у цій структурі; охоплює наукові установи, промислові підприє­мства, інформаційні, сервісні та виставкові комплекси, комфортні житлово-побутові умови; користується різними державними пільгами;

Ч> інкубатор (бізнес-іпкубатор) — організаційна структура, яка має за мету створення сприятливих умов для ефективної діяльності новоутворених малих інноваційних фірм: надання при­міщень та необхідного обладнання на певний період, забезпечен­ня їх консультаціями з економічних та юридичних питань на пільгових засадах, організація інформаційного та рекламного за­безпечення, експертиза інноваційних проектів тощо.

Важливою умовою раціонального розміщення продуктивних сил і специфіки розвитку економічних районів є економіко-гео-графічне розміщення населених пунктів, їхні функції, що дає змогу визначити чинники розміщення, наприклад інноваційних елементів територіальної організації виробництва.

Характеристиками економіко-географічного положення мо­жуть бути: ^відстань до економічних центрів; ^> транспортно -географічне положення; ■=> віддаленість від джерел сировини; ^віддаленість від регіональних ринків; ^розподіл функцій в ієрархії центральних місць та ін.

Відповідно чинниками розміщення, наприклад технополісів, можуть бути: >наближеність міста чисельністю 200 тис. осіб; > наближеність до аеропорту або залізничної станції; >удоско­налена інформаційна мережа; >розвинута соціальна інфраст­руктура; > сприятливі життєві умови.

7.6. Трансформація економіки в ринкових умовах

У перехідний період мали б відбутися радикальні зміни вироб­ничої системи, спрямованої на активізацію процесів виробничої функції:

В = аТ(Т,К,,

де В — валовий випуск; Т — кількість зайнятої праці; К — кількість задіяного основного капіталу; а — параметр, який ха­рактеризує рівень технологій на даний час; величина постійна. 252

Політика реформ мусить мати на меті:

"і> досягнення високих темпів зростання капіталовкладень, що приведе до зростання капіталоозброєності (к = КУТ) і продук­тивності одного зайнятого (в - а/(к));

досягнення високих темпів зростання валового випуску — В;

-> зменшення матеріальних затрат ІО у валовому випуску В = ІО_пц_п + с!(2ц;

збільшення частки валового внутрішнього продукту \(10ц у валовому випуску в = іо + Тсі()ц.

Економічне зростання можливе за радикальних структурних перетворень, що мають охопити: - ■

Ч> правильний вибір національних політичних, внутрішніх і зовнішніх економічних пріоритетів, які гарантували б самофінан­сування України на найближчу перспективу і партнерську спів­працю з усіма країнами світу;

% створення інституційних умов для надходження прямих ка­піталовкладень;

% зміна якості основного капіталу, мислення та якості тру­дового капіталу;

встановлення оптимальних міжгалузевих пропорцій і роз­міщення продуктивних сил.

Принципи структурних перетворень. Структурні перетворен­ня в Україні повинні ґрунтуватися на декількох принципах:

Створення умов для розвитку конкуренції на основі спро­можності підприємств до самофінансування. У короткостро­ковій перспективі запорукою їх економічного зростання мають бути заходи заощадження затрат і змін організації структури; в середньостроковій перспективі можна за допомогою невели­ких обсягів капіталовкладень досягти значного прогресу в підви­щенні продуктивності.

-> Створення нових самостійних підприємств, здатних при­вабити іноземні капіталовкладення. Йдеться не про модерніза­цію існуючих, а про їх перетворення на підприємства, які відпові­датимуть вимогам ринку.

Трансформація централізовано керованих підприємств у ринкові, засновані на принципах самоуправління. її метою є орієнта-

— 253

ція на зменшення виробничих витрат, отримання прибутку. Процес підприємизації повинен відбуватися через:

■=> роздержавлення і приватизацію суспільної власності;

^> розукрупнення великих і створення середніх та малих підприємств;

°=> передання соціальних функцій державі;

<=> проведення горизонтальної промислової політики, яка повинна б мати на меті формування ринкових умов та забезпечення умов роз­витку відкритих приватних акціонерних товариств. Запровадження вільного ціноутворення та здійснення ефек­тивної політики мита і квоти.

Напрями економічних перетворень. Існує кілька напрямів еко­номічних перетворень, інституційне забезпечення яких може на­дати певні позитивні імпульси економічному зростанню.

/. Виробнича інтеграція. Підприємства України переважно втратили технологічні зв'язки з підприємствами колишніх союз­них республік. Багато в чому це було пов'язано з новими можли­востями отримувати сировину і напівфабрикати на вигідних умо­вах від інших постачальників або ж зникла в них потреба. Проте в багатьох випадках ці зв'язки в короткостроковій перспективі є єдиною можливістю пожвавити виробництво та збут.

Іншим напрямом є взаємна пайова участь вітчизняних та іно­земних партнерів в українських підприємствах. Важливо, щоб така участь виникала внаслідок прагнення самих підприємств, а вони зберігали необхідний мінімум незалежності, оскільки це відпові­дає вимогам індустріальної логіки.

2. Упорядкування видів і форм власності. Процес приватизації повинен завершуватися чітким відокремленням приватної та не-приватної власностей, що можливе завдяки:

• перетворенню бюджетних організацій і державних підпри­ємств за юридичною формою на компанії, тобто їх реформуван­ню у незалежні в бухгалтерському обліку підприсметва-юридичні особи;

• здійсненню реальної приватизації (переходу прав власності від підприємств до приватних суб'єктів економічної діяльності);

• подальшому поліпшенню ринкових умов, доцільному в серед-ньостроковій перспективі за такими напрямами:

■=> посилення ролі Фонду Державного майна України у проведенні приватизації як безповоротного процесу;

254

Розділ 7. Господарський комплекс України => визначення чітких форм і структур власності та контролю для

підприємств, які не підлягають приватизації; ■=> активізація пост приватизаційної політики для прискорення рест­руктуризації приватизованих підприємств через посилення їх фінан­сування та залучення капіталовкладень. 3. Активізація структурної політики регіонів щодо підпри­ємств, які розміщенні в областях і мають свої органи управління та формують бюджети. В Україні розміщення підприємств є не­рівномірне за кількістю і видами діяльності. Галузі, які сконцент­ровані в кількох регіонах і слабо піддаються реструктуризації, схильні до різкого спаду виробництва, скорочення робочих місць. Тому центральні та місцеві органи управління повинні активно підтримувати структурні перетворення, які триватимуть кілька десятиріч, щоб уникнути соціальних проблем. При тому важли­вим є:

% зміцнення економічного самоврядування областей;

Ч> розкрупнення об'єктів соціальної сфери за одночасної їх ре­структуризації;

Ч> створення регіональних ринків праці;

% запровадження праці з неповним робочим днем.

Зазначені напрями реорганізації управління і регулювання еко­номічних процесів з активнішим залученням регіонів покликані підвищити їхню роль як суб'єктів ринку.

Логіка реструктуризації. Стратегічною метою структурних перетворень є виробництво ВВП загалом і на душу населення, в якому переважатимуть продукти кінцевого призначення відповід­но до потреб населення та імпорту. Структура ВВП зумовлена структурою продуктивних сил і залученого основного та інших видів капіталу. Очевидно, що реструктуризація повинна розпо­чатися зі зміни структури капіталу і його організаційних форм, з мобілізації капіталовкладень і підприємизації. Судячи з досвіду розвинутих країн і специфіки сформованої в Україні економічної системи, її реструктуризація повинна забезпечувати:

виховання у всіх суб'єктів ринку, а особливо в керівної лан­ки, усвідомлення необхідності поєднання приватних, колектив­них, державних і національних інтересів;

мобілізацію грошових ресурсів і капіталовкладень, контроль за рухом грошей, капіталів і товарів;

-255