18.Запам’ятовуючі пристрої пк.

Персональні комп'ютери мають чотири ієрархічних рівня пам'яті:

• мікропроцесорна пам'ять;

• основна пам'ять;

• регістрова кеш-пам'ять;

• зовнішня пам'ять.

Основна пам'ять призначена для зберігання та оперативного обміну інформацією з іншими пристроями комп'ютера. Функції пам'яті:

• прийом інформації від інших пристроїв;

• запам'ятовування інформації;

• видача інформації за запитом в інші пристрої машини.

Основна пам'ять містить два види запам'ятовуючих пристроїв:

• ПЗУ - постійне запам'ятовуючий пристрій: призначено для зберігання постійної програмної та довідкової інформації. Дані в ПЗУ заносяться при виготовленні. Інформацію, що зберігається в ПЗУ, можна тільки зчитувати, але не змінювати. ПЗУ є незалежною пам'яттю, при відключенні живлення інформація в ньому зберігається

• ОЗУ - оперативний запам'ятовуючий пристрій. ОЗУ призначено для оперативного запису, зберігання та зчитування інформації (програм і даних), безпосередньо бере участь в інформаційно-обчислювальному процесі, виконуваному комп'ютером в поточний період часу. Головними перевагами оперативної пам'яті є її висока швидкодія і можливість звертання до кожної комірки пам'яті окремо (прямий адресний доступ до пам'яті). Всі комірки пам'яті об'єднані в групи по 8 біт (1 байт), кожна така група має адресу, за якою до неї можна звернутися. ОЗУ є енергозалежною пам'яттю, при виключенні живлення інформація в ньому стирається.

Крім ПЗУ і ОЗУ на системній платі є і енергонезалежна CMOS-пам'ять, постійно харчується від свого акумулятора. У ній зберігаються параметри конфігурації комп'ютера, які перевіряються при кожному рключеніі системи. Це напівпостіна пам'ять.

Для прискорення доступу до оперативної пам'яті використовується спеціальна надшвидкодіючакеш-пам'ять, яка розташовується як би «між» мікропроцесором і оперативною пам'яттю, в ній зберігаються копії найбільш часто використовуваних ділянок оперативної пам'яті. Регістри кеш-пам'яті недоступні для користувача.

Зовнішня пам’ять- об’єм дисків, зовнішні пристрої ПК для довготривалого зберігання будь-якої інформації, яка може знадобитися для вирішення завдань.

Пристрої зовнішньої пам'яті дуже різні. Їх можна класифікувати по виду носія, за типом конструкції, за принципом запису і зчитування інформації, за методом доступу і т. д.

Найбільш поширеними зовнішніми запам'ятовуючими пристроями є:

• накопичувачі на жорстких магнітних дисках (НЖМД);

• накопичувачі на гнучких магнітних дисках (НГМД);

• накопичувачі на оптичних дисках (CD-ROM).

Накопичувачі на дисках - це пристрої для читання і запису з магнітних або оптичних носіїв. Призначення цих накопичувачів - зберігання великих обсягів інформації, запис і видача збереженої інформації за запитом в оперативне запам'ятовуючий пристрій.

НЖМД і НГМД розрізняються лише конструктивно, обсягами інформації, що зберігається і часом пошуку, запису та зчитування інформації.

Оптичні диски діляться на неперезаписувльні лазерно-оптичні диски, перезаписувані лазерно-оптичні диски і перезаписувані магнітооптичні диски. Неперезаписувальні диски поставляються фірмами-виробниками з вже записаною на них інформацією. Запис інформації на них можлива тільки в лабораторних умовах, поза комп'ютера.

Крім основної своєї характеристики - інформаційної ємності, дискові накопичувачі характеризуються і двома тимчасовими показниками:

• часом доступу;

• швидкістю зчитування поспіль розташованих байтів.

19.Поняття операційної системи

Операці́йна систе́ма — це базовий комплекс програмного забезпечення, що виконує управління апаратним забезпеченнямкомп'ютера або віртуальної машини; забезпечує керування обчислювальним процесом і організує взаємодію з користувачем.

Операційна система звичайно складається з ядра операційної системи та базового набору прикладного програмного забезпечення.

Найпопулярнішою операційною системою для персональних ІВМ-сумісних комп'ютерів сьогодні є Windows, розроблена корпорацією Майкрософт. Широко використовується також операційна система Linux, яка розповсюджується безкоштовно. Її різні версії розробляються багатьма компаніями та ентузіастами.

До складу операційної системи входять:

• Ядро операційної системи, що забезпечує розподіл та управління ресурсами обчислювальної системи;

• базовий набір прикладного програмного забезпечення, системні бібліотеки та програми обслуговування.

ОС прив'язують до процесорів, на основі яких розробляються комп'ютери. Для IBM-сумісних комп'ютерів розрізняють ОС: однозадачні (MS-DOS, PC-DOS, PTS-DOS, Windows 3.x), многозадачные (UNIX, OS/2, Windows 95, 98, ME, 2000, XP), мережні (Lan Server, Windows NT, Netware) і ОС, що забезпечують режим реального часу (QNX). Іноді ОС ділять на 16- і 32нрозрядні по розміру одночасно оброблюваного слова в мікропроцесорі.

Найпоширеніша однозадачна ОС — дискова операційна система фірми Microsoft (MS-DOS), що працює в основному в текстовому режимі (усі інші підтримують формати MS-DOS і дуже на неї схожі, тому можна просто говорити про дискову ОС-ДОС). Це 16нрозрядна ОС.

У графічному режимі самим популярним є сімейство ОС Windows.