6. Запропонуйте творчі завдання інтегративного типу для вивчення молодшими школярами теми «Казково-билинний жанр в образотворчому мистецтві».

Під час опанування дидактичного матеріалу за інтегративною технологією учень сприймає не один, а кілька потоків інформації, основою сприйняття є асоціативне запам'ятовування навчальної ін­формації. Кожний із цих потоків є базою для створення певних асо­ціацій.

Дидактичний інструментарій здійснення інтегративних художньо-педагогічних технологій ґрунтується на методах і прийо­мах порівняння — встановлювання спільних і відмінних рис між різними художніми явищами, та аналогії — пошуку часткової схо­жості між ними за допомогою виявлення і стимулювання образних асоціацій. Теоретичне обґрунтування художньо-інтегративних технологій дало змогу умовно поділити їх на три групи за одним провідним інтегратором або декількома визначальними:

• духовно-світоглядний вид інтеграції, що здійснюється на основі спільної для всіх видів мистецтв тематизму, пов'язаного з відобра­женням у мистецтві різних аспектів життя;

• естетико-мистецтвознавчий вид інтеграції, що здійснюється на ос­нові введення споріднених для різних видів мистецтв понять і ка­тегорій — естетичних, художньо-мовних, жанрових тощо;

• комплексний вид інтеграції, що передбачає одночасне поєднання декількох видів інтеграції, провідних інтеграторів із двох попе­редніх груп або ще й із додаванням до них інших.

Для вивчення молодшими школярами теми «Казково-билинний жанр в образотворчому мистецтві» доцільно використати духовно-світоглядний вид інтеграції, базуючись на тематизмі творів образотворчого мистецтва, музики, літератури. Прикладами такої інтеграції може бути виконання творчого завдання по сприйманню та художньому аналізу молодшими школярами творів казково-билинного жанру В.Васнєцова «Оленонька» та «Богатирі».

В.Васнєцов. «Оленонька»

Мета. Продовжувати формувати у дітей уявлення про казково-билинний живопис на прикладі картини В. Васнєцова «Оленонька». Вчити їх відчувати настрій персонажа і розуміти задум художника. Формувати навички самостійного аналізу колірної гами, яку використав художник при створенні картини. Розвивати уміння чітко і виразно висловлювати свої враження від побаченого. Виховувати емоційне сприймання живописного твору, здатність співчувати.

Попередня робота. Розглядання репродукцій картин В. Васнєцова «Іван-царевич на сірому вовку», «Богатирі». Гра «Чарівні кольори в барвах лісу». Читання і обговорення народної казки «Сестриця Оленонька і братик Іванко». Складання творчого оповідання за казкою. Слухання музики В. Карамишева «Біля ріки» і О. Майкапара «Сирітка». Гра «Передай позу». Бесіда про значення настрою художника при написанні картини. Читання і обговорення оповідання А. Чехова «Ванька». Вправа «Опиши настрій товариша». Словесна гра «Добери епітети до слова «обличчя».

Звучить п'єса О. Майкапара «Сирітка».

Вчитель.- Діти, що ви можете сказати про цю музику? Які почуття викликає у вас ця п'єса? Про що розповідає нам композитор? Як би ви назвали цей музичний твір?

Демонструється картина В. Васнєцова «Оленонька». Діти розглядають 2-3 хв.

Вчитель. - Чим схожі ці твори – музична п’єса і живописне полотно? Який настрій викликає у вас ця картина? Чому? Як ви думаєте, що хотів нам розповісти художник? Як він це зробив? Якими словами можна охарактеризувати стан дівчинки? Які кольори у картині відповідають настрою дівчинки? Яку пору року зображено на картині? (Рання осінь). А чи не нагадує вам ця картина якусь казку? Доберіть слова, якими можна описати Оленоньку. Як ви ставитесь до Оленоньки? Щоб ви сказали або зробили, якби опинились біля дівчинки?

Розповідь вчителя за картиною.

У лісі рання осінь. Вечоріє. Сутінки поволі лягають на верхівки молоденьких сосонок, берізок, осичок. Повільно кружляючи, падають на дзеркальне плесо води золотисті, багряні листочки. Осінь своїм пензлем торкнула дерева і травичку.

Біля темного лісового озера на сірому камені, опустивши голову і обхопивши худенькими рученятками коліна, сидить бідна дівчинка. В її очах глибокий сум. Горе дівчинки невимовне. Нікого немає поруч, хто міг би допомогти їй. Здається тільки природа співчуває Оленоньці. Неподалік юрмляться молоді пухнасті ялини, протягуючи віти до неї. Стрункі осики осипають дівчинку золотом своїх листочків. Злегка шурхотять довгі стеблини рогози, що стирчать з води. Усі вони немов шепочуть дівчинці: «Не плач, не сумуй», прагнучи якось втішити її. Та Оленка не помічає нічого навколо себе.