2. Ліцензування комерційних банків

З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, забезпечення інтересів кредиторів, вкладників НБУ видає комерційним банкам ліцензії на здійснення банківських операцій.

Ліцензування - це порядок видачі комерційним банкам, які набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення деяких чи всіх банківських операцій. Перелік операцій, що підлягають ліцензуванню, визначається Законом України "Про банки і банківську діяльність". Комерційні банки мають право здійснювати операції тільки після отримання відповідної ліцензії НБУ.

Створення нового банку регулюється загальним або спеціаль­ним банківським законодавством, яке в більшості країн передбачає необхідність отримання спеціального дозволу (ліцензії) на від­криття банку. Ліцензування має за мету обмежити здійснення бан­ківських операцій тільки тими юридичними особами, які мають дозвіл на їх проведення від уповноваженого органу.

Для отримання ліцензії кредитна установа, що подає заяву, має дотримуватися низки вимог, передусім відносно:

• мінімального розміру статутного капіталу;

• джерел формування статутного капіталу;

• складу засновників банку;

• кваліфікації, досвіду та репутації керівництва банку;

• кола операцій, що викопуватимуться банком, та стратегії його діяльності;

• правильності оцінки банківських активів за їх ринковою вартістю;

• заходів щодо створення резервів на випадок виникнення сумнів­них та безнадійних боргів і збитків від банківської діяльності.

Крім того, приймаючи рішення про видачу ліцензії, уповнова­жені органи можуть враховувати, наприклад, умови формування мережі філій нового банку; можливий вплив банку на рівень конкуренції в кредитно-фінансовому секторі; національну належ­ність капіталу чи засновника (у випадках, коли в країні діє особ­ливий порядок розгляду заявок від іноземних осіб).

Ліцензія може містити положення про строки її дії, умови їх продовження, можливості внесення змін і доповнень, а також анулювання. У ній може бути обумовлено затвердження централь­ним банком кандидатур на перші керівні посади в банку після попередньої перевірки їхньої кваліфікації і досвіду роботи у разі істотних змін у структурі власності, злиття, зміни назви, зменшення сплаченої частки капіталу.

Основними причинами анулювання ліцензії є:

• нездатність створеного банку розпочати протягом визначеного строку виконання банківських операцій;

• невиконання банком умов ліцензії або виконання операцій, що нею не передбачені;

• порушення законів чи нормативних актів;

• виникнення становища, що загрожує інтересам вкладників, креди­торів та інвесторів.

Процес організації банку є досить складною процедурою. На­приклад у США, щоб розпочати діяльність, банк повинен отрима­ти чартер (дозвіл) від Управління контролера грошового обігу. Для отримання такого дозволу, група засновників повинна пода­ти на розгляд у керівний орган заяву, в якій окреслено план та перспективи діяльності банку. Останній при оцінці заяви заснов­ників розглядає надійність та реальні можливості нового банку, його менеджмент, ймовірні доходи банку, суму початкового бан­ківського капіталу тощо. При отриманні федерального чартеру банк може бути організований групою осіб не менше п'яти засновників. Капітал банку повинен відповідати мінімальним нормам ФРС.

У Японії жодний банк після реєстрації не розпочне діяльність без спеціальної ліцензії, яку видає міністерство фінансів. Щоб отримати ліцензію засновники повинні разом із заявою надати до міністерства фінансів пакет документів:

• економічне обґрунтування необхідності заснування банку;

• сертифікат про заснування та копію реєстраційного свідоцтва;

• засновницькі (установчі) документи, біографічні дані акціонерів, фінансової звітності та інші документи.

Для отримання ліцензії засновники повинні забезпечити відпо­відність капіталу, активів та пасивів банку існуючим нормативам та стандартам; зокрема банк може бути організований у формі акціонерного товариства та мати капітал не менше як 10 млн. євро; особи, що очолюють банк, повинні мати добру репутацію та високу кваліфікацію, необхідну для керування банком.

В Україні відповідно до Закону «Про банки і банківську діяль­ність» дозвіл на створення комерційного банку і на виконання банківських операцій видається Національним банком України на підставі пакету документів:

• заява про реєстрацію;

• установчі документи;

• економічне обґрунтування;

• висновки аудиторської фірми про фінансовий стан засновників;

• відомості про професійну придатність керівників.

Комерційний банк вважається створеним і набуває статусу юри­дичної особи з часу його реєстрації Національним банком Украї­ни в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ.

Засновниками, акціонерами (учасниками) комерційного банку можуть бути українські та іноземні юридичні і фізичні особи, за винятком політичних і профспілкових організацій, спілок і пар­тій, громадських фондів, рад усіх рівнів, їх виконавчих органів.

Засновниками, акціонерами (учасниками) комерційних банків, а також засновниками засновників, акціонерів (учасників) комер­ційних банків не можуть бути юридичні особи, щодо яких не­можливо встановити їх власників та джерела коштів, за рахунок яких такі юридичні особи здійснюють внески або сплачують акції комерційних банків.

Згідно із Законом України "Про банки і банківську діяльність" мінімальний розмір статутного капіталу банку встановлюється У сумі, еквівалентній 10 млн. евро за офіційним курсом грошової одиниці України, визначеним Національним банком України на День підписання установчого договору про створення банку.

Філії комерційного банку здійснюють операції згідно з Положенням про філію та лише за умови наявності і в межах дозволу, наданого банком - юридичною особою. Копія дозволу у 3-денний строк надається регіональному управлінню НБУ за місцем розташування філії та головного банку - юридичної особи.

Новоствореному комерційному банку надають ліцензію у разі дотримання таких умов:

• на час прийняття рішення зареєстрований статутний капітал банку повинен бути повністю сплачений; ·

• наявність професійно придатних керівних осіб банку; ·

• наявність підрозділу, що виконує відповідні банківські операції; ·

• наявність підрозділу внутрішнього аудиту, укомплектованого професійно придатними кваліфікованими кадрами;

• наявність внутрішніх нормативних документів банку, що регламентують відповідні операції; ·

• забезпеченість необхідним банківським обладнанням; ·

• відповідність приміщення банку вимогам НБУ; ·

• наявність угоди про оренду приміщення на строк не менше 5 років або свідоцтва на право власності.

Крім додержання загальних умов для отримання ліцензії, НБУ встановив особливі вимоги. Вони стосуються наявності:

- технічних умов (для касових операцій - відповідним чином обладнані приміщення, належна організація охорони і т. д.);

- відповідного розміру статутного фонду;

- відповідної кваліфікації працівників;

- відповідного строку діяльності банку;

- відповідних внутрішніх регламентуючих ту чи іншу операцію документів;

- задовільної діяльності комерційного банку.

Так, для ведення рахунків банків-кореспондентів (резидентів) у грошовій одиниці України строк діяльності банку повинен бути не менше 1 року, зареєстрований та сплачений статутний капітал має становити 3 млн. євро. Для надання та отримання кредитів на міжбанківському ринку, кредитування юридичних і фізичних осіб та проведення фінансового лізингу необхідно мати відповідні Положення про кредитування, Положення про кредитну раду тощо. Для залучення депозитів фізичних осіб строк діяльності банку мусить бути не менше 2 років, відсутні сумнівні та безнадійні кредити, не покриті резервами, необхідна наявність зареєстрованого та фактично сплаченого статутного капіталу у розмірі 3 млн. євро.

Для розширення ліцензії банку необхідно врахувати такі додаткові умови:

• статутний капітал діючого банку повинен бути зареєстрований і фактично сплачений у розмірі, не меншому за встановлений НБУ; ·

• відповідність формування резервного фонду банку вимогам законодавства та НБУ;

• відповідність формування фонду гарантування вкладів фізичних осіб вимогам законодавства та нормативним актам НБУ; ·

• відповідність формування резерву покриття можливих втрат за банківськими позичками законодавству України та нормативним актам НБУ;

• отримання банком економічних нормативів за попереднє півріччя; ·

• сума сумнівних та безнадійних кредитів не повинна перевищувати розміру фактично сформованого резерву на покриття можливих втрат за позичками банку; ·

• наявність позитивного висновку зовнішнього аудитора про діяльність банку за попередній звітний рік.

Перелік операцій, на які Національний банк України надає банкам банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій

І. Банківські операції, які банки мають право здійснювати на підставі банківської ліцензії:

1Л - приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2Л - відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів із цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

3Л - розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Операції та угоди, які банки мають право здійснювати за наявності банківської ліцензії без отримання письмового дозволу:

1Н - надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

2Н - придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, беручи на себе ризик виконання таких вимог та приймання платежів (факторинг);

3Н - лізинг;

4Н - послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей і документів;

5Н - випуск, купівля, продаж та обслуговування чеків, векселів й інших оборотних платіжних інструментів;

6Н - випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

7Н - надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

II. Операції, які банки мають право здійснювати за умови отримання письмового дозволу Національного банку України:

Операції з валютними цінностями:

1. Неторговельні операції з валютними цінностями.

2. Ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України.

3. Ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті.

4. Ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України.

5. Відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними.

6. Відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними.

7. Залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

8. Залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках.

9. Операції з банківськими металами на валютному ринку України.

10. Операції з банківськими металами на міжнародних ринках.

11. Інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.

12. Емісія власних цінних паперів.

13. Організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів.

14. Здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андерайтинг).

15. Здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб.

16. Здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї.

17. Перевезення валютних цінностей та інкасація коштів.

Операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

18.З інструментами грошового ринку.

19.З інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках.

20. З фінансовими ф'ючерсами та опціонами.

21. Довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами.

Депозитарна діяльність і діяльність із ведення реєстрів власників іменних цінних паперів:

22. Депозитарна діяльність зберігача цінних паперів.

23. Діяльність із ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.