Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Metodichka_pererab.doc
Скачиваний:
12
Добавлен:
16.09.2019
Размер:
934.4 Кб
Скачать

Рішення:

За даними таблиці будуємо графік кривої сукупної пропозиції

Зміни ВВП: На кейнсіанському відрізку – від 0 до 1000 у.о; На проміжному відрізку – від 1000 до 2000 у.о; На класичному відрізку – від 2000 у.о.

Задача №7

В країні реальний ВНП становить 300 млрд. євро. Норма податків – 20% ВНП. Функція споживчих витрат має вигляд C =40+0,6(Y-T). Обсяг інвестицій дорівнює 50 млрд. євро. Хn=0. Визначте рівноважний рівень державних закупівель

Рішення:

Формула ВНП за витратами має вигляд: Y=С+I+G+Xn;

З формули: G=Y – C – I – Xn;

G=300-(40+0,6∙300-0,6∙0,2∙300)-50-0;

G=300-40-180+36-50-0=66 млрд. євро.

Тема: № 7 Теорії загальної рівноваги. Класична та кейнсіанська моделі макроекономічної рівноваги. Основні терміни та поняття теми:

Класична модель макроекономічної рівноваги. Закон Ж-Б Сєя. Модель макроекономічної рівноваги Дж. Кейнса. Ціна попиту. Ціна пропозиції. Ефективний попит. Основний психологічний закон Дж. Кейнса. Середня схильність до споживанням (АРС). Гранична схильність до споживання (МРС). Середня схильність до заощадження (АРS). Гранична схильність до заощадження (MPS). Функція споживання. Функція заощадження. Кейнсіанський хрест. Інвестиції. Інвестиційний мультиплікатор. Рівновага на товарному ринку в кейнсіанській моделі. Рівновага на грошовому ринку в кейнсіанській моделі. Загальна рівновага в кейнсіанській моделі.(IS=LM).

Практичні завдання теми:

  1. визначення умов рівноваги відповідно закону класичної моделі макроекономічної рівноваги;

  2. визначення і обґрунтування ефективного попиту;

  3. розрахунок середньої та граничної схильності до споживання.

  4. розрахунок середньої та граничної схильності до заощадження.

  5. визначення функції споживання та заощадження відповідно кейнсіанської моделі.

  6. графічна інтерпретація функції споживання, рівноваги споживання кейнсіанського хреста.

  7. розрахунок інвестиційного мультиплікатора;

  8. побудова графіка кривої IS, обґрунтування умов рівноваги на товарному ринку;

  9. побудова графіка кривої LM, обґрунтування умов рівноваги на грошовому ринку;

  10. побудова графіка рівноваги на ринку праці, відповідно кейнсіанської моделі;

  11. побудова і обґрунтування графіка загальної рівноваги (IS-LM)

Формули за якими вирішуються задачі:

Y=E- рівновага відповідно класичної моделі.

Y – сукупний доход; Е – заплановані сукупні витрати.

Y = C+S – складові сукупного доходу.

С – частка доходу, яка йде на споживання; S – заощадження.

Е = С+І;

С – споживчі витрати; І – інвестиційні витрати.

S=I – умова загальної рівноваги за класичною моделлю.

– заощадження (зростаюча функція від ставки банківського відсотка).

– інвестиції (від’ємна функція від ставки банківського відсотка).

S – пропозиція грошей; І – попит на гроші; r – ціна грошей, зміна якої в умовах вільної конкуренції забезпечує рівновагу S і І.

Рівновага на грошовому ринку в класичній моделі:

M = К∙Р∙Q;

М – пропозиція грошей; К∙Р∙Q – попит на гроші; К – частка доходу, яку суб’єкти господарювання, тримають у абсолютно ліквідній формі; Р – загальний рівень цін; Q –обсяг національного виробництва.

За умов кейнсіанської моделі:

Y – фактичні витрати які формують сукупну пропозицію (AS)

Е – планові витрати для закритої економіки Е = С+І, які формують сукупний попит (АD).

AD і AS – залежать від обсягу національного доходу.

Держава регулює сукупний попит

AD = С+І;

„Основний психологічний закон” –з ростом доходу, росте споживання, але споживання зростає повільніше, ніж дохід.

Кількісна характеристика закону:

,

АРС – середня схильність до споживання; С –споживання; Y – дохід.

МРС – гранична схильність до споживання; С – зміни споживання; Y – зміни доходу.

Y=С+S,

,

APS – середня схильність до заощадження; S – заощадження; Y – дохід.

MPS – гранична схильність до заощадження; ∆S – зміни заощадження; ∆Y – зміни доходу.

Y= ∆С+∆S; то МРС+МРS=1.

Мультиплікатор – числовий коефіцієнт який характеризує, у скільки разів приріст сукупного доходу буде більший від приросту компонента сукупних витрат, що його викликав.

Y = М∙∆Е; ;

Y – приріст доходу; М- мультиплікатор автономних витрат; ∆Е – приріст сукупних витрат;

– інвестиційний мультиплікатор.