1. Індекс відповідності фактичних умов нормативним:

де У_ф — фактичне значення елемента умов праці;

У_н — нормативне значення елемента умов праці.

2. Загальне інтегральне оцінювання важкості праці:

де Х_опр — величина рівня елемента, який одержав найвищу оцінку, найбільше балів;

— арифметична сума величини рівнів усіх елементів за винятком Х_опр;

п — загальна кількість факторів.

3. Оцінювання елемента умов праці (якщо питома вага дії того чи іншого елемента умов праці менше за 8-годинну зміну)

,

де Х_макс — максимальне оцінювання елемента умов праці при його дії від 90 до 100 % робочої зміни, балів;

t — час дії елемента в частках робочої зміни.

4. Коефіцієнт впливу зниження шуму на ефективність праці за показниками (випуск продукції, питома вага оперативного часу в змінному фонді робочого часу), величини яких зростають після вжиття заходів:

де а₁ — величина показника після вжиття заходів;

а₀ — величини показника до вжиття заходів.

5. Коефіцієнт впливу зниження шуму на ефективність праці за показниками(витрати часу на операцію, процент браку), чис­лові значення яких повинні зменшитися при зниженні:

де а₁ — величина показника після вжиття заходів;

а₀ — величини показника до вжиття заходів.

6. Загальний коефіцієнт впливу шуму на ефективність праці

де — відповідні показники.

7. Можливе зростання продуктивності праці за рахунок зниження шуму:

К - загальний коефіцієнт зростання продуктивності праці за рахунок зниження шуму;

— відповідні показники.

8. Коефіцієнт частоти трав­матизму:

,

де N — кількість врахованих нещасних випадків на виробництві за звітний період з утратою працездатності на один і біль­ше днів;

Ч — середньооблікова чисельність працівників за звітний період часу.

9. Коефіцієнт тяжкості травматизму:

де Д — сума днів непрацездатності по всіх нещасних випадках;

N — загальна кількість нещасних випадків.

10. Коефіцієнт виробничих витрат:

.

11. Показник непрацездатності (П_н):

,

де Д — число людино-днів непрацездатності постраждалих;

12. Показник матеріальних наслідків (П_м) 

,

де М — матеріальні наслідки нещасних випадків за звітний період часу, грн;

13. Показник витрат (П_в) на попередження нещасних випадків за звіт­ний період 

,

де З — витрати на попередження нещасних випадків за звітний період.

14. Показник частоти випадків захворюваності (І_ч.в) та днів непрацездатності (І_г.д) визначається на 100 працівників:

,

де Б — кількість випадків захворювань;

Д — число днів захворювань за звітний період;

Ч — середньооблікова чисельність працівників у звітному періоді.

15. Показник середньої тривалості одного випадку захворювання (П_д.з) (показник тяжкості захворюваності):

,

де Д — кількість днів тимчасової непрацездатності;

Б — кількість випадків захворювань.

16. Матеріальні (М_тр) витрати:

де П_тр — витрати виробництва внаслідок нещасних випадків;

Е_тр — економічні витрати;

С_тр — соціальні витрати.

17. Загальнодержавні витрати K у випадку втрати працездатності:

де — розміри витрати і збитків, які несе суспільство в цілому для відновлення здоров’я в кожному випадку втрати працездатності;

В — величина еквівалента заробітної плати, невиплаченої за час хвороби робітника в розрахунковому періоді.

18. Еквівалента сума неодержаної робітником заробітної плати В:

,

де В — сума заробітної плати за три місяці, які передували захворюванню;

n — кількість відпрацьованих днів за ці місяці;

Т — тривалість хвороби в робочих днях.

19. Економічні втрати виробничих підприємств та організацій при тимчасовій чи довготривалій непрацездатності працівників колек­тиву С_п:

,

де Р — втрати кількості виробленої продукції за період непрацездатності.

20. Втрати кількості виробленої продукції за період непрацездатності:

де а — коефіцієнт, який враховує поправку до кількості виробленої продукції внаслідок різниці в кваліфікації потерпілого усеред­неного розряду і середньооблікового працівника та розраховується відношенням тарифного коефіцієнта розряду потерпілого K_ф до тарифного коефіцієнта розряду середньооблікового працівника K_с;

Р₀ — середньоденний виробіток продукції, що припадає на один відпрацьований людино-день у розрахунковому періоді;

Т_і — тривалість хвороби;

С_і — втрати і збитки, котрі несе безпосередньо організація при втраті працівником працездатності;

ПВ — допомога по тимчасовій непрацездатності з Фонду соціального страхування.

21. Загальні матеріальні втрати внаслідок травматизму і захворювання:

де П_т — матеріальні наслідки травматизму;

Т_б — матеріальні наслідки захворювань, пов’язаних з несприятливими умовами праці.

22. Вартість за листками непрацездатності в результаті травматизму (п1);

• вартість недоданої продукції в результаті травматизму (П₂);

• інші матеріальні витрати (П₃), в які включаються витрати на отримання стаціонарних і лікування амбулаторних хворих, доплати при тимчасовому переводі потерпілих на легшу роботу, допомога членам сімей потерпілих, витрати на підготовку кадрів замість вибулих з причини травм.

де О_б — середня оплата листка непрацездатності за день або середня заробітна плата потерпілого за день;

П_р.д — кількість робочих днів, втрачених унаслідок нещасних випадків.

23. Вартість недоданої продукції в результаті нещасних випадків (п2):

де В_д — середньоденний виробіток одного робітника, грн;

П_р.д — кількість робочих днів, втрачених у результаті травм.

24. Розмір інших втрат унаслідок травматизму (пз):

П_З = С₁ + С₂ + Д + З_к + П_с,

де С₁ — кошти, витрачені на утримання стаціонарних хворих;

С₂ — кошти на лікування амбулаторних хворих;

Д — доплата потерпілим при їх переводі на легшу роботу;

З_к — витрати на підготовку кадрів, викликані вибуванням працівників з причини травм;

П_с — розміри допомоги, призначені потерпілим та їх сім’ям.

Таким чином, П_т = П₁ + П₂ + П_З.

25. Матеріальні витрати в результаті:

Т_б = (О_б  П_р.д + В_д) · 0,25,

де О_б — середня оплата листків непрацездатності за день;

П_р.д — число робочих днів, втрачених у результаті захворювання;

В_д — середньоденний виробіток одного працюючого;

0,25 — коефіцієнт, який враховує питому вагу трудозатрат, пов’язаних з несприятливими умовами праці в загальному числі втрат через захворювання.

26. Чисельність працівників служб охорони праці на підприємствах із кількістю працівників понад 500 осіб:

,

де М₁ — чисельний склад служби охорони праці на підприємстві;

Р_ср — середньооблікова чисельність працівників підприємства;

Ф — ефективний річний фонд робочого часу спеціалістів з охорони праці, що дорівнює 1820 год, який враховує втрати робочого часу на можливі хвороби, відпустку тощо;

K_в — коефіцієнт шкідливості та небезпечності виробництва:

27. Коефіцієнт шкідливості та небезпечності виробництва

,

де Р_в — чисельність працівників із шкідливими речовинами незалежно від рівня їх концентрації;

Р_а — чисельність працівників на роботах підвищеної небезпеки (що підлягають щорічній атестації з охорони праці).

28. - коефіцієнт частоти смертельного травматизму (K_ч.с);

- відносні коефіцієнти частоти (K_ч.т.в) та тяжкості (K_т.т.в), що обчислюються як відношення K_ч.т та K_т.т до базових завдань K_ч.т.б і K_т.т.б:

.

29. Витрати на здійснення заходів шодо поліпшення умов і охорони праці:

В = С₀ + К₀,

де С₀ — поточні (експлуатаційні) витрати на здійснення заходів, грн;

К₀ — капітальні витрати на поліпшення умов та охорони праці, грн.

30. Ефективності витрат підприємства на охорону праці:

де Е_р — річна економія від поліпшення умов і охорони праці на підприємстві (прибуток або зменшення збитків);

В — загальні витрати (вкладення підприємства на охорону праці).

31. Загальні витрати підприємства на охорону праці як до впровадження комплексу заходів щодо поліпшення умов праці, так і піс­ля нього:

де В₁ — витрати на заходи з охорони праці за рахунок джерел фінансування, регламентованих нормативними актами держави;

В₂ — витрати на заходи з охорони праці за колективними договорами.

32. Скорочення кількості робочих місць (ΔК), що не відповідають вимогам нормативних актів щодо безпеки виробництва:

де К₁, К₂ — кількість робочих місць, що не відповідають вимогам санітарних норм до і після проведення заходів;

К₃ — загальна кількість робочих місць.

33. Зменшення чисельності зайнятих (ΔЧ), які працюють в умовах, що не відповідають вимогам санітарних норм:

,

де Ч₁, Ч₂ — чисельність зайнятих, які працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам до і після впровадження заходу, осіб;

Ч₃ — річна середньооблікова чисельність працівників, осіб.

34. Збільшення кількості машин, механізмів (ΔМ) та виробничих приміщень (ΔБ), приведених до вимог норм охорони праці:

,

де М₁, М₂ — число машин і механізмів, що не відповідають нормативним вимогам до і після впровадження заходу, шт.;

М — загальна кількість машин і механізмів, шт.;

Б₁, Б₂ — кількість виробничих приміщень, які не відповідають нормативним вимогам до і після впровадження заходу, шт.;

Б — загальне число виробничих приміщень, шт.

35. Зменшення коефіцієнта частоти травматизму ΔK₄:

,

де N₁, N₂ — кількість випадків травматизму відповідно до і після впровадження заходу;

Ч₃ — річна середньооблікова чисельність працівників, осіб.

36. Зниження коефіцієнта тяжкості травматизму ΔK_т:

де Д₁, Д₂ — кількість днів непрацездатності через травматизм відповідно до і після впровадження заходу.

37. Зменшення коефіцієнта частоти професійної захворюваності через незадовільні умови:

,

де З₁, З₂ — число випадків професійних захворювань відповідно до і після впровадження заходу.

38. Скорочення коефіцієнта тяжкості захворювання:

де Д_з1, Д_з2 — кількість днів тимчасової непрацездатності через хвороби відповідно до і після вжиття заходу;

K_з1, K_з2 — кількість випадків захворювання відповідно до і піс­ля вжиття заходу.

39. Зменшення числа випадків виходу на інвалідність (ΔЧ_і) внаслідок травматизму чи професійної захворюваності:

,

де Ч_і1, Ч_і2 — чисельність працівників, що стали інвалідами до і після проведення заходу, осіб.

40. Скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці:

,

де Ч_п1, Ч_п2 — кількість працівників, що звільнилися за власним бажанням через незадовільні умови праці відповідно до і після вжиття заходу, осіб.

41. Скорочення витрат робочого часу за рахунок зменшення рівня захворюваності (травматизму) за певний час ΔД:

де Д₁, Д₂ — кількість днів непрацездатності через хвороби або травми на 100 працівників відповідно до і після вжиття заходів;

Ч₃ — річна середньооблікова чисельність працівників, осіб.

42. Зростання продуктивності праці ΔW:

де З_в — вартість виробленої продукції за зміну на одного працівника промислово-виробничого персоналу;

Р_п — вартість річної товарної продукції підприємства.

43. Річна економія зарплати Е_з за рахунок зростання продуктив­ності праці при зменшенні рівня захворюваності і травматизму:

де Ч_ср — середньорічна чисельність промислово-виробничого пер­соналу;

З_р — середньорічна заробітна плата одного працівника з відрахуваннями на соціальне страхування.

44. Річна економія на собівартості продукції Е_с за рахунок змен­шення умовно постійних витрат:

де У — умовно постійні витрати у виробничій собівартості річного обсягу товарної продукції.

45. Економія за рахунок зменшення коштів на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності:

де П_д — середньоденна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності.

46. Річна економія за рахунок зниження рівня захворюваності:

Е_рз = Е_з + Е_с + Е_сс.

47. Розрахунок економічного ефекту:

48. Розрахунок економічного ефекту:

49. Приріст продуктивності праці на ділянці, %:

50. Приріст обсягу виробництва на ділянці, %:

51. Економія на ділянці по умовно постійних витратах, грн:

,

де У — річна сума умовно постійних витрат у собівартості продукції.

52. Економія від зниження капіталовкладень за рахунок поліпшення використання устаткування:

,

де Ф_б — балансова собівартість устаткування;

Е_п — нормативний коефіцієнт порівняльної економічної ефективності (0,15).