Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Київський національний економічний університет ім..В. Гетьмана
Доповідь
на тему:
«Холдинги як організаційна форма концентрації капіталу»
Виконала:
Студентка 4 курсу
8гр. МЕіМ
Глінська О.В
Перевірила:
Власенко Ю. В
Київ 2012
План:
Вступ
Сутність, характерні риси, переваги та недоліки холдингів
Основні типи холдингів
Холдингові компанії в світі та Україні
Висновки
Вступ
Об’єктивним процесом розвитку ринкової економіки в Україні є створення інтегрованих корпоративних структур у формі холдингу. Така організаційно-правова форма діяльності інтегрованої структури передбачає побудову міцних взаємозалежних та взаємодоповнюючих зв’язків між її учасниками, що сприяє забезпеченню оптимального розподілу фінансових ресурсів.
В час світових фінансових криз холдингові структури завдяки інтенсифікації внутрішньогрупових фінансових потоків, у тому числі транснаціональних, перерозподілу матеріальних ресурсів, оптимізації податкових платежів здатні забезпечувати власну фінансову стійкість, що привертає все більшу увагу науковців та практиків з корпоративного управління.
Метою доповіді є дослідження економічної природи холдингів як сучасної форми бізнесу, теоретичних аспектів діяльності цих інтегрованих корпоративних структур, розкриття їх можливостей у підвищенні ефективності окремих одиниць бізнесу, розвиток холдингів в Україні.
Сутність, характерні риси, переваги та недоліки холдингів
У сучасних умовах реорганізація є одним з головних способів створення достатньо поширених у ринковій економіці холдингових структур (“холдинг компані” (англ. holding company, від holding – що володіє/тримає), холдинг, холдингова чи утримуюча компанія, що володіє контрольними пакетами акцій інших компаній з метою здійснення контролю й управління їх діяльністю), які дають змогу надійніше захищатися від ворожих поглинань, а також мати істотні переваги в конкурентній боротьбі.
В світовій практиці холдингові компанії (ХК) — це перш за все, фінансові центри, навколо яких об'єднуються окремі компанії, не втрачаючи при цьому своєї комерційної самостійності. На сьогодні практично всі найбільші корпорації США і Західної Європи мають у своєму складі фінансовий центр у вигляді холдингової компанії.
На практиці формування холдингу можуть здійснювати такими способами:
1. створення холдингової компанії на основі однієї з компаній-учасниць злиття. Такого результату може бути досягнуто двома шляхами:
а) реорганізація шляхом приєднання до однієї з компаній інших компаній-учасниць об’єднання. Унаслідок цього створюють головну компанію, а приєднувальні компанії стають її філіями. Акціонери приєднувальних компаній стають акціонерами головної компанії;
б) обмін акцій, випущених однією з компаній-учасниць злиття, на акції інших компаній-учасниць злиття, унаслідок чого компанія-емітент додаткових акцій стає холдинговою компанією, а інші – її дочірніми компаніями. Їх акціонери стають акціонерами холдингової компанії;
2. реорганізація компаній-учасниць шляхом їх злиття. Унаслідок цього з’являється нова компанія, акціонерами якої стають акціонери компаній – учасниць цього процесу
Холдинги характеризуються високим рівнем організації акціонерного капіталу. Через них вдається налагодити функціональну взаємодію капіталів, що належать різним за профілем діяльності підприємствам, включаючи пряме їх злиття і втрату самостійності. У складі холдингу вирішуються народногосподарські проблеми, які не під силу одному окремо взятому підприємству: розробка і створення складних технічних проблем, освоєння високих технологій, отримання значних кредитів під певні програми, створення нових виробничих потужностей та ін.
Утім, замість того щоб здійснювати злиття чи поглинання, набуваюча компанія може придбати лише частину акцій компанії-мети та діяти як холдингова компанія, тобто компанія, яка володіє достатнім пакетом акцій, щоб мати в головній компанії контролюючу частку (історія походження холдингових компаній розпочинається 1889 р., коли Нью-Джерсі став першим штатом, що прийняв закон, який надав дозвіл щодо створення корпорацій з єдиною метою – володіння акціями інших корпорацій).
Якщо набуваюча компанія придбала 100 % акцій іншої компанії, то останню вважатимуть дочірньою компанією з повною участю (wholly owned subsidiary). Проте зовсім не обов’язково володіти всім пакетом акцій компанії, щоб здійснювати над нею контроль. Фактично навіть частка в 50 % + 1 акція може не бути необхідною для того, щоб дати можливість покупцю контролювати компанію-мету. Для компанії зі значно подрібненою структурою акціонерного капіталу ефективний робочий контроль може бути встановлено з використанням 20–25 % звичайних акцій, що знаходяться в обігу. За українським законодавством контроль забезпечується лише часткою більше ніж 50%.
До характерних рис холдингу відносять такі:
концентрація акцій компаній різних галузей і сфер економіки або компаній, розташованих у різних регіонах
багатоступеневість, тобто наявність дочірніх, внучатих та інших споріднених компаній
нерідко холдинг є пірамідою, очолюваною однією чи двома компаніями, подекуди різної національної приналежності
централізація управління в межах групи шляхом вироблення материнською компанією глобальної політики та координації сумісних дій компаній за такими напрямами: вироблення єдиної тактики та стратегії у глобальному масштабі
реорганізація компаній і визначення внутрішньої структури холдингу
здійснення зв’язків між компаніями
фінансування капіталовкладень у розробку нової продукції; надання консультаційних і технічних послуг
Холдингові компанії мають як переваги, так і певні недоліки. До переваг слід віднести:
менші витрати. Використовуючи структуру холдингової компанії, покупець може придбати контроль над компанією-метою, вкладаючи значно менший капітал, ніж було б потрібно в разі 100 % поглинання акцій. Очевидно, що необхідність придбання меншого числа акцій дає змогу встановлювати нижчу сумарну ціну покупки. Крім того, оскільки від ринку потрібно менше акцій, на акції компанії чинять менший зростаючий ціновий тиск і вартість із розрахунку на акцію може бути нижчою. Покупець може спробувати послабити зростаючий ціновий тиск, купуючи акції поступово протягом тривалого періоду часу;
не вимагається схвалення. За законами США, холдингова компанія до визначеної кількості може просто купувати акції компанії-мети, не потребуючи схвалення з боку акціонерів цільової компанії. Проте здійснювати це стає дедалі важче, тому що різні закони ускладнюють досягнення холдинговою компанією такого рівня контролю, якщо має місце серйозна опозиція з боку акціонерів.
можливість створення замкнутих технологічних ланцюжків від видобутку сировини до випуску готової продукції та доведення її до споживача;
більш гнучке реагування на коливання кон'юнктури;
економія на торгових, маркетингових та інших послугах;
використання переваг диверсифікованості виробництва;
єдина податкова та фінансово-кредитна політика;
можливість варіювання фінансовими й інвестиційними ресурсами
Утім холдингові компанії мають також і низку недоліків, що роблять операції такого типу привабливими лише за певних обставин. Зокрема, до таких недоліків належать:
багатократне оподаткування. Структура холдингової компанії додає в корпоративну структуру ще один щабель. Як правило, дохід акціонерів підлягає подвійному оподаткуванню. Дохід оподатковують на корпоративному рівні, а потім частина доходу, що залишився, може бути розподілена між акціонерами у формі дивідендів. Потім акціонер сплачує податок на свій дивідендний дохід на індивідуальному рівні; Але ця проблема вирішується реєстрацією компанії в офшорній зоні.
антитрестівські проблеми. Проте якщо регулюючі органи вважають, що структура холдингової компанії є антиконкурентною, то доволі легко вимагати, щоб холдингова компанія ліквідувала свої долі власності в корпорації-меті. Оскільки це здійснити досить просто, регуляторні органи можуть вимагати цього швидше, ніж у випадку з більш інтегрованою корпоративною структурою;
відсутність 100 % власності. Хоча той факт, що холдингова компанія може бути сформована без придбання 100 % акцій, служить джерелом економії витрат, він залишає холдингову компанію з іншими зовнішніми акціонерами, які матимуть певний контролюючий вплив на компанію. Це може призвести до розбіжностей щодо напряму діяльності компанії.