- •Курсова робота
- •1. Склад і об’єм курсової роботи.
- •1. Розбивка траси автомобільної дороги.
- •2. Нівелювання траси.
- •3. Вказівки до вивчення теми.
- •Розділ 2. Трасування автомобільних доріг по матеріалах аерофотозйомки.
- •2.1. Пояснювальна записка
- •2.2. Креслення
- •2.3 Структура та склад пояснювальної записки і графічних матеріалів.
- •Частина 1. Вивчення аерофотознімків і вправи по їхньому аналізу
- •Порядок виконання роботи.
- •Визначення поздовжнього перекриття аерознімків.
- •Визначення кута зносу літака при аерозніманні.
- •Визначення непрямолінійності маршруту.
- •Визначення кута нахилу аерознімка .
- •Визначення середнього масштабу аерофотознімків.
- •Частина 2. Дешифрування аерознімків, укладка траси під стереоскопом і побудова плану траси
- •Виконання дешифрування аерознімків.
- •Визначення на знімку напрямку істинного меридіану.
- •Частина 3. Прокладання траси автомобільної дороги на аерознімках.
- •Побудова плану траси.
- •Частина 4. Фотограмметричне нівелювання
- •Визначення відміток точок.
- •Порядок виконання роботи Орієнтування аерознімків.
- •Вимірювання поздовжніх паралаксів.
- •Обробка журналу № 1 фотограмметричного нівелювання.
- •Обробка журналу № 2 фотограмметричного нівелювання (табл. 2.4).
- •Приклад
- •Приклад
- •3. Відмітки точок траси
- •Приклад
- •Побудова поздовжнього профілю
- •Частина 5. Розрахунок основних параметрів фотознімання і їх визначення
- •Курсова робота
- •„Інженерна геодезія і аерогеодезія”
- •Розрахунок основних параметрів аерофотозйомки
- •Гідрографія і гідротехнічні споруди
- •Рослинність і ґрунти
Виконання дешифрування аерознімків.
Дешифрувати аерознімок – значить розкрити зміст елементів місцевості по їх фотографічному відображенню. Виявлення, розпізнавання і визначення характеристик об’єктів, відображених на фотознімку місцевості, називається його дешифруванням.
При виконанні лабораторної роботи необхідно виявити зміст середнього аерознімка (з двох суміжних стереопар) і позначити за допомогою умовних знаків якісні і кількісні характеристики фотозображення, попередньо ознайомившись по [1-3] з ознаками дешифрування.
Результати дешифрування оформити у вигляді кальки контурів (ситуаційного плану) аерознімка з відображенням контурів ситуації загальноприйнятими умовними знаками [5].
Визначення на знімку напрямку істинного меридіану.
Для визначення на знімку напрямку істинного меридіану використовують напрямок тіні якого-небудь високого предмету на місцевості і час фотографування (експозиції) знімка, яке вказується в правому куті відбитка.
Відомо, що в полудень тінь від предметів відкидається по напрямку істинного меридіану.
З 1934 року в Україні встановлено декретний час, який випереджає дійсний час на одну годину. Таким чином, полудень відповідає 13 годинам (13h ) за місцевим часом.
Кут α знаходять, виходячи з умови, що за добу (24 год.) тінь переміщується на 360о. Таким чином, якщо визначити інтервал у часі між моментом фотографування і полуднем, то
де nm – інтервал часу між моментом фотографування і полуднем (m – мінути), мін.
Приклад. Час фотографування середнього знімка 9h 30m . Інтервал
n= 13h – 9h 30m = 3h 30m = 210m,
Якщо експозицію проводять до полудня, отриманий кут α відкладають від напрямку тіні за годинниковою стрілкою, якщо після – проти неї.
Частина 3. Прокладання траси автомобільної дороги на аерознімках.
Попереднє трасування варіантів дороги по стереомоделі виконується одночасно з детальним дешифруванням в смузі трасування, загальною оцінкою топографічних, геологічних і інженерно – будівельних характеристик місцевості і наближеним вимірянням довжин ліній по кожному з намічених варіантів. (При виконанні завдання розглянути два-три варіанти траси.)
При укладці траси спочатку встановлюють складні ділянки рельєфу і оцінюють їх похили. В стереопарі на одному з знімків визначають і закріплюють вершини кутів повороту, вписують криві і закріплюють їх головні точки. На цьому ж знімку по об’ємній моделі місцевості також визначають і закріплюють характерні профільні (переломні) точки по осі траси (основного варіанта). Потім положення всіх цих точок знаходять на другому знімку стереопари. Всі точки траси на обох аерознімках закріплюють так само, як і головні точки, тобто, наколюють голкою і контурують їх м’яким олівцем колами ø 5 мм з таким розрахунком, щоб фотозображення поблизу переломної (плюсової) точки залишалося незатушованим.
Побудова плану траси.
Два студенти по двох суміжних стереопарах будують сумісний план траси в масштабі 1:2000, 1:5000 або 1:10000, тобто, переносять з аерознімків на план траси контури місцевих предметів за їх характерними точками.
Перенос точок виконують методом графічної фототріангуляції, при якому планове положення точок отримують графічним шляхом засічок з головних точок аерознімків (рис.2.11).
Рис.2.11
Такі побудови дозволяють врахувати і усунути зміщення (викривлення) точок на плані, які спостерігаються в непланових знімках. Засновані вони на тих властивостях, що будь-який напрямок, що виходить з головної точки знімка на будь-яку контурну точку, є дійсним, а кут між напрямом на точку і стороною базису фотографування дорівнює куту на місцевості. Точки траси переносять в такій послідовності.
Для кожного аерознімка виготовляють кальку центральних напрямків. На неї переносять з аерознімка головні (власну і розпізнану суміжного аерознімка) і всі закріплені точки по трасі (окрім рельєфних).
На кальці з головної точки даного аерознімка тушшю переводять напрямок на всі наколоті точки. В правому верхньому куті підписують номер аерознімка.
Для кожної стереопари (див. рис. 2.11) на знімках вимірюють, а потім обчислюють середні значення базисів фотографування:
Для першої стереопари:
Для наступної стереопари:
після чого розраховують планові (в масштабі плану) базиси:
де mc, mпл – знаменник масштабу відповідно аерознімка і плану.
в1, в2 – базиси фотографування стереопар.
Базиси фотографування вимірюють і обчислюють з точністю до 0,05 мм, використовуючи вимірник і поперечний масштаб.
Для побудови плану по двох стереопарах на ватмані формату 30х40 см приблизно посередині листа наколюють головну точку О2.
Кальку з середнього знімка накладають на ватман так, щоб головна точка О2 на кальці співпадала з наколотою головною точкою О2. На отриманих напрямках від головної точки О2 вліво і вправо відкладають відповідно планові значення базисів фотографування bпл1 bпл2, фіксуючи положення головних точок крайніх знімків О1, О2 .
Потім, за допомогою променевих кальок засічками однойменних напрямків, проведених з головних точок суміжних знімків на плані, визначають положення всіх точок траси і контурів місцевих предметів.
Для цього головні точки на плані суміщають з головними точками відповідних кальок, які орієнтують по базисах. На перетині однойменних променів отримують точки по осі траси і контури місцевих предметів. Засічками також переноситься напрям істинного меридіана.
По точках відновлюють вісь траси і ситуацію місцевості. Оформлюють план траси у відповідності з загальноприйнятими умовними знаками [4].
На побудованому плані траси геодезичним транспортиром вимірюють кути повороту траси, обчислюють пікетаж і складають відомість кутів повороту, прямих і кривих.