18. Етико-правова проблема психологічного впливу на особу

Психологічний вплив є формою спілкування. Межі допустимості психологічного впливу визначаються кримінально-процесуальними гарантіями, загальними і професійними етичними правилами, науковою значимістю та можливостями застосування психологічного впливу. За своїм характером та способами здійснення прийоми психологічного впливу не повинні спотворювати перспективу встановлення істини в процесі розслідування.

Межа між правомірним психологічним впливом та психічним насильством визначається свободою вибору особою того чи іншого варіанту поведінки. В умовах психічного насильства альтернативи у можливих діях та рішеннях немає. Правомірний психологічний вплив сам по собі не диктує конкретної дії, не вимагає показань того чи іншого змісту, але, втручаючись у психічні процеси, формує правильну позицію людини, свідоме ставлення до своїх громадських обов'язків і лише опосередковано приводить до вибору певної лінії поведінки. При психічному насильстві людина істотно обмежена або зовсім позбавлена можливості обирати для себе лінію поведінки .

Так, недопустимими є такі методи психічного впливу як: обман, незаконні, використання низьких мотивів , загроза або демонстрація катувань, загроза позбавлення матеріальних благ і т. п. Єдиний шлях, що дозволяє виконати обіцянку або уникнути погрози слідчого, особа вбачає в тому, щоб виконати продиктоване ним.

Таким чином, допустимість використання психологічного впливу в правоохоронній діяльності визначається наступними принципами: законності, науковості, доцільності.

Принцип науковості передбачає, що всі методи, прийоми та спеціальні психологічні техніки впливу на особу науково обґрунтовані та апробовані.

20. Поняття та особливості моралі

Морáль — система неформалізованих у вигляді правових приписів поглядів, уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей у суспільстві, практична реалізація положень котрої забезпечується громадським осудом та іманентним імперативом соціалізованого індивіда.

Мораль виникає і розвивається на основі потреби суспільства регулювати поводження людей у різних сферах їхнього життя. Мораль вважається одним із самих доступних способів осмислення людьми складних процесів соціального буття. Корінною проблемою моралі є регулювання взаємин і інтересів особистості і суспільства.

Моральні ідеали, принципи і норми виникли з представлень людей про справедливість, гуманність, добро, суспільному благу і т.п. Поводження людей, що відповідало цим представленням з'являлося моральним, протилежне – аморальним. Іншими словами, морально те, що, на думку людей, відповідає інтересам суспільства й індивідів. Те, що приносить найбільшу користь. Природно, що ці представлення мінялися від століття до століття, і, крім того, вони були різні в представників різних шарів і груп. Звідси ж виникає специфічність моралі в представників різних професій. Усе сказане дає підставу говорити, що мораль має історичний, соціально-класовий і професійний характер.

Сфера діяльності моралі широка, але проте багатство людських відносин можна звести до відносин:

· індивіда і суспільства;

· індивіда і колективу;

· колективу і суспільства;

· колективу і колективу;

· людину і людину;

· людини до самої себе.