Тема 3. Г р о ш о в и й о б і г і г р о ш о в і п о т о к и
План
Грошова маса та способи її оцінки
Закон грошового обігу
Механізм зміни маси грошей в обороті
1. Грошова маса та способи її оцінки
Товарний характер суспільного виробництва у ринковій економіці зумовлює вираження руху сукупного валового продукту у натурально-речовій та грошовій формах. Рух вартості у цих двох виразах проявляється як рух продуктів і як рух грошей чи грошових доходів. Але ці два самостійні процеси мають спільну основу – вартість сукупного продукту, яка, з одного боку, визначає реальну цінність маси грошей в обороті незалежно від її номінальної величини. З другого боку, рух грошей обслуговує переміщення цієї вартості у процесі відтворення. Окремі грошові операції суб’єктів економічних відносин спричиняють відповідне переміщення між ними реальної вартості, тобто мають реальний економічний зміст.
Процес суспільного відтворення відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує. Рух грошей між суб’єктами економічних відносин у суспільному відтворенні являє собою грошовий оборот. Грошовий оборот – явище макроекономічного порядку. Він обслуговує кругооборот усього сукупного капіталу на всіх стадіях суспільного відтворення. Його ще називають сукупним грошовим оборотом.
Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей, грошовою масою. Грошова маса являє собою сукупність запасів грошей у всіх формах, які перебувають у розпорядженні економічних суб’єктів грошового обороту у певний момент.
Величина грошової маси є важливою характеристикою не лише стану грошового обороту, але й ринкової кон’юнктури загалом. Через вплив на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон’юнктуру ринків зміна грошової маси впливає на економічний розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключовим напрямом грошово-кредитної політики, яку здійснює держава. Отже, дослідження та правильне визначення маси грошей в обороті має важливе значення – не лише теоретичне, а й практичне.
Вимірювання грошової маси здійснюється з двох боків:
по-перше, з боку економічних суб’єктів (відповідні показники називаються грошовими агрегатами);
по-друге, з боку центрального банку як емісійного центру країни (відповідний показник називається грошовою базою).
Грошовий агрегат – це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності.
Оскільки у різних країнах існують відмінності у рівнях ліквідності окремих видів грошових запасів, у кожній з них установлюється свій набір і зміст грошових агрегатів.
У сучасній вітчизняній практиці для цілей аналізу та регулювання визначаються та використовуються грошові агрегати М0, М1, М2, М3. В офіційній статистиці НБУ грошові агрегати трактуються як зобов’язання депозитних корпорацій (Національного банку України та інших депозитних корпорацій (банків України)), що мають відносно високий ступінь ліквідності, перед іншими секторами економіки, крім інших депозитних корпорацій і сектору загального державного управління.
До зобов’язань депозитних корпорацій належать готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями, переказні депозити, інші депозити та цінні папери, крім акцій.
Починаючи з грудня 2002 року, грошові агрегати складаються за методологією МВФ. На сьогодні вони визначаються НБУ у такий спосіб:
М0 включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями;
М1 включає грошовий агрегат М0 та переказні депозити в національній валюті;
М2 включає грошовий агрегат М1 та переказні депозити в іноземній валюті й інші депозити;
М3 включає грошовий агрегат М2 та цінні папери, крім акцій.
При цьому переказні депозити – фінансові активи, що за першою вимогою можуть бути обміняні на готівкові кошти за номіналом та безпосередньо використані для здійснення платежу. Інші депозити – не переказні депозити, що в короткий термін можуть бути обміняні на готівкові кошти чи переказні кошти, а саме кошти на вимогу, які безпосередньо не використовуються для здійснення платежу, строкові кошти та ощадні депозити. Цінні папери, крім акцій – фінансові інструменти, що обертаються на ринку та є підтвердженням про зобов’язання бути погашеними готівковими коштами, фінансовим інструментом чи іншим економічно цінним об’єктом. Це – облігації, казначейські зобов’язання, векселі, ощадні (депозитні) сертифікати корпорацій тощо.
Аналіз змісту грошових агрегатів дозволяє зробити висновок про те, що М0 – абсолютно ліквідний грошовий агрегат, а М3 має найнижчу ліквідність; М0 – найвужчий показник грошової маси, а М3, охоплюючи всі елементи грошової маси, є найширшим її показником.
Грошові агрегати відрізняються не лише кількісно, але й якісно. Агрегат М0 виражає масу готівки, яка рухається поза банками, тому регулювання цього агрегату та контроль за ним надзвичайно складний. Агрегат М1 виражає масу грошей, яка перебуває безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу та платежу. Вона найтісніше пов’язана з товарною масою, що проходить процес реалізації, і безпосередньо впливає на ринкову кон’юнктуру. Саме тому цей агрегат перебуває під найпильнішою увагою аналітиків та регулюючих органів. В агрегатах М2 та М3 ураховані різні організаційні форми грошових заощаджень, які виконують для їх власників функцію нагромадження вартості.
Грошова база (Мh) включає запаси всієї готівки, яка перебуває в обороті поза банківською системою (M0), готівку в касах банків (r) та суму резервів комерційних банків на їхніх кореспондентських рахунках у центральному банку (R):
Мh = M0 + r + R.
Показник грошової бази R являє собою суму зобов’язань центрального банку перед комерційними банками, а безготівкові елементи грошових агрегатів – це зобов’язання комерційних банків перед своїми клієнтами. Вони формуються як за рахунок коштів, одержаних від центрального банку, так і за рахунок створених комерційними банками грошей у процесі грошово-кредитної мультиплікації. Тому загальний обсяг кожного з грошових агрегатів, крім М0, перевищує обсяг грошової бази. Ступінь цього перевищення свідчить про величину грошово-кредитного мультиплікатора на рівні комерційних банків.
Показник грошової бази характеризує масу грошей з боку її прояву на балансі центрального банку, тому його ще називають грошима центрального банку, який їх безпосередньо контролює та регулює, впливаючи в кінцевому підсумку на загальну масу грошей.