- •1. Поняття конституційного права зарубіжних країн.
- •2. Предмет к.П.З/к.
- •3. Метод к.П.З/к.
- •4. Система к.П.
- •5. Джерела конституційного права зарубіжних країн.
- •1. Поняття к-ції та її суть.
- •2. Види к-цій.
- •3. Порядок прийняття, зміни і припинення дії к-ції.
- •4. Правовий захист к-цій.
- •1. Поняття сусп.Устрою і політ.С-ми сус-ва.
- •2. Громадські орг-ції як елементи політичної сис-ми.
- •1. Політично-правові ос-ви взаємовідносин між д-вою та особою. Права і свободи громадян: загальна хар-ка.
- •2. Класифікація конст.П-в і свобод громадян.
- •3. Громадянство: порядок набуття і втрати.
- •1. Поняття політичної партії.
- •2. Види політ.Партій.
- •1. Форма держави.
- •2. Форма правління.
- •4. Форма державного устрою.
- •1. Виборче право. Поняття, види і принципи виборів.
- •2. Організація і проведення виборів.
- •3. Виборчі сис-ми: поняття, види.
- •4. Референдум.
- •1. Поняття і юридична природа інституту глави держави у зарубіжних країнах.
- •2. Порядок заміщення глави держави у зарубіжних країнах.
- •4. Повноваження глави держави.
- •5. Віповідальність глави держави у зарубіжних країнах
- •1. Поняття та етапи розвитку парламенту і парламентаризму. Місце і роль парламентів у системі влади в зарубіжних країнах.
- •2. Класифікація парламентів.
- •3. Структура парламентів.
- •4. Формування парламентів.
- •5. Припинення повноважень парламентів.
- •8. Конституційно-правовий статус депутата в зарубіжних країнах.
- •2. Види урядів.
- •3. Порядок формування уряду, його склад і структура.
- •4. Порядок діяльності уряду.
- •5. Повноваження уряду.
- •6. Відповідальність уряду.
- •1. Поняття судової влади і її місце у зарубіжних країнах.
- •2. Судові системи зарубіжних країн.
- •3. Конституційний статус суддів у зарубіжних країнах.
- •1. Поняття місцевого самоврядування та управління.
- •2. Системи місцевого самоврядування.
- •3. Компетенція місцевих органів управління
- •4. Відносини місцевих органів із центральними органами держави.
- •1. Конституційні основи
- •2. Конституційно-правовий статус людини і громадянина.
- •3. Партійна система.
- •4. Організація і діяльність органів влади
- •5. Державний устрій та Організація влади на місцях.
- •1. Конституційні основи
- •2. Права і свободи громадян
- •3. Організація та діяльність органів влади.
- •4. Судова система.
- •5. Державний устрій. Місцеве самоврядування.
6. Відповідальність уряду.
Відповідальність уряду і його членів залежить від того, здійснювані ними правопорушення мають місце при виконанні службових обов’язків чи ні. В останньому випадку в ряді країн вони відповідають нарівні з іншими громадянами, хоча може бути передбачений і міністерський імунітет, коли міністр передається суду за постановою парламенту, а судить його особливий суд. Відповідальність при виконанні службових обов’язків може бути: політична, кримінальна, цивільна та дисциплінарна. Політична відповідальність може мати місце перед парламентом, президентом (главою держави), прем’єр-міністром. Відповідальність перед парламентом полягає у вираженні ним вотуму недовіри уряду чи окремому міністру, у відмові в довірі уряду (це питання ставиться за ініціативою самого уряду) і як наслідок відставка уряду чи міністра. Як правило політична відповідальність має місце перед нижньою палатою чи однопалатним парламентом, перед верхньою палатою в рідких випадках (Італія). Політична відповідальність міністрів може бути солідарною та індивідуальною. При солідарній відповідальності навіть якщо недовіра висловлена одному міністру у відставку йде весь уряд (Франція, Іспанія, Куба). При індивідуальній відповідальності у відставку йде тільки той міністр, якому висловлена недовіра. В деяких країнах можливим є і колективна, і індивідуальна відповідальність. Питання про те, який вид відповідальності застосовувати при вираженні недовіри одному міністру в одних країнах вирішує сам кабінет (Великобританія), в інших – парламент (Італія). Політична відповідальність перед главою держави виражається в заміщенні міністра (звільнення у відставку) президентом, зокрема за «неправильну політичну лінію». Це можливо у президентських та напівпрезидентських республіках. Політична відповідальність перед прем’єр-міністром також полягає у вимозі прем’єра подати у відставку відповідного міністра, зокрема у випадку неузгодженостей з принципових питань. В парламентських республіках та монархіях, де міністрів підбирає сам прем’єр, він сам і може вимагати від міністра виходу у відставку. В напівпрезидентських республіках, що звільнити міністра прем’єр повинен діяти через президента, який призначає його на посаду. o Особливість політичної відповідальності полягає в тому, що вона може наступати не лише за правопорушення, але й без таких (що частіше і трапляється). Наприклад, парламент виражає недовіру за недоліки в роботі уряду, певні упущення, вважаючи політичний курс уряду чи окремих міністрів невірним, часто у зв’язку із порушенням етичних норм. В ряді країн можливим є імпічмент міністра, процедура якого аналогічна до процедури імпічменту президента. Наприклад, в Данії справа про імпічмент може бути порушена не лише парламентом, але й монархом і рішення в цій справі приймає високий суд королівства. Форми кримінальної відповідальності за злочини міністрів, здійснені при виконанні службових обов’язків неоднакові. В одних країнах можливим є імпічмент, в інших – парламент може лише пред’явити обвинувачення (Польща, Франція), в останньому випадку міністра судить особливий суд (Високий суд правосуддя – Франція, Державний трибунал – Польща), за рішенням парламенту міністра може судити конституційний суд (Італія), але часто за цим слідує наступне передання справи у загальний кримінальний суд. В загальному діє принцип, якщо міністр має імунітет (а в більшості випадків він його має), то обвинувачення повинне пред’являтися парламентом, але бувають і винятки з цього правила. В світі були випадки засудження міністрів за хабарництво, за несплату податків. Цивільна відповідальність виражається в позовах до уряду та міністрів за нанесення фізичним та юридичним особам шкоди у випадку порушення законів при виконані службових обов’язків. Дисциплінарна відповідальність може бути лише індивідуальною. Вона виражається у стягненнях, які накладаються прем’єр-міністром чи президентом за упущення по службі.