3. Проходження практики на підстанції в с. Олександрія

Трансформатор (від лат перетворювати) – електричний апарат який має дві чи більше індуктивно зв’язані обмотки і призначений для перетворення шляхом електромагнітної індукції однієї чи декількох систем змінного струму в одну чи декілька інших систем змінного струму .

Трансформатор може складатися з однієї або декількох ізольованих проволочних, стрічкових обмоток (катушок), які охоплюються загальним магнітним потоком які намотані, як правило, на магнітопровод (сердечник) із ферромагнітного магніто-мягкого матеріала.Все почалося з відкриттям явища електромагнітної індукції фардеєм в 1831 році,що поклало початок відкриття транформатора.30 листопада 1876 року Яблочков Павло Миколайович винайшов перший трансформатор який мав в основі розімкнутий сердечникПерший трансформатор із замкнутим сердечником був винайдений в 1884 році братами Джоном і Едвардом гопкінсонами.Потім люди масово почали переходити на змнний струм томуНеобхідий був трансформатор змінного струму. Такий трансформатор винайшов Уільям Гроув в 1889 році.Наступний крок полягав у підключенні освітлювальних ламп не послідовно як раніше а паралельно.Це було зроблено трьома інженерами компанії Ganz and company.Він мав замкнутий залізний сердечник,що підвищувало його характеристики.В 1900 році англійський вчений Роберт Хедфилд провів досліди щодо впливу домішок на властивості заліза що дозволило виготовляти трансформатори з добавками кремнія. В подальшому трансформатори удосконалювались,їх розміри зменшувались а економічність підвищувалась.

Мал. 1 3фазний трансформатор

Мал 2 розібраний 3фазний трансформатор

Ось ми бачимо як з трансформатора вже злите масло і його готують до огляду щоб визначити поломку.

Мал. 3 Розібраний повністю 3 фазний трансформатор

Основними напрямками діяльності підприємства є: ремонт та експлуатація, а в разі чого і заміна обладнання підстанцій. Відпуск, облік та диспетчеризація електроенергії при її продажу фідерам. Контроль ситуацій в мережах під час аварій. Попередження перевантаження трансформаторів та контроль технічного стану підстанцій взагалі.

В селищі знаходиться підстанція ПАТ Ей І Ес «Рівнеобленерго» на якій я і проходив виробничу практику. Робітники на підстанції займаються ремонтом трансформаторів і устаткуванням до них. Для ремонту їх звозять з усієї області

Перш за все щоб визначити причину поломки трансформатора потрібно злити масло, висушити, розібрати і визначити причину поломки. Найчастіше причину поломки видно візуально (обгорівші обмотки, почорніння) тому спеціальними приладами користуються рідко, тільки тоді коди причину поломки не можливо визначити візуально.

Зайшовши до ремонтного цеху перще що ми бачимо це система зливу і фільтрації масла (мал. 1) Тому що перш ніж почати огляд і визначати причину поломки потрібно злити трансформаторне масло. Дана система також проводить і очистку масла від різного бруду і підвищує ізоляційні властивості масла.

Мал. 4 система відкачки трансформаторного масла

Принцип роботи сушильної машини. Вона має два насоса закачувальний і викачувальний. Спочатку закачується горіле масло. Воно закачується в ємність на мал. 2 в якій знаходиться при температурі 120 градусів. При цій температурі вода що знаходиться в маслі випаровується і виходить через стінки ємності і виходить на зовні, а сухе масло закачується в ємність за щитом.

Інакше вода буде проводити струм і трансформатор може загорітися.

Мал. 5 ємність для горілого масла

Мал. 6 щиток масловідкачуючої установки

Всі дії які можна проводити на сушильній установці ми бачимо на щитку

масловідкачуючої установки.

Після того як масло висушили його здають в лабораторію для перевірки на пробій якщо воно пройшло перевірку і має добру ізоляцію тоді його можна за ливати в трансформатор.

Якщо причину поломки не можна визначити візуально тоді виконують наступні дії.

На низьку сторону подається 200 Вл на виході має бути 50 КВ, якщо на якійсь фазі менше ніж 50 КВ тоця фаза є згорівша.

В загальному вигляді прилад яким перевіряють трансформатори виглядає так, він складається із амперметрів, вольтметрів і приладів які вимірюють потужність, також там ще є таймер. Він призначений для заміру часу на 1 хв, застосовують його тодв коли трансформатор пройшов перевірку і його перевіряють на контрольний норматив, йому подають напругу 30 КВ (приблизно удар блискавки) і він має цю напругу витримати на протязі однієї хвилини. Якщо він не витримує то його знову лагодять.

Мал. 7 тестувальний прилад

Кожен раз коли перевіряється трансформатор всі дані які показують прилади записуються в журнал.

Мал 8 Таймер для контрольної перевірки трансформатора

Мал 9 Амперметр Вольтметр Ватметр

На таких приладах вимірюють напругу ампераж і потужність кожної фази. В даний момент відбувається перевірка фахи С Вольтметром. А саме пари С – 0 і так кожну фазу поки ми не знайдемо ту яка поламалась. Використувують Вольтметр тому що коли вимірюють вольтметром то може бути що на фазі А на виході 100 В (нормальна напруга) на В - 98 В (також нормальна напруга), а на С –

90 В – це означає що фаза С працює несправно, але так як є відхилення і в В то потрібно для точного діагноза скористатися амперметром і тоді ми точно бачимо причину поломки.

Для того щоб видаляти вологу з повітря трансформатори засипають силікагель він схожий на дрібний щебінь, він засипаєть в трубу через яку «дихає» трансформатор.

Мал 10 Відпрацьований силікагель

Ось ми бачимо ємність з відпрацьованим силікагелем. Свіжий силікагель не чорни й а білий. Відпрацьований вивозять на спеціальне звалище тому що він вбирає не тільки вологу з повітря але і випари масла.

Індивідуальне завдання: «Блискавкозахист ЛЕП та підстанції.»

ГРОЗОЗАЩИТА И ЗАЗЕМЛЕНИЕ

Для повышения надежности работы линий электропередачи, для защиты электроаппаратуры от атмосферных и внутренних перенапряжений, а также для обеспечения безопасности обслуживающего персонала опоры линий электропередачи должны быть заземлены.

Величина сопротивления заземляющих устройств нормируется "Правилами устройств электроустановок".

На воздушных линиях электропередачи на напряжение 0,4 кВ с железобетонными опорами в сетях с изолированной нейтралью должны быть заземлены как арматура опор, так и крюки и штыри фазных проводов. Сопротивление заземляющего устройства не должно превышать 50 Ом.

В сетях с заземленной нейтралью крюки и штыри фазных проводов, устанавливаемых на железобетонных опорах, а также арматуру этих опор необходимо присоединять к нулевому заземленному проводу. Заземляющие и нулевые проводники во всех случаях должны иметь диаметр не менее 6 мм. Таблица 18

Сопротивление заземляющих устройств опор ЛЭП

на напряжение 6-10 кВ

Удельное сопротивление грунта , Ом·м	Сопротивление заземляющего устройства, Ом
До 100	До 10
100-500	" 15
500-1000	" 20
1000-5000	" 30
Более 5000	6·10

На воздушных линиях электропередачи на напряжение 6-10 кВ должны быть заземлены все металлические и железобетонные опоры, а также деревянные опоры, на которых установлены устройства грозозащиты, силовые или измерительные трансформаторы, разъединители, предохранители или другие аппараты.

Сопротивления заземляющих устройств опор принимаются для населенной местности не выше приведенных в табл. 18, а в ненаселенной местности в грунтах с удельным сопротивлением грунта  до 100 Ом·м - не более 30 Ом, а в грунтах с сопротивлением  выше 100 Ом·м - не более 0,3. При использовании на ЛЭП на напряжение 6-10 кВ изоляторов ШФ 10-Г, ШФ 20-В и ШС 10-Г сопротивление заземления опор в ненаселенной местности не нормируется.

При выполнении заземляющих устройств, т.е. при электрическом соединении заземляемых частей с землей, стремятся к тому, чтобы сопротивление заземляющего устройства было минимальным и, конечно, не выше величин, требуемых ПУЭ. Большая доля сопротивления заземления приходится на переход от заземлителя к грунту. Поэтому в целом сопротивление заземляющего устройства зависит от качества и состояния самого грунта, глубины заложения заземлителей, их типа, количества и взаимного расположения.

Заземляющие устройства состоят из заземлителей и заземляющих спусков, соединяющих заземлители с заземляющими элементами. В качестве заземляющих спусков железобетонных опор ЛЭП на напряжение 6-10 кВ следует использовать все элементы напряженной арматуры стоек, которые соединяются с заземлителем. Если опоры установлены на оттяжках, то оттяжки железобетонных опор также должны быть использованы в качестве заземляющих проводников дополнительно к арматуре. Специально прокладываемые по опоре заземляющие спуски должны иметь сечение не менее 35 мм или диаметр не менее 10 мм.

На воздушных линиях электропередачи с деревянными опорами рекомендуется применять болтовое соединение заземляющих спусков; на металлических и железобетонных опорах соединение заземляющих спусков может быть выполнено как сварным, так и болтовым.

Заземлители представляют собой металлические проводники, проложенные в грунте. Заземлители могут быть выполнены в виде вертикально забитых стержней, труб или уголков, соединенных между собой горизонтальными проводниками из круглой или полосовой стали в очаг заземления. Длина вертикальных заземлителей обычно составляет 2,5-3 м. Горизонтальные заземляющие проводники и верх вертикальных заземлителей должны находиться на глубине не менее 0,5 м, а на пахотных землях - на глубине 1 м. Заземлители соединяют между собой сваркой.

При установке опор на сваях, в качестве заземлителя можно использовать металлическую сваю, к которой сваркой подсоединяют заземляющий выпуск железобетонных опор.

Для уменьшения площади земли, занятой заземлителем, используют глубинные заземлители в виде стержней из круглой стали, погружаемых вертикально в грунт на 10-20 м и более. Наоборот, в плотных или каменистых грунтах, где невозможно заглубить вертикальные заземлители, используют поверхностные горизонтальные заземлители, которые представляют собой несколько лучей из полосовой или круглой стали, проложенных в земле на небольшой глубине и подсоединенных к заземляющему спуску.

Все виды заземлений значительно снижают величину атмосферных и внутренних перенапряжений на ЛЭП. Однако все же этих защитных заземлений в некоторых случаях оказывается недостаточно для защиты изоляции ЛЭП и электроаппаратов от перенапряжений. Поэтому на линиях устанавливают дополнительные устройства, к которым, прежде всего, относятся защитные искровые промежутки, трубчатые и вентильные разрядники.

Защитное свойство искрового промежутка основано на создании в линии "слабого" места. Изоляция искрового промежутка, т.е. расстояние по воздуху между его электродами, таково, что электрическая прочность его достаточна, чтобы выдерживать рабочее напряжение ЛЭП и не допустить замыкания рабочего тока на землю, и в то же время она слабее изоляции линии. При ударе молнии в провода ЛЭП грозовой разряд пробивает "слабое" место (искровой промежуток) и проходит в землю, не нарушая изоляции линии. Защитные искровые промежутки 1 (рис. 22, а, б) состоят из двух металлических электродов 2, установленных на определенном расстоянии друг от друга. Один электрод подсоединен к проводу 6 ЛЭП и изолируется от опоры изолятором 5, а другой заземлен (4). Ко второму электроду подсоединен дополнительный защитный промежуток 3. На линиях на напряжение 6-10 кВ со штыревыми изоляторами форма электродов выполняется в виде рогов, что обеспечивает растяжение дуги при разряде. Кроме того, на этой ЛЭП защитные промежутки устраивают непосредственно на заземляющем спуске, проложенном по опоре (рис. 23).

 

 Рис. 22. Защитный искровой промежуток для ЛЭП на напряжение до 10 кВ:

а - электрическая схема; б - схема установки

  Рис. 23. Устройство защитного промежутка на опоре