, гарантією недоторканості інформації і таємністю.

Стандартизацією функціонування мереж займаються МККТТ і Міжнародна організація зі стандартизації.