14. Гігроскопічна волога, властивості і методи визначення.

Частина пароподібної води повітря поглинається поверхнею ґрунтових частинок, утворюючи гігроскопічну вологу. Чим більше в ґрунті гумусових речовин, тим більше в ньому гігроскопічної вологи. Чим вологіше повітря, тим більше води адсорбується ґрунтом. В однакових умовах глинисті і суглинисті ґрунти містять більше гігроскопічної вологи, ніж піщані і супіщані. Молекули гігроскопічної води утримуються на поверхні ґрунтових частинок з великою силою, тому видалити їх можна лише при тривалому нагріванні ґрунту до 105°C. Для рослин гігроскопічна волога майже не доступна. Визначення гігроскопічної вологості ґрунтується на висушуванні наважки ґрунту в сушильній шафі до постійної маси при температурі 100 - 1050°С.

15. Фізичні властивості і агроекологічний стан ґрунтів. Загальними фізичними властивостями ґрунту є щільність твердої фази, щільність непорушеного ґрунту і його пористість.

Щільність твердої фази - інтегрована щільність всіх компонентів твердої фази ґрунту (уламки гірських порід, новоутворені мінерали, органічні частки). Верхні горизонти ґрунту мають меншу щільність, ніж нижні тому, що щільність гумусу становить 1.4-1.8, а щільність мінеральних компонентів - 2.3-3.3.

Щільність ґрунту - маса одиниці об'єму ґрунту в непорушеному і сухому стані. Завдяки наявності пор, виповнених повітрям, щільність ґрунту значно менша, ніж щільність його твердої фази. Так, щільність ґрунту верхніх горизонтів становить 0.8-1.2 г/см³, а нижніх - 1.3-1.6 г/см³, щільність твердої фази відповідно 2.4-2.6 і 2.6-2.7.

Пористість ґрунту - сумарний об'єм всіх пор між частками твердої фази одиниці об'єму.

Загальні фізичні властивості ґрунту залежать від мінерального, механічного і структурного складу. Так, гумусний горизонт структурного ґрунту (наприклад, чорнозему) має високу пористість (до 70%), а безструктурного глинистого ґрунту значно меншу (<50%)

Сучасний кризовий стан земельних ресурсів України, зниження родючості ґрунтів та поширення ґрунтових деградаційних процесів зумовлюють потребу істотних змін у господарській діяльності людини та природокористуванні. У зв'язку з цим, надзвичайно важливим та актуальним є застосування комплексного підходу до оцінки сучасного агроекологічного стану земель як основи для надання науково обґрунтованих рекомендацій щодо раціонального землекористуван Однією з гострих екологічних проблем України с погіршення екологічного ста¬ну орних земель, забруднення їх токсичними речовинами різного походження, зни¬ження ґрунтової родючості внаслідок різкого зменшення обсягу застосування органі¬чних і мінеральних добрив. Багаторічна урбанізація та індустріалізація територій спричинили глибокі зміни природних властивостей земель, утрату ними само-відновлюваної Як наслідок цього ознаки деградації спостерігаються майже на всій площі природних угідь. На фоні глибокого порушення екологічної рівноваги між природними та зміненими господарською діяльністю угіддями, інтенсивного прояву водної ерозії, якої зазнають 13,4 млн. га сільськогосподарських угідь, у тому числі — 10,6 млн. га орних земель, дефляції, якій систематично піддаються понад 5 млн. га найбільшу не¬безпеку для ґрунтового покриву України являє собою "агрохімічна деградація", тоб¬то прискорене збіднення ґрунтів на елементи родючості, погіршення реакції ґрунтового середовища, гумусового стану ґрунтів і поживного режиму. Територіально цей процес набув і глобального характеру. Більше 20% території України забруднено різними токсичними сполуками, в тому числі значні площі забруднені радіоактивними ізотопами. Геологічні негативні явища поширені більш як на 50% території України За таких умов найактуальнішим завданням науковців є розробка заходів щодо збереження фонду екологічно чистих земель України, підтримання на високому рівні родючості ґрунтів, підвищення стійкості рослин до некерованих техногенних навантажень .