Сутність та організація соціального супроводу сім’ї

Переваги прийомної сімї: діти знаходять сімей­ний затишок, батьківську опіку, повертаються у природно необхідне для її розвитку середовище - сім'ю. Виховання у сім'ї забезпечує адаптацію ди­тини до соціального середовища, нейтраліза­цію набутого нею негативного досвіду, компенсацію вад фізичного і психічного розвитку

Дитина приходить у прийомну сім’ю з комплексом проблем:

• здоровя дитини - «букет» захворювань,

• педагогічна занедбаність: невисока успішність у школі,

• затримка у розвитку: відставання розвитку мовлення; знижений рівень оволодіння предметною діяльністю; відсутність самостійності; відхилення у розвитку інтелекту (бідність мови, слабкі навички письма, лічби, читання, просторової уяви); невміння сконцентруватися на конкретній справі

• негативні прояви у поведінці, що є на­слідком попереднього життя: різного ступеня агресивності (руйнівна активність, жор­стокість, злість, грубість, некерованість тощо); крадіжки; брехня; лінощі; небажання навчатися; неохайність; онанізм; постійне відчуття голоду (необмеженість у їжі); періодичне жебрацтво, прояви агресії чи замкнутості.

Прийомним батькам необхідно буди до цього готовими.

До цього додається це ряд труднощів:

• низький рівень знань батьків про вікові особливості дітей, обмежений доступ до інформаційних ресурсів щодо розвитку та виховання дітей

• конфліктні ситуації серед прийомних дітей

• відсутність повноцінного відпочинку батьків

• організація дозвілля дітей

Інститут прийомної сім’ї є формою державної опіки над дітьми-сиротами, коли держава перекладає свої функції на конкретну прийомну сім’ю. Частину функцій опіки держава залишає за собою: це матеріальне забезпечення на утримання дітей і оплата праці вихователів, методична підготовка прийомних батьків та допомога їм у вихованні сироти, а також контроль за утриманням і вихованням дитини. Єднальною ланкою між державою і прийомною сім’ю є соціальний працівник. Він, як правило, працює в центрі соціальних служб для молоді, одним із напрямків діяльності якого є соціальний супровід функціонування прийомної сім’ї.

Концептуальна основа фостерінгу: для прийомних сімей мають бути створені максимальні умови для нормального утримання й розвитку дітей (як прийомних, так і рідних).

Соціальний супровід – робота, спрямована на здійснення соціальної опіки, допомоги та патронажу соціально не захищених категорій дітей та молоді з метою подолання життєвих труднощів, збереження, підвищення їх соціального статусу.

Соціальний супровід – це постійна допомога соціального працівника членам прийомної сім’ї з метою створення сприятливих умов для розвитку та виховання прийомної дитини.

Організація соціального супроводу прийомної сім'ї: здійснює служба соціальної підтримки сімей ЦСССДМ.

Мета, завдання, функції соціального працівника у соціальній підтримці прийомних сімей

Мета: забезпечення нормального виховання і розвитку дитини у родині, попередження відмови від неї. Суб’єкти д-ті: соціальний педагог і інші фахівці. Об’єкт: родина, дитина в прийомній родині. Соціальний працівник відвідує сімю двічі на місяць, вивчає житлово-побутові умови та складає акт про обстеження, стосунки між членами, дотримання прав людини; складає хар-ку сімї. Інформація про сім’ю може потребувати перевірки у відповідних органах. Якщо виявляється факт порушення прав людини повідомляються відповідні органи. Ведеться журнал соціального супроводу неблагополучної сімї. Свої дії соціальний працівник координує з працівниками правоохоронних органів, службами у справах неповнолітніх, установами освіти, медичними закладами.

Соціальний супровід прийомних дітей – вид соціальної роботи, система комплексних заходів для підтримки, реабілітації та соціалізації прийомних дітей. Завдання: забезпечення вікових потреб дітей; здійснення реабілітаційних заходів (медичних та оздоровчих, освітянських, соціальних та правових); захист прав прийомних дітей (майнових, житлових, особистісних); підтримка контактів дитини з біологічними родичами; залучення різних видів додаткової допомоги для прийомних дітей

Завдання підтримки змінюються залежно від етапу:

• Початковий етап – адаптаційний період. Мета підтримки: сприяння адаптації сімї і прийомної дитини до нових умов проживання, пошук ефективних способів взаємодії. Спільні відвідування прийомної сім'ї необхідно здійснювати у період взаємної (адаптації після влаштування дитини у прийомну сім'ю.) Адаптаційний період триває 1 рік і має такі контрольні межі: перший місяць існування прийомної сім'ї, три місяці, шість та дванадцять місяців. Впродовж першого місяця соціальні працівники мають відвідувати прийомну сім'ї щотижневе. Протягом наступних трьох місяців - один раз на два тижні, потім, якщо все добре у новоствореній сім'ї, візити плануються один раз на місяць. У період адаптації бажано, щоб під час візитів були присутні всі члени сім'ї для того, щоб мати змогу при потребі поспілкуватися із соціальними працівниками.

• Основний етап – функціонування прийомної сімї. Мета підтримки: розв’язання проблем розвитку прийомної дитини в різні періоди її становлення чи проблем функціонування сім, які обмежують її можливості в наданні опіки прийомній дитині. Протягом другого року відвідування плануються 1 раз на 2/3 місяці і мають здійснюватися соціальними працівниками окремо. У подальшому візити плануються 1 раз у півроку та за потребою.

• Завершення перебування дитини в прийомній сім'ї. Причини завершення перебування: завершення терміну функціонування прийомної сім'ї (дитина досягає повноліття, закінчує навчання тощо); одруження прийомної дитини; реінтеграція - повернення прийомної дитини до рідних батьків (опікуна, піклувальника, усиновителя); вихід прийомної дитини із прийомної сімі' у зв'язку з виникненням у прийомній сімї несприятливих умов для виховання дітей (важка хвороба, зміна їх сімейного стану, відсутність взаєморозуміння батьків, конфліктні стосунки дітей, тощо), особистою відмовою прийомної дитини від подальшого проживання в прийомній сім'ї, за умов, що передбачені угодою з місцевою владою.

Функції соціального працівника при здійсненні соціальної підтримки:

• методична допомога у вихованні дітей;

• організація навчання батьків-вихователів;

• створення груп взаємопідтримки батьків-вихователів.

• психологічна підтримка батьків-вихователів та дітей;

Початкова підтримка. Мета: сприяння адаптації сімї і прийомної дитини до нових умов проживання, пошук ефективних способів взаємодії

Подальша підтримка. Мета: розв’язання проблем розвитку прийомної дитини в різні періоди її становлення чи проблем функціонування сім, які обмежують її можливості в наданні опіки прийомній дитині

• Нагляд за функціонуванням прийомної сім'ї має гарантувати, що прийомні діти виховуються у нормальних умовах і їм нічого не загрожує. Регулярні цілеспрямовані зустрічі допомагають розвивати робочі відносини, гарантують, що соціальний працівник може запропонувати необхідну підтримку.

• посеред­ництво у вирішення питань:

• залучення коштів та отримання натуральної допомоги від органів місцевої влади, українських та міжнародних НДО;

• організація задоволення побутових потреб;

• оздоровлення й лікування дітей;

• організація відпочинку батьків-вихователів;

• забезпечення юридичного консультування.

Технологія розробки плану соціального супроводу сім’ї

План потрібен для організації та координації діяльності працівників інших галузей (освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення), спрямованої на вирішення проблем сім'ї. Така робота не може проводитись спонтанно. Її треба передбачувати та планувати. Спільний план діяльності працівників різних відомств для допомоги сім’ї називається планом соціального супроводу.

План соціального супроводу – це план спільних дій соціального працівника та прийомних батьків щодо соціалізації прийомних дітей та підтримки прийомних сімей. Складається після підписання угоди, містить 2 частини: соціальний супровід прийомних Дітей, соціальний супровід прийомної сімї. Спочатку розробляється на перший місяць існування прийомної сім'ї, враховуючи найбільш гострі проблеми, які потребують термінового вирішення. Далі розробляється план супроводу на півріччя. В подальшому складається щоріч­ний план соціального супроводу. Розробка плану є відправним моментом соц­іального супроводу. У процесі супроводу соціальний прац­івник повинен стежити за виконанням реалізації плану. Крім зафіксованих у плані соціального супроводу по­зицій, у функції соціального працівника входять регулярні зустрічі з прийомними батьками і дитиною, контроль за які­стю та процесом виховання. Саме соціальний працівник має знати перебіг всіх подій у такій сім'ї. Причому контакти і спостереження повинні мати доброзичливий, планомірний характер, не переобтяжуючи і не порушуючи плани прийом­ної сім'ї. Водночас і прийомна сім'я має усвідомлювати, що прийомна дитина відрізняється від рідної тим, що за неї несуть відповідальність не лише вони, прийомні батьки, а й дер­жава в особі соціального працівника.

Основні напрями плану соціального супроводу прийомної сім’ї:

Умови проживання. У переважній більшості випадків, дитина буде проживати у квартирі прийомних батьків. Як виняток, дитина може проживати в інтернаті (якщо цього потребує стан здоров'я) або прийомні батьки будуть проживати на жит­ловій площі дитини. Це повинно бути визначено рішенням адміністрації.

Контакт з кровною сім'єю. В іде­алі одним із завдань роботи соціальних працівників е. віднов­лення кровної сім'ї. І навіть якщо це неможливо, дитина все ж таки повинна контактувати із своїми родичами. До того ж краще, якби дитина зустрічалася із ними поза прийомною сім'єю. У великих містах рекомендується, щоб родичі вза­галі не знали адреси прийомної сім'ї.

Стан здоров'я дитини (фізичного і психічного), фізичний розвиток. На час передачі дитини до прийом­ної сім'ї потрібно мати повну картину про розвиток і захворювання, точні та можливі діагнози наявних захворю­вань. Це дозволяє включити до плану соціального супрово­ду всі необхідні медичні послуги, забезпечити їх безкоштовно (допомога психолога, стоматолога, терапевта)

Навчання. Для дітей шкільного віку важливим елементом соціалі­зації є освіта, тобто шкільні знання. Необхідно, щоб ди­рекція школи, яку відвідує прийомна дитина, класний керів­ник або викладач молодших класів також знали соціальну історію дитини. Батьки, вчителі разом з соціальним працівни­ком повинні розглянути план навчання дитини. Досвід пере­конує, що у дітей, які приходять у прийомну сім'ю, здебіль­шого є проблеми з навчанням, оскільки вони не ходили по кілька років до школи або погано навчалися. Крім того діти із збереженим інтелектом досить швидко відновлюють прога­лини в навчанні, якщо для них створені відповідні умови: додат­кові заняття, сприятлива атмосфера у класі. Наприклад, хлоп­чику Р. 10 років, але він ще не ходив до школи. Заняття з прийомною мамою-педагогом протягом 2-х місяців дали дитині можливість після місяця навчання у першому класі, перейти у другий. Проте фахівці не вважають це цілком правильним, оскільки окрім певного багажу знань дитина у школі набуває комунікативних навичок, а їх форсувати прак­тично неможливо. З такою думкою можна погодитися, але, якщо 10-річній дитині доведеться навчатися з 6-7-річними, слід серйозно вивчити питання доцільності і оптимальності того чи іншого варіанта.

Вагомою проблемою є навчання підлітків. Якщо 15-річній дівчинці за рівнем знань треба піти у 3-й клас, варто розгля­нути можливості організації навчального процесу. Це буде менше травмувати підлітка. Тобто у кожному конкретному випадку необхідно знайти найбільш прийнятний варіант, але незаперечним залишається факт обов'язковості навчання кожної дитини.

Входження в дитяче середовище.

Організація дозвілля дити­ни, її оздоровлення: безкоштовне відвідування гуртків, секцій, поїздки в табори, санаторії (відповідальними є керівники районних, міських відділів, яким підпорядкований відповідний дитячий або спортивний заклад).

Основні напрями соціального супроводу прийомних дітей:

1. Економічний супровід – діяльність спрямована на підтримку матеріального благополуччя прийомної дитини: дотримання своєчасності державних виплат, пошук додаткових ресурсів, організація оздоровлення і лікування дітей.

2. Юридично-правовий супровід - діяльність, спрямована на дотримання державних гарантій стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які влаштовані до прийомної сімї, а також здійснення заходів із захисту їхніх прав та законних інтересів. Форми роботи: консультування; написання запитів, листів, клопотань, звернень та інших письмових документів; робота з нормативною базою для вивчення особливих питань, які виникають в ході поточної роботи та формування тематичних вибірок нормативних актів; підготовка та інструктаж со­ціальнихпрацівників для представлення інтересів прийомних дітей; розробка но­вих та удосконалення існуючих договорів для врегулювання законодавчо невизначених питань; контроль за наявністю усіх необхідних документів у справах прийом­них сімей тощо.

3. Психологічний супровід - проведення комплексу заходів з реабілітації, реактивації, перенаучіння та ресоціалізації прийомних дітей в прийомних сім'ях. Форми роботи: моніторинг психічного стану та роз­витку дитини, психодіагностика (базова, поточна, за запитом, по виходу дитини і з прийомної сім'ї - завершальна), психокорекція, психотерапія (робота з травмою рати), консультування, організація та проведення тренінгів, моніторинг інтеграції дитини в прийомній сім'ї.

4. Медичний супровід - діяльність спрямована на вирішення питань охорони здоров'я прийомної дитини. Форми роботи: спільне відвідування соціальним працівником, прийомними батьками та прийомною дитиною дільничного лікаря; складання плану медичного супроводу та контроль за його виконанням; контроль за використанням коштів, заощаджених на рахунку дитини для соціального лікування; пошук коштів на медичну допомогу для особливих видів лікування тощо.

5. Педагогічний супровід - діяльність спрямована на вирішення питань навчання прийомних дітей та здобуття ними освіти. Форми роботи: складання плану педагогічної роботи з прийомною дитиною в рамках компетенції навчального закладу та контроль за його виконанням; зустрічі та бесіди з керівниками навчальних закладів та педагогічним персона (за потребою); підтримка контактів з педагогічними працівниками та керівництвом навчальну закладу (за потребою); бесіди з прийомними дітьми та прийомними батьками щодо організації домашнього навчання; заняття з прийомними дітьми (за потребою).

Соціальний супровід сім'ї.

Соціальний супровід прийомних сімей – вид соціальної роботи, система комплексних заходів для підтримки сприятливих соціально-економічних та психологічних умов функціонування сімї, збереження її здатності до виховання прийомних дітей. Завдання: підтримка здорового соціально-психологічного клімату сімї; навчання та посилення виховного потенціалу прийомних батьків; контроль за отриманням батьками державних виплат на утримання дитини; формування партнерських стосунків між учасниками соціального супроводу; залучення різних видів додаткової допомоги за потребою; захист прав та інтересів

1. Економічний - контроль за своєчасним отриманням прийомний батьками коштів на утримання прийомної дитини в сім'ї, контроль за своєчасним поданням прийомними батьками фінансових звітів, пошук додаткових ресурсів; задоволення потреб прийомної сім'ї. Посередництво у вирішенні таких питань: аналіз дотримання державних гарантій сімям та забезпечення прав прийомних дітей; залучення коштів та отримання натуральної допомоги від органів місцевої влади, українських та міжнародних неурядових організацій; організація задоволення побутових потреб; організація відпочинку батьків-вихователів

Оздоровлення рідних дітей. Ситуація скла­дається таким чином, що, у дитячих будинках ро­динного типу діти-сироти мають можливість оздоровитися, подорожувати, в тому числі й за кордон, тоді як рідні діти позбавлені таких привілеїв. Це часто викликає певну напру­женість, ображає рідних дітей. Практика довела, що до пла­ну необхідно внести позицію щодо оздоровлення рідних дітей разом з прийомними.

2. Моніторинг стану прийомної сім'ї - спостереження за психологічним станом членів прийомної сім'ї, аналіз цих спостережень з метою попередження ускладнень, що можуть виникати у сім'ї. За результатами вносяться поточні корективи у план супроводу прийомної сім'ї. Форми: відвідування, телефонні контакти, організація зустрічей у службі всіх членів сім'ї.

3. Консультативний, методично-навчальний - надання консультацій з різних напрямків знань щодо функціонування прийомної сім'ї, методична допомога у вихованні дітей. Здійснюється згідно плану та за запитом членів сім'ї. Охоплює такі напрями - медичний, юридично-правовий соціальний, педагогічно-виховний. Форми: надання необхідної інформації, проведення консультацій, організація груп взаємопідтримки, організація індивідуальних та групових форм навчання батьків

4 Психологічний (за потребою) - включає в себе систему заходів, спрямованих на корекцію соціально-психологічного клімату прийомної сім'ї.

План соціального супроводу

Мета	Засоби	Виконавець	Час
1. Проживання	Прийомна сім’я	Ганна Іванівна	З 10 жовтня 1999
Контакт з прийомною сім’ю	Зустрічі з бабусею у Центрі соціальних служб	Рідна бабуся (дитину приводить на зустріч соціальний працівник)	1 раз на тиждень
2. Стан здоров’я	Психіатр	Лікар (ПІП) (на прийом возять прийомні батьки)	Щомісяця
	Стоматолог	ПІП	За визначеним планом
4. Освіта	Сімейна терапія: консультації з прийомними батьками	Соціальний працівник (ПІП)	За необхідності
	Відвідування початкової школи	Вчитель (ПІП)	Регулярно
	Постійний контакт між прийомними батьками, соціальним працівником та вчителем	Прийомні батьки	Протягом навчального року

3. ФОРМИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ПРИЙОМНИМИ СІМ'ЯМИ ТА ПРИЙОМНИМИ ДІТЬМИ

Форма	Мета	Особливості організації та проведення
Відвідування на дому, підтримка телефонних контактів; прогулянки з дитиною	Оцінка умов проживання та сімейних взаємин у прийомній сім’ї.	Спостереження за тим, як складаються стосунки дитини із членами прийомної сім'ї, чи враховуються потреби прийомної дитини, наскільки дитина комфортно себе почуває в сім'ї.
Групи взаємопідтримки прийомних батьків (групи зустрічей ")	набуття навичок прийняття і розуміння себе та інших, розвиток уміння встановлювати партнерські стосунки та здобуття здатності бути гнучким у поведінці	Проводяться раз на місяць у спеціально облаштованому приміщенні. Соціальний працівник повинен: створити в групі атмосферу взаємодовіри, взаємоповаги та взаємопідтримки; вчасно виявляти "проблемні зони" функціонування прийомної сім'ї потреби та напрямки необхідної підтримки збагачувати досвід учасників у вирішенні складних ситуацій; навчити методам психологічної самодопомоги та навичкам асертивної поведінки; інформувати про сфери отримання кваліфікованої допомоги. Формами роботи може бути поведінковий тренінг, робота в партнерських парах тощо. Переваги: дає відчуття спільності, задовольняється прагнення особистості до реалізації власного потенціалу; вирішується проблема самотності, відчуження.
Навчання прийомних батьків («Літня школа»)	Посилення виховного потенціалу сімї	Передбачає вільний обмін думками, поновлення знань з ви­ховання дітей та урегулювання взаємостосунків у сім'ї, налагодження партнерських сто­сунків. Види роботи: секційні заняття за віковими категоріями дітей: секційні заняття з проблем розвитку та виховання дітей; психологічні марафони; групові обговорення; арт-студія; ігротека; заходи розважального напрямку
Тренінги для батьків		Пропонуються різні ситуації, які допомагають вибрати пра­вильну позицію, прийняти адекватне рішення. Наприклад, про­понуються варіанти однієї й тієї ж ситуації: Перший варіант. Ваша 13-річна рідна донька прийшла із школи і сказала, що її вчитель проявляв до неї сексуальну увагу, але Ви не повинні нікому про це говорити. Другий варіант. Ваша 13-річна прийомна донька прий­шла із школи і сказала, що її вчитель проявляв до неї сексу­альну увагу, але Ви не повинні нікому про це говорити. Начебто ситуації абсолютно однакові, але реально може бути так: стосовно рідної дитини батьки можуть зберегти конфіденційність отриманої інформації, а щодо прийомної дитини - лише частково. У наведеному варіанті батьки по­винні довести цю інформацію до відома соціального праці­вника і вже разом з ним вирішити, як діяти надалі.
Представлення інтересів прийомних дітей та прийомних сімей	комплекс заходів з метою впливу на зміну рішень	Охоплює рівні: місцевої влади; громади; міжособистісний. Універсальної моделі не існує. Вимагає окреслення кола проблемних питань, чіткого визначення цілей і завдань, виявлення потенційних прихильників і супротивників, проведення аналізу, підготовку аргументів, мобілізації людських і матеріальних ресурсів. Може носити конфронтуючий (спирається на дії, що виражають протилежну думку, протест, незгоду) або договірний характер (передбачає залучення всіх зацікавлених сторін і надає особливого значення консенсусу, переговорам, управлінню конфліктами)
Історія життя прийомної дитини	забезпечення ідентичності прийомної дитини	Складання історії життя дитини у вигляді книги-альбому, де варто зібрати фотографії біологічних батьків та родичів дитини, місця її проживання до влаштування у прийомну сім'ю, малюнки, листи, короткий опис фактів з життя дитини. Складається соціальним працівником разом з дитиною.
Підтримка контактів з біологічними батьками: зустрічі, листування, телефонне спілкування	забезпечення права дитини на індивідуальність	Здійснюється на основі рішень опікунської ради стосовно доцільності контактів дитини з її біологічними родичами. Передбачає організацію зустрічей на визначеній території з дотриманням екологічних умов проведення. Здійснюється оцінка можливості реінтеграції, повернення дитини у біологічну сім'ю, що можливе внаслідок відновлення здатності батьків (родичів) самостійно та повноцінно турбуватися про дитину. Під час зустрічей соціальний працівник спостерігає за перебігом подій.
Візити без попереднього повідомлення	Здійснення моніторингу	Не мають систематичного характеру, застосовуються за потребою. У цьому випадку прийомні батьки повинні усвідомити можливість таких відвідин.
Розширені зустрічі по оцінці	аналіз та обговорен­ня відповідності опіки прийомної дитини її потребам	Проводяться один раз наприкінці року на житловій площі прийомних батьків або в інших місцях. На них запрошують­ся соціальні працівники з супроводу конкретної прийомної сім'ї та дитини, прийомні батьки, прийомна дитина, спеціалісти, які працювали із сім'єю та дитиною, незалежний експерт. За потребою можуть приходити біологічні родичі прийомної дитини. Всі учасники висловлюють свої думки щодо змін у розвитку прийомної сімї, вносити на обговорення та прийняті до вирішення питання соціальний працівник