11. Методика і порядок складання окремих бюджетів.
Розглянемо процес складання бюджетів на основні види діяльності в сільськогосподарському підприємстві. На першому етапі для складання окремих бюджетів за видами діяльності визначається основна товарна продукція господарства, наприклад пшениця, ячмінь, соняшник, м'ясо ВРХ, молоко і т. ін. Якщо в господарстві є млин, який переробляє значну частину зерна на борошно, то товарною продукцією буде борошно. В цьому випадку корисно скласти 2 окремих бюджети: перший бюджет на вирощування пшениці, а другий — на переробку. Склавши ці два бюджети, менеджер господарства зможе порівняти, що вигідніше реалізувати - зерно чи борошно. Якщо господарство віддає на переробку зерно на давальницьких умовах, то складається тільки один бюджет, оскільки господарство не несе додаткових витрат на переробку зерна, а в розділі бюджету "Реалізація" визначаються обсяги всіх видів товарної продукції за цим видом діяльності. Бюджети складаються на всі основні види діяльності господарства.
Кожний бюджет має 3 розділи. В перший розділ вносяться загальні дані: вид діяльності, запланована площа, урожайність і валовий збір (для рослинництва), загальне поголів'я, надої та жива вага при реалізації (для тваринництва). В другому розділі розраховується виручка. Для цього визначаються види товарної продукції (зерно, зерновідходи, висівки, борошно), реалізована кількість, можлива ціна реалізації та виручка по кожному виду товарної продукції. В третьому розділі плануються змінні витрати. Змінні витрати згруповані за видами:
витрати на оплату праці,
витрати на насіння,
витрати на хімічні засоби захисту рослин (тварин),
витрати на мінеральні добрива,
витрати на роботи та послуги,
витрати на утримання основних засобів
інші витрати.
У кожному підрозділі бюджету розраховується загальна сума кожного виду витрат та витрати на один гектар (1 ц., 1 гол.). Складання бюджетів має велике значення для керівників та спеціалістів господарств, оскільки такі окремі бюджети дозволяють порівнювати прибутковість за видами діяльності, наприклад, якщо керівник вагається, яку культуру вирощувати наступного року. В цьому випадку складаються бюджети на різні культури і порівнюється валовий прибуток по кожній культурі. Показник "валовий прибуток" (або “маржінальний доход”), який застосовується в бюджетах, розраховується як різниця між сумою виручки і змінними витратами господарства на той чи інший вид діяльності. Він є основою порівняння прибутковості різних видів діяльності, оскільки показує, чи перевищує виручка від реалізації продукції змінні витрати на цей вид діяльності і скільки коштів залишається для покриття постійних витрат господарства. Відношення валового прибутку до виручки показує прибутковість виробництва у відсотках.
В бюджетах по окремих видах діяльності, як правило, розраховуються тільки змінні витрати (по господарству “Витязь” ми розрахували повні бюджети), і бюджет закінчується розрахунком валового прибутку. Постійні витрати господарства підраховується окремо за видами і не розподіляються на різні види діяльності. До постійних відносяться такі витрати господарства:
загальногосподарські витрати;
загальновиробничі витрати;
орендна плата за майно;
орендна плата за землю;
амортизаційні відрахування;
витрати на страхування;
витрати на сплату фіксованого сільськогосподарського податку (для окремих підприємств, на які поширюється дія Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок).
Правильно розподілити витрати між окремими виробництвами дуже важко, і це повинен виконувати бухгалтер, а не керівник. Наприклад, в рослинництві річна сума амортизації виробничих будівель розподіляється між окремими культурами пропорційно витратам (за мінусом витрат на насіння). Якщо для однієї культури використовували дорогі добрива та хімічні засоби захисту, то й витрати будуть там вище; відповідно, сума амортизації, яку бухгалтер віднесе на цю культуру, буде також більшою за суму амортизації на інші культури, де використовували менше добрив і засобів захисту. Відповідно, прибуток по цій культурі буде меншим і, порівнюючи прибуток по різних культурах, керівник може прийняти неправильні управлінські рішення. Так само розподіляються й інші постійні витрати, отже, якщо складати бюджети з урахуванням постійних витрат на кожний вид діяльності, то керівник може припуститися багатьох помилок при плануванні і прийнятті управлінських рішень.
І ще кілька слів про амортизацію і використання її в процесі планування. Розподіл амортизації є суб'єктивним, крім того, ці витрати господарства е не наявними. Амортизація - це засіб зменшення прибутку, який підлягає оподаткуванню. Сума амортизації використовується бухгалтерами для розрахунку собівартості продукції, прибутку до оподаткування та відповідних податків. Крім того, амортизація показує частину витрат, вже понесених у минулому, тому вона не повинна впливати на процес прийняття управлінських рішень. Приймаючи відповідні рішення, керівник не повинен брати до уваги суму амортизації, оскільки метою складання управлінських бюджетів є не визначення собівартості окремих видів продукції, а порівняння прибутковості різних видів діяльності та вибір оптимальної виробничої структури.