Справа Лаграндів (Німеччина проти Сполучених Штатів Америки) Рішення Міжнародного Суду оон №104 від 27 червня 2001 року

1. Історія спору.

Сторони справи: Німеччина проти Сполучених Штатів Америки.

7 січня 1982 року брати Карл і Вальтер Бернард Лагранд скоїли збройне пограбування в місті Марана штат Арізона США, при цьому підчас збройного пограбування було вбито керуючого банку та тяжко поранено службову особу банку. В 1982 році вони були заарештовані, а в 1984 році один із судів штату Арізона визнав обох братів винними у вбивстві та інших злочинах, призначивши покарання у вигляді смертної кари.

Брати були громадянами Німеччини, хоча з 4 – 5 років постійно проживали в США.

Відповідно до положень Віденської Конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року Карл та Вальтер Лагранд, так як вони були громадянами Німеччини мали право на консульську допомогу, обов’язок негайно повідомити про таке право покладався на відповідні органи влади США. Однак органи влади США, а конкретно штату Арізона, не виконали відповідних конвенційних зобов’язань, передбачених пунктом 1 ст. 36 Віденської Конвенції 1963 року.

Консульству Німеччини стало відомо про справу стосовно братів Лаграндів лише в 1992 році від самих Лаграндів, які дізнались про свої права на зносини з консульством з інших джерел, а не від органів США, повноважних здійснювати таке інформування іноземних громадян. На цій стадії судового процесу Лагранди були позбавлені – в силу доктрини «Procedural default» - можливості оскаржити винесений обвинувальний вердикт присяжних та вирок суду з посиланням на те, що мало місце порушення їх прав, передбачених Віденською конвенцією 1963 року.

«Procedural default» (невиконання процесуальних дій в визначений строк (термін) - це відповідні юридично визнані в національному законодавстві США принципи відповідно до яких, Федеральні Суди не можуть переглядати справи по суті, якщо суд штату відмовив в перегляді справи за наявності відповідної скарги через те, що позивач знехтував розумним строком вчинення процесуальних дій.

Влада Німеччини намагалась дипломатичними заходами залагодити конфлікт. Посол Німеччини Юрген Хробог та депутати німецького парламенту Клаудія Рот докладали зусиль, щоб відвернути виконання рішення суду стосовно смертної кари, проте губернатор штату Арі зона Джейн Ді Халл наполягала на реалізації вироку.

Карл Лагранд був страчений 24 лютого 1999 року шляхом введення смертельної ін’єкції до його організму.

За день до страти другого з братів – Вальтера Лагранда – Німеччина порушила справу в Міжнародному суді ООН, датованою 2 березня 1999 року. 3 березня 1999 року Суд виніс постанову, в якій визначив відповідні тимчасові заходи (наклав свого роду тимчасову заборону) та зазначив, що США повинні вжити всі необхідні заходи для забезпечення того, щоб Вальтер Лагранд не був страчений до винесення судом свого остаточного рішення. В той же день Вальтер Лагранд був страчений в газовій камері.

В заяві до міжнародного Суду Німеччина зазначали, що Карл Лагранд був страчений, не зважаючи на звернення стосовно застосування інституту помилування и численних дипломатичних переговорів на найвищому рівні. Німеччина зазначала, що страта Вальтера Лагранда в штаті Арізона призначена на 3 березня 1999 року і клопотання про термінове зазначення тимчасових заходів стосовно США нерозривно пов’язано з інтересами громадянина Німеччини. Німеччина зазначила наступне: « … і святенність людського життя закріпилась в міжнародному праві. Як визначено в ст..6 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, право на життя є невід’ємне право кожної людини, і це право охороняється законом…». Німеччина додала наступне: «… беручи до уваги серйозність та виключність обставин справи й пріоритетність інтересу Німеччини, пов’язаного з життям та свободою її громадян, терміново потрібно встановити тимчасові заходів для захисту життя громадянина Німеччини Вальтера Лагранда. Якщо не будуть визначені тимчасові заходи, США стратить Вальтера Лагранда так, як і його брата до того, як суд зможе розглянути заяву.