12. Проходження процедури акредитації суб'єктами зед

Будь-який господарюючий суб’єкт, перед тим як розпочати власну зовнішньоекономічну діяльність, повинен пройти обов’язкову акредитацію в органах Держмитслужби. Процедуру акредитації можна пройти як самостійно, так і за допомогою посередника (митного брокера).

Відповідно до наказу №237, суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності, що має потребу здійснювати митне оформлення будь-яких вантажів, до моменту здійснення митного оформлення, повинен звернутися до митного органу, у зоні діяльності якого він перебуває (як правило, за місцем своєї державної реєстрації) і пройти акредитацію. Відсутність акредитації суб’єкта ЗЕД в митному органі є підставою для відмови у пропуску через митний кордон та митному оформленні вантажів.

Процедура акредитації проводиться відділом статистики митного органу, який перевіряє заявлені в обліковій картці дані та вносить їх до електронної бази даних митної системи України. Суб’єкту ЗЕД, який проходить акредитацію, може бути відмовлено в прийнятті на облік, якщо до митного органу подано не повний комплект необхідних документів або вони містять недостовірні дані.

13. Вантажна митна декларація. Розмитнення багажу.

Вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу на паперовому носії або як електронний документ (електронна ВМД) і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через мит ий кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування та сплати податків, зборів та інших платежів.

ВМД містить точні дані про мету переміщення через митний кордон товарів та інших предметів, про самі товари та інші предмети, про відправника, отримувача та декларанта вантажу, спосіб і порядок переміщення вантажів, умови поставки, спосіб розрахунків. Вносяться інші відомості, необхідні для митного оформлення, в тому числі і про нарахування митних та інших обов'язкових платежів. Одним з основних понять при декларуванні товару є самостійний вибір декларантом митного режиму.

14. Сутність та особливості застосування мита.

Мито — непрямий податок, який накладається на товари, що переміщуються через митний кордон, тобто ввіз/вивіз чи транзит і який включається до ціни товарів та сплачується за рахунок кінцевого споживача.

Залежно від напрямку руху товарів мито буває:

1) ввізне (на товари, що імпортуються);

2) вивізне (на товари, що експортуються);

3) транзитне.

За способом нарахування мито поділяють на:

1) адвалерне, що нараховується у відсотках де митної вартості товарів, які обкладаються митом;

2) специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів, які обкладаються митом;

3) комбіноване, що поєднує обидва ці види митного оподаткування.

За призначенням мито поділяють на:

1) антидемпінгове, що використовується при ввезенні на митну територію України товарів за ціною, яка є суттєво нижчою за їхню конкурентну ціну та при ввезенні товарів з України за ціною, яка суттєво нижча від ціни інших експортерів подібних товарів, якщо такі операції можуть завдати збитку загальнодержавним інтересам;

2) компенсаційне, що використовується при ввезенні чи вивезенні товарів, під час виробництва яких використовувалася суб-

сидія, якщо таке вивезення чи ввезення загрожує вітчизняним то­варовиробникам або перешкоджає розширенню виробництва по­дібних товарів в Україні;

3) спеціальне, що використовується як захисний засіб, якщо товари ввозяться на митну територію України в таких кількостях чи на таких умовах, які можуть завдати збитку вітчизняним виробникам;

4) сезонне, що встановлюється на окремі товари на термін, не більше чотирьох місяців з моменту його встановлення.