69. Карти локального розмиву.

Будують шляхом визначення ізогіпс гіпсометричної поверхні з ізогіпсобазит вершинної поверхні. В результаті оконтурюють ділянки розмиву, у межах яких були видалені гірські породи за час формування рельєфу заданого рельєфу.

70. Карти окремих категорій форм рельєфу

Карти окремих категорій (окремі геоморфологічні карти) відображають рельєф, створений яким – небудь одним рельєфоутворювальним ендогенним або екзогенним чинником. Виділяють стільки видів окремих геоморфологічних карт, скільки існує генетичних категорій рельєфу.

За ступенем охоплення картографованих об’єктів розрізняють такі карти: 1) всіх елементів і форм рельєфу конкретного генезису (структурно – тектонічного, схилово – денудаційного, флювіально – ерозійного, карстового, льодовикового, еолового, кріогенного тощо); 2) окремих різновидів форм (зсувів, ярів, карстових воронок, кінцево – моренних форм тощо).

За ступенем узагальнення геоморфологічних об’єктів, методикою зображення розрізняють такі карти: 1) реального розміщення елементів і форм рельєфу, які зображають поза масштабними, лінійними і площовими знаками; 2) сукупностей форм, які зображають якісним фоном, картограм ним або картодіаграмним способами. Сюди належать карти ступеня розвитку форм (ярковості, закарстованості, інтенсивності розвитку зсувів тощо).

Серед багатьох різновидів окремих геоморфологічних карт найбілье поширені генетичні та морфо метричні.

У практиці геоморфологічних досліджень найчастіше складають такі генетичні карти: структурно – геоморфологічні, вулканічного рельєфу, генетичних типів схилів, флювіального рельєфу, карстового і суфозійного рельєфу, льодовикового рельєфу, кріогенного рельєфу, еолового рельєфу, рельєфу морського й озерного походження в зоні узбереж, біогенного й антропогенного рельєфу та ін.. Ці карти будують на підставі детальних класифікацій елементів і форм рельєфу для різних генетичних категорій.

Під час геоморфологічних досліджень найчастіше доводиться складати карти генетичних типів схилів, флювіального рельєфу (зокрема карти ярів), карстового і суфозійного рельєфу, антропогенного рельєфу, що пояснюють потребами будівництва, розробкою системи заходів для боротьби зі шкідливою дією геоморфологічних процесів, для природоохоронних цілей.

71. Карти ярів і ярковості.

Карти ярів і ярковості належать до окремих карт флювіального рельєфу. Вони є найпоширенішими картами разом з картами річкових русел, які складають для прикладних цілей.

Карти яркової ерозії широко використовують у разі розробки заходів боротьби з ерозією, складання схем використання й охорони земель.

Головний зміст спеціальних карт ярів повинен охоплювати відображення морфологічних типів ярів, типів поздовжнього і поперечного профілів, числову характеристику яркових врізів, типів вершин і конусів винесення ярів, а також ознаки динаміки росту по вершинах і конусах, характеристику яркових водозборів, природних чинників ярко утворення і видів господарського використання водозборів.

Морфологічні типи ярів, які показують на карті: берегові, схилові та донні. За глибиною і деякими морфологічними особливостями розрізняють такі ерозійні утворення: улоговини – плоскі, слабко помітні зниження; вибоїни і дрібні вимоїни – глибиною до 0, 5 м; глибокі вимоїни – 0,5 – 2, м; неглибокі яри – 2 – 5 м; середні яри – 5 – 15 м; глибокі яри – 15 – 25 м; дуже глибокі яри - понад 25 м.

За об’ємом розрізняють: вимоїни (до 10 м³); невеликі яри (10 - 100 м³); середні яри (100 – 1000 м³); великі яри (1000 – 10000 м³); дуже великі яри (понад 10000 м³).

Типи поздовжнього профілю ярів є такі: похилі, круті, східчасті, «водоспадні» (з перепадом висот понад 1 м). Типи поперечного профілю ярів – симетричні ящикоподібні з плоским днищем; коритоподібні; V – подібні з крутими схилами; каньйоноподібні з прямовисними схилами; асиметричні з одним похилим, а іншим крутим бортом.

Під час морфо метричних досліджень ярів виявляють і наносять на карту такі числові характеристики: ширину яру між бровками і внизу по днищу, ширину русла, глибину яру на окремих типових ділянках або максимальну. Розрізняють також типи вершин і ознаки росту по них: похилі, задерновані, практично не зростаючі; з перепадом висот 1 – 3 м, не задерновані, зростаючі, із щорічним приростом 2 – 3м; з перепадом висот від 3 до 10 м, активно зростаючі, із щорічним приростом до 10 м; катастрофічно зростаючі вершини зі щорічним приростом понад 10 м і перепадом висот понад 10 м. Типи конусів винесення й ознаки динаміки ярів по них такі: малого об’єму, задерновані, з малою динамікою щорічного приросту; великого об’єму, не задерновані, зі значним щорічним приростом завдяки ярковим виносам.

Для можливих прогнозних оцінок динаміки ярів, крім поздовжнього профілю, важливими є характеристики яркових водозборів і чинників яро утворення: площа водозбору, особливості розмивання гірських порід, які відслонені в межах яркових врізів, форма схилів, на яких розвивають яри, і вид господарського використання водозбору (рілля, пасовище, ліс, будівельні майданчики тощо).

З метою оцінки інтенсивності розвитку ярів складають карти ярковості. Метод складання цих карт такий же, як і метод складання карт густоти ерозійного розчленування.

За топографічними картами складають два типи карт, які характеризують інтенсивність розвитку яркової мережі – карти густоти і карти щільності ярів.

У разі визначення густоти підраховують сумарну протяжність яркової мережі на одиницю площі (км/км²). Картограми густоти яркової мережі аналізують самостійно зіставленням з картограмами за іншими показниками ярковості або узагальнюють у вигляді ізолінійних карт виявленням динаміки росту яркової мережі по картах за різні терміни знімання.

Карти щільності ярів будують також способом картограм і показують на них кількість ярів на одиницю площі, враховуючи всі вершини ярів. Аналіз співвідношень густоти і щільності ярів дає змогу з’ясувати закономірності прояву яркової ерозії і типу яркового розчленування: в одних районах багато коротких ярів, в інших – менше, але вони довші і тому яркова мережа густіша. Для різних районів буде свій тип кореляційного зв’язку між густотою і щільністю ярів.

У масштабах 1 : 2500 і 1 : 10 000 складають також карти густоти і щільності щодо окремих видів ярів: берегових, силових, донних. Роздільне вивчення і картування ярів необхідне в практичних цілях, тому що головні типи протияркових заходів розроблені залежно від їхнього виду: для берегових застосовують агротехнічні і лісомеліоративні, для силових – гідротехнічні (земляні вали тощо), для донних – донні загати.

Для детальної всебічної характеристики ярковості території рекомендують складання карт частоти ярів, тобто приуроченості до ділянок долинно – балкової мережі з підрахунком їхньої кількості на погонний кілометр. Крім того, з метою детальної характеристики яркової розчленованості і з’ясування ролі яркової ерозії в загальному процесі денудації рельєфу складають картограми і картосхеми середніх площ та об’ємів яркової мережі. Середні довжини ярів отримують із карт густоти і щільності ярів. Середню глибину, ширину, крутість бокових стінок і форму поперечного профілю ярів визначають у польових умовах. Середню площу одного яру розраховують із середньої довжини і ширини, а помноживши на загальну кількість ярів, одержують сумарний показник їхньої площі.