2. Правила складання заголовочної частини таблиці.

Заголовочна частина таблиці може бути простою і складною, а може складатися з декількох ярусів.Тексти заголовків, якщо можливо, варто розташовувати горизонтально. При великому заголовку і вузьких графах текст розміщають вертикально, при цьому заголовки всіх решта граф, крім боковика, можна теж розставляти вертикально.У заголовках, які розміщені горизонтально, рядки тексту виключають посередині графи з відбивкою від вертикальних лінійок не менше ніж на 2 п. По висоті заголовки розміщають також посередині. Верхня відбивка від горизонтальних лінійок, як правило, на 2 п. більша, ніж нижня.Рядки заголовків, розташованих вертикально, завжди починають від однієї горизонтальної лінії. Заголовочну частину таблиць переважно набирають шрифтами того ж кегля, що і хвостову. Однак, щоб уникнути вертикального розташування заголовків, їх можна набирати кеглем на ступінь нижче, ніж кегль шрифту боковика і прографки. В одноярусному заголовку текст кожної графи набирають з прописної літери. В багатоярусному самостійні заголовки набирають теж з прописної літери, а підпорядковані граматично заголовки в нижніх ярусах – з рядкових. В кінці заголовка кожної графи знаків пунктуації не ставлять (крім обов'язкових крапок у скороченнях).

БІЛЕТ № 4

1. Дати визначення ремарки. Технічні правила складання авторських та режисерських ремарок.

Ремарки – це вказівки до постановки в драматичних творах.Ремарки в драматичному тексті можуть бути двох видів, а саме: пояснення за ходом усієї дії та перед початком дії і зауваження, що відносяться до дійової особи, яка подає репліку. Перші ремарки називають режисерськими, другі – авторськими. Режисерські ремарки розміщують окремими рядками і набирають кеглем на ступінь нижчий від шрифту реплік.Найчастіше ремарки поміщають по центру сторінки «окремими рядками», хоча їх можна верстати по-різному, відповідно до композиції видання.Від реплік ремарки відбиваються невеликими пробілами (від 2 до 6 пунктів), якщо можливо, однаковими згори і знизу. Авторські ремарки верстають впідбір з іменами дійових осіб чи репліками і набирають курсивом в дужках без зміни кегля шрифту.

2. Правила складання тексту з виділеннями.

У багатьох виданнях, щоб привернути увагу читача, окремі шрифтові моменти тексту роблять зорово інакшими, ніж весь текст, створюючи тим самим на сторінці ділянку іншої насиченості, іншого розміру, іншої контрастності і т. п. Всі ці засоби, так звані акцентування та виділення, умовно поділяють на дві групи.Перша група – це шрифтові виділення, пов'язані із зміною накреслення гарнітури і кегля шрифту, а саме:

використання капітелі, тобто використання для ви­ділення шрифту рядкових літер, в якому окремі літери, що мають виносні елементи, замінено на такої ж висоти прописні;

використання курсивного накреслення шрифту, який застосовується у всіх видах літератури для акцентування думок автора, інтонаційно-логічного підсилення в тексті, виділень термінів, власних імен, для імітації рукописного тексту при наборі посвят, підписів, дат листів, документів і т. п.;

використання півжирного прямого рядкового шрифту для створення сильного кольорового контрасту на сторінці складання між основним шрифтом і тим, який виділяється в навчальній літературі; для виділення правил і визначень – у словниково-довідкових виданнях.При верстанні тексту з такими виділеннями слід пам'я­тати, що при великій кількості виділень на сторінці вони роблять її роздрібленою і порушують читабельність тексту;

використання шрифту іншого кегля, наприклад, в на­борі цитат. Використовується такий спосіб з метою підкрес­лення послідовно зростаючого інтонаційного підсилення;

використання шрифту іншої гарнітури. Цей спосіб є одним з найсильніших засобів акцентування, незалежно від кегля чи накреслення шрифту. Застосовують цей засіб для виділення окремих текстів, рядків чи абзаців, коли півжир-ний шрифт своєї гарнітури для виділення є недостатнім.

Друга група – це нешрифтові виділення, до яких входять:

використання розрядки, яка не змінює характеру основного шрифту, а лише висвітлює його і сповільнює ритм читання через збільшену відстань між літерами. Розрядку використовують тільки для виділення окремих слів і невели­кої кількості рядків. Не використовують розрядку у виданнях дошкільного і молодшого шкільного віку.

Особливу увагу слід звернути на тексти, набрані на комп'ютері, в якому немає програми переносів.

— застосування рамок є одним з найбільш активних засобів нешрифтового виділення. Цей спосіб застосовується для виділення особливо важливих частин тексту – таких, як правила в підручниках, для імітації різних документів у поєднанні з іншими виділеннями, такими, як складання на зменшений формат, застосування шрифтів інших гарнітур чи накреслення;

— застосування складених елементів, які верстають поряд з текстом, який необхідно виділити чи зробити на ньому акцент. Найчастіше такі елементи заверстують на полях чи у першому рядку тексту, на який потрібно звернути увагу читачеві. При заверстуванні таких елементів слід уважно їх вибирати, не порушуючи їх зв'язку з існуючим шрифтом і загальну композицію оформлення текстових розворотів, стилеву особливість твору, структуру і характер тексту.

Верстаючи видання, де є багато виділень, слід пам'ятати, що активність того чи іншого способу виділення знаходиться в прямій залежності від особливостей складання тексту.

Зміни в оформленні акцентувань і виділень можливі за згодою автора чи редактора видання.

БІЛЕТ № 5