- •3)Основні прояви
- •1. Періодизація :
- •Після 1991- з незалежністю України, українці переселяються, зокрема в Португалію, Іспанію, Чехію, Італію через непевний економічний стан в Україні.
- •1.Причини російської революції
- •3. Поняття глобальної екологічної кризи ххі століття. Причини, які її
- •1.Земельна реформа п, Столипіна
- •2.План «Ост»(план окупаційної політики на території срср)
- •2)Територіальні зміни усрср в 1939-1940рр.
- •1.Участь західних українців у політичному житті Австро-Угорщини
- •Зародження дисидентського руху
- •3)Стартові умови економіки незалежної України
- •1 Внутрішня політика Гетьмана п.Скоропатського
- •2 Голодомори хХст. В Україні: причини і наслідки.
- •3 Політичний розвиток України на сучасному етапі.
- •1 Утворення Дерикторії. Її внутрішня і зовнішня політика.
- •2 Головні завдання сучасного етапу розвитку України.
- •3 Спроба державного перевороту в серпні 1991р.
- •1 Проголошення зунр. Злука унр і зунр.
- •2 Україна в оон і міжнародних організаціях 1945-поч.50-х рр..
- •1 Визволення України від німецької окупації.
- •2 Державотворчі процеси поч..90-ч р.ХХст..
- •3 Культурне і духовне життя України в 1917-1921рр.
- •1 Встановлення радянської влади в Україні.
- •1. Політика більшовиків в Україні в 1919–1920 рр. «Воєнний комунізм»
- •Література
- •2. Внутрішньополітичне становище на початку 50-х років
- •1.Політика суцільної колективізації
- •2. Економічні реформи другої половини 1960-х рр. Реформи о. Косигіна
- •3. Проголошення незалежності України. Референдум 1 грудня 1991р.
- •1.Причини, масштаби і наслідки голодомору 1932-1933 рр.
- •2. Особливості суспільно-політичного життя українців в повоєнний період
- •3.Основні тенденції розвитку господарства в другій половині 90-х р
- •1.Особливості та наслідки радянської індустріалізації
- •1.Перебудова та її особливості в Україні
- •Українські землі на початку хх ст.?
- •Воєнні дії на території України 1941-1942?
- •Українська Гельсінська група.
- •Мета та завдання діяльності
- •Політика суцільної колективізації та розселянювання України.
- •2. Культура повоєнного часу.
- •3. Прийняття Декларації про державний суверенітет України
- •II Універсал
- •2. Німецький Окупаційний Режим в Україні
- •3.Реформи освіти та науки в 50-60-х
- •Розвиток культури України в 1930-ті рр..
- •2.Реформи 1988-1991 рр.
- •3.Конституція України 1996 р. Основні положення.
- •3. Стан промисловості та сільського господарства України 50-60-х рр.
Зародження дисидентського руху
У 1950—70-х роках у Радянському Союзі виникло примітне явище, коли політику уряду стала відкрито критикувати невелика, але дедалі більша кількість людей, яких звичайно називали дисидентами й які вимагали ширших громадянських, релігійних і національних прав.
Як після десятиліть терору, в атмосфері жорсткого контролю й при всіх наявних засобах ідеологічної обробки міг зародитися цей гідний подиву виклик режимові? Дисидентство великою мірою виросло з десталінізації, з послаблення «паралічу страху», що було зроблено Хрущовим. Але обмежені викриття страхітливих злочинів сталінської доби викликали розчарування та скептицизм відносно й інших сторін режиму. Тому спроба Брежнєва обмежити лібералізацію викликала протести й опозицію, особливо серед інтелігенції.
Помітний вплив на формування інакодумства справляли зовнішні фактори. Передусім це стосується антикомуністичних виступів у країнах «соціалістичного табору», зокрема 1956 р. в Угорщині, потім Польщі, НДР, Чехословаччині, розгортання світового правозахисного руху, стимульованого прийнятою ООН у 1948 та розповсюдженою в Україні з 1963 року «Загальною декларацією прав людини» (СРСР не голосував за неї).
Дисидентський рух плинув у СРСР трьома потоками, що часто зливалися. Завдяки легшому доступу до західних журналістів найвідомішим був московський правозахисний, або демократичний, рух, що переважно складався з представників російської інтелігенції, серед провідників якої були такі світочі, як письменник Олександр Солженіцин та фізик-ядерник Андрій Сахаров. Іншою формою «антигромадської поведінки» був релігійний активізм. В Україні, як і в інших неросійських республіках, дисидентство викристалізовувалося у змаганнях за національні й громадянські права, а також за релігійну свободу.
Серед західних аналітиків українського дисидентського руху існує розбіжність щодо умов, котрі спонукали українців до відкритого протесту. Олександр Мотиль доводить, що до зародження дисидентства в Україні, як і в Радянському Союзі взагалі, спричинився насамперед політичний курс радянського керівництва, особливо хрущовська «відлига» й намагання Брежнєва покласти їй край. Відверто проукраїнська лінія Шелеста, поза всяким сумнівом, давала українській інтелігенції додаткову спонуку висловлювати невдоволення Москвою. Всеволод Ісаєв та Богдан Кравченко підкреслюють, що дисидентство було тісно пов'язане насамперед із соціально-економічною напруженістю. З огляду на організований Москвою величезний наплив в Україну росіян, вони вважають, що конкуренція за вигідну роботу між привілейованими російськими прибульцями та амбіціозними українцями часто схиляла останніх до підтримки вимог дисидентів надати Україні більшої самостійності.
Першими організаціями інакодумців України стали:
Українська робітничо-селянська спілка(УРСС) Створена у Львові у 1958 р., арештована — 1961 р.
Об'єднана партія визволення України
Український національний фронт (УНФ) Створена З.Красівським та М.Дяком у 1964 р.
Український національний комітет (УНК)
Демократичний союз соціалістів
Партія боротьби за реалізацію ленінських ідей
Реалістичний робітничий гурток демократів — створений на Донбасі у 1956 р.