Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Metodichka_pererab.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
16.09.2019
Размер:
934.4 Кб
Скачать

Тема № 2 Вимірювання результатів макроекономічного розвитку. Система макроекономічних показників. Основні терміни та поняття теми:

Система національних рахунків (СНР). Валовий національний продукт (ВНП). Валовий внутрішній продукт (ВВП). Чисті іноземні факторні доходи. Додана вартість. Споживчі витрати. Валові інвестиції. Державні закупівлі товарів та послуг. Чистий експорт. Номінальний ВВП. Реальний ВВП. Дефлятор ВВП. Чистий національний продукт (ЧНП). Національний дохід (НД). Особистий дохід (ОД). Дохід кінцевого використання (ДКВ).Фонд заміщення . Фонд споживання. Фонд нагромадження. Чисті інвестиції.

Практичні завдання теми:

  1. розрахунок ВВП та ВНП .

  2. визначення чистих іноземних факторних доходів;

  3. розрахунок ВВП (ВНП) за методом доданої вартості;

  4. розрахунок ВВП (ВНП) за методом витрат;

  5. розрахунок ВВП (ВНП) за методом доходів;

  6. розрахунок ЧНП, НД, ОД, доходу кінцевого використання;

  7. розрахунок номінального та реального ВВП (ВНП), дефлятора ВВП (ВНП);

  8. визначення складових фонду заміщення (ФЗ);

  9. визначення складових фонду споживання (ФС);

  10. визначення складових фонду нагромадження (ФН);

  11. розрахунок чистих інвестицій;

  12. розрахунок чистого економічного добробуту (ЧЕД);

  13. методика визначення індексу людського розвитку (ІЛР);

  14. визначення складових індексу економічної свободи (ІЕС);

  15. визначення складових рівня глобалізації (РГ);

Формули за якими вирішуються задачі.

1) ВНП = ВВП + Чисті іноземні факторні доходи;

2) Факторні доходи – доходи отримані від використання факторів виробництва.

Резиденти – усі ділові одиниці ( підприємства і домогосподарства), які незалежно від національної ознаки і громадянства займаються виробничою діяльністю, постійно, або не менше одного року, приживають на території даної країни.

Нерезиденти – усі господарюючі одиниці та окремі особи, які тимчасово приживають і здійснюють виробничу діяльність на території даної країни, але отримують оплату за рахунок бюджету своєї країни.

Методи розрахунку внп:

3) Виробничий (метод доданої вартості)

повний, ускладнений варіант:

Чисті непрямі податки – різниця між податками, які не включено в ДВ і субсидіями на продукти та імпорт.

Тнч = Тн – Сб,

де Тнч – чисті непрямі податки; Тн – непрямі податки на бізнес; Сб – субсидії бізнесу.

4) Розрахунок ВНП (GNP) за витратами (метод кінцевого використання):

GNP = C + Id + G + NE; /ВНП = C + I + G + Xn/,

де GNP – валовий національний продукт; С – споживчі витрати; Id – валові приватні інвестиції; G – державні витрати; NE – чистий експорт (Xn).

Чистий експорт:

NE = E – Z,

NE – чистий експорт; Е – експорт; Z – імпорт;

5) Розрахунок ВНП (GNP) за доходами (розподільчий метод):

GNP = W + R + I + p + A + Tн ,

GNP – валовий внутрішній (національний) продукт; W – заробітна плата; R – рента; і – процент; р – прибуток; А – амортизація; Тн – непрямі податки.

Основна макроекономічна тотожність відображає той факт, що сукупні доходи дорівнюють сукупним витратам:

Y = С + І + G + Xn,

Y – сукупний дохід, або ВНП розрахований за доходами

Е= С+І+G+Xn – сукупні витрати.

Сукупний дохід складається з двох частин:

Y = С+ S,

С – частина доходу на споживання; S – заощадження;

Сукупні витрати (для закритої економіки -G,- Xn) також:

Е=С+І

за умови, що Y=Е, ми отримаемо:

С+S=С+І

Ця тотожність можлива за умови що:

S=І

В умовах відкритої економіки враховуються держава, її вплив на економіку і зовнішній світ.

Сукупні заощадження (S) поділяються на три частини:

S= Sp+Sg+Sr,

Sp – приватні заощадження; Sg – державні заощадження; Sr – заощадження зовнішнього світу;

Sp = (Y+ТR+N+T)-С,

Y – дохід; ТR – трансферти; N – відсотки за державними боргами; T – податки; С – витрати на споживання.

Sg = (Т- ТR- N)- G,

0 < Sg < 0,

Т – податки; ТR – трансферти; N – відсотки за державними боргами; G – державні закупівлі товарів та послуг.

Якщо Sg > 0 – бюджетний надлишок;

Sg < 0 – бюджетний дефіцит (BD); BD= - Sg.

Дефіцит державного бюджету може бути профінансовано двома способами: за рахунок додаткової грошової емісії (∆М), за рахунок випуску державних облігацій (∆В). Тобто; BD= ∆М+∆В.

Це рівняння називають тотожністю держбюджету.

6) Розрахунок ЧНП (NNP):

NNP = GNP – A,

NNP – чистий національний продукт; GNP – ВНП; А – амортизація.

Розрахунок НД (NJ):

NJ = NNP – Тн,

NNP – чистий національний продукт; Тн – непрямі податки; NJ – це сума факторних доходів від праці, землі і капіталу за рік.

NJ=W+R+i+p,

W – заробітна плата; і – процент; R – рентні платежі; р – прибуток

Розрахунок особистого доходу (RJ):

Особистий дохід (PJ) – це дохід, який отримують приватні особи:

  • за участь у процесі виробництва (основна і додаткова заробітна плата);

  • як власник факторів виробництва (дивіденди, проценти, рента);

  • шляхом перерозподілу національного доходу (виплата трансфертних платежів).

PJ = NJ - відрахування на соціальне страхування – податок на прибуток корпорацій – нерозподілений прибуток – трансфертні платежі.

Розрахунок доходу кінцевого використання, (ДJ):

Дохід кінцевого використання (ДJ) – це частина особистого доходу, яка залишається сектору домашніх господарств після сплати індивідуальних податків.

ДJ = PJ – Тінд

PJ – особистий дохід; Тінд – індивідуальні податки.

ДJ – розподіляється на споживання (С) і заощадження (S)

ДJ = С+ S.

7) Номінальний ВНП (НВНП) – обсяг виробництва, розрахований у цінах поточного періоду.

Реальний ВНП (РВНП) – обсяг випуску продукції, розрахований у цінах базового періоду (порівняльних).

Реальний ВНП розраховується шляхом корегування номінального ВНП на індекс цін (дефлятор ВНП)

;

( індекс цін)

Реальний ВНП = .

Якщо величина дефлятора менше одиниці, то відбувається коригування ВНП у бік збільшення (інфлювання ВНП). Якщо величина дефлятора більше одиниці, то відбувається коригування ВНП в бік зниження (дефлювання).

8) Показники використання ВНП:

  • частина ВВП формує фонд заміщення(ФЗ) у складі якого амортизаційні відрахування – А;

  • національний дохід (НД) використовується на споживання (ФС) і нагромадження (ФН)

9) ФС містить в собі ту частку доходів власників факторів виробництва, яка використовується на споживання. Джерела: заробітна плата (за участь у процесі виробництва), дивіденд, процент, рента (доходи власників ресурсів), трансфертні платежі (учасників перерозподілу НД) і та частина прибутку господарюючих суб’єктів, яка використовується на споживання (Рс).

10) Друга частина прибутку (Рк) господарюючих суб’єктів використовується на розширення виробництва (ФН), формуючи чисті інвестиції (ЧІ).

11) ЧІ+А=ВІ;

ЧІ=ВІ-А;

ЧІ – чисті інвестиції; А – амортизаційні відрахування; ВІ – валові інвестиції.

  • ВІ використовуються для розрахунку ВНП, за методом витрат (GNP=C+I+G+Xn),

  • ЧІ використовуються для розрахунку ЧНП

NNP=GNP-A.

Дохід кінцевого використання (ДJ) використовується, як було раніше зазначено, на споживання (С) і заощадження (S).

ДJ = С+ S,

С – частина ДJ, яка витрачається на придбання споживчих товарів і послуг; S – частина ДJ, яка не споживається у даний момент, або може споживатися у майбутньому.

S – це відкладене споживання;

S – відрахування від поточного споживання.

12) ЧЕД (NEW) – чистий економічний добробут.

13) Індекс людського розвитку (ІЛР) – інтегральний показник, який містить в собі три показники:

  • тривалість життя;

  • грамотність та охоплення навчанням;

  • виробництво ВВП на одну особу (на душу населення), ІЛР вимірюється у відносних величинах;

О<ІЛР<1

Місце країни у загальносвітовому рейтингу визначається у порядку зменшення названих вище наведених показників.

14) Індекс економічної свободи (ІЕС) – агрегований показник, який включає 10 факторів, кожен з яких має свою структуру і засвідчує рівень втручання уряду в економіку.

Кожний із 10 факторів оцінюється у балах від 1 до 5. Потім визначається середньозважена оцінка в балах. Отриманий коефіцієнт і є кількісним показником рівня економічної свободи.

Оцінка "1" – показник найбільшої свободи в економіці.

Оцінка "5" – сильний урядовий вплив та низький рівень економічної свободи.

За рівнем економічної свободи всі країни поділяються на 4 групи:

  • вільні: 1,99 і нижче;

  • в основному вільні: 2,00-2,99;

  • в основному не вільні: 3,00 – 3,99;

  • репресивні: 4,00 і вище.