9.Картель – модель олігополістичного ціноутворення.
Кооперативна поведінка олігополістів сприяє створенню картелів.
Картель – об’єднання фірм, які погоджують ціни і обсяги виробництва з метою максимізації прибутку. Картелі усувають конкуренцію між їх членами та виступають бар’єром входу у галузь нових конкурентів.
Картель
EKA – рівновага при картелі
EK – рівновага при конкуренції
Як видно з графіка, картельні ціни вищі за конкурентні, а обсяг виробництва – менший порівняно з конкурентними. Картельні угоди можуть бути явними і неявними. Таємна змова – це неявна угода щодо цін, поділу ринків збуту та інших засобах обмеження конкуренції. Варто пам’ятати, що картельні угоди переслідуються законом. Таємна змова не може бути довготривалою, оскільки високий прибуток приваблює у галузь нові фірми, що загострює конкуренцію і порушує таємні угоди.
Моделлю олігополістичної кооперативної поведінки є лідерство в цінах – найбільш крупна (ефективна) фірма галузі встановлює або змінює ціну, а всі інші фірми наслідують ці зміни і пристосовують до них свої обсяги виробництва.
Олігополістичне ціноутворення може здійснюватися за принципом «витрати плюс».
P = AVC + k AVC (AFC + π ) = AVC + AFC + π
Фірма розраховує середні перемінні витрати (AVC) і до них додає певний відсоток надбавки (k), яких включає середні постійні витрати (AFC) і прибуток (π). Відсоток надбавки обернено залежить від еластичності попиту на продукцію фірми.
Економічними наслідками олігополії є нижча ефективність використання ресурсів, надмірно високі ціни, що свідчить про її високу соціальну ціну. Але, варто ураховувати і те, що використання олігополістичними фірмами досягнень науково-технічного прогресу, впровадження інновацій дає їм можливість виробляти продукт з меншими середніми витратами ніж за умови ринку чистої конкуренції.
10. Механізм ціноутворення в умовах ринку монополістичної конкуренції
Кожна монополістично конкурентна фірма проводить власну цінову політику, не враховуючи відповідну реакцію конкурента. Порівняно з досконалою конкуренцією випускається менший обсяг продукту і встановлюються вищі ціни.
У довгостроковому періоді, оскільки відсутні бар’єри входу у галузь, а високі прибутки приваблюють нові фірми, економічний прибуток усіх фірм у галузі стає рівним 0. Максимізація прибутку досягається при обсязі виробництва, при якому довгострокові MR=MC.
Отже диференціація продукту дозволяє краще задовольнити потреби споживачів, але платою за це є неефективний розподіл ресурсів, більш високі, ніж можливі ціни.
Становище фірми - монополіста докорінно відрізняється від становища фірми в умовах ринку досконалої конкуренції. Основною відміною є можливість впливати на ринкову ціну. У той час як конкурентна фірма приймає ринкову ціну як величину об'єктивно задану, що встановлюється внаслідок взаємодії безлічі продавців і покупців, монополія сама призначає ціну на свою продукцію. При цьому монополіст може як продавати весь обсяг продукції за однаковою ціною, так і призначати для кожної групи споживачів іншу.