Тема 3. Позичковий капітал

За ринкових відносин важливе значення набуває вибір оптимальної структури, джерел фінансування підприємства. Фінансування підприємств здійснюється за рахунок власних та залучених коштів.

Рисунок 3.1 Джерела фінансування підприємства

Як свідчить досвід розвинутих країн, позичковий капітал є не тільки джерелом покриття поточної потреби підприємства у капіталі, а і дієвим механізмом фінансового забезпечення розвитку та розширення підприємства. Якщо між капіталодавцем і підприємством виникають відносини позички, то це означає що фінансування відбувається за рахунок позичкового капіталу, а капіталодавець набуває статусу кредитора.

Кредитором визнається юридична або фізична особа, яка має підтверджені належними документами грошові вимоги до боржника.

Основні характеристики позичкового капіталу наведені на рис.3.2

Джерела зовнішнього фінансування поділяються на форми довгострокового (інвестиційного), змішаного, короткострокового фінансування.

Одним з варіантів довгострокового фінансування є лізингове фінансування –лізинг.

Лізинг - полягає в отриманні суб’єктом підприємництва (лізингоодержувачем) необоротним активів (нерухомого і рухомого майна) у довгострокову оренду з можливістю викупу об’єкта лізингу по завершені строку дії договору.

Існують такі види лізингових операцій:

• прямий, або двосторонній, лізинг;

• лізингоодержувач отримує об’єкт лізингу безпосередньо від постачальника;

• зворотний лізинг.

Лізингоодержувач продає об’єкт лізингу лізингодавцю з одночасним отриманням цього об’єкта в лізинг, тобто в оренду.

Непрямий, або багатосторонній , лізинг – лізингодавець купую у постачальника на замовлення лізингоодержувача об’єкт лізингу і передає його замовнику у довгострокове користування .

Основними формами короткострокового фінансування підприємств є:

• торгові (комерційні) кредити;

• використання короткострокових цінних паперів;

• взаємозаліки;

• короткострокові банківські кредити;

• факторинг.

Комерційний кредит – форма кредиту, яка виникає в результаті одержаних авансів у рахунок наступних поставок продукції чи одержання товарів з відстрочкою платежів.

Факторинг (англ. Factoring –«посередник») – фінансова операція, при якій клієнт переуступає дебіторську заборгованість факторинговій компанії з метою:

• миттєвого отримання більшої частини платежу;

• гарантії повного погашення заборгованості;

• зниження витрат проведенню рахунків.

Факторингова компанія відразу виплачує клієнту 60%-90% потрібних його грошей у вигляді кредиту, а залишок (за вирахуванням проценту за кредит та комісійних за факторингові послуги) перераховують після стягнення всього боргу.

Важливими детермінантами у політики фінансування підприємства за рахунок позичкового капіталу є:

1. управління кредитоспроможністю підприємства, як позичальника;

2. використання інструментів забезпечення, виконання зобов’язань підприємства (кредитне забезпечення).

Під кредитоспроможністю підприємства розуміють його фінансову спроможність належним чином обслуговувати свої фінансові зобов’язання, зокрема здатність своєчасно погашати борг, у повному обсязі виплачувати проценти за кредитом.

Під кредитним забезпеченням розуміють фінансово – правові механізми, забезпечення виконання підприємством зобов’язань, передбачених умовами залучення позичкового капіталу. Відповідно до законодавства України існують такі форми кредитного забезпечення:

• застава;

• іпотека;

• гарантія третіх осіб, держави;

• страхування.