9. Методика визначення чисельності працівників

Методика визначення загальної чисельності облікових працівників

Загальну чисельність працівників облікової служби по господарству визначають підсумовуванням розрахункової чисельності працюючих, яку було визначено з окремих топологічних замкнених дільниць — обліку основних засобів, обліку матеріалів, а також працівників, зайнятих обслуговуванням дільниць з оплати праці та табельного обліку.

Крім того, необхідно визначити чисельність працюючих у бухгалтерії, роботу яких не нормують: заступників головного бухгалтера, касирів, ревізорів.

Іноді у складі управління можуть бути окремі підрозділи: група аналізу господарської діяльності, група контролю та ін.

Для кожного господарства загальну чисельність працівників обліку визначають у двох показниках: явочна й облікова. Явочна чисельність — це кількість працівників обліку, контролю і аналізу, яку було визначено прямим розрахунком — без урахування неробочих днів, чергових відпусток, хвороби та ін. Облікова чисельність — це кількість працівників облікової, контрольної й аналітичної служб, які потрібні для виконання усього комплексу робіт.

Під час прямого розрахунку дістають чисельність без урахування неробочих днів, чергових відпусток, хвороби тощо. Тому для того щоб дістати облікову (явочну) чисельність, її слід помножити на коефіцієнт облікового складу за формулою

Чо = ЧяКо. ч ,

де Чя — явочна чисельність облікових працівників; Ко. ч — коефіцієнт облікової чисельності.

Коефіцієнт облікового складу визначають за формулою:

,

де Фн — номінальний річний фонд робочого часу;

Ан. д — кількість неробочих днів одного працюючого за рік:

Ан. д = В + Х + Р – Д + М,

де В— кількість днів відпустки;

Х — кількість днів хвороби (за звітними даними за минулий рік);

Р — кількість днів відпустки у зв’язку з пологами та вагітністю (за даними минулого року);

Д — кількість днів, витрачених на виконання державних доручень за законом;

М — кількість днів, які в минулому році були надані матерям для годування немовлят (за звітними даними у минулому році).

10. Продуктивність праці персоналу: показники продуктивності, методи розрахунку.

Під продуктивністю праці, як відомо, в економічній літературі розуміють ступінь ефективності живої праці, його фактична здатність виробляти в одиницю часу певну кількість споживчих цінностей або кількість витраченого часу на виробництво одиниці продукції.

Продуктивність праці, будучи складною економічною категорією вимірюється кількома показниками, які перебувають між собою у певних відносинах і співвідношеннях. Серед цих показників першорядну роль відіграють співвідношення показників обсягу, величин отриманих благ від застосування відповідної кількості праці. Це співвідношення може бути виражено у вигляді прямих співвідношень q (вироблена продукція) до Т (витрати часу в годинах, днях і т.п.) і зворотних відносин Т: q. Таким чином, існує система взаємообумовлених і взаємообернених показників: вироблення продукції в одиницю часу

w = q: т

і трудомісткість виготовлення одиниці продукції

t = Т: q.

Необхідно завжди пам'ятати, що трудомісткість зменшується у стільки разів, у скільки разів зростає продуктивність праці.

Оскільки q = W · T, то продуктивність праці виступає як інтенсивний фактор збільшення обсягу продукції; зміна маси витрат робочого часу є екстенсивним чинником. З цього випливає, що динаміка обсягу продукції залежить від динаміки продуктивності праці