63. Побудова карти довжини схилів в елементарних басейнах (графічно)

Позником густоти розчленування є також віддаленість вододільних ліній від найближчих тавельгів, яка стає меншою при інтенсивному розчленуванні. Відстань від найближчих місцевих базисів денудації є величиною абсолютною і знаходиться у функціональній залежності від двох інших показників-глибини розчленування і крутизни схилу. Карти віддаленості від мусцевих базисів денудації будуть на топографічній основі крупного масштабу. Для цього на карті проводять тавельги ерозійних форм і лінії вододілів. Отже, досліджувана територія ділиться на сітку елементарних басейнів (водозборів), розміри яких характеризують густоту розчленування рельєфу. Потім у межах кожного басейну в характерних місцях проводять лінії падіння схилів і на них нівдкладають відрізки, довжини яких встановлюються залежно від масштабу, детальності карти і характеру рельєфу. Рівновіддалені точки від тальвегів з’єднуються кривими, які є ізолініями віддаленості від найблищих тавельгів. Смуги поміж лініями зафарбовують або заштриховують: чим далі від тавельга, тим світліше зафарбовування або штриховка.

Анологічним способом складають катри довжин ліній стоку, тільки віддаленість вимірюють у зворотньому напрямку-від вододільних ліній до тальвегів, які найчастіше використовуються при вивченні інтенсивності поверхневої ерозії.

Найбільш поширеними способами складання дрібномасштабних катр довжин схилів є способи, запропоновані О.І. Спиридоновим (1952 ,1975), В.М. Черніним (1966), В.Н. Ченцовим (1984).

Графічний метод-це за Спиридоновим , який пропонує середні велечини віддаленості від місцевих базисів врахувати для рівновеликих квадратів, невеликих квадратів за формулою:

де S-площа квадрата або трапеції

L-довжина ерозійної сітки

По величинах, віднесених до центру облікових квадратів або трапецій, можна провести ізолінії середньої віддаленості від тальвегів або середніх віддалей між сусідніми зниженнями.

При складанні дрібномасштабної карти, територія районується і в межах кожного геоморфологічного району вибирається 3-5 невеликих ділянок-ключів, на які є топокарти масштабу 1:25000-1:50000.

64.Побудова морфометричних карт за методикою в.М Філософова.

Під час морфометричних досліджень рельєфу,а також розробки багатьох типів морфометричних карт складають передусім схеми порядків долин. Є кілька класифікацій притоків рік і їхніх порядків у межах річкових систем. Найприйнятніша в разі побудови морфометричних карт класифікація долин(потоків)В.Філософова(1975). За цією класифікацією потік першого порядку – це елементарна долина,в яку не впадає жодна інша долина. У разі злиття долин першого порядку утворюється долина другого порядку, в яку можуть впадати інші долини першого порядку. Злиття двох долин другого порядку дає долину третього порядку. Долина четвертого порядку утворюється в разі злиття двох долин третього порядку і т.д. Долинами першого порядку у рівнинних є вимоїни й улоговини стоку. Улоговини стоку переходять у яри і балки,а балки – у ріки. В умовах помірного клімату річкові долини з постійним стоком води переважно мають третій або четвертий порядок. У долинах першого,другого, а іноді й третього порядків протікають лише тимчасові водотоки. Складені схеми порядків долин не лише є основою для побудови деяких морфометричних карт, а й самі дають досить повне уявлення про густоту розчленування території.