22. Розслідування спеціальних нещасних випадків

Спеціальному розслідуванню підлягають групові нещасні випадки, нещасні випадки з смертельними наслідками.Таке розслідування проводиться спеціальним наказом призначеною комісією на чолі з представниками органів державного нагляду.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло 5 і більше осіб або травмовано 10 і більше осіб, може проводитися комісією, призначеною рішенням Кабміну.

У разі групових і смертельних випадків, роботодавець зобов’язаний негайно повідомити:

- Територіальні органи державного нагляду;

- Органи прокуратури;

- Виконавчий орган дирекції Фонду соціального страхування;

- Орган, до сфери управління якого належить підприємство, а в разі його відсутності – місцеву держадміністрацію;

- Вищий за рангом профспілковий орган;

Спеціальне розслідування проводиться протягом 10 робочих днів.

За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5 і затверджується роботодавцем протягом доби після одержання документів. Акт за формою Н-1 на кожного потерпілого складається у двох примірниках і додається до акту спецрозслідування.

До акту спец розслідування додаються такі матеріали:

- копія наказу про організацію комісії з спецрозслідування;

- протокол огляду місця події, плани, схеми, фотознімки; протоколи опитування причетних до нещасного випадку;

- копія акта за формою Н-1 або НТ на кожного потерпілого, а також копії приписів, що стосуються нещасного випадку, якщо вони видавалися та витяги з порушених нормативно-правових актів;

- медичний висновок про причину смерті та характер травм, а також довідка про матеріальну шкоду, заподіяну нещасним випадком.

У п’ятиденний термін після розслідування, роботодавець надсилає копії матеріалів до органів прокуратури і тих органів, що брали участь у розслідуванні.

Після підписання акта спецрозслідування, роботодавець у п’ятиденний термін має видати наказ про виконання, заходів щодо запобігання виникнення подібних інцидентів та повідомити про це органи, які брали участь у спеціальному розслідуванні, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавчих актів про охорону праці.

Про порушення кримінальної справи інформацію надають органи прокуратури.

23. Первинні засоби пожежогасіння

Первиннi засоби пожежогасiння призначенi для лiквiдацiї невеликих осередкiв пожежі, а також для гасiння пожеж у початковiй стадiї їх розвитку силами персоналу об’єктiв до прибуття штатних пiдроздiлiв пожежної охо-рони.

Використовують такi види первинних засоби пожежогасiння:

- пожежний iнвентар (покривала з негорючого теплоiзоляцiйного полотна, грубововнянi тканини, ящики з пiском, бочки з водою, пожежнi вiдра, совковi лопати );

- пожежний iнструмент ( гаки, ломи, сокири тощо);

- вогнегасники;

Первиннi засоби пожежогасiння можуть розмiщуватися на пожежних щитах (стендах), якi встановлюються на територiї об’єкта з розрахунку один щит (стенд) на площу до 5000 м2

Пожежнi щити (стенди) повиннi забезпечувати захист первинних засобiв пожежогасiння, зручнiсть використання їх.

Ящики для пiску повиннi мати мiскiсть 0,5; 1,0 або 3 м3 та бути уком-плектованi совковою лопатою.

Бочки з водою встановлюють у разi вiдсутностi протипожежного во-допроводу.

Покривала з негорючих матерiалiв повиннi бути розмiром не менше як 1на 1м. У мiсцях застосування та зберiгання легко займистих речовин та горючих речовин розмiри покривал можуть бути збiльшенi до величин: 2 х 1,5м , 2 х 2м. Покривала слiд застосовувати для гасiння пожеж класiв А, В(Е).

Пожежний iнвентар має бути пофарбований в червоний та бiлий кольори, а пожежний iнструмент – в чорний.

Основними вогнегасними речовинами та сполуками, що застосовуються для гасіння пожеж й окремих вогнищ, є вода, водяна пара, хімічна піна, повітряно-механічна піна, водні розчини солей, інертні й негорючі гази, галоїдно-вуглеводневі сполуки, сухі негорючі порошки та пісок.

Вода – найбільш поширена і дешева вогнегасна речовина, використовується для гасіння пожеж класу А.

Водою не дозволяється гасити: електроустановки під напругою, матеріали, що зберігаються поряд з карбідом і негашеним вапном, металевий натрій, калій, магній та інші речовини, які при дії з водою виділяють горючі або вибухові речовини, а також нафту, бензин, оскільки, маючи велику питому вагу, вода накопичується внизу цих речовин і збільшує площу горючої поверхні, сприяє розтіканню вогню.

Вуглекислота використовується для гасіння пожеж класів А,В (Е), а також горючих рідин і твердих речовин. Вуглекислотний вогнегасник слід тримати за ручку для уникнення обмороження рук, зберігати подалі від тепла.

Не можна гасити вуглекислотою спирт і ацетон (розчиняють вугле-кислоту), а також фотоплівку, целулоїд, які горять без доступу повітря.

Повітряно-механічна піна використовується для гасіння твердих речовин та легкозаймистих рідин з відкритою поверхнею, що горить. Нею не можна гасити електрообладнання, що перебуває під напругою, вона псує цінне обладнання, книги, папери. Повітряно-механічною піною не можна гасити вогонь у місцях, де знаходяться калій, натрій, магній, оскільки внаслідок їх взаємодії з водою, що знаходиться в піні, виділяється водень, котрий посилює горіння.

Інертні та негорючі гази (вуглекислий газ і азот) знижують концентрацію кисню в осередку пожежі та гальмують інтенсивність горіння. Вони застосовуються для гасіння легкозаймистих та горючих рідин, твердих горючих матеріалів, устаткування під напругою, пожеж в архівах, бібліотеках, музеях тощо.

Вогнегасні порошки можна використовувати для різноманітних способів пожежогасіння всіх видів речовин.

Пісок використовується для гасіння невеликої кількості розлитих горючих рідин.

Серед первинних засобiв пожежогасiння найважливiша роль вiдводиться самим ефективним з них – вогнегасникам. Встановлено, що з використанням вогнегасникiв успiшно лiквiдують загоряння протягом перших 4 хвилин з моменту їх виникнення.

Залежно від вогнегасної речовини вогнегасники поділяються на водяні, повітряно-пінні, хімічно-пінні, вуглекислотні, газові, порошкові, аерозоль-ні.

Максимально допустима вiдстань вiд можливого осередку пожежi до мiсця розташування вогнегасника ( тумби, пожежнi шафи) має бути :

• 20м.- для громадських будiвель та споруд;

• 30м.- для примiщень категорiй А,Б,В(горючi гази та рiдини);

• 40м.- для примiщень категорiй В i Г;

• 70м.- для примiщень категорiй Д.

Персонал об’єктiв зобов’язаний пройти необхiдне навчання та набути на-вичок щодо застосування вогнегасникiв.

Водянi вогнегасники використовуються для гасiння пожеж класу А (горiння твердих речовин).Iх забороняється використовувати для гасiння по-жеж iнших класiв.

Повiтряно – пiннi вогнегасники використовуються для гасiння пожеж класiв А i В (горiння твердих i рiдких речовин), за винятком лужних металiв, речовин, що горять без доступу повiтря i електроустановок пiд напругою.

Хiмiчно– пiннi вогнегасники (ОХП-10; ОХПВ-10) призначені для гасіння легкозаймистих та горючих рідин.. Діючою речовиною тут є вуглекислий газ, який інтенсивно пе-реміщує рідину, утворюючи при цьому піну.

Вуглекислотні вогнегасники (ОУ-2 і ін.) застосовуються для гасіння легкозаймистих та горючих рідин, твердих горючих речовин та матеріалів, електропроводок, що знаходяться під напругою до 1000 В, а також інших предметів. Діючою речовиною є вуглекислота.

Порошкові вогнегасники (ОПС-6, ОПС-10 й ін.) є універсальними і характеризуються широким діапазоном застосування, у т.ч. для гасіння лужних, лужноземельних металів та їх карбідів. Для створення тиску в корпусі порошкових вогнегасників використовують стиснутий газ, як правило, азот, вуглекислий газ чи повітря.