Види економічного аналізу:

1. За періодичністю проведення: а) попередній (ретроспективний) б) наступний (прогнозний): оперативний, поточний, підсумковий

2. За просторовою ознакою: загальнонаціональний, галузевий, міжгосподарський, внутрішньогосподарський

3. За ступенем охоплення діяльності підприємства: комплексний, тематичний

4. За повнотою охоплення одиниць аналізованої сукупності: суцільний, вибірковий

5.За характером досліджень: техніко-екон., загально-економ.(статистично-економ.,фінансово-економ.)

6. За об’єктами управління: функціонально-вартісний, соціально-економічний, еколого-економічний.

7. За рівнем механізації: автоматизований, механізований, немеханізований (ручний)

Поняття «інформаційне забезпечення» (ІЗ) виникло у зв’язку з розвитком автоматизованих систем управління. Це динамічна система одержання, оцінки, зберігання та переробки даних, створена з метою вироблення управлінських рішень. ІЗ можна розглядати і як процес забезпечення інформацією, і як сукупність форм документів, нормативної бази та реалізованих рішень щодо обсягів, розміщення та форм існування інформації, яка використовується в інформаційній системі (ІС) у процесі її функціонування. Процес забезпечення інформацією складається з операцій:збирання даних здійснюється на місцях виникнення інформації. Від якості цієї операції залежить повнота, достовірність та оперативна цінність зібраного матеріалу. Надходження інформації до місць оброблення виконується за допомогою спеціальних засобів передавання (приймання) даних — модемів, факсів, телефонів. Створюючи ІЗ, дотримую ться таких принципів: цілісність, вірогідність, контроль, захист від несанкціонованого доступу, єдність і гнучкість, стандартизація та уніфікація, адаптивність, мінімізація введення й виведення інформації (однократність уведення інформації, уведення-виведення тільки змін). Отже, інформаційне забезпечення є важливим етапом та необхідною умовою організації і проведення економічного аналізу. Це пояснюється тим, що від складу, змісту, якості вихідних даних залежить ефективність аналітичного дослідження, об'єктивність і дієвість його результатів. Інформаційне забезпечення економічного аналізу – це створення бази даних, комплексу інформаційних засобів, необхідних для дослідження господарської діяльності та вирішення завдань управління.

Види та класифікація джерел інформації для аналізу

Серед найважливіших джерел інформації для підприємства за напрямами надходження можна виділити такі види: внутрішні – всередині самого підприємства (внутрішньогосподарські) та зовнішні – ті, що публікуються, а також, які надходять з інших підприємств, інформаційної індустрії.

Внутрішньогосподарські джерела інформації представляють спеціалізовані інформаційно-аналітичні групи працівників з їх діяльністю, періодичною звітністю, всілякими інформаційними зв'язками. Джерела інформації, які публікуються, можуть бути у формі звітів урядових агентств, торговельних організацій, наукових публікацій, журналів, довідників тощо. Вони становлять інформаційну базу з різних питань, які стосуються управління, економічних умов, виробництва, реалізації продукції, цінової політики, нормативно-правових актів тощо.

Для проведення економічного аналізу джерела інформації можна поділити детальніше, а саме на облікові, планові та позаоблікові .

Облікові: документи бух.обліку (різні звітності, регістри), статистичного обліку(звітність),податкова звітність.

Планові: планові документи, нормативи (технологічні карти,кошториси витрат,проектні завдання)

Позаоблікові: регламентовані документи (законодавчі док,нормативно-правові акти,стандарти) і нерегламентовані документи (матеріали ЗМІ,конференцій, нарад).

Будь-які результати аналітичного дослідження господарської діяльності підприємства в цілому або його структурних підрозділів повинні бути оформлені у вигляді відповідних документів. Оформлення результатів економічного аналізу здійснюється за допомогою двох форм: описової, коли цифрові дані пояснюються текстом (висновок, пояснювальна записка до річного звіту, аналітична записка, доповідь, доповідна записка, довідка, рапорт-звіт, постанова, наказ, розпорядження, коментар тощо), і безтекстової, коли тексту немає, а результати аналізу оформляються у вигляді аналітичних таблиць, графіків, схем, моделей, алгоритмів тощо.

Описова форма узагальнення результатів економічного аналізу застосовується при вивченні господарської діяльності підприємства за тривалі звітні періоди (рік, півріччя, квартал, місяць), безтекстова- під час оперативного аналізу (за декаду, тиждень, добу, зміну).Обсяг і зміст аналітичних документів повинні відповідати програмі економічного аналізу і охоплювати всі питання, передбачені нею.

Пояснювальна записка включає дві частини: констатуючу і рекомендаційну (проектну). Зазначимо, що систематизація, узагальнення і реалізація результатів економічного аналізу є одним з найскладніших етапів всієї аналітичної роботи. Це зумовлено тим, що тут необхідно не тільки об'єктивно оцінити фактичний стан справ, виявити негативні сторони господарювання (упущення і недоробки), а й передбачити майбутнє, що є дуже важким і відповідальним.

Для оформлення результатів оперативного економічного аналізу господарської діяльності підприємства і його окремих структурних підрозділів за невеликі проміжки часу (декада, тиждень, доба, зміна) доцільно використовувати аналітичні таблиці, графіки, де щоденно відображають абсолютні й відносні цифрові дані, що характеризують зміну аналізованих техніко-економічних показників. Форми аналітичних таблиць хоча і можуть бути якомога різноманітними, але при цьому слід пам'ятати, що водночас вони повинні бути наочними і простими для використання.

Безтекстовий аналіз підвищує дієвість роботи тому, що при цьому скорочується розрив між виконанням аналізу і використанням його результатів.

Важливо підкреслити, що найбільш прогресивною формою організації і оформлення аналітичної роботи в умовах удосконалення управління з застосуванням економіко-математичних методів і ЕОМ є створення підсистеми комплексного економічного аналізу (ПКЕА) в системі інтегральної обліково-економічної роботи і злагодженої управлінської ієрархії аналітичної служби. Створення такої окремої підсистеми аналізу дозволяє всю інформаційну роботу, планування, облік, контроль і аналіз господарської діяльності здійснювати на основі єдиного банку даних.

Розроблення системи аналітичних показників. Важливою особливістю методу економічного аналізу є розроблення і використання системи показників. Показники, застосовувані в економічному аналізі, класифікуються за такими ознаками:

1) за властивостями явищ та процесів, що відображаються, – кількісні, якісні й об’ємні.

2) абсолютні і відносні. Абсолютні показники виражаються у вартісних, натуральних та трудових вимірниках, відносні – у відсотках, індексах, коефіцієнтах;

3) узагальнюючі та часткові. Часткові показники відбивають окремі сторони, елементи досліджуваних явищ і процесів. Узагальнюючі – застосовуються для узагальненої характеристики складних економічних явищ;

4) результативні та факторні;

5) загальні й специфічні.

Усі показники, використовувані в аналізі, тісно взаємопов'язані між собою і застосовуються в комплексі, що забезпечує всебічну оцінку досягнутих результатів.

При формуванні системи показників необхідно дотримуватися ряду вимог: у систему повинні входити декілька часткових показників та один узагальнюючий; системі має бути властива інтегрованість, що дозволяє застосовувати її при програмно-цільовому управлінні економікою і будувати «дерево цілей» економічного та соціального розвитку підприємств; необхідна достатня кількість показників; усі показники повинні бути адекватними (тобто реально відбивати процеси і явища, що відбуваються), динамічними, порівняльними та якісно однорідними, забезпечувати однозначне розуміння досліджуваних явищ і процесів тощо.

В економічному аналізі метод – це сукупність способів, прийомів, операцій практичного і теоретичного характеру з вивчення економічних процесів, підпорядкованих досягненню основної мети – підвищенню ефективності господарювання економічних суб'єктів. На нашу думку, найбільш прийнятною і зручною в користуванні є класифікація, за якою всі методи економічного аналізу поділяються на 3 групи залежно від їх сутності та аналітичних можливостей, насамперед щодо здійснення факторного аналізу:

1) традиційні методи і способи зведення та обробки економічної інформації (відносних, середніх величин, групування, табличний, графічний, балансовий, деталізації порівняння та ін.). Ці методи найбільше використовуються в економічному аналізі завдяки їх простоті і кращій обізнаності порівняно з іншими методами;

2) математико-статистичні методи – детермінованого факторного аналізу (індексний метод, метод різниць, інтегральний, методи пропорційного ділення, логарифмування та ін.), стохастичного факторного аналізу (кореляційний, регресійний, дисперсійний, компонентний, багатомірний факторний аналіз та ін.), оптимізації показників, або методи теорії прийняття рішень (дерево рішень, програмування, теорія масового обслуговування, теорія ігор, дослідження операцій тощо);

3) логічні (евристичні) методи (опитування, експертних оцінок, прогнозування та ін.)

Розрізняють загальну і часткові методики економічного аналізу. Методика проведення економічного аналізу повинна містити чіткі рекомендації, які охоплюють такі позиції:

– мета і завдання аналізу;

– об'єкти вивчення;

– користувачі аналітичної інформації;

– система показників для дослідження стану і вивчення взаємозв'язків;

– етапи і періодичність проведення аналізу;

– інформаційні джерела;

– методи, способи, прийоми і технічні засоби аналізу та обробки інформації;

– інтерпретація результатів аналізу.

Зміст системного підходу полягає в комплексному вивченні складних об'єктів як єдиної цілісної системи у нерозривному зв'язку з усіма її складовими елементами. Цей аналіз відіграє головну роль у плануванні, управлінні виробництвом, прийнятті ефективних управлінських рішень. Отже, системний підхід в економічному аналізі передбачає:

1) виявлення сутності явища і процесу як самостійних систем певного порядку, що мають різні структури зв'язків з економічними підсистемами, системою і середовищем;

2) розробку синтетичних та аналітичних показників, що характеризують кількісний бік явищ і процесів у нерозривному зв'язку з їх якісними параметрами;

3) вивчення законів, закономірностей і тенденцій їх розвитку на основі відбору та перетворення інформації;

4) складання моделей розвитку явищ і процесів з урахуванням динамічності економічної системи та їх економічного обґрунтування.

Порівняння – найпоширеніший метод економічного аналізу, який полягає у порівнянні явищ, процесів та показників, що їх характеризують для виявлення спільних рис і відмінностей між ними. Крім того, виявлення невикористаних господарських резервів ґрунтується на зіставленні отриманих результативних показників до і після зміни конкретного фактора виробництва.

Основною вимогою при використанні методу порівняння є забезпечення порівнянності даних. Для цього необхідно дотримуватися таких умов:

1) однакові об'ємні, вартісні, якісні і структурні параметри;

2) єдина методологія розрахунку показників у різних інформаційних джерелах;

3) рівні періоди чи моменти часу, за які зводяться, систематизуються, обчислюються та аналізуються дані;

4) одна і та сама територія;

5) рівнозначні вихідні умови виробництва (технологія, організація виробництва, економічні, природно-кліматичні та екологічні умови).

У проведенні порівняльного аналізу використовуються такі його види:

Горизонтальний порівняльний аналіз – вид одновимір-ного аналізу, мета якого полягає у визначенні абсолютних (абсолютний приріст) і відносних відхилень (темп зростання, темп приросту) фактичних показників від базових (планові, за минулі роки, середні по галузі, досягнення передових підприємств тощо).

Вертикальний аналіз (структурний) – вид одновимірного аналізу, що має на меті дослідження складу і структури досліджуваного економічного явища за допомогою розкладання на окремі складові елементи, визначення їх частки та співвідношень, а також вивчення впливу факторів на загальний результативний показник за рахунок його порівняння до і після зміни конкретного чинника.

Трендовий аналіз – вид одновимірного аналізу, що використовується при дослідженні рядів динаміки і дозволяє визначити тенденцію зміни показників за декілька років (середній темп зростання, темп приросту та ін.).

Одновимірний аналіз – це порівняння кількох досліджуваних об'єктів за одним показником або одного об'єкта за одним чи кількома параметрами.

Багатовимірний аналіз – вид аналізу, сутність якого полягає в комплексній оцінці економічних явищ і процесів з використанням системи показників.

Абсолютні величини – це іменовані числа з певною розмірністю й одиницями виміру, які відображають розміри (рівні, обсяги) соціально-економічних явищ та процесів. Абсолютні величини можуть виражатися в таких одиницях виміру:

– натуральні;– умовно-натуральні;– вартісні (грошові);– трудові.

В економічному аналізі натуральні одиниці виміру характеризують результати господарської діяльності, виробництва і споживання домогосподарств, підприємств, держави. Натуральні одиниці виміру бувають прості – коли використовується одна натуральна одиниця виміру (т, км, год, кг, л), і комбіновані (складні) – коли використовують другу одиницю у поєднанні з першою.

Умовно-натуральні – одиниці виміру, які використовують для вимірювання об'ємів однорідних, але неоднакових явищ, їх отримують шляхом приведення різних натуральних одиниць до однієї, прийнятої за основу, еталон.

До трудових одиниць виміру належать комбіновані одиниці, які виражають затрати робочого часу: людино-година, людино-день, людино-рік.

Відносні величини – це показники, які відображають кількісні співвідношення двох величин. Як правило, це відношення середніх або отриманих раніше відносних показників до абсолютних. Крім того, відносні показники можуть виражатися у формі іменованих величин. Є велика кількість різноманітних відносних величин. Залежно від способу розрахунку і пізнавального значення відносні показники поділяються на дві групи:

1) відношення між однойменними показниками:

– динаміки;– структури;– виконання договірних зобов'язань;– порівнянь;

2) відношення між різнойменними показниками:

– координації;– інтенсивності.

Усереднені показники мають важливе наукове та практичне значення в управлінні економікою, для планування, прогнозування, моніторингу, контролю на рівні окремих господарських та адміністративних одиниць, а також країни. Найбільш поширеним видом середніх величин є середня арифметична. Залежно від характеру вихідних даних середня арифметична визначається як середня арифметична проста – коли вихідні дані не згруповані, або як середня арифметична зважена – якщо дані розбиті на групи.

Середня гармонічна – це величина, обернена до середньої арифметичної. При цьому загальний обсяг значень ознаки утворюється як сума обернених значень ознаки.

Середня гармонічна проста використовується тоді, коли дані не згруповані, і обсяги явищ (добутки) за кожною ознакою рівні. Середня гармонічна зважена використовується у тому випадку, коли дані розбиті на групи. Крім того, вихідна інформація не містить частот за окремими варіантами сукупності, а подана як добуток варіант на їх частоти.

Середня геометрична використовується тоді, коли обсяг ознаки формується у вигляді добутку індивідуальних її значень, представлених відносними показниками. Найчастіше такими показниками виступають відносні показники динаміки (темп зростання).

Середня квадратична застосовується у тому разі, коли обсяг значень ознаки утворюється як сума квадратів її окремих значень. Середня квадратична характеризує також варіацію. Тому на практиці вона використовується, коли варіанти ряду подані у вигляді відхилень фактичних їх значень від середньої арифметичної чи іншої величини, яка виступає у ролі норми чи нормативу, стандарту.

Для вивчення економічних явищ і процесів у їх розвитку та зміні у часі використовують середні хронологічні величини. Вони призначені для отримання узагальнюючої характеристики динамічного ряду та його руху за той чи інший період часу.

Рядом динаміки називають часову послідовність значень економічних показників. Це хронологічні (моментні) або часові (інтервальні) ряди значень показника, які дають змогу аналізувати особливості розвитку того чи того економічного явища. Ряди динаміки можуть бути побудовані за абсолютними, відносними або середніми величинами.За допомогою рядів динаміки можна одержати такі дані:

• інтенсивність зміни досліджуваних показників (зростання, зменшення, стабільність);

• середній рівень показника і середню інтенсивність змін;

• тенденції щодо зміни показників.

Для повнішої характеристики змін і тенденцій у динаміці використовуються такі додаткові показники: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютне значення одного відсотка приросту.

Індекс – це відносна величина, за допомогою якої можна порівнювати окремі показники однорідного об'єкта та складні економічні явища, утворені з різнорідних елементів, що не підлягають безпосередньому підсумовуванню.

Індивідуальний індекс (простий, частковий) – це результат порівняння двох показників, які належать однорідному об'єкту (наприклад, цін якогось товару, обсягів його реалізації, кількості виробленої продукції у звітному і базисному періодах тощо). В індивідуальних індексах досліджувана ознака береться без урахування зв'язку її з іншими ознаками явища, що вивчається.

Зведений індекс (складний, аналітичний, агрегатний) виражає співвідношення складних соціально-економічних явищ, які складаються або з безпосередньо несумірних елементів, або окремих частин цих явищ. У першому випадку ми отримуємо загальний індекс, а в другому – груповий (субіндекс). Отже, у зведених індексах досліджувана ознака береться не ізольовано, а у зв'язку з іншими ознаками. Зведений, або агрегатний індекс завжди складається із двох компонентів:

1) ознака, яка індексується, тобто динаміка якої вивчається;

2) сумірник, який називається вагою. За допомогою ознак-ваг вимірюється динаміка складного економічного явища, окремі елементи якого несумірні.

В аналізі динаміки використовуються базисні індекси (розраховані стосовно базисного періоду) і ланцюгові індекси (розраховані стосовно попереднього періоду).

Зведений (агрегатний) індекс може бути перетворений в середній арифметичний і середній гармонічний індекси. Зведений середній арифметичний індекс фізичного обсягу реалізації продукції застосовується, якщо відомі індивідуальні індекси фізичного обсягу і показники вартості товарообігу базисного періоду. Середній гармонічний індекс – це середня гармонічна з індивідуальних індексів і розраховується в тих випадках, коли відсутні дані для розрахунку індексу цін в агрегатній формі.

Індексом постійного (фіксованого) складу називається індекс, в чисельнику і знаменнику якого ваги беруться (фіксуються) на рівні однакового періоду.

Індекс змінного складу є співвідношенням середніх рівнів досліджуваного явища. Якщо індекс постійного (фіксованого) складу показує середню зміну лише однієї індексованої величини, то індекс змінного складу характеризує загальну зміну середньої як в результаті зміни індивідуальних значень величини, яка індексується, так і в результаті зміни структури сукупності (ваг).

Віддаючи належне індексному методу в дослідженнях складних економічних явищ, слід вказати і на його недолік, а саме на те, що він призначений переважно для визначення впливу двох факторів у мультиплікативних моделях, що звужує сферу його застосування.

Групування – це процес утворення однорідних груп на основі розподілу сукупності на окремі частини або об'єднання досліджуваних одиниць у часткові сукупності за суттєвими для них ознаками. З урахуванням поставлених перед групуванням завдань використовуються такі види групувань, як типологічне, структурне та аналітичне.

Типологічні групування – групування, завдання яких полягає у виділенні із загальної сукупності соціально-економічних типів, тобто окремих груп, які відрізняються за якістю.

Структурні групування характеризують склад досліджуваної сукупності, структурні зрушення в розвитку соціально-економічних явищ і процесів.

Аналітичні групування використовуються для дослідження взаємозв'язку між явищами та їх різноманітними ознаками. При побудові аналітичних групувань важливо правильно визначити факторні і результативні ознаки.

За кількістю ознак, за якими здійснюється групування, розрізняють прості та комбіновані групування. Прості – це такі групування, які здійснюються за однією ознакою. Комбінованими називаються групування, які будуються за двома і більше ознаками у взаємозв'язку (комбінації) таким чином, що групи, утворені за однією ознакою, поділяються на підгрупи за іншою ознакою і т. п.

Балансове погодження – метод, який полягає у зіставленні врівноважуючих одна одну систем взаємопов'язаних показників. Баланси призначені для:

– аналізу використання ресурсів, виявлення господарських резервів підвищення ефективності виробництва;

– планомірного встановлення ресурсних і вартісних пропорцій;

– вивчення функціональних адитивних зв'язків;

– перевірки повноти та правильності зроблених розрахунків у факторному аналізі (загальна зміна результативного показника повинна дорівнювати сумі змін за рахунок окремих факторів);

Балансовий метод виступає також основою для розробки і застосування методу пропорційного ділення або часткової участі, який є одним із прийомів факторного аналізу. Використовуючи метод балансової узгодженості, аналізують та контролюють також наявність і розподіл продукції, матеріально-грошових засобів, зокрема виробництво і розподіл окремих видів промислової продукції, використання коштів на капітальні вкладення і капітальний ремонт, трудових ресурсів. Так, на виробництві, складаються баланси трудових ресурсів, кормів, платоспроможності підприємства. В них, з одного боку, відображається значення джерел – наявність робочої сили, корми, платіжні засоби, а з другого – показують потребу в них. Порівнюючи ці дві складові шляхом встановлення рівності визначають нестачу чи лишок цих ресурсів, аналізуючи таким чином забезпеченість ними.

Евристичні методи – це спеціальні методи аналізу, що базуються на використанні досвіду, інтуїції фахівця та його творчого мислення. Евристичні методи поділяються на експертні та психологічні. Експертні методи є комплексом логічних та математичних прийомів і процедур дослідження, в результаті яких від фахівців-експертів одержують інформацію, необхідну для прийняття зважених раціональних управлінських рішень. Психологічні методи – сукупність правил і процедур, які забезпечують розв'язання проблем та вирішення творчих завдань.

Крім цього, всі евристичні методи поділяються на дві групи – методи ненаправленого пошуку та направленого пошуку. До групи методів ненаправленого пошуку належать методи: мозкового штурму, експертних оцінок, асоціацій та аналогій, контрольних запитань, колективного блокноту, ділові ігри і ситуації, кібернетичні наради тощо. До складу групи направленого пошуку належать морфологічний метод, алгоритм розв'язання винахідницьких задач та ін.

Метод мозкового штурму є найпоширенішим методом генерації нових ідей в результаті творчої співпраці групи фахівців. Метод мозкового штурму найкраще застосовувати для вирішення нескладних, здебільшого загального, чи організаційного плану завдань, про які є достатньо інформації, і з якою обізнані учасники засідання.

Методи експертних оцінок – це спосіб прогнозування та оцінки майбутніх результатів дій на основі прогнозів фахівців.

Індивідуальні експертні методи – це використання думок експертів, які сформульовані особисто кожним із них самостійно без врахування думок інших експертів. До індивідуальних експертних методів належать: інтерв'ю та анкетування.

Колективні експертні методи – це методи, які забезпечують формування єдиної спільної думки в результаті взаємодії залучених фахівців-експертів. Серед колективних методів експертної оцінки виділяють: метод комісії (у тому числі проведення виробничих нарад, конференцій, семінарів, дискусій за "круглим столом"), методи Дельфі, відстороненого оцінювання, конференція ідей та ін.

Метод Дельфі – один із методів колективної експертної оцінки, який передбачає проведення експертного опитування серед групи спеціалістів у кілька турів (частіше у 3–4 тури) для вибору найкращого із рішень.

Методи асоціацій та аналогій полягають в активізації та використанні асоціативного мислення людини для генерування нових ідей і пропозицій шляхом зіставлення досліджуваного явища, процесу, об'єкта з іншими більш-менш подібними.

Синектика є комплексним методом активізації творчої діяльності, який використовує різні прийоми і принципи, зокрема мозкового штурму, методу аналогій та асоціацій тощо. Саме слово синектика означає об'єднання різнорідних елементів.

Метод контрольних запитань призначений для активізації творчого процесу щодо вирішення поставленого завдання шляхом надання відповідей на запитання згідно з попередньо складеним списком. Це сприяє всебічному розгляду проблеми та пошуку нових нетрадиційних підходів до її вирішення.

Метод морфологічного аналізу має кілька різновидів і призначений для генерації нових неупереджених ідей щодо можливості і шляхів вирішення проблеми. Використовуючи цей метод, поставлене аналітичне завдання описують та аналізують як сукупність усіх можливих морфологічних (тобто структурних) зв'язків і відношень між складовими елементами.

Під факторним аналізом розуміється методика комплексного та системного вивчення та вимірювання впливу факторів на величину результативних показників.

Основними задачами факторного аналізу являються слідуючі.

1. Відбір факторів, визначаючих досліджуємі результативні показники.

2. Класифікація та систематизація факторів з ціллю забезпечення комплексного та системного підходу до дослідження їх впливу на результати господарської діяльності.

3. Визначення форми залежності між факторами і результатами показників.

4. Моделювання взаємозв’язків між результативним і факторним показником.

5. Розрахунок впливу факторів і оцінка ролі кожного з них в зміні величини результативного показника.

6. Робота з факторною моделлю (практичне її використання для управління економічними процесами).

Відбір факторів для аналізу того чи іншого показника виконується на основі теоретичних і практичних знань, придбаних в цій сфері. При цьому звичайно виходять з принципу: чим більший комплекс факторів досліджується, тим точніше будуть результати аналізу. В економічному аналізі взаємозв’язане дослідження впливу факторів на величину результативних показників досягається за допомогою їх систематизації, що являється одним з основних методологічних питань цієї науки.

Важливим методологічним питанням в факторному аналізі являється визначення форми залежності між факторами і результативними показниками: функціональна вона чи стохастична, пряма чи зворотна, прямолінійна чи криволінійна. Тут використовується теоретичний і практичний досвід, а також способи порівняння паралельних і динамічних рядів, аналітичних групіровок початкової інформації, графічний і ін. Самий головний методологічний аспект в аналізі – розрахунок впливу факторів на величину результативних показників, для чого в аналізі використовується цілий арсенал способів, сутність, призначення, сфера застосування яких і процедура розрахунків розглядаються в наступних главах. І нарешті, останній етап факторного аналізу – практичне застосування факторної моделі для підрахунку резервів приросту результативного показника, для планування і прогнозування його величини при зміні виробності ситуації.