82. Договір комісії (поняття, елементи, суб'єкти, зміст). Умови договору комісії.

За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст.1011 ЦК України).

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний та відплатний.

Сторонами договору є комітент і комісіонер. Комітент - це особа, яка дає комісійне доручення, а комісіонер - особа, яка приймає комісійне доручення. Комітентами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Комісіонерами - як правило виступають відповідні організації в межах своєї спеціальної правоздатності. Комісіонер, виконуючи доручення, укладає правочини з третіми особами.

Істотними умовами договору є умови про предмет та ціну.

Предметом договору комісії є правочин, який комісіонер укладає з третіми особами за рахунок комітента з приводу продажу чи купівлі майна. Тобто, предметом договору є юридичні акти (правочини), а не фактичні дії, як, наприклад, у договорах перевезення, зберігання тощо.

Майно, з приводу якого може бути вчинений комісійний договір, частіше конкретно визначається у нормативних актах. Крім того є перелік речей, які не підлягають прийняттю на комісію (наприклад, зброя, боєприпаси (крім мисливської і спортивної зброї і боєприпасів до неї, а також холодної зброї), бойова і спеціальна військова техніка, вибухові речовини і вибухові засоби, отруйні речовини та інші).

Форма укладення договору: письмова.

Залежно від виду договору комісійне доручення може оформлятися різними документами, зокрема, квитанцією, нарядом тощо.

Для продажу певних товарів комісійний магазин повинен мати ліцензію, зокрема на спортивну і мисливську вогнепальну зброю та боєприпаси до неї, а також холодну зброю, спеціальні засоби, заряджені сполуками сльозоточивої і дратівної дії, магазин реалізує на підставі ліцензії встановленої форми, яка видається органами внутрішніх справ.

Договір комісії окрім загальних підстав припинення договору припиняється також у разі:

1. відмови комітента від виконання договору. При цьому, якщо договір укладено без визначення строку, комітент повинен повідомити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за 30 днів (ч.1-2 ст.1025 ЦК України);

2. відмови комісіонера від договору, коли строк не встановлений договором. При цьому, комісіонер повинен повідомити комітента про відмову від договору не пізніше ніж за 30 днів (ч.1 ст.1026 ЦК України);

3. смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи - комісіонера.

83. Договір позики: поняття, елементи, суб'єкти, зміст.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ст.1046 ЦК України).

Юридичні ознаки договору: односторонній, реальний, безвідплатний або відплатний.

Сторонами договору є позикодавець та позичальник. Сторонами договору можуть бути будь-які суб’єкти цивільного права. При цьому позикодавцем може виступати лише власник відповідних грошових коштів або речей, що визначені родовими ознаками.

Істотною умовою договору позики є його предмет. Предметом договору позики можуть бути грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, причому позичальник, отримавши за договором позики грошові кошти, зобов’язаний повернути позикодавцеві таку ж суму, а якщо мова йшла про зазначені вище речі – рівну кількість речей того ж роду та такої ж якості. Тобто, в договорі позики не можна передбачити повернення замість грошей інших речей і навпаки, оскільки в такому разі будуть мати місце фактичні правовідносини купівлі-продажу.

Форма договору: усна або письмова. Спрощене оформлення договору позики можливе шляхом представлення розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Проте, складання розписки позичальником не є письмовою формою укладення договору позики, і в разі якщо така письмова форма вимагалася законом, то наявність розписки не є перешкодою для настання для сторін наслідків, що передбачені ст.218 ЦК України.

Момент переходу права власності на предмет позики залежить від того, що саме передається позичальникові за договором. Право власності на готівкові грошові кошти виникає у позичальника в момент фактичної передачі йому таких коштів позикодавцем. В разі якщо мова йде про безготівкові розрахунки, то право власності позичальника виникає з моменту зарахування таких коштів на його рахунок в банку. В разі, якщо предметом договору позики є речі, що визначені родовими ознаками, то право власності на них виникає в позичальника в момент фактичної передачі йому таких речей.

Законодавство не заперечує можливості існування так званої цільової позики, тобто сторони однією з істотних умов такого правочину можуть передбачити використання грошових коштів або речей, що визначені родовими ознаками лише в певних чітко визначених цілях.

Договір позики може бути як відплатним, так і безвідплатним. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст.1048 ЦК України). Безпроцентним вважається договір позики, якщо одночасно виконуються всі наступні умови:

1. в договорі позики не передбачено умов щодо розміру та порядку виплати процентів;

2. сторонами договору є лише фізичні особи;

3. сума договору позики не перевищує 50-тикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

4. договір позики не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін.

Зміст договору складають його права та обов’язки.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

84. Кредитний договір: поняття, елементи, суб'єкти, зміст. Відмінність кредиту від позики.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Д-р консенсуальний, двосторонній, відплатний.

Сторони – кредитодавець і позичальник. Предмет – виключно грошові кошти.

Ціна – розмір плати, що сплачує позичальник кредитодавцю за наданий йому кредит.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений.

Позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов’язку цільового використання кредиту кредитодавець має право також відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором.

Договором, виконання якого пов’язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.

До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов’язання, і не суперечить суті такого зобов’язання.