18 Структура банківської системи (дворівнева). Роль нбу в здійсненні грошово-кред регул.

Головною ланкою кредитної системи у будь-якій країні є банки, які здійснюють основну масу кредитних і фінансових операцій. Під терміном «БАНК» розуміють установу, яка створена для залучення грошових коштів і розміщення їх від свого імені на умовах поверненості, платності і терміновості. Основне завдання банку - здійснювати посередництво в переміщенні коштів від кредиторів до позичальників. БАНКІВСЬКА СИСТЕМА - організаційна сукупність різних видів банків у їх взаємозв'язку, яка існує в тій чи ін­шій країні в цілком визначений історичний період. Основних типи побудови банківської системи: • однорівнева банківська система; • дворівнева банківська система

Однорівнева банківська система передбачає горизон­тальні зв'язки між банками, універсалізацію їх операцій та функцій. Усі банки, що діють у країні, перебувають на одній ієрархічній сходинці, виконують аналогічні функції з кредитно-розрахункового об­слуговування клієнтури.

Дворівнева банківська система, яка характерна для країн з ринковою економікою, складається з двох рівнів. Верхній рівень - центральні (емісійні) банки, які є бан­ками в повному значенні цього слова лише для двох катего­рій клієнтів: банківських інститутів та урядових структур. Нижній рівень - комерційні банки, клієнтами яких є підприємства, організації, населення.

Сьогодні в більшості країн світу функціонує дворівнева банківська система. За такою системою відносини між бан­ками будуються в двох площинах: по вертикалі і по гори­зонталі. По вертикалі - це відносини підпорядкування між цент­ральним банком, як керівним органом усієї банківської сис­теми, і комерційними банками. По горизонталі - це відносини рівноправного партнерст­ва та конкуренції між комерційними банками.

В Україні з 1987 року почалася реформа бан­ківської справи, яка завершилася ухваленням у березні 1991 року Закону України "Про банки і банківську діяльність". Згідно з цим Законом, в Україні було закладено основи кла­сичної дворівневої банківської системи, яка включає:

Верхній рівень - Національний банк України як цент­ральний банк країни, головний банківський інститут, який є емісійним центром держави і відповідає за управління всією грошово-кредитною системою.

Нижній рівень - мережа комерційних банків, які за умови здорової конкуренції покликані задовольнити населен­ня країни і народне господарство щодо банківських послуг і створити для стабілізації та поступового піднесення націо­нальної економіки.

Центральним банкам, або банкам першого рівня, прита­манні функції резервної системи: 1) емісія кредитних грошей і контроль за грошовим обігом у країні; 2) кредитно-розрахункове обслуговування держави; 3) реалізація грошово-кредитної політики і регулювання на цій основі економічних процесів.

Комерційні банки є багатофункціональними установами, що займаються практично всіма видами кредитних і фінансо­вих операцій, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів

Функції банківської системи: 1) Трансформаційна. 2) Функція створення грошей і регулювання грошової маси. 3) Функція забезпечення сталості банків та грошового ринку.

НБУ: його роль у проведенні грошово-кредитної політики. Основна функція центр банку держави - забезпечення стабільності національної грошової одиниці. Конституція Ук визначила головні аспекти діяльності Національного банку як центральної ланки і керівного органу грошово-кредитної і валютної системи країни, закріпивши його автономний статус у структурах влади. Розробка та впровадження грошово-кредитної політики є ключовою функцією центрального банку. Саме за допомогою її інструментів центральний банк спроможний виконувати своє основне завдання - забезпечувати стабільність грошової одиниці. Грошово-кредитна політика являє собою визначену сукупність заходів у сфері грошового обігу та кредиту, що спрямовані на забезпечення стабільності національної валюти, стримування інфляційних процесів в економіці країни, регулювання економічного зростання. Основоположною метою кредитно-грошової політики є допомога економіці в досягненні загального рівня виробництва, яке характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції. До основних інструментів регулювання грошово-кредитного ринку можна віднести: політику обов'язкових резервів; процентну політику; здійснення відповідних регулюючих операцій на кредитному, валютному та фондовому ринках з метою додержання стабільності курсу нац валюти.

1. Політекономія: предмет, функції, місце в системі екон наук.

2. Система екон законів: їх пізнання і використ. Екон закони ринкової екон.

3. Економічна система: сутність, структурні елементи, типи.

4. Власність: сутність, форми, місце в екон системі. Розвиток відносин власності в Укр.

5. Корпоративна (акціонерна) власність.

6. Екон потреби сусп. Закон зростання потреб. Взаємозв потреб, екон інтересів і вир-тва.

7. Сусп виробництво. Фактори виробництва, їх взаємодія.

8. Ефективність виробництва: сутність, екон та соц показники.

9. Місце людини в суспільному виробництві.

10. Форми організації сусп виробництва: натуральне і товарне виробництво.

11. Гроші, їх функції. Закони грошового обігу.

12. Ринок, його функції та структура.

13. Ринкова ціна: механізм формування, суть, функції.

14. Інфраструктура ринку.

15. Конкуренція та монополія. Антимонопольне законод в Укр, його роль.

16. Суспільне відтворення та економічне зростання.

17. Фінансова система. Роль держбюджету у перерозподілі нац доходу.

18. Структура банківської си-ми. Роль НБУ в здійсненні грошово-кред регул.

19. Капітал і наймана праця. Вартість робочої сили та зарплата.

20. Підп-тво і підприємництво. Економічні основи розвитку під-тва в Укр.

21. Кругооборот і оборот капіталу підп.-тва. Амортизація та відтворення основного капіталу.

22. Витрати виробництва, вартість товару, ціна, прибуток.

23. Домогосподарство та його роль в ринкові економіці.

24. Ринок цінних паперів. Курс акцій. Дивіденд.

25. Світове господ:сутність,етапи,основні риси.Форми міжнар екон відносин.