32. Економічні кризи та їх причини: дискусійні питання.

У теорії цикл трактується як період розвитку економіки від початку однієї кризи до наступної. Економічний цикл (у класич­ному трактуванні) включає проходження таких економічних фаз: кризу, депресію, пожвавлення та піднесення у новій кризі. Прояви економічних циклів можна побачити за рядом ознак — показників економічної акти­вності, основними з яких є: рівень завантаженості виробничих потужностей; сукупні обсяги виробництва; загальний рівень цін; зайнятість населення (безробіття) та рівень його доходів; прибутки та курси акцій найбільших корпорацій; динаміка попиту на товари тривалого користування; інвестиції у нове будівництво тощо. Основною є фаза кризи, яка починає і завершує цикл. Криза — це різке порушення існуючої рівноваги внаслідок диспропорцій, що зростають. Відбувається скорочення попиту на товари, а також виникає надлишок їх пропозиції. Депресія — це фаза циклу, яка виявляється в застої виробниц­тва. На цій фазі відбувається просте відтворення, виробництво не збільшується, проте й не зменшується. Пожвавлення розпочинається з незначного зростання обсягу виробництва (у відповідь на зростання попиту) і помітного ско­рочення безробіття. Поступово обсяг виробництва досягає попереднього найвищого рівня й економіка вступає у фазу піднесення. Піднесення (зростання) — це така фаза циклу, коли обсяг ви­робництва перевищує обсяг попереднього циклу і зростає високими темпами. Будуються нові підприємства, підвищується за­йнятість, активізується попит на капітальні й споживчі блага, до­ходи та прибутки, зростають ціни й процентні ставки, жвавішає комерційна діяльність, прискорюється обіг капіталу.

34. Теорії зайнятості. Проблеми повної зайнятості в умовах ринкової економіки.

Зайнятість розкриває один з найбільш важливих аспектів соціально-економічного життя людини, пов’язаний із задоволенням її потреб у сфері праці. Це надзвичайно важливе явище соціально-економічного життя суспільства, яке далеко не вичерпується проблемами безробіття, а включає також аспекти раціонального використання праці; забезпечення гідного рівня життя працюючого населення; задоволення потреб економіки у робочій силі із урахуванням її кількості та якості; задоволення професійних потреб працівників, включаючи потреби у підвищенні кваліфікації; соціальної підтримки у разі втрати роботи тощо. Умовою реалізації сукупним працівником своїх здібностей і функцій є зайнятість. Зайнятість — це діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм доход у грошовій чи іншій формі. Вона характеризується системою економічних відносин з приводу забезпечення громадян робочими місцями та визначення форм участі в суспільному господарстві з метою одержання засобів до існування. Повна зайня­тість означає використання всіх придатних для цього ресурсів і характеризується достатністю робочих місць для тих хто потребує оплачуваної роботи, тобто має бути забезпечена зайнятість усіх, хто бажає і здатний працювати. Ступінь раціональності зайнятості визначають: суспільно корисний характер трудової діяльності; оптимальна структура народного господарства, що забезпечує розподіл суспільної праці згідно з існуючими індивідуальними та суспільними потребами та рівнем розвитку про­дуктивних сил, забезпечує раціональність зайнятості; є кількісна і якісна відповідність роботи і робітника, структури робочих місць і трудових ресурсів. Повнота і раціональність у комплексі визначають ефективність зайнятості, тобто забезпечуваний нею оптимальний соціально-економічний результат у певний час і за конкретних умов.

Показники ефективної зайнятості населення: рівень трудової участі населення, що відображає частку працездатного населення, залученого в різні форми та види економічної ді­яльності; розподіл робочої сили за галузями та сферами господарювання; фондо - і енергоозброєність робітників; організація тру­дового процесу, що визначається розстановкою та використанням робочої сили безпосередньо на робочих місцях. Регіональні особливості зайнятості в Україні визначаються системою по­казників, основними серед яких є:

• частка працездатного населення (у кількісній і якісній оцінці) в структурі населення регіону;

• регіональний рівень безробітних;

• виробництво ВНП на одного працюючого в регіоні;

• рівень заробітної плати, сукупного доходу на одного зайнятого в регіоні; показники міграційних процесів (місто — село; між регіонами; у середині галузей і сфер зайнятості регіону).