4. Доби Козачини та Гетьманщини.

1569 - підписання (28 червня) і затвердження (1 липня) окремо депутатами польського і литовського сеймів Люблінської унії між Литвою і Польщею, утворення федеративної польсько-литовської держави - Речі Посполитої з виборнимкоролем, спільним сеймом, казною й грошовою одиницею, єдиною зовнішньою політикою

1572 - універсал польського короля Сигізмунда II Августа про утворення найманого козацького формування - початокреєстрового козацького війська

1573 - заснування I. Федоровим друкарні у Львові

1574 - видання I. Федоровим «Апостола» - першої друкованої книги на українських землях

1574 - видання I. Федоровим першого на східнослов'янських землях «Букваря»

1576 - на кошти князя К. Острозького заснована Острозька академія (Острозька греко-слов'янська вища школа) - перша українська школа вищого типу; першим її ректором був учений-просвітитель Г. Смотрицький

1577-1578 - похід I. Підкови із козаками у Молдавію

1580 - видання «Острозької Біблії»

1586 - заснування у Львові першого в Україні братства

1588 - III Литовський статут

1590 - прийняття польським сеймом постанови «Порядок щодо козаків і України»; згідно з постановою була проведена реорганізація козацького реєстру, відокремлення його від нереєстрового козацтва; українські землі за Білою Церквоюперейшли до польської шляхти

1591-1593 - козацько-селянське повстання під проводом К. Косинського

1594-1996 - козапько-селянське повстання під проводом С. Наливайка

1596 - Берестейська (Брестська) церковна унія - об'єднання католицької (Вселенської) церкви з православною церквою України та Білорусі, проголошене на уніатському церковному соборі в Бересті (Бресті); Берестейська церковна унія спричинила утворення нової в Україні церкви-греко-католицької, або уніатської; у результаті унії православна церков опинилася в тяжкому становищі: шість з восьми єпархій Київської митрополії стали уніатськими; православний собор (1596 р.) засудив унію; польський король підтримав рішення уніатського собору, і православна церква в Речі Посполитій фактично опинилася поза законом; після Берестейської унії українська церква розпалася на два табори - православних та уніатів (греко-католиків), між якими розпочалася гостра ідейна боротьба

1597 - прийняття польським сеймом рішення про ліквідацію козацтва; сейм проголосив козаків військовими злочинцями і ворогами Польщі; він скасував організацію реєстрових козаків

1615 - заснування Київського братства, яке відіграло провідну роль у політичному і культурному житті того часу; до нього вступило Військо Запорозьке на чолі з гетьманом П. Сагайдачним; це дало формальне право здійснювати військову опіку над ним; Київське братство брало участь у відновленні православної ієрархії в Україні та виступало за її визволення від польського панування

1616 - морський похід запорозьких козаків на чолі з П. Сагайдачним на Кафу, Синоп, Трапезунд; визволення невільників

1620- відновлення православної митрополії в Україні; скориставшись перебуванням у Києві єрусалимського патріархаФеофана, гетьман П. Сагайдачний домігся від нього висвячення нового православного київського митрополита й п'ятьох православних єпископів для п'яти єпархій

1620-1621 - Хотинська війна; війна розпочата Османською імперією проти Речі Посполитої з метою загарбання польських і українських земель; об'єднане польсько-козацьке військо завдало поразки турецько-татарським військам у ході Хотинської битви (1621 р.); перемога польсько-козацького війська зупинила експансію Османської імперії у Східну Європу

1625 - козацьке повстання на чолі з Марком Жмайлом

1625 - укладання Куруківської угоди між козаками і поляками, яку підписали коронний польський гетьман С. Конєцпольський і козацький гетьман М. Дорошенко; цією угодою завершився польсько-козацький конфлікт 1625 р.; за умовами угоди відбулося збільшення козацького реєстру до 6 тис. чоловік, нереєстрові козаки мусили повернутися до своїх панів, козакам заборонялось здійснювати морські походи на турецькі володіння

1630 - козацько-селянське повстання під проводом Тараса Федоровича (Трясила)

1632 - заснування Києво-Могилянського колегіуму

1635 - спорудження польської фортеці Кодак на Дніпрі, зруйнування її козаками на чолі з I. Сулимою

1637 - козацько-селянське повстання під проводом Павла Бута (Пав-люка)

1637-1638 - козацько-селянське повстання під проводом Якова Острянина та Дмитра Гуні

1648-1657- Національно-визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького проти панування Польщі

1648, 19 квітня-6 травня - битва біля урочища Жовті Води закінчилася перемогою козацьких військ в союзі зкримськими татарами над головними силами польської армії

1648,16 травня - битва під Корсунем; війська Б. Хмельницького розчленували польське військо і кожна його частина була знищена окремо; польська армія припинила своє існування; М. Потоцький, М. Калиновський та інші вищі польські командири були взяті у полон; перші успіхи козацького війська підняли на повстання майже всю Україну

1648, 11-13 вересня - битва під Пилявцями; польський сейм оголосив мобілізацію і скликання шляхетського ополчення, це військо було направлено на придушення козацького виступу; обидві армії зустрілися поблизу містечка Пилявці на Поділлі; 13 вересня відбулася вирішальна битва, яка завершилася нищівним розгромом польського війська і панічною втечею

1649 - розгром польського війська в битві під Зборовом; укладання 18 серпня 1649 р Зборівського мирного договору; щоб уникнути війни з об'єднаними польсько-татарськими силами Б. Хмельницький змушений був піти на переговори з поляками при посередництві кримського хана і підписати Зборівський мирний договір; Зборівський мирний договір містив такі основні положення: реєстр Війська Запорозького збільшувався до 40 тисяч (але селяни не потрапили до реєстрових списків і мали повернутися до своїх поміщиків); Річ Посполита визнавала існування козацької України в межах Київського, Брацлавського та Чернігівського воєводств, гетьманське правління в ній (хоча і з рядом обмежень); запроваджувалося козацьке самоврядування; київський митрополит одержував місце в сенаті; заміщувати урядові посади в Україні могли тільки особи православного віросповідання; у Києві єзуїтам було заборонено засновувати єзуїтські школи; оголошувалася амністія православній шляхті, яка брала участь у повстанні, з поверненням конфіскованого майна

1651, 18-30 червня - поразка козацького війська в битві під Берестечком; наслідком поразки стало підписання Білоцерківського мирного договору

1651,  18 вересня - підписання Білоцерківського мирного договору, за умовами якого встановлювався 20-тисячний козацький реєстр, влада гетьмана обмежувалася Київським воєводством; гетьман мав підпорядковуватися владі коронного гетьмана і короля; Б. Хмельницький зберігав посаду гетьмана, після його смерті король отримував право призначати і звільняти гетьманів; польська адміністрація поверталася до Брацлавського та Чернігівського воєводств; магнати і шляхта отримували свої колишні маєтки; зберігалися права і привілеї надані православній церкві; польські пани не мали права притягати до суду українську шляхту і київських міщан за участь у війні

1652,  22-23 травня - розгром польського війська М. Калиновського козацько-татарським військом на чолі з Б. Хмельницьким під Батогом на Поділлі; козацько-татарські війська оточили польський табір і розгромили його; у результаті цієї перемоги українські війська зайняли територію України до р. Случ

1653, жовтень-грудень - бої під Жванцем (Жванецька облога); козацько-татарське військо завдало поразок 40-тисячному польському війську під керівництвом короля Яна Казимира, оточила його; у польському таборі почалися голод і епідемії; у цій катастрофічній ситуації Ян Казимир підкупив кримського хана Іслам-Гірея III, уклав з ним сепаратну угоду; за цих обставин Б. Хмельницький був змушений піти на перемир'я, за яким відносини між Польщею та Україною регулювалися на основі Зборівського договору

1653 - рішення Земського собору про прийняття Війська Запорозького під протекторат московського царя

1654, 8 січня - Переяславська рада; у Переяславі спочатку відбулася старшинська рада, а згодом генеральна військова рада; було вирішено віддати Україну під протекторат Росії, при збереженні основних прав і вільностей Війська Запорозького

1654, березень - оформлення українсько-російської міждержавної угоди; під час переговорів в Переяславі в січні 1654 р. була досягнута усна домовленість між гетьманською Україною та послами московського царя; у Корсуні та Чигирині на наступних козацьких радах був вироблений письмовий проект договору між сторонами; документ, що називався «Просительні статті» складався з 23 статей і містив гарантії суспільно-політичного й соціально-економічного устрою Української гетьманської держави та положення про її зовнішню політику; у березні 1654 р. українське посольство виїхало до Москви; у результаті переговорів проект документа був зменшений до 11 статей і при цьому значно змінений; 21 березня 1654 р. царський уряд затвердив гетьманський документ, якій ввійшов в історію під назвою «Березневі статті», або «Статті Богдана Хмельницького»

1654 - заснування Харкова

1655 - спільні воєнні дії українських і російських військ проти поляків у Західній Україні та в Білорусії

1656 - Віленське перемир'я між Польщею та Росією: припинення воєнних дій між Московською державою та Річчю Посполитою; обидві держави брали на себе зобов'язання не розпочинати переговорів про мир зі Швецією; передбачалася можливість обрання російського царя на польський трон

1657 - смерть Б. Хмельницького

1657-1659 - гетьманування I. Виговського

1658, 6 вересня - Гадяцький договір (Гадяцький трактат) - українсько-польська угода, схвалена на Генеральній (Військовій) раді неподалік від м. Гадяча: Гадяцький договір передбачав перетворення Речі Посполитої на федерацію трьох самостійних держав - Литви, Польщі та України; Україна здобувала назву «Велике князівство Руське» і входила до складу «єдиної і неподільної Речі Посполитої» не як провінція, а як окрема держава (на правах формально рівноправного суб'єкта), зберігаючи гетьманське правління; до складу Великого князівства Руського входили Чернігівське, Київське і Брацлавське воєводства; Берестейська унія мала бути скасована, православні зрівнювалися в правах з католиками; спільного короля мали обирати на загальному сеймі; законодавча влада мала належати Національним зборам депутатів, які обиралися від усіх земель князівства; виконавчу владу здійснював гетьман, який обирався довічно й затверджувався королем; українська армія мала складатися з 30 тис. реєстрових козаків і 10 тис. найманців, збройні сили України очолював гетьман

1659,  липень - розгром московських військ під Конотопом збройними формуваннями під керівництвом I. Виговського; дізнавшись про Гадяцький договір, російський цар Олексій Михайлович видав грамоту до українського народу, у якій звинуватив I. Виговського в зраді й закликав народні маси до боротьби з гетьманом; 100-тисячне російське військо, очолюване князем О. Трубецьким, узяло в облогу м. Конотоп; до Конотопа підійшла армія I. Виговського та його союзники: польське військо на чолі з С. Потоцьким і кримська орда під керівництвом хана; 9липня 1659 р. відбулася кривава битва, у якій російське військо було вщент розбите, загинула добірна російська кіннота; I. Виговський не міг скористатися перемогою; проти політики гетьмана виступила старшинська опозиція, яку очолили промосковські полковники I. Безпалий, Т. Цецюра і В. Золотаренко; замість спроби знайти спільну мову з опозицією, I. Виговський почав кривавий терор в Україні

1659-1663 - гетьманування Ю. Хмельницького

1659, жовтень - «Переяславські статті» Ю. Хмельницького; угода, підписана між Ю. Хмельницьким і московським урядом, якою регулювалося політичне і правове становище козацької України у складі Московської держави; російські воєводи мали право з військами стояти в Києві, Чернігові, Ніжині,Переяславі, Брацлаві, Умані; заборонялося обрання гетьмана без дозволу царя, а також здійснювати зовнішньополітичні стосунки; гетьман не мав права приймати будь-яких іноземних послів; запорожцям заборонялося здійснювати походи на Чорне море; київський митрополит повинен був затверджуватися московським патріархом; I. Виговський разом з родиною повинен був бути виданим московському царю, його сподвижники не мала права обіймати будь-які посади; «Переяславські статті» викликали крайнє невдоволення й обурення серед широких верств населення українського суспільства, що врешті-решт зумовило розкол України за територіальною ознакою

1660, жовтень - Слободищенський трактат; договір, укладений гетьманом Ю. Хмельницьким з представниками Речі Посполитої у містечку Слободищі, біля Чуднова; за його умовами скасовувалися невигідні для Гетьманщини«Переяславські статті» 1659 р., Гетьманщина розривала союз із Московською державою і відновлювала свій державний зв'язок з Річчю Посполитою на умовах Гадяцької угоди 1658 р.; проте Україна поверталася під владу Речі Посполитої лише на автономних засадах, а не як рівний з Польщею суб'єкт федерації; у результаті Україна фактично розділилася на дві частини - Лівобережну Україну під протекторатом Росії, Правобережну Україну - під протекторатом Польщі

1661 - заснування університету у Львові; згідно зі статтями Гадяцької угоди (1658 р.) між Україною та Річчю Посполитою польський уряд обіцяв у майбутньому відкрити в Україні дві вищі школи - академії: одну в Києві, а другу там, де знайдеться для неї відповідне місце; академіям було обіцяно ті самі права університету, якими користувався Краківський університет; єзуїтський орден у справі захисту католицизму в Україні покладав особливі надії на свій осередок у Львові; єзуїти розуміли можливість створення на основі братської школи у Львові університету, тому постійно домагались перетворити свою колегію в академію; після неодноразових клопотань король Ян П Казимир 20 січня 1661 р. підписав диплом, який надавав єзуїтській колегії у Львові «гідність академії і титул університету» з правом викладання всіх тодішніх університетських дисциплін, присудження вчених ступенів бакалавра, ліценціата, магістра і доктора; університет складався з двох відділів (факультетів) - філософського і богословського (теологічного)

1663 - «Чорна рада» у Ніжині, проголошення гетьманом I. Брюховецького

1663-1668 - гетьманування I. Брюховецького на Лівобережній Україні1663-1665 - гетьманування П. Тетері на Правобережній Україні 1665,жовтень - «Московські статті»; договірні умови між московським урядом і лівобережною козацькою старшиною на чолі з гетьманом I. Брюховецьким; цей документ значно обмежував політичні права Гетьманщини, посилював її військово-адміністративну залежність від Росії; у» межах Української держави всі міста і землі переходили під владу російського царя; у них розміщувалися російські гарнізони на чолі з воєводами гетьман позбавлявся права вести зовнішню політику; збирання податків із населення, крім козацтва, проводилося московськими воєводами до царської казни

1665-1676 - гетьманування на Правобережній Україні П. Дорошенка

1667, січень - Андрусівське перемир'я між Російською державою та Річчю Посполитою: у складі Московської держави залишалися Лівобережна Україна, Сіверська земля за Черніговом і Стародубом, а також Смоленськ; за Річчю Посполитою закріплювалися Правобережна Україна Білорусія із Вітебськом, Полоцьком і Двінськом; Андрусівське перемир'я юридично закріпило факт існування двох Україн - Правобережної і Лівобережної; Запорожжя мало бути під зверхністю обох держав

1668-1672 - гетьманування на Лівобережній Україні Д. Многогрішного

Висновки.

В історії архітектури і будівництва на українських землях період середини XV — середини XVI ст. виступає насамперед як продовження традицій попередньої епохи. Ця його роль особливо виразно накреслюється в українському церковному будівництві, хоч і досить маловідомому за конкретними збереженими пам’ятками, містобудуванні. Аналогічний характер щодо готичного стилю має будівництво західного зразка як світське, так і церковне. Для готичного стилю це був заключний етап розвитку й час появи перших — ще поодиноких — майстрів і споруд італійського ренессансного зразка, за якими, однак, було майбутнє. В оборонній архітектурі це період появи могутніх замків насамперед на Волині й лінії фортець на

загроженому з боку татар Поділлі та степовому кордоні, які не лише виконували оборонні функції, але водночас були центрами державної адміністрації.

У загальному контексті розвитку будівельної справи в Україні це століття акріпило подальший відхід від традицій княжої доби і навіть розрив з ними й посилення гравітації до Заходу в руслі найзагальніших тенденцій еволюції тогочасної української культури, насамперед на тих територіях, що відійшли до складу Польського королівства — в підвладній Литві частині українських земель спостерігається виразний зв’язок з традиціями попереднього періоду і їхнє продовження, що знайшло вираз насамперед в очевидному домінуванні дерев’яного будівництва, втім, також оборонного, тоді як впливи західної будівельної системи тут проявляються значно менше.

Друга половина XVI — перша половина XVII ст. увійшли до історії

архітектури та містобудування на українських землях як період подальшого розвитку усталених традицій й одночасно утвердження нових напрямів розвитку. Традиційна течія найяскравіше виступає в українському будівництві, здебільшого дерев’яному, яке вперше вдається простежити за відчутно більшою кількістю пам’яток. Натомість у будівництві західного зразка на перший план висувається процес заміни стилів — утвердження від середини XVI ст. будівництва пізньоренесансного зразка і його заміни бароковими реалізаціями від початку XVII ст. їх приносили на українські землі насамперед єзуїтські будівничі, з якими в Україну активно

проникали новації римського бароко. До найяскравіших нових явищ належить

діяльність в останній третині XVI ст. значної групи будівничих італійського походження, проникнення в Україну бастіонної системи укріплень й поширення з-перед кінця XVI ст. на територіях, які за Люблінською унією відійшли від Великого князівства Литовського до складу Польщі, костьольної архітектури. Зростання ролі елементів західноєвропейського походження у загальній картині розвитку архітектури та містобудування на українських землях стало одним з яскравих виявів

дедалі активнішого втягування українських земель в орбіту загальноєвропейського культурного життя.

Список використаної літератури.

Архітектурні етапи в Україні / За ред. Ковалевського М.І. – К., 1999.

Ґруневеґ М. Опис Львова // Жовтень. — 1980. — № 10. — С. 111.

Енциклопедія Українознавства. – В 6-ти томах. – К., 1994-1996.

Кравцов С. Містобудівельна історія Бродів і Ґійом Левассер де Боплан //

Україна в минулому. — Київ; Львів, 1993. — Вип. 4. — С. 31 — 39.

Могитич Р. Планувальна структура львівського середмістя і проблеми його

датування // ЗНТШ. — Т. 227: Праці секції мистецтвознавства. — С. 279 —

288. Марусин М. Чини святительських служб у Київському Євхологіоні з поч. XVI

ст. // Праці Греко-католицької богословської Академії: Богослов. виділ.

— Рим, 1966. — Т. 27. — С. 59. Раппопорт П. А. Волынские башни // МИА. — 1952. — Вып. 31. — C. 203 — 223. Українська та зарубіжна культура / За ред. Козири І.М. – К., 2000. Раппопорт П. А. Волынские башни // МИА. — 1952. — Вып. 31. — C. 203 — 223. Ґруневеґ М. Опис Львова // Жовтень. — 1980. — № 10. — С. 111.

Могитич Р. Планувальна структура львівського середмістя і проблеми його

датування // ЗНТШ. — Т. 227: Праці секції мистецтвознавства. — С. 279 —

288. Марусин М. Чини святительських служб у Київському Євхологіоні з поч.

XVI ст. // Праці Греко-католицької богословської Академії: Богослов.

виділ. — Рим, 1966. — Т. 27. — С. 59. Кравцов С. Містобудівельна історія Бродів і Ґійом Левассер де Боплан.

Україна в минулому. — Київ; Львів, 1993. — Вип. 4. — С. 31 — 39.