1)Необхідність і суть управлінської діяльності

Управління - це різновид людської діяльності, що виник у міру її оформлення у свідому діяльність по виробництву необхідних благ та послуг. Управління охоплює два основні напрямки:

- індивідуальне - управління власними діями, поведінкою, життям, кар'єрою тощо.

- управління в рамках організації - включає управління структурними підрозділами організації, управління напрямками та видами діяльності, управління середовищем організації (внутрішнім).

Об'єктом управління виступають різноманітні форми суспільних відносин, а на підприємстві - різні види ресурсів, напрямів діяльності.

Суб'єктом управління виступає як окрема особа, так і група осіб.

Взаємозв’язок суб’єкта та об’єкта управління – суб’єкт (керуюча система) (лінійник керівник; функціональний керівник) має прямий зв'язок об’єктом (керованою системою) (інституційний рівень, адміністративний, технічний) (функціональний керівник, виробництво, персонал, комунікації, піар-менеджер).

Основними елементами управлінської діяльності є:

- предметом управлінської діяльності є інформація;

- процеси дії: слухання, писання, читання, навчання, спостереження, мислення, контакт;

- засоби: орг. техніка, засоби зв'язку, канцелярські приладдя;

- продукт: управлінські рішення.

Горизонтальний та вертикальний поділ управлінської праці.

Горизонтальний: генеральний директор підприємства: - фінансовий директор; директор з маркетингу; директор з виробництва; головний бухгалтер. Вертикальний: генеральний директор підприємства – фінансовий директор – начальник фінансового відділу – головний спеціаліст фінансового відділу.

2. Історія виникнення та розвитку туризму в світі.

o до 1841 р. - початковий етап;

o з 1841 по 1914 р. - етап становлення туризму як галузі;

o з 1914 по 1945 р. - етап формування індустрії туризму;

o з 1945 р. до наших днів - монополізація туристичної індустрії. На стадіях зародження туризму мандрівники організовували подорожі самостійно. Метою подорожей було вивчення звичаїв і побуту, рівнів та особливостей розвитку народів і країн. Потім, в епоху Римської імперії, виникають перші елементи індустрії подорожей - заїжджі двори. Розвиток християнства та торгівлі в середні віки привів до появи подорожей з метою розповсюдження релігії і реалізації товарів поза місцем їхнього виготовлення. У цю пору, говорячи сучасною мовою, інфраструктура подорожей поповнюється за внаслідок появи монастирів, а подальший розвиток одержують заїжджі двори за рахунок купців. Поняття "тур" було введено до вжитку в 1750 p. Т. Кук поклав початок організації туризму, створивши перше бюро подорожей, увів резервування місць у засобах пересування і розміщення, видавав якісні путівники з вичерпною інформацією.

На межі XIX і X ст. туризм перестав бути тільки об'єктом наукових досліджень філософії та соціальних наук, а став складною економічною структурою, в розвитку якої виділяється період після Першої світової війн ; і десятиліття після Другої світової війни. Особливу роль у популяризації усіх видів туризму зіграв розвиток авіаподорожей. На міжнародному рівні в 1975 р. створено Всесвітню туристичну організацію (ВТО), що являє собою неурядове агентство, яке збирає і публікує дані про туризм, забезпечує технічну допомогу й організацію конференцій, підтримує програми навчання фахівців для туризму.

Економіка туристичної діяльності охоплює: - створення та надання туристичних послуг в обсягах і в терміни, обумовлені договором на організацію подорожей; - ефективне використання наявної і створення нової матеріально-технічної та ресурсної бази туризму; - забезпечення валютних надходжень до бюджету держави (регіону) та отримання прибутку суб'єктами туризму; - кооперування засобів туристичної діяльності; - сприяння зайнятості населення та задоволення його різноманітних потреб.