Культура ведення ділової дискусії

Соціально-психологічні аспекти ділового спілкування

Ділове спілкування -- двосторонній або багатосторонній процес, зумовлений необхідністю здійснення управлінських функцій шляхом встановлення відносин, налагодження зворотного зв'язку. Особливостями ділового спілкування є: - партнер в діловому спілкуванні завжди виступає як особистість завжди значуща для суб'єкта;- людей, що спілкуються, вирізняє велике взаєморозуміння в питаннях справи;- головне завдання ділового спілкування - продуктивне співробітництво. Психологічними механізмами сприйняття та розуміння при спілкуванні є ідентифікація, емпатія та рефлексія. Ідентифікація - найбільш простий спосіб розуміння іншої людини, уподібнення себе йому. При ідентифікації людина неначе ставить себе на місце іншої людини та визначає, як би вона діяла в подібних ситуаціях. Емпатія - розуміння на рівні почуттів, намагання емоційно відгукнутись щодо вирішення проблем іншої людини. Ситуація іншої людини не стільки зважується розумом, скільки почуттям. Процес розуміння людини людиною залежить безпосередньо від процесу рефлексії - усвідомлення діючим індивідом того, як він сприймається партнером зі спілкування. Успіх ділового спілкування багато в чому залежить від вміння слухати співрозмовника. При невмінні слухати виявляється неповага до співрозмовника та неуважність. Відсутність вміння та навичок означає не лише низький рівень культури спілкування, а бажання розглядати стосунки у межах статусу влади та підпорядкування, ідеалізуючи себе. Складові спілкування: встановлення контакту; орієнтація в ситуації (люди, обставини); обговорення питання, проблеми; прийняття рішення; вихід з контакту.

Огляд сучасних філологічних словників

Словники поділяють на енциклопедичні та лінгвістичні.

В енциклопедичних словниках розкривається поняття - подається опис предметів, явищ, подій. У них міститься також інформація про видатних державних та політичних діячів, учених, діячів культури. Енциклопедичні словники бувають:- загальні (або універсальні);- галузеві (або спеціальні).Українська мова: енциклопедія (2000)— перша енциклопедія, присвячена українській мові та українському мовознавству, опублікована у видавництві «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана (Київ) у 2000 році накладом 5000 примірників. Друге видання вийшло 2004 року, третє — 2007 року, четверте — 2011 року. У підготовці видання брали участь найкращі фахівці Національної академії наук України, Інституту мовознавства імені О. О. Потебні НАН України, Інституту української мови НАН України. В енциклопедії «Українська мова» на основі досягнень сучасного мовознавства подано відомості про українську мову та українське мовознавство. В енциклопедії розкрито термінологічні одиниці, номенклатурні одиниці, розглянуто різні аспекти опису української мови, подано основні поняття загального мовознавства. Багато статей присвячено мовознавцям, письменникам, які зробили істотний внесок у розвиток української мови, мовознавчої науки тощо. Вміщено статті про установи та організації, друковані органи, які ведуть дослідження і пропаганду української мови. Видання містить більш ніж 1800 статей, карту та безліч кольорових та чорно-білих ілюстрацій. Лінгвістичні словники є:- одномовними;- двомовними;- багатомовними. Одномовні: тлумачні словники; історичні словники;орфоепічні словники;орфографічні словники; етимологічні словники; словники іншомовних слів; термінологічні словники і т.д.

Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів/ С. Я. Єрмоленко , С. П. Бибик, О. Г. Тодор. - К. : Либідь, 2001. – 223 стр. Короткий тлумачний словник охоплює терміни й термінологічні сполучення мовознавства і є відповіддю на потреби сучасної гуманітарної освіти. У словнику запропоновано коротке тлумачення терміна, а також відбито системні зв'язки між термінологічними поняттями. До реєстру введено слова-терміни і словосполучення-терміни. Статті в словнику розміщено за українським алфавітом. Специфікою цього словника є те, що терміни супроводяться короткою етимологічною довідкою, прикладом вияву мовного явища, подекуди - й ілюстрацією типового словосполучення із цим терміном. Лінгвістичні терміни добиралися із сучасної мовної наукової та навчальної літератури, призначеної для середньої та вищої школи. Словник орієнтований на учнів, абітурієнтів, студентів, викладачів, усіх, хто цікавиться питаннями мови, філологією. Останньою великою лексикографічною працею в галузі УЛТ став “Словник лінгвістичних термінів” Д. І. Ганича та І. С. Олійника, який вийшов друком у 1985 році. Словник за своєю структурою перекладений, українсько-російський, тлумачного характеру. До його реєстру ввійшли найуживаніші лінгвістичні терміни, засвідчені в науковій та навчальній літературі. До термінів іншомовного походження подаються етимологічні довідки, наводиться іллюстративний матеріал. Значення терміна може ілюструватися відповідними мовними факторами з української, іноді з російської чи інших мов, а також вживання терміна у типових для нього словосполученнях. Для студентів філологічних факультетів педагогічних інститутів і університетів, учителів-словесників.