3. Пропозиція грошей та чинники впливу на неї

Як і попит на гроші, пропозиція їх є явищем залишку. Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб’єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот.

На мікрорівні у разі перевищення фактичним запасом грошей індивіда попиту на них (а це можливо, якщо зростає альтернативна вартість зберігання грошей) індивід буде пропонувати частину свого запасу до продажу, і навпаки. Отже, пропозиція грошей та попит на них на мікрорівні чергуються.

На макрорівні пропозиція грошей формується по-іншому. Вважається, що всі економічні суб’єкти одночасно не можуть запропонувати на ринку грошей більше від наявного у них запасу. Тобто маса грошей в обороті є межею пропозиції грошей. Якщо сукупний попит на гроші зростає, виникає потреба збільшити їх пропозицію понад цю межу. Це можна зробити лише додатковою емісією грошей в оборот. Тому будь-яка емісія грошей розглядається як зростання пропозиції грошей, а вилучення грошей з обороту – як скорочення грошової пропозиції.

Попит на гроші змінюється насамперед під впливом об’єктивних чинників, що формуються у секторі реальної економіки. Пропозиція грошей має переважно екзогенний характер, зумовлений зовнішніми чинниками, що знаходяться у сфері банківської діяльності. Отже, пропозиція грошей повинна орієнтуватися на зміни у попиті. Лише за цієї умови зміна маси грошей, рівня процента, рівня інфляції будуть об’єктивними і не матимуть руйнівних наслідків.

Зміну обсягів грошової пропозиції спричиняє значна кількість різних чинників, що можуть деформувати пропозицію грошей, відхиляючи її від попиту на них.

Для аналізу дії цих чинників опишемо пропозицію грошей формулою:

M_s = m M_h ,

де M_s – пропозиція грошей;

m – коефіцієнт грошово-кредитної мультиплікації;

M_h – грошова база.

З цієї формули випливає, що зміна пропозиції грошей можлива внаслідок зміни грошової бази та коефіцієнта мультиплікації.

Оскільки грошова база перебуває під повним контролем центрального банку, то її обсяг може змінюватися лише внаслідок операцій цього банку (операції на відкритому ринку, рефінансування комерційних банків, валютні інтервенції).

Зміна коефіцієнта мультиплікації визначається не лише рішеннями центрального банку, але також іншими чинниками. На зміну коефіцієнта мультиплікації впливають:

1 – зміна норми обов’язкового резервування. Оскільки коефіцієнт грошової мультиплікації визначається за формулою m = 1 : n (де n – норма обов’язкового резервування), зміна норми обов’язкового резервування викликає протилежну за напрямом зміну коефіцієнта мультиплікації, а отже, і загального обсягу грошової пропозиції;

2 – зміна облікової ставки. У разі підвищення облікової ставки центробанком зменшується попит комерційних банків на його позички. Внаслідок цього зменшуються залишки коштів комерційних банків на їхніх кореспондентських рахунках у центральному банку (тобто грошова база), скорочуються надлишкові резерви банків та їхні можливості надавити позички один одному. Це призведе до зниження як рівня мультиплікації, так і загального обсягу пропозиції;

3 – зміна типової ринкової ставки. Цей параметр впливає на пропозицію грошей у двох напрямах. У разі зростання процентної ставки за позичками на міжбанківському ринку та облігаціями у комерційних банків розширюються можливості одержувати позички рефінансування навіть за зростання облікової ставки. Унаслідок цього зростають грошова база, банківські резерви та коефіцієнт мультиплікації, що сприяє розширенню пропозиції грошей. Водночас у цій ситуації може мати місце зниження попиту на банківські позички, зменшення надлишкових резервів, скорочення мультиплікації депозитних грошей, а отже, і загального обсягу пропозиції;

4 – зміна багатства економічних суб’єктів призводить до зміни співвідношення між депозитною та готівковою складовими грошової маси: чим багатші економічні суб’єкти, тим більшу частину своїх грошей вони тримають у депозитній формі, і навпаки. Оскільки депозитна складова спричиняє мультиплікативний процес, а готівкова – ні, то зміна їх співвідношення призводить до зміни загального обсягу пропозиції грошей. Тобто збільшення багатства економічних суб’єктів зумовлює збільшення обсягу пропозиції грошей;

5 – тінізація підприємницької діяльності. Це економічне явище характеризується приховуванням суб’єктами господарювання своїх доходів. Тінізація підприємницької діяльності зумовлює зміну структури грошових запасів на користь готівки, що послаблює мультиплікацію депозитів. Тому загальна грошова пропозиція буде скорочуватися зі зростанням тінізації економіки. Розгортання процесів детінізації, навпаки, сприяє збільшенню пропозиції грошей;

6 – низький стан довіри до банків, банківська паніка спричиняють вилучення грошей з депозитних рахунків чи стримують їх зростання, що негативно впливає на процес мультиплікації. В умовах посилення недовіри до банків зменшення рівня мультиплікації може відбуватися і внаслідок дій самих банків, які будуть змушені збільшувати свої надлишкові резерви та скорочувати кредитування задля посилення своєї ліквідності на випадок відпливу капіталів. Отже, загальний обсяг пропозиції грошей скорочується пропорційно падінню довіри до банків. В умовах банківської паніки таке скорочення може паралізувати платіжну систему країни;

7 – зростання процентних ставок за депозитами до запитання сприяє залученню банками готівки на поточні вклади, розширенню процесу мультиплікації депозитів і зростанню пропозиції грошей.

Аналіз чинників впливу на пропозицію грошей свідчить про те, що остаточний обсяг пропозиції грошей формується зусиллями центрального банку, комерційних банків, банківських вкладників та позичальників. Отже, щоб вивести пропозицію грошей на запланований рівень, не достатньо відрегулювати грошову базу. Треба ще й забезпечити відповідне мультиплікативне зростання депозитів під впливом усіх перелічених вище чинників.