- •Причини конфліктів.
- •Соціологічна структура особистості
- •Суспільна цінність стабільності та безпеки.
- •Природні і техногенні явища як фактор загрози суспільній безпеці.
- •Українська політична думка XIX ст.
- •Українська політична думка першої половини XX ст.
- •Ділова культура як культура нової соціальної спільності
- •[Ред.]Культура та субкультура
- •[Ред.]Як розпізнати субкультуру
- •[Ред.]Види субкультур
- •[Ред.]Відмінності між субкультурами
- •[Ред.]Причини формування субкультури
- •[Ред.]Теорії формування субкультур
- •[Ред.]Майбутнє субкультур
Ділова культура як культура нової соціальної спільності
Ділова культура головним чином пов'язана з формуванням нової соціальної спільності підприємців, хоча про діловій культурі можна говорити і в більш мирному соціальному контексті. Під діловою культурою ми розуміємо культуру підприємців і керівників, маючи на увазі при цьому цінності і норми, що регулюють поведінку і діяльність у процесі ділової активності при переговорах та укладанні угод, виконання договірних зобов'язань, при організації діяльності людей, в діловому спілкуванні, у відношенні до працівника і споживачеві.
У діловій культурі можна виділити два шари: ціннісний та ментальний.
Ціннісний шар постає як культурний феномен, який може передаватися як традиція і обумовлює етичну сторону ділових відносин, зовні проявляється як стереотип, як звичне посадова поведінка, актуальні цінності і норми практичної діяльності.
Ментальний шар ділової культури пов'язаний з ситуаціями, коли звичні норми і цінності не ефективні і люди починають конструювати нові.
У сучасних умовах успішним може бути тільки підприємець з високим рівнем загальної та ділової культури. За результатами соціологічних досліджень, найбільший пріоритет у ділових відносинах респонденти віддають гуманності, надійності, високій загальній культурі, вміння гарно вдягатися, правильно говорити.
На які ж цінності орієнтуються сьогодні російські підприємці, що визначає їх ділову культуру?
За дослідженнями, проведеними інститутом соціології РАН, це такі цінності:
бути незалежним - 58,6%;
мати близьких за духом співробітників - 39,7%;
заробити хороші гроші, мати високий рівень життя - 34,8%;
реалізовувати свої особисті якості - 34,2%;
працювати з висококваліфікованими колегами - 31,2%;
створювати собі високу ділову репутацію - 27,6%;
реалізовувати свої професійні якості - 25,5%;
працювати над складними, цікавими проблемами і реалізовувати організаторські здібності - 20%;
зайняти престижну посаду - 6,1%.
Наведені дані показують орієнтацію російських підприємців в основному на західні цінності, серед яких головна - незалежність.
Соціологи виділяють такі особливості ділової культури сучасних російських підприємців:
схильність до маніпулювання, до Завуалювання цілей та приховування своїх інтересів;
рішення ділових проблем на рівні міжособистісних відносин, що заміняють контрактні;
установка на миттєву вигоду;
управлінська некомпетентність, що виявляється в нереализуемости рішень і службовому блефі;
психологічні установки на тиск, тиск, жорсткість позиції і прагнення нав'язати партнерові власні умови.
У Європі ділова культура вже сформувалася і має усталені цінності, які орієнтують підприємців на созидательность, незалежність і взаємно корисним. На етапі формування російської ділової культури виникає проблема її взаємодії з європейської та східної діловою культурою, проблема збереження специфічних рис власне російської ділової культури.
На закінчення відзначимо, що соціологія культури являє собою важливу галузь соціологічного знання. Дослідження культури в соціології дозволяє визначити спільне і специфічне у соціокультурних процесах різних товариств.
Субкультýри — сукупність культурних зразків, тісно пов'язаних з домінантною культурою і у той же час відмінних від неї. У антропології — група людей у межах більшого суспільства з відмінними стандартами та моделями поведінки. Субкультура - це спільність людей, чиї переконання, погляди на життя і поведінку відмінні від загальноприйнятих або просто приховані від широкої публіки, що відрізняє їх від більш широкого поняття культури, відгалуженням якої вони є. Найчастіше субкультури переходять у окремі ідейні поняття, бо важко назвати культуру, до якої б вони відносились.
Хоча з’ява терміну «субкультура» у науковій літературі датується 30-ми рр. ХХ ст., дійсного поширення він набув у 1960-70-х рр., у зв’язку з дослідженнями молодіжних рухів. Спочатку на передній план виступає префікс «sub» (тобто «під-»), позначаючи сховані, неофіційні культурні шари, що є підкладкою «денної поверхні» пануючоїкультури. [1]. Пов'язане поняття - андерграунд.