До читача

Invia est in jurisprudentia via

sine Lingua Latina

Немає юристу шляху без латини

Відомо, що "всі шляхи ведуть до Риму". Один з цих шляхів – стародавня via Latina (Латинська дорога) вливається в місто з південного сходу через Латинські ворота і далі повз терми Каракалли стрімко підіймається на Палатин – один із семи римських пагорбів.

З Палатину поглядові відкривається серце Вічного Міста – римський форум, головна площа Риму, де впродовж десятків століть безперервно у вирі життя відбувались важливі для світу події.

Тут були зосереджені храми богів, у яких за традицією проходили засідання Сенату - вищого колегіального органу влади римської республіки. Тут знаходилась державна скарбниця (Aerarium) та архів (Tabularium) - сховище офіційних документів римської держави, які мали вигляд сувоїв папірусу, мідних плит і пергаментів.

В Табуларії знаходився також один з найстаріших пам^’ятників римського законодавства - славнозвісні Lex XII Tabularum (Закони Дванадцяти таблиць) - дванадцять мідних плиток з вигравійованими на них на вимогу простого населення Риму (plebs) текстами, в яких трактувалися римські закони, правила звичаєвого права. Цікаво, що вже в ті давні часи (450 р. до н.е.) ці абстрактні, але обов'язкові для кожного римляна правила – плебісцити – приймались всенародним голосуванням у Коміціях на плебейських зібраннях (concilia plebis), де плебс також вибирав собі політичних вождів – народних трибунів (tribunus plebis).

Чимало народних трибунів, крім занять конкретною юридичною практикою, займались і літературною діяльністю, залишивши нащадкам численні праці з юриспруденції. Книги таких юристів-класиків, як Гай, Ульпіан, Цельс, Папіан, Домініцій, Сабін, Сцевола та інші, служили їх послідовникам дуже цінними джерелами права (fontes juris), оскільки давали більш-менш повне уявлення про звичаї та закони, моральні та релігійні цінності Стародавнього Риму.

"Ad fontes juris veteris!" – першоджерела античного права читайте! – таку напутню пораду дав візантійський імператор Юстініан ученим-юристам, що розпочинали укладання всесвітньо відомого кодексу римських законів "Corpus juris civilis".

"AD FONTES: JUS ROMANUM" – до першоджерел римського права звертайтесь! – закликаємо й ми, називаючи так свій практичний посібник латини і цим немов пропонуємо йти "ad Urbi et orbi" – (до Риму і римського права) ще однією "латинською" дорогою.

ПЕРЕДМОВА

Цей навчальний посібник призначений для студентів-правознавців, які вже один семестр вивчали латинську мову і має на меті допомогти їм удосконалити набуті раніше знання та підготувати їх до сприйняття фундаментальних юридичних дисциплін на основі читання текстів з першоджерел римського права.

Декілька слів про про те, наскільки студентові-правознавцю потрібно вивчати практичну латину. Можна назвати щонайменше дві причини, які тісно поєднують науку про право з латинською мовою.

Почнемо з менш важливої: майже весь термінологічний арсенал юриспруденції складають латинські слова, наприклад: арбітраж, акція, вето, делікт, казус, презумпція тощо. В основі кожного з них міститься відповідне поняття, категорія правознавства, яку важко визначити іншим словом так, щоб воно могло точно передати зміст потрібного латинського терміна. Так, наприклад, слово "захисник" зовсім не співпадає зі значенням його латинського відповідника "адвокат" (походить від лат. "advocatus" - "покликаний", "призначений"), що підкреслює ту сторону його діяльності, яка полягає в наданні адвокатом юридичної допомоги саме відповідачам ("agere, cavere, respondere", що означає: "захист їх інтересів у суді та консультації з правових питань"). Дещо подібне можна сказати і про слово "юстиція", яке не можна перекласти тільки як "справедливість" чи "правосуддя", тому що воно несе в собі обидва ці значення.

Отже, можна погодитись, що в процесі вивчання латинської мови стає більш зрозумілою вся та юридична термінологія, з якою має справу сучасний правознавець.

Проте, врешті-решт, юридичні терміни латинського походження можна опанувати і без надмірних зусиль, тобто без поглибленного знайомства з латинською мовою. Причина тут, очевидно, в іншому: головний стимул для студента-юриста, який прагне добре навчитись практичній латині, полягає насамперед у тому, що він розраховує за її допомогою краще оволодіти знаннями з римського права.

Крім того, знайомство з римським правом у формі читання першоджерел латинською мовою надає студентові-юристу можливість не тільки розумом осягти мудрі сентенції неперевершених корифеїв права, але також й навчає його професійно висловлювати свої власні ідеї, і, головне, - доповнює його фахову освіту необхідною "класичною" довершеністю.