3 Екон сис-ма: сутність структурні ел-ти, типи (сучасні екон сис-ми)

Екон система — це об’єктивна єдність закономірно пов’язаних одне з одним явищ і процесів економічного життя. Сутність її полягає в наявності відповідної міри якісної однорідності, взаємозв’язку елементів, що робить можливим її функціонування. Екон система має такі властивості: 1)цілісність; 2) органічність; 3)ієрархічність; 4)мобільність.

Екон система включає: 1) провідний тип власності на ресурси; 2) основні групи суб’єктів суспільного виробництва і відносини між ними; 3) економічну форму результатів виробництва; 4) принципи організації виробництва, розподілу, обміну і споживання; 5) систему економічних законів.

Типологія економічних систем може будуватись на основі загальної теорії систем і використання її принципів у господарських процесах. Екон система розглядається як сукупність 3 складових: відносини між господарюючими суб’єктами, що забезпечують виробництво, розподіл, обмін і споживання товарів (послуг); системи координації; системи мотивації і контролю.

Матеріальною основою економічної системи є продуктивні сили. Їх розвиток, як і кожне економічне явище, регулюється певними екон законами. Проте важливо зосередитися саме на тих законах, які з найбільшою вірогідністю відображають відповідні закономірності розвитку продуктивних сил. Зокрема, це закони неухильного зростання усуспільнення продуктивних сил; концентрації продуктивних сил, їх елементів; ін.

Важливим елементом екон системи є виробничі відносини — об’єктивні і матеріальні. По-перше, вони формуються незалежно від волі і свідомості людей. По-друге, вони невіддільні від буття продуктивних сил, виявляючи їх суспільну форму.

Багатокритеріальним є поділ екон си-м на ринкові та командно-адміністративний. Типи екон систем: 1)основними хар-ми рисами ринкової екон є: різноманітність форм власності при домінуванні приватних; панування товарно-грошових відносин; свобода підп.-ва; конкурентний механізм господарювання; матеріальне стимулювання;регулююча екон роль держави; особиста свобода; домінування особистого інтересу. 2)Командноадміністративна система заснована на пануванні держ власності, держ плануванні не ринкових господ зв’язках, зрівняльному характері розподілу, ігноруванні товарно-грошових законів, відсутністю стимулів до праці, жорсткому ієрархічному підпорядкуванні суб’єктів господарювання, нерозривністю ринкового менталітету. 3)Змішана екон си-ма хар-є розвинені країни, еволюціонувала з економіки чистого ринку, врахувала його недоліки та переваги. 4)Перехідна екон си-ма характерна для країн, які виникли на уламках колишнього СРСР. В таких країнах перехідні процеси відбуваються суперечливо, бурхливо з гострим соц.-екон потрясінням, кризовими явищами.

4 Власність: сутність, форми, місце в екон си-мі. Розвит відносин власності в Укр

Власність — це одна з надскладних категорій у політекон. Власність — це ціле, а її елементами є володіння, користування і розпорядження. Зв’язок між цими елементами такий: розпорядження визначається користуванням, користування — володінням, володіння — формами власності. Суб’єкт власності – індивіди, фіз. особи, які в процесі відчуження-привласнення матер благ і послуг можуть вступати між собою у відносини з цього приводу.Об’єктами вл може служити все нац. багацтво, земя її надри, водний і повітряний простір. А також твори інтелектуальної праці. Структура відносин вл включає наявність суб’єктів та об’єктів вл та відносин між ними.

Права власності – це суку юрид норм,які є установленими та викор в господар практиці фіз. та юр особами. Права вл реалізуються в 3 атрибутах: 1)право володіння – необмежена у часі належність об’єкта власності певного суб’єкта, 2)право розпорядження- здійснене власником або делеговане ним ін. особі право розпоряджатися об’єктом власності, 3)право користування – вилучення корисних властивостей об’єкта власності для задоволення потреб.

Типи: не експлуататорська, експлуа. Тип власності хар-є спосіб поєднання робочої сили і засобів виробн.У країнах з ринковою економікою існують два основних види власності: приватна та державна. Приватна власність виступає як індивідуальна, сімейна і своєрідна колективна. Колективна власність може існувати як групова власність господарських об’єднань громадян, власність громадських організацій та об’єднань. Суспільна (державна) власність здебільшого існує в таких формах: загальнодержавна і комунальна.

Партнерська вл є об'єднанням чинників виробництва, фізичних та юридичних осіб з метою спільної господарської діяльності, в якій кожний учасник є власником певної частки капіталу. Акціонерна (корпоративна) вл заснована на володінні акціонерним капіталом, розподіленим на певну кількість акцій. її особливістю є поєднання рис індивідуальної і колективної форм власності.

У 20 ст амер екон Рональд Коуз довів практичну залежність прав власності, які дістали своє вираження у так званій теоремі Коуза: «Якщо права вл чітко виражені і трансакційні витрати =0, то розміщення ресурсів буде залишатися незмінною і ефектив незалежно від змін у розподілі прав вл.»

Жодна з форм власності не може бути ідеальною та універсальною. Кожна з них має свої сфери найефект застосування. Держ власність функціонує успішно у галузях з обмеженими можливостями ринкового стимулювання. Акціонерна і кооперативна форми вл доцільні у випадках, коли необхідна концентрація коштів. Приватна вл викор там, де не потрібно значного акумулювання коштів, а необхідні гроші для ведення господарської діяльності можуть нагромаджуватися індивідуально.

 Для Укр, яка розбудовується на засадах ринкової екон, проблемою номер 1 стало реформування відносин власності на засоби виробництва. А сталося це тому, що в Укр, яка в складі СРСР протягом тривалого часу будувала соціалізм, склалася своєрідна структура власності, в якій переважали її суспільні форми. Така структура власності формувалась під впливом вимог концепції побудови соціалізму, яка передбачала, що: а) соціалізм повинен довести свої переваги перед капіталізмом, на зміну якому він приходить, більш високим рівнем п/п; б) високий рівень п/п може забезпечити лише велике виробництво, яке має ряд суттєвих екон переваг перед дрібним виробництвом; в) найб сприятливим середовищем для зростання п/п може бути лише суспільна власність на засоби виробництва, яка відкриває простір для розвитку продуктивних сил.

Надмірне одержавлення власності породило багато негативних наслідків у всіх сферах життєдіяльності суспільства. В екон сфері - це ігнорування особистих інтересів трудівників і відчуження їх від власності; що підривало стимули до високоефек праці; підміна загальнонародних інтересів відомчими, індивідуальними;невиправдано надмірне обмеження ринкового механізму державним регулюванням, що вплинуло в кінці кінців на темпи економічного зростання.

Екон до якої прямує Укр в процесі ринкової трансформації, ґрунтується на співіснуванні різноманітних форм власності: суспільної, приватної, спільної, групової, колективної. У країнах розвинутого капіталізму це здійснюється шляхом переходу від індивідуальної приватної власності до групових, колективних форм, що на сучасному етапі після століть панування приватної індивідуальної власності на засоби виробництва є закономірним, об'єктивно необхідним процесом. Тільки так можна забезпечити високий рівень ефективності виробництва.