- •Предмет і медоди «історії економіки та економічної думки»
- •Періодизаціямекономічної історії.
- •Характеристика господарського розвитку за первісної доби.
- •5.Господарство Стародавньої Греції.
- •6. Економічний розвиток і занепад Античного Риму.
- •7. Становлення і розвиток феодальної системи господарства.
- •8. Мануфактурний період світової економіки (15-18 ст.)
- •12. Аграрний розвиток провідних країн світу в період їх індустріалізації
- •13.Розвиток міжнародних економічних відносин на початку 20 ст.
- •14.Розвиток економіки країн світу у післявоєнний період.
- •15. Світова економічна криза 1929 -33 рр. І економічний розвиток країн у 30-х роках хх ст.
- •16. Економіка країн світу в роки другої світової війни. Економічні наслідки другої світової війни.
- •17. Тенденції й напрями розвитку світового господарства другої половини
- •18.Структурні зміни промислового виробництва різних країн другої пол.. 20 ст. Індустріалізація сільського господарства.
- •19.Основні форми і напрями розвитку міжнародних економічних відносин після другої світової війни.Особливості розвитку міжнародної торгівлі.
- •20.Становлення країн,що розвивалися у 50-60 рр. 20 ст.
- •22. Сутність аграрної реформи 1848р. Соціально економічні зміни в українській промисловості.
- •23. Суть індустріалізації в Україні. Її найважливіші фактори (19 – поч..20 ст.)
- •24. Селянська реформа 1861р. Її прогресивне значення.
- •25. Характеристика економічного становища України в 1914-1921р.
- •26. Сутність Нової економічної політики.
- •27. Індустріалізація та колективізація урср.
- •28. Соціально – економічний стан Західної України в 20 – 30 рр. 20ст.
- •29. Перебудова та розвиток господарства України в повоєнні роки.
- •30. Характеристика економічного розвитку України на основі індустріалізації (50,60рр. 20ст.)
- •31. Зміна аграрної політики держави ( 1953-1955 рр.) її наслідки.
- •33. Участь Незалежної України в світовому господарстві. Зовнішньоекономічна політика України на сучасному етапі.
- •34. Економічна думка Стародавнього сходу та античного світу.
- •35. Економічна думка Середньовіччя. Меркантилізм.
- •36. Ідеї меркантилізму в Росії та Україні.
- •37. Загальна характеристика класичної політичної економії.
- •38. Економічні ідеї фізіократів.
- •39. Економічні вчення а. Сміта і д. Рікардо.
- •40. Еволюція класичної політичної економії в першій половині XIX століття. Завершення класичної традиції.
- •42.Історична школа.
- •43.Нова історична школа та «соціальний напрям».
- •47.Історичні умови і особливості формування економічної думки в Україні в кінці IXX- початку XX століття.
- •49.Сучасне кейнсіанство: моделі рівноваги, зростання та циклу.
- •50. Теорія «Соціального ринкового господарства» як теорія третього шляху розвитку суспільства.
22. Сутність аграрної реформи 1848р. Соціально економічні зміни в українській промисловості.
Панщинна система господарювання була малоефективною, гальмувала
розвиток господарювання й вимагала ліквідації кріпацтва. Габсбурги-
реформатори прагнули покращити стан селянства - найчисельнішого класу ім-перських підданих, головного джерела збирання податків для державної казни.Поштовхом до ліквідації панщини стали революційні події 1848 р. в Авст-рії, інших країнах Західної та Центральної Європи. 18 березня 1848 р. угорськийсейм видав закон про скасування панщини в країні, у т.ч. і в Закарпатті. 17 квітня1848 р. австрійський уряд оголосив про скасування панщини в Галичині. Рішен-ням уряду від 1 липня 1848 р. цей закон було поширено й на Буковину. Селяноголошували вільними громадянами держави і звільняли від панщинних повин-ностей. 7 вересня 1848 р. віденський парламент ліквідував примусову закупівлю
селянами горілки та інших міцних напоїв, правом на виробництво і реалізаціюяких володіли поміщики. Селянин, як і поміщик, ставав власником землі. Яккомпенсацію за ліквідацію панщини пани-дідичі отримували відшкодування з державної скарбниці. Їх звільняли від опікунських обов’язків над селянами ( від обов’язку допомагати на випадок стихійного лиха, епідемій тощо). Держава зві-льнила поміщиків від окремих податків. За панами залишилися сервітутні воло-діння ( ліси, пасовища, луки і т.інш.). Селяни за користування сервітутами по-
винні були заплатити певну суму панам на основі добровільних угод з ними.Таким чином, скасування панщини було проведене з повним нехтуваннямінтересів селянської верстви. Крім грошового відшкодування за землю, селянизмушені були платити за користування сервітутами, що робило їх залежними відпанів у господарському відношенні.
Незважаючи на недоліки, аграрна реформа в цілому сприяла розвитку гос-подарства, розчистила шлях для інтенсифікації сільськогосподарського вироб-ництва, формування індустріального суспільства.Передумови скасування кріпосного права в Росії і Україні визрівали три-валий час. Його ліквідації вимагали перш за все аграрні відносини, які свідчилипро кризу панщинної системи господарювання. Початок ХІХ ст. характеризуєть-ся занепадом поміщицьких господарств. Праця селян-кріпаків була малопродук-тивна, хліборобство велося традиційними методами, екстенсивним шляхом. Ра-зом з тим, промислова революція та початок індустріалізації в країнах Західної
Європи та Росії вимагали збільшення виробництва сільськогосподарської про-дукції, насамперед - зерна. Таким чином, кріпосництво гальмувало розвиток сільського господарства і промисловості.
За скасування кріпосного права виступали селяни. Впродовж чотирьох
років (1848 – 1851рр.) активнішали селянські бунти в Київській, Подільській,Волинській губерніях. Масові селянські рухи 1855 – 1856 рр. справили великийвплив на панівну верству. Проти кріпосного права виступала ліберально настро-
єна інтелігенція. Промисловці та фабриканти теж були проти кріпосництва, якеперешкоджало вільному розвитку торгівлі й промисловості.Проект аграрної реформи прийняла Державна рада Росії. На його підставібуло підготовлене „Положення”, яке цар Олександр II підписав 19 лютого1861р. Водночас був проголошений Маніфест про скасування кріпацтва.Реформа повністю зберегла поміщицьке землеволодіння. Майже повсюдизменшилися селянські земельні наділи, якими селяни користувалися до реформи.Виділення землі та її розмежування реформа віддавала на розсуд місцевих помі-
щиків. Як правило, селянам віддавали гірші землі; вони фактично були позбав-лені пасовищ, луків, лісів та інших угідь. Внаслідок реформи селянство втрати-ло понад 15% загальної площі земель. Земельні наділи селяни повинні були про-тягом 49 років викупити в поміщиків згідно з встановленими реформою цінами,які значно перевищували ринкові.
Земельна реформа надала поміщикові право впродовж двох років самомувизначати й оформляти в так званих уставних грамотах розміри земельних наді-лів селян. У цей час селяни перебували в статусі „тимчасово зобов’язаних”,змушені були, як і раніше, відбувати панщину або платити оброк. Дворові селя-ни взагалі землі не отримали.
В Україні існувала численна група (майже 50%) державних селян, долю
яких було вирішено спеціальним законом про поземельний устрій від 1866 р.Згідно з ним, селяни мали право викупати свій наділ, а до того часу вони повинні були сплачувати щорічний державний податок.
Однак треба відзначити, що реформа 1861 р. створила сприятливі умови
для активізації господарської діяльності, перетворила кріпаків на вільних селян.Тепер вони мали право вільно пересуватися, купувати й продавати рухоме й не-рухоме майно, займатися підприємництвом, торгівлею. Здійснення реформисприяло господарському піднесенню, завершенню промислового перевороту,процесу індустріалізації.