- •1.1 Економічна доцільність комбінованого (теплофікаційного) виробітку теплової і електричної енергії
- •2. Джерела теплопостачання
- •2.1. Паливо, що використовується в джерелах систем теплопостачання
- •2.1.1. Елементарний склад палива.
- •2.1.2. Вміст горючих елементів в твердому і рідкому паливі
- •2.1.3. Склад газоподібного палива
- •2.1.4. Теплота згорання палива
- •2.1.5. Технічні характеристики твердого палива
- •2.1.6. Технічні характеристики мазутів.
- •2.1.7. Властивості газу
- •2.2. Горіння палива
- •2.2.1. Стадії горіння різних палив
- •2.3. Підготовка палива до подачі його в котельню
- •2.3.1. Приймання, складування і подача твердого палива
- •2.3.2 Приймання зберігання, підготовка і подача мазуту для спалювання в котельні
- •2.3.3. Газопостачання котелень
- •2.4. Топки парових і водогрійних котлів
- •2.4.1. Шарові топки
- •2.4.2. Камерні топки котлів
- •2.4.3. Розмол палива перед його подачею в топку
- •2.5. Основні схеми генерації пари
- •2.6. Робочі процеси в парогенеруючих трубах парових котлів
- •2.6.1. Циркуляційний контур і його основні характеристики
- •2.6.2. Рушійний і корисний напори циркуляційного контуру
- •2.7. Конструктивні елементи котлоагрегатів
- •2.7.1. Парогенеруючі поверхні нагріву котлів
- •2.7.2. Пароперегрівники
- •Схеми включення пароперегрівників
- •2.7.3. Регулювання температури перегрітої пари
- •2.7.4. Водяні економайзери
- •2.7.5. Повітряпідігрівники
- •2.7.6. Компоновка економайзерів і підігрівників
- •2.7.7. Каркас і обмурівка котлів
- •2.7.8. Арматура парових котлів
- •2.7.9. Гарнітура котлів
- •2.7.10. Підвищення якості насиченої пари
- •2.8.Тепловий баланс теплового котла
- •2.8.1. Коефіцієнт корисної дії парового котла
- •2.8.2. Аналіз теплових втрат котла
- •2.9. Підготовка живильної води для котлів
- •2.9.1 Показники якості води
- •2.9.2. Технологічний процес підготовки живильної води
- •2.9.2.2. Зм’якшення води в катіонітових установках
- •2.9.2.3. Деаерація живильної води
- •2.9.2.4. Норми якості живильної і котлової води і вибір схеми хімічної очистки води
- •2.10. Теплові схеми джерел теплопостачання
- •2.10.2. Принципова схема тец промислового підприємства
- •2.10.3. Принципова теплова схема водогрійної котельні
- •3. Системи теплопостачання
- •3.1. Характеристика споживачів теплової енергії
- •3.2. Визначення витрати теплоти на різні види теплового навантаження
- •3.2.1. Витрати теплоти на теплове навантаження опалення
- •3.2.2. Витрати теплоти на вентиляцію
- •3.2.3. Витрата теплоти на цілорічне теплове навантаження
- •3.2.4. Графік залежності величин теплового навантаження опалення, гвп і вентиляції від температури зовнішнього повітря
- •3.3. Водяні системи теплопостачання
- •3.3.1.Закриті системи теплопостачання
- •А. Приєднання опалювальних установок до теплової мережі
- •Б. Приєднання установок гвп до теплових мереж
- •В. Приєднання теплових навантажень опалення і гвп на одному абонентському вводі
- •3.3.2. Відкриті системи теплопостачання
- •3.4. Парові системи теплопостачання
- •3.6. Регулювання централізованого теплопостачання
- •3.7. Гідравлічний розрахунок теплових мереж
- •3.8. П’єзометричний графік
- •3.9. Основні вимоги до режиму тисків у водяних теплових мережах
- •3.10. Режим одержування теплоти від тец
3.6. Регулювання централізованого теплопостачання
В залежності від пункту здійснення регулювання воно може бути:
1. централізованим, реалізується в ТЕЦ чи котельні;
2. групове, здійснюється на групових теплових підстанціях;
3. місцеве, здійснюється на абонентських вводах;
4. індивідуальне, здійснюється безпосередньо на тепловикористовуючих приладах.
Висока якість теплопостачання забезпечується комбінованим регулюванням, яке включає в себе щонайменше 3 ступені регулювання: центральне, групове або місцеве та індивідуальне.
Центральне регулювання проводиться за типовим тепловим навантаженням, характерним для більшості абонентів району. Таким навантаженням може бути опалення, або опалення і ГВП при заданому співвідношенні розрахункових значень цих навантажень.
Теплове навантаження всіх нагрівальних приладів можна описати загальним рівнянням:
, кДж (3-13)
де: Q-кількість теплоти одержаної від нагрівального приладу за час n.
Середня різниця температур в першому наближенні дорівнює:
, (3-14)
де: , - температура первинного теплоносія на вході і виході з нагрівального приладу.
Оскільки , то ,
де: - витрата первинного теплоносія , c - його теплоємність;
і - температура середовища що нагрівається на вході і виході нагрівального приладу, оС;
n - тривалість роботи опалювального приладу, год;
- коефіцієнт теплопередачі від первинного до вторинного теплоносія, Вт/м2∙К.
Із наведених залежностей одержуємо:
(3-15)
Хоча теплове навантаження Q, в принципі, може регулюватися зміною величин k, F, , , n, практично доцільним здійснювати центральне регулювання Q зміною температури води в подавальній магістралі та витрати теплоносія .
Якщо як теплоносій використовують водяну пару то
, (3-16)
де: - температура насичення при конденсації пари, ̊С
Таким чином теплове навантаження нагрівальних приладів при використанні як теплоносія пари регулюється зміною температури конденсації “ ” (необхідно змінювати тиск пари шляхом її дроселювання), або часу роботи приладу, n.
При використанні як теплоносія води в принципі, можливе використання трьох методів центрального управління:
а) якісне регулювання, коли відпуск теплоти регулюється зміною температури теплоносія на вході в прилад при незмінній витраті теплоносія в установку;
б) кількісне регулювання, коли відпуск теплоти регулюється зміною витрати теплоносія при постійній його температурі ;
б) якісно-кількісне регулювання, коли відпуск теплоти регулюється одночасно зміною витрати і температури теплоносія.
Центральне регулювання теплового навантаження міських районів орієнтують на сумарне навантаження опалення і ГВП. Нерівномірність добового графіку сумарного навантаження (яка обумовлена нерівномірним навантаженням систем ГВП) вирівнюють за рахунок теплоакумулюючої здатності будівельних конструкцій.
Оскільки, відповідно до будівельних норм і правил (БНіП) температура гарячої води не повинна бути нижчою 60 ̊С при відкритій системі теплопостачання і 50 ̊С при закритій, то мінімальна температура води в подавальній магістралі теплової мережі має бути не меншою 65 ̊С. Тому графік зміни температури мережної води в подавальній магістралі залежно від зовнішньої температури має вид ломаної лінії (рис. 3-9).
При низьких зовнішніх температурах , де - зовнішня температура, що відповідає “злому” температурного графіка, температура води в подавальній магістралі змінюється так, щоб забезпечити сумарне навантаження ОП, ГВП при якісному центральному регулюванні.
При температура води в подавальній магістралі постійна, виходячи з потреби забезпечення ГВП, та здійснюється кількісне регулювання теплового навантаження.
Контрольні запитання
1. Якими характерними параметрами системи теплопостачання і обладнання абонентських установок можливе регулювання надходження теплоти до споживачів?
2. Сутність кількісного та якісного регулювання теплових навантажень та їх застосування при забезпеченні теплового навантаження опалення і ГПВ на протязі року.
3. Як будується графік тривалості теплового навантаження та його використання?
4. Що означає точка “злому” графіка зміни температури води в подавальній магістралі теплової мережі залежно від зовнішньої температури?