Практичні завдання

1.Порівняти внутрішні фактори розвитку Донецького та Поліського економічних районів. Донецький економічний район, до складу якого входять Донецька і Луганська області, знаходиться на південному сході України. 1 Природно-ресурсний потенціал. Район має державний кордон з Російською Федерацією, а також межує зі Східним та Придніпровським економічними районами. Головне багатство надр Донецького економічного району - ка­м'яне вугілля. Окрім вугілля у районі виявлено родовища природного газу. Відкрито родовища цирконію та рідкісних металів світового значення. Наявні водні ресурси не забезпечують потреб району. Ґрунти - здебільшого чорноземи, від звичайних до південних. Велике значення для підвищення врожайності за умов недостатнього зволоження має зрошення. Економічний потенціал. Донецький економічний район відноситься до одних найпотужніших в господарському комплексі України. Галузями спеціалізації є: паливно-енергетична про­мисловість, металургійна, хімічна, машинобудівна про­мисловість та про­мисловість будівельних матеріалів. Вуглевидобувна промисловість Донецького економічного району представлена Донецьким кам’яновугільним басейном. На даний час вуглевидобувна промисловість Донецького економічного району знаходиться в стані занепаду. Металургія. За випуском чорних металів Донецький економічний район перебуває на другому місці в Україні після Придніпровського. Хімічна та нафтохімічна промисловість випускає понад 30% продукції України. Рослинництво. Серед галузей рослинництва найважливіше - зернове го­сподарство, яке складає основу усього сільськогосподарського виробництва. Тваринництво. Скотарство – перша за значенням галузь тваринництва. Важливою галуззю виступає свинарство та птахівництво. Науково-технічний потенціал. Науково-технічний потенціал району представлений 19 науково-дослідними інститутами і філіалами, науковими колективами. Стан навколишнього середовища. Однією з найбільших галузей народного господарства, що негативно впливає на рівень забруднення довкілля у Донецькому економічному районі є паливно-енергетичний комплекс, металургійне виробництво, підприємства якого викидають в атмосферу різні хімічні сполуки.

1.1. Природно - ресурсний потенціал. Поліський економічний район включає чотири області: Волинську, Житомирську, Рівненську та Чернігівську. В Поліссі знаходиться один з двох розташованих в Україні кам'яновугільних басейнів - Львівсько-Волинський. Важливе промислове значення мають нафтові та нафтогазові родовища півдня Чернігівської області. Економічний потенціал. Структура господарського комплексу Полісся у порівнянні з Україною відрізняється підвищеною часткою сільського господарства, зниженням промисловості, транспорту і зв’язку. Галузями промислової спеціалізації є машинобудування та металообробка, легка та харчова промисловість. В машинобудуванні особливо виділяється виробництво електротехнічних виробів. Легка промисловість - одна з провідних галузей Поліського району, особливо текстильна. Найважливішою галузю є харчова промисловість: цукрова, м'ясна, плодоконсервна, маслосироробна і молочна. Найпотужнішою галузю харчової промисловості є цукрова. Сільське господарство Полісся спеціалізується на скотарстві м’ясо-молочного напрямку, свинарстві, вирощуванні цукрових буряків, картоплі, льону, зерна, окремих зернобобових, плодів, овочів та ягід; розвинуто птахівництво. Просторо-економічний потенціал. Враховуючи сприятливе географічне положення та виходячи із господарської спеціалізації, Поліський економічний район має досить розвинуті економічні зв’язки з багатьма країнами. У районі зосереджено значний експортний потенціал і помітна кількість імпортоорієнтованих підприємств. Також економічні зв'язки з зарубіжними країнами здійснюються у вигляді інвестицій.

2.Порівняти внутрішні фактории розвитку Одеського і Миколаївського районів. Якщо виходити з даних Всеукраїнського перепису 2001 року,то можно засвідчити,що поступове зменшення статевої диспропорції присутнє у скалді Одеської та Миколаївської облстях. Протягом 2002-2006 років на покращення наявного стану демографічного розвитку була спрямована низка державних та регіональних програм. Позитивним є те, що у проекті стратегії демографічного розвитку на 2006-2015 роки, розробленим Міністерством у справах сім‘ї, молоді та спорту спільно з Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України відповідно до Концепції демографічного розвитку на 2005 - 2015 роки окрема увага приделена «удосконаленню механізму диференційованого надання державної підтримки у сфері регіонального демографічного розвитку; розвитку та використанню механізмів соціального діалогу, підтримці регіональних і місцевих соціальних ініціатив щодо розв’язання регіональних проблем демографічного розвитку». З цією метою в проекті поставлені першочергові завдання демографічного розвитку для окремих регіонів України. Зокрема, для Миколаївської області передбачено: зниження смертності у працездатному віці, зокрема від: новоутворень, хвороб системи кровообігу, захворювань органів дихання, інфекційних захворювань, нещасних випадків, отруєнь і травм; створення стимулів для заохочення до народження другої дитини; зменшення міграційного відтоку населення; зниження захворюваності на туберкульоз органів дихання та інфекційними хворобами. Для Одеської області: зниження смертності немовлят; зниження смертності у працездатному віці, зокрема від: захворювань органів дихання, інфекційних захворювань, нещасних випадків, отруєнь і травм; зниження захворюваності на туберкульоз органів дихання та інфекційні хвороби. Одеський регіон посідає значне місце в зовнішніх зв’язках України. Значення Одеси як міжнародного транзитного центру зумовлене її географічним розташуванням на євразійських торговельних комунікаційних напрямках - Схід-Захід і Північ-Південь. Одеса, як міжнародний центр, мала виникнути там, де проходить межа великого українського степу і цивілізацій Чорноморсько-Середземноморського басейну, де сходяться великі європейські ріки - Дніпро, Дунай, південний Буг і Дністер. Одеса, як міжнародний центр мала виникнути там, де межують слов’янський, мусульманський, еллінський і романський світи. Одеський регіон має вигідне приморське, транзитне, транспортно-розподільче економіко-географічне положення, що сприяє формуванню потужних портів, міжнародних транспортних коридорів, транзитних потоків товарів, енергоресурсів, і як наслідок, відзначається високою часткою зовнішньоекономічних функцій в господарському комплексі країни. Одеська область відрізняється від інших областей України наявністю потужного морегосподарського комплексу,  який  включає в себе 7 морських портів (загальний обсяг вантажопереробки портів області становить близько 75 % від усіх портів України), 5 судноремонтних заводів та понад 20 приватних судноплавних компаній. Згідно статистичних даних у області налічується 960 промислових підприємств, на яких працює 70 тис. осіб або чверть від загальної чисельності працюючих в регіоні. Промисловість є основною бюджетоутворюючою галуззю господарства регіону та сферою, яка забезпечує стабілізацію соціального стану регіону. Продукція промислового комплексу складає 65,2 % від загального обсягу.

3. Порівняти внутрішні фактори розвитку Центрального та Південного економічних районів. Центрально-Український район скла з Київської, Чернігівської, Черкаської, Житомирської й Кіровоградської областей. Його визначна риса – його центральне положення в Україні. Південний економічний район складається з АРК Крим, Одеської, Миколаївської та Херсонської областей. Регіон має специфічне ЕГП. Сировинний фактор добре розвинутий в Ц регіоні. На його території є Дніпровський буровугільний басейн, є родовища нафти – Леляківське - та газу – Талалаївське в Чернігівській обл. Полісся багате на поклади торфу, нафту, є родовища уранових руд. На металургійну сировину Ц район не багатий, але можна відзначити побузьке родовище нікелю, в Житомирській – іршанські поклади титанової руди. З нерудних копалин виділяють графіт, каоліни, будівельну сировину. Отже, регіон добре забезпечений корисними копалинами. На відміну від Ц, Південний район забезпечений корисними копалинами менше. Але поклади одних з них набувають загальноукр характеру. Це керченська залізна руда, солі кримських озер і Сиваша, газ, мармур, лікувальні грязі лиманів і мінеральні джерела. Ц регіон у порівнянні з Південним, краще всього забезпечений водними ресурсами. Також Півд регіон найгірше забезпечений енергетичними ресурсами. Демографічний фактор: в Ц районі живе значна частка населення України, але демогріфічна ситуація дуже складна. Півд регіон погано забезпечений трудовими ресурсами, щільність населення регіону нижче за середньоукраїнський показник. В додаток до цього, в обох цих районах природній приріст населення від’ємний. В Ц регіоні провідною галуззю є машинобудування, яке характеризується різноманітністю, розвинуте верстатобудування, приладобудування, електротехнічне та електронне машинобудування. Велика частка також припадає на транспортне та с/г машинобудування. Розвинута хімічна промисловість, лісопромисловий комплекс, легка промисловість. Однією із найважливіших ланок структури народного господарства є АПК і харчова промисловість. В порівнянні з Ц, в Півд регіоні економіка розвинута менше. В основному, Півд регіон розвивався як с/г регіон. За останні роки тут набули свого розвитку суднобудування, с/г машинобудування, верстатобудування, електротехнічне, електронне машинобуд., розширюються потужності хімічної промисловості. Слід відзначити, що перед регіоном стоять нові можливості для розвитку в зв’язку з виходом до моря. Транспортний фактор в Ц регіоні – один з найрозвиненіших в Україні. Його значення зумовлено центр положенням регіону. В Півд регіоні України розвинуті морське, залізничне, автомобільне, річкове й трубопровідне види транспорту, хоч густота сухопутних шляхів тут нижча, ніж в цілому по Україні. Економіка обох районів однаково дуже важлива для України.

4.Порівняти зовнішні фактори розвитку Придніпровського та Подільського економічних районів. До складу Придніпровського економічного району входять Дніпропетровська, Запорізька та Кіровоградська області. Геоекономічне та геополітичне становище. Вигідне економіко-географічне положення, вихід до Азовського моря, сусідство з економічно розвинутими районами України сприяли формуванню розвинутої транспортної системи. Через район проходять важливі транзитні, залізничні, шосейні магістралі, що поєднують північні області України з Росією з півднем України. Вплив зовнішньоекономічної ситуації на розвиток району. Район є одним з лідерів за обсягами зовнішньої торгівлі. Вагома частка виробництва спрямована на зовнішні ринки. Партнерами району в зовнішній торгівлі є більше як 100 країн світу. В загальній структурі експорту більше половини складають чорні метали, продукція кольорової металургії та машинобудування. Подільський економічний район включає Вінницьку, Тернопільську і Хмельницьку області. Він має зручне економіко-географічне положення. Вплив зовнішньоекономічної ситуації на розвиток регіону. Розвиток цієї сфери діяльності залежить від багатьох чинників, насамперед від конкурентоспроможності продукції на міжнародних ринках. В результаті цього Подільський економічний район відзначається відносно низьким рівнем зовнішньоекономічної діяльності. Характерною ознакою в Подільському економічному районі стало звуження відтворення основного капіталу в результаті значного скорочення інвестицій. Перспективи розвитку економічного району. Подільський економічний район має високі потенційні можливості щодо ефективного розвитку господарського комплексу. Одним із головних чинників, які стримують розвиток виробництва, створення нових робочих місць, завантаження є недосконала інвестиційно-інноваційна діяльність. Особливості сучасного етапу інноваційної діяльності в районі можна охарактеризувати скороченням державних витрат на дослідження. У галузі сільського господарства передбачається удосконалення розміщення і спеціалізації сільськогосподарського виробництва в умовах реформування економіки. Пріоритетами розвитку Поділля в перспективі мають стати: чітко виражена соціальна орієнтація реформ, підвищення рівня життя населення, покращання екологічної ситуації, розширення зовнішньоекспортних зв'язків.

5.Охарактеризувати внутрішні фактори соціально-економічного розвитку Карпатського економічного району. До складу Карпатського району включаються чотири області: Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська і Чернівецька. Важливим районоутворюючим фактором є розташування в усіх чотирьох областях Карпатської складчастої системи. Економічний потенціал. Територіально-господарський комплекс Карпат­ського району має складну галузеву і функціонально-компонентну структури. До паливно-енергетичного комплексу належить видобуток і виробництво палива - кам'яного і бурого вугілля, нафти і нафтопродуктів. Традиційними галузями комплексу є нафтова і газова промисловість Прикарпаття.Провідна галузь комплексу – електроенергетика. Машинобудівний комплекс - це приладобудування, виробни­цтво телевізійної техніки, радіоелектронної, медич­ної апаратури, верстатів з програмним управлінням, металорізаль­них інструментів. Він орієнтується на кваліфіковану робочу силу та наукову інфраструктуру. Комплекс хімічної індустрії - це переважно галузі гірничої хімії. Розвивається хімія органічного синтезу - виробництво штучних волокон. Лісовиробничий комплекс спеціалізується в основному на ви­робництві меблів.

6.Охарактеризувати внутрішні фактори соціально-економічного розвитку Південного економічного району. Склад - Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська і Херсонська області, м. Севастополь. Економічний потенціал. Сучасна спеціалізація господарства Південного економічного району склалася переважно відповідно до природних та економічних умов. За вартістю валової продукції на першому місці харчова промисловість, на другому – машинобудування, на третьому - легка. Паливно-енергетичний комплекс причорноморського економічного району складається з видобутку, виробництва, транспортування, розподілу і використання палива та виробництва електроенергії. Перспективи розвитку Південного економічного району пов'язані з будівництвом нової ТЕЦ у Криму. Машинобудування і металообробка: відіграє виняткове значення в економіці району та охоплює такі галузі спеціалізації: суднобудування, судноремонт, сільськогосподарське. Хімічна промисловість працює здебільшого на власній сировині, частково використовує довізну.

7.Охарактеризувати внутрішні фактори соціально-економічного розвитку Подільського економічного району. Подільський економічний район включає Вінницьку, Тернопільську і Хмельницьку області. Поділля спеціалізується на сільсько­господарському виробництві, на основі якого сформовано потужний агропромисловий комплекс. Район має сприятливі природні умови і ресурси для розвитку багатогалузевого сільського господарства. Поділля вирізняється, насамперед, високим рівнем виробництва продукції землеробства і тваринництва. Виробництво зерна, передусім озимої пшениці і кукурудзи, є спеціалізацією району. Провідне місце належить цукровій промисловості. Поділля має потужний науково-технічний потенціал, який може бути задіяний у реалізації науково-технічної політики. Таким чином, місце Подільського економічного району в економіці України визначається насамперед виробництвом тут товарів народного споживання.

8.Охарактеризувати внутрішні фактори соціально-економічного розвитку Придніпровського економічного району.До складу Придніпровського економічного району входять Дніпропетровська, Запорізька та Кіровоградська області. Економічний потенціал. За рівнем промислового розвитку Придніпровський економічний район займає друге місце після Донецького і є одним з найбільших індустріальних районів України. Придніпровський економічний район – промислово-аграрний, де промисловість значно переважає над сільським господарством. Розвиток промисловості району в значній мірі визначають: вигідне економіко-географічне положення, власна мінерально-сировинна база, висококваліфіковані трудові ресурси. Паливно-енергетичний комплекс спричиняє величезний вплив на рівень, структуру і розміщення промисловості, транспорту та інших галузей. Електроенергетика району представлена всіма видами електростанцій. Металургійний комплекс. Високий рівень розвитку чорної металургії в районі забезпечують багаті поклади залізних і марганцевих руд. Кольорова металургія району працює переважно на довізній сировині. Комплекс хімічної промисловості також є важливою ланкою галузевої структури господарства. В першу чергу тут виділяється коксохімія. Сільське господарство району характеризується однорідністю територіальної спеціалізації. Провідне місце в сільському господарстві району займає рослинництво. Серед технічних культур переважають соняшник та цукрові буряки. З галузей тваринництва розвиваються скотарство, свинарство, вівчарство, а також кролівництво.

9.Охарактеризувати внутрішні фактори соціально-економічного розвитку Східного екон. району. Східний економічний район – один з потужніших індустріально-аграрних господарських комплексів України. До його складу входять Полтавська, Сумська і Харківська області. Економічний потенціал. Близькість району до української металургійної бази сприяла розвитку важкого металомісткого машинобудування. Паливно-енергетичний комплекс. Паливно-енергетичний комплекс є одним із провідних секторів економіки. Металургійний комплекс Східного економічного району в основному представлений порівняно невеликими підприємства чорної і кольорової металургії. Машинобудівельний комплекс району є однією з провідних галузей. Легка промисловість представлена: виробництвом тканин, взуття, галантерейні виробів. З галузей легкої промисловості розвинуті: текстильна, шкіряно-взуттєва, швейна. Агропромисловий комплекс. Основу аграрно-промислового комплексу району складає сільське господарство, яке характеризується розвинутим виробництвом зерна, молока, технічних культур. Сільське господарство. Район є традиційно аграрним. Пріоритетним в рослинництві є виробництво продовольчого зерна, цукрових буряків, ріпаку, соняшнику, льону, картоплі. Тваринницька галузь спеціалізується на молочному, м'ясному виробництві, свинарстві та птахівництві. Транспортний комплекс. На території району функціонують всі види транспорту - залізничний, автомобільний, річковий, трубопровідний, повітряний. Здійснюючи вантажні і пасажирські перевезення, окремі види транспорту взаємодіють між собою, формуючи транспортну систему.

10. Стан та потенційні можливості розвитку міжгалузевих комплексів Подільського екон. району.Паливно-енергетичний комплекс Поділля включає електроенергетику і паливну промисловість. В районі функціонують Ладижинська ДРЕС (Вінницька обл.), Дністровська ГАЕС і Хмельницька АЕС.Машинобудівний комплекс району з сучасною структурою виробництва в основному створено в післявоєнні роки. Він має низку підприємств, які обслуговують здебільшого потреби сільського господарства і харчової промисловості. Також функціонують підприємства приладо- і верстатобудування, які виробляють електротехнічну, інструментальну продукцію. Вінницький завод тракторних агрегатів виготовляє вузли та запасні частини до тракторів і комбайнів, Калинівський – устаткування для цукрових заводів, Тернопільський – буряко-цукрові комбайни. Агропромисловий комплекс. Сільське господарство Подільського економічного району спеціалізується на землеробстві – зерново-буряківничого і тваринництві – м'ясо-молочного напрямів. Провідними зерновими культурами є озима пшениця, ярий ячмінь, зернобобові, кукурудза на зерно, технічні – цукрові буряки. У Подільському економічному районі вирощують також овес, просо, гречку, соняшник, картоплю, тютюн тощо. Серед кормових поширені конюшина, люцерна, однорічні та багаторічні трави. Розвинені садівництво (яблука, груші, сливи, вишні та інші плоди) та ягідництво. У Придністров'ї розвивається виноградарство, що є сировинною базою для виноробної промисловості.У тваринництві переважає молочно-м'ясне скотарство і свинарство. Відносно розвинуті птахівництво, ставкове рибництво та бджільництво. Тваринництво району має сприятливу кормову базу, яку, зокрема, забезпечують відходи харчової промисловості (цукрової, спиртової, плодоовочеконсервної), кормові культури та продукція комбікормової промисловості.

11.Стан та потенційні можливості розвитку міжгалузевих комплексів Центрального екон. району. Головним енергопотенціалом району є гідроенергетика, представлена потужними і малими ГЕС та ГАЕС. Металургійний комплекс району представлений в основному підприємствами «малої» і переробної металургії. Підприємства чорної металургії оснащені старим, майже зношеним обладнанням, металургійні заводи експлуатуються понад нормативні терміни, існує значна технологічна відсталість у порівнянні з розвиненими країнами. Машинобудівельний комплекс економічного району представлений багаточисельними підприємствами Києва, Черкас та інших міст району, які виготовляють літаки, автомобілі, верстати та інше обладнання. Наприклад у Черкасах виготовляють автобуси „Богдан”, а мотоцикли виготовляють у Києві на Київському мотоциклетному заводі. Хімічна промисловість представлена в основному хімією органічного синтезу. Будівельний комплекс досяг значного розвитку. Легка промисловість представлена швейними; суконною і взуттєвою фабриками, шкіряними заводами; текстильними фабриками - в Черкасах та Стеблеві.(Біла Церква, Черкаси, Умань, Богуслав та ін.) Найбільш розвинутими галузями харчової промисловості є цукрова, борошно-круп'яна, плодоовочева, м'ясна, молочна, маслоробна, спиртова. Сільське господарство району спеціалізується на вирощуванні озимої пшениці, жита, кукурудзи, цукрового буряка, гречки. У тваринництві переважає молочне та м’ясне скотарство, свинарство, птахівництво.

12.Стан та потенційні можливості розвитку міжгалузевих комплексів Східного екон. району. Паливно-енергетичний комплекс. Паливно-енергетичний комплекс є одним із провідних секторів економіки.Металургійний комплекс Східного економічного району в основному представлений порівняно невеликими підприємства чорної і кольорової металургії. Машинобудівельний комплекс району є однією з провідних галузей. Хімічно-лісовий комплекс. Частка хімічної та нафтохімічної промисловості для Харківської області становить більше 7%. Найважливіші з хімічних підприємств Сумської області: Шосткинський хімічний завод. Будівельний комплекс. В Україні створена асоціації „Укрцемент”, до складу якої входять 13 цементних заводів, у т. ч. один державний дослідний завод, розташований у м. Харкові. Агропромисловий комплекс. Основу аграрно-промислового комплексу району складає сільське господарство, яке характеризується розвинутим виробництвом зерна, молока, технічних культур. Транспортний комплекс. На території району функціонують всі (за винятком морського) види транспорту - залізничний, автомобільний, річковий, трубопровідний, повітряний. Здійснюючи вантажні і пасажирські перевезення, окремі види транспорту взаємодіють між собою, формуючи транспортну систему. Провідне місце у перевезенні вантажів належить трубопровідному і залізничному транспорту, в перевезенні пасажирів - автомобільному, електричному і залізничному транспорту.

13.Стан та потенційні можливості розвитку міжгалузевих комплексів Південного екон. району. Паливно-енергетичний комплекс причорноморського економічного району складається з видобутку, виробництва, транспортування, розподілу і використання палива та виробництва електроенергії. Перспективи розвитку Південного економічного району пов'язані з будівництвом нової ТЕЦ у Криму та розробленням енергозберігаючих технологій, використанням нетрадиційних джерел енергії. Будівельний комплекс. Промисловість будівельних матеріалів недостатньо розвинена, у значних кількостях в районі добувають лише вапняк-черепашник. На заводах виготовляють залізобетонні вироби, м'яку покрівлю, лінолеум тощо. На Одеському комбінаті дахових матеріалів виробляють дахові покриття. Санітарні вироби із склоподібного фарфору, металу виготовляють заводи монтажних заготовок. Агропромисловий комплекс: сільське господарство має зерново-тваринницький напрям з широко розвиненими садівництвом і виноградарством. В АР Крим провідними культурами є озима пшениця, кукурудза, рис, соя і тютюн. Область займає перше місце в Україні за валовим збором рису та сої і друге-тютюну. Значні площі зайняті посівами соняшнику й ефірно-олійних культур. За площею виноградників і валовим збором винограду область посідає друге місце в Україні. В Одеській області основна зернова культура - озима пшениця, вирощують також ячмінь, кукурудзу, рис, сою. Область займає четверте місце в Україні за валовим виробництвом рису. Другою основною галуззю сільськогосподарського виробництва в Південному економічному районі є тваринництво, яке має молочно-м'ясний напрямок. В АР Крим найвищого рівня розвитку набуло м'ясне птахівництво. Розвинені також скотарство молочно-м'ясного напрямку, свинарство, вівчарство.

14. Інвестиційна привабливість Автономної республіки Крим. АРК займає територію Кримського півострова, розташованого на півдні Східної Європи між 44°23’ – 46°15’північної широти та 32°29’ – 36°39’ східної довготи. Столиця – м. Сімферополь Територія – 26,1 тис. кв.км. Протяжність: із заходу на схід – 360 км, з півночі на південь –180 км.Суміжні області – Херсонська і Запорізька, Краснодарський край Російської Федерації . По території республіки проходить державний кордон довжиною 821 км, у тому числі морський кордон – 292 км. Клімат Криму займає прикордонне положення між помірним і субтропічним географічними поясами, що сприяє м`якому клімату півострова та великій кількості годин сонячного світла (2180-2470 годин на рік). Рельєф Кримського півострова являє собою три нерівних частини: рівнинний Крим, Керченський півострів і гірський Крим, що складається з Головної гряди Кримських гір з Південним берегом Криму, а також Внутрішньої і Зовнішньої передгірних гряд. Кримський півострів омивається Чорним та Азовським морями.ПРОМИСЛОВІСТЬ.Промислове виробництво займає одне з найважливіших місць в економіці Автономної Республіки Крим. В даний час у галузях економіки Автономної Республіки Крим на промисловість приходиться ключова частка доходів при тому, що в її галузях зайнято тільки 17% працюючих. На промисловість приходиться 23,1% вартості всіх основних фондів. Промисловість Автономної Республіки Крим має широкий спектр видів економічної діяльності, причому частка видобувної промисловості – 7,6% загального обсягу виробництва, обробної – 76,%, виробництва та розподілу електроенергії, тепла, газу та води – 15,8%. Головне місце належить таким видам економічної діяльності обробної промисловості, як харчова промисловість (32,1%), хімічна (20,6%) та машинобудування з металургією (17,3%), на які приходиться 70% загального обсягу виробництва. Підприємства харчової промисловості виробляють м’ясні продукти, ковбасні вироби, масло тваринне, молочні продукти, сири, олію, консерви, кондитерські вироби, крупи та борошно, лікеро-горілчані вироби, хліб та хлібобулочні вироби, мінеральні води і прохолодні напої, тютюнові вироби та ін. Легка промисловість Автономної Республіки Крим представлена 15 підприємствами, що випускають бавовняні тканини,трикотажні, швейні вироби, шкіряне взуття, фурнітуру. Значний резерв легкої промисловості складається в розвитку виробництва сфери малого підприємництваПитома вага хімічної галузі складає 20,6% від загального обсягу промислового виробництва республіки. У Криму розташовані найбільші хімічні підприємства, які виступають монополістами в Україні та у країнах СНД та випускають унікальну конкурентноздатну на європейському та світовому ринках продукцію. Ключовими підприємствами галузі (93,7%) та північно-кримського регіону є ДАК "Титан" та ВАТ "Кримський содовий завод". Перспективами для хімічної промисловості є впровадження енергозберігаючих та екологічних технологій, збільшення обсягу виробництва соди кальцинованої, синтетичних миючих засобів та товарів побутової хімії, полімерних труб для газопроводів підземної прокладки, організація виробництва продуктів на основі йоду. Перспективним напрямком в розвитку скляної промисловості залишається забезпечення потреб кримської харчової промисловості склотарою, відновлення виробництва художнього скла та сувенірів зі скла. Намічається комплексна робота з переходу виробників міцних алкогольних напоїв на використання продукції кримської скляної промисловості. Машинобудівна галузь представлена 12 науковими установами та 67 підприємствами. За підсумками роботи за 2002 рік питома вага машинобудівної галузі в загальному обсязі промислового виробництва складає 16,0%.

15. Інвестиційна привабливість Карпатського економічного району. Район займає вигідне географічне положення, має великий рекреаційний та агропромисловий потенціал. Серед рекреаційних ресурсів підземного походження необхідно виділити 336 джерел мінеральних вод, окремі з яких мають унікальну лікувальну дію. Водні ресурси області, якими район достатньо забезпечений, використовуються для водопостачання, виробництва гідроенергії. Економіка району характеризується аграрно-промисловим виробництвом. Сільськогосподарське виробництво сприяло формуванню агропромислових комплексів рослинницького (плодоовочевого, виноградарського, зернового) і тваринницького (м’ясо-молочного, птахівницького) напрямків. В районі розвинутий залізничний, автомобільний та інші види транспорту. Діють нафто- і газопроводи; продуктопроводи, які перекачують бензин, керосин, етилен. Продукція хімічної і деревообробної промисловості, машинобудування, агропромислового комплексу є дуже важливою для України.

16. Інвестиційна привабливість Донецького економічного району. Донецький економічний район розміщений в степовій природно-географічній зоні. Природно-ресурсний потенціал.Природно-ресурсний потенціал району становить 21% потенціалу держави. Мінерально-сировинні ресурси представлені паливно-енергетичними, рудними та нерудними корисними копалинами. Основне багатство району – кам’яне вугілля Донецького кам’яновугільного басейну. В районі є родовища бурих залізняків, мідні, залізні, марганцеві руди, кухонна сіль, ртуть, вогнетривкі глини, флюсові вапняки, цементна сировина, поліметали (свинець, цинк, срібло), високоякісна крейда. Зосереджені значні запаси гіпсів, будівельних пісків, пісковиків. Ек. Пот. В промисловості району спостерігається збільшення частки видобувних галузей і зменшення – обробних, що сприяє екстенсивного процесу розвитку економіки. В районі сформовані крупні агломерації, промислові та агропромислові комплекси. Донецький економічний район потребує удосконалення галузевої і територіальної структури господарства: обмеження спеціалізації на матеріалоємних галузях важкої промисловості, реструктуризації і технічного переоснащення вугільної, металургійної, нафтохімічної галузей промисловості, зниження їх територіальної концентрації і техногенного навантаження на територію.труд. пот. Район займає вигідне економіко-географічне положення. Міжнародні аеропорти (Донецьк, Маріуполь) мають повний спектр митних послуг. Розвинута мережа залізниць та шосейних доріг забезпечує зв’язок з Маріупольським портом та сприяє розвитку економічних внутрішніх та зовнішніх зв’язків.

17. Інвестиційна привабливість Південного економічного району. Недостатність корисних копалин компенсуються теплим кліматом і морем. Збільшилась частка електроенергетики, металургії, хімічної, нафтохімічної промисловості, скорочується частка паливної промисловості, машинобудування та металообробки, деревообробної, харчової та легкої промисловості, промисловості будівельних матеріалів. Агропромисловий комплекс спеціалізується на зерновому господарстві, виноградарстві, плодоовочеводстві, молочно-м’ясному та птахопромисловому напрямах. Район відноситься до найбільших за чисельністю населення. Проходять залізничні, автомобільні, річкові та повітряні шляхи, які сполучають економічні райони України з багатьма зарубіжними країнами. Район розташований на перетині державних і міжнародних морських шляхів Азово-Чорноморського басейну. Межує з Росією, Придністров’ям, Молдовою, Румунією.

18. SWOT- аналіз регіонального розвитку Донецького економічного району. Донецький економічний район.

S (сильні сторони) – район має вигідне політико-географічне положення та економіко-географічне положення. Через район проходять важливі транспортні артерії, низка нафто і газопроводів, а також морський порт - Маріуполь, який має міжнародний статус. Природно-ресурсний потенціал району відіграє важливу роль в економіці країни в цілому. Сприятливе економіко-географічне положення, розвиток транспортного комплексу та виходячи із господарської спеціалізації, район має досить розвинуті економічні зв’язки як у міжрегіональному рівні так і з багатьма країнами близького та дальнього зарубіжжя. Обсяг експорту – 25%, імпорт - 8,1%.

W (слабкі сторони, вади) – погана демографічна ситуація, показники народжуваності, смертності, природного приросту населення нижчі від середнього по Укр., значна концентрація промислового виробництва, екологічна ситуація залишається досить класичною через повільні темпи ре культиваційних і інших природно відновлюваних робіт на встановлення очисного обладнання на діючих виробництвах.

O (можливості) має значні потенційні можливості для створення промислових економічних зон, розбудови міжнародної системи торгівлі, транспортних коридорів, зв’язку. Для збалансування системи розселення необхідно формувати у майбутньому цілісні роз селянські структури, зменшувати промислове навантаження.

Т (загрози, труднощі) Значна концентрація промислового виробництва, глобальною загрозою для Донбасу стало екстенсивне ресурсокористування, особливо видобуток кам’яного вугілля, складає високу собівартість видобутку,значне зменшення народжуваності та зростанням смертності, диспропорція господарських структур, низький ступінь інтеграції міських і сільських поселень.

19. Swot- аналіз регіонального розвитку Карпатського економічного району.

Карпатський економічний район.

S:Район розташований близько до центру Європи, займає вигідне транспортно – географічне положення: лежить на перехресті міжнародних залізничних, трубопровідних та електричних артерій. Сусідство з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Молдовою вважається вигідним, район має значні поклади мінерально – сировинних ресурсів. У Прикарпатті розтаванні великі поклади сірки, калійної та кам’яної солі, які мають державне значення, мінеральні води, міжнародне значення мають лісові ресурси, кам’яне вугілля, природний газ.

W:Недостатній рівень економічного розвитку, однобока структура економіки природних районів сусідніх з районами держав, недостатній розвиток і слабка диверсифікація району у машинобудуванні, велика націленість на кооперативні зв’язки з віддаленими районами країн СНД, застарілість виробничих фондів промисловості, економіка району мало сприйнятна до упровадження НТП., економічні проблеми.

О: У районі потрібно розвивати всю систему сфер і галузей господарства. Необхідно:а) підвищення ролі соц. сфери; б)оптимальний розвиток сфери рекреації, особливо в гірській частині району;в)підвищення ролі мало металомісткого машинобудування;г)подальше вдосконалення агропромислової і лісопромислової діяльності.

Т:соціально-демографічно загроза, екологічна загроза.

20. Swot- аналіз регіонального розвитку Південного економічного району.

Південний економічний район.

S- сприятливі природно-кліматичні умови, наявність кваліфікованої робочої сили, близькість найважливіших міжнародних водних шляхів, розвинені галузі машинобудування, суднобудування, сільськогосподарського і спеціального верстатобудування, наявність курортного господарства, наявність портів.

W- невідповідність обсягів виробництва сировини і виробничих потужностей його переробці, недостатній розвиток виробничої бази будівництва і будівельної індустрії.

О- пріоритет інтересів регіону в цілому, цього населення, щодо галузевих корпоративних інтересів, інтересів окремих господарських суб’єктів, необхідність поступового зближення рівнів соц..-ек. розвитку адміністративно - тер. структур, що входять до складу регіону, подолання диспропорцій між ними по показниках продукції на душу населення, душового споживання матеріальних благ і послуг за рахунок використання всієї сукупності сприятливих регіональних чинників та умов, раціональної територіальної спеціалізації і комплексного розвитку регіону.

Т- основною загрозою є недостатній розвиток виробничої бази будівництва і будівельної індустрії. Рівень виробництва буд. Матеріалів не забезпечує потреби в них.

21. Swot- аналіз регіонального розвитку Поліського економічного району.

Подільський економічний район.

S – розміщений між промисловими центрами Придніпров’я та зах. Економ. Районами, що сприяє прискореному розвитку господарського комплексу, територію району перетинають залізничні магістралі міжнародного значення, проходять траси газопроводів.

W – ряд гострих екологічних, економічних, соц.. проблем пов’язаних з підняттям загального рівня економічного розвитку району, реструктуризація господарського комплексу.

О – можливим залишається підвищення технологічного виробництва в господарському комплексі регіону, оновлення основних фондів в харчовій і легкій промисловостях, стимулювання урбанізації та соц.-демографічна активізація малих міських та сільських поселень, потребує підвищення рівня зовнішньо економічної діяльності підприємств.

Т – економічні, соціальні та екологічні кризи, депопуляція села.