3. Відповідність складу комісії вимогам ст. 7 Положення. Вжиття органами влади та місцевого самоврядування заходів щодо ефективного залучення громадськості до роботи спостережної комісії.

До складу спостережних комісій входять представники громадських організацій, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та громадяни. Представники громадських організацій становлять, як правило, не менш як половину складу комісії. Для цього необхідно поінформувати громадські організацій та інші установи, підприємства, які функціонують на даній території або у міських чи загальноукраїнських масштабах, про створення спостережної комісії, її цілей, завдань, функцій. Це може відбуватися як через засоби масової інформації, так і направленням до конкретних установ, органів, об’єднань громадян запрошень взяти участь в роботі комісії.

До складу комісії не можуть входити судді, представники органів прокуратури, юстиції, внутрішніх справ, служби безпеки, кримінально-виконавчої системи, адвокати, а також особи, які мають не погашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість. Тому прокурори повинні додатково перевіряти, яким чином встановлювалась відсутність судимості у членів комісії.

4. Наявність плану роботи комісії, його якість, об’єктивність, обґрунтованість та реальність. Планування полягає у визначені і узгодженості цілей і завдань на майбутній період, вироблені найбільш раціональних шляхів та засобів їх досягнення з урахуванням особливостей оперативної обстановки, ресурсних можливостей, а також можливих (прогнозованих) змін обстановки. Контроль за виконанням запланованих заходів. Розподіл обов’язків між членами комісії.

Слід мати на увазі, що у планах повинно передбачатися: заходи щодо здійснення громадського контролю; проведення виховної роботи; влаштуванню звільнених від покарання тощо. Тобто розділи плану повинні відповідати основним завданням та функціям спостережних комісій з урахуванням стану справ на даній території, наявності тих чи інших проблем.

Оптимальний розподіл обов’язків між членами комісії полягає у закріпленні конкретного напряму роботи з урахуванням їх спеціальності та досвіду. Наприклад, працівникам органів охорони здоров’я доречно поручати вирішення питань медичного забезпечення, працівникам освіти – питань освіти, колишньому працівнику правоохоронних органів – питань взаємодії з органами і установами виконання покарань, контроль за дотриманням прав засуджених тощо.

5.При перевірках стану громадського контролю за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань прокурору необхідно висвітлити наступні питання:

1. Організація роботи.

1.1. Утворення спостережної комісії виконавчим комітетом міської (за винятком міст районного значення) ради, місцевою держадміністрацією.

1.2. Склад спостережної комісії, куди повинні входити представники громадських організацій (не менш як половина складу комісії), органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадяни. Слід мати на увазі, що до складу спостережної комісії не можуть входити працівники органів суду, прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, кримінально-виконавчої служби та адвокатури. Голова спостережної комісії погоджує відповідні постанови та подання органів виконання покарань лише після розгляду цих питань на засіданні комісії.

1.3. Додержання вимог закону при призначенні голови і секретаря спостережної комісії, органом, який її утворив, та обранні заступника голови комісії на її засіданні.

1.4. Доцільність визначення кількісного складу комісії, залежно від обсягу роботи.

1.5. Термін повноважень спостережної комісії, який складає три роки.

1.6. Наявність повідомлення органом, який утворив спостережну комісію, у засобах масової інформації про припинення повноважень комісії не пізніше ніж за три місяці до цього, а також про дострокове припинення членом комісії своїх повноважень, якщо таке мале місце.

Мати на увазі, що голова спостережної комісії, його заступник, секретар та члени комісії беруть участь у її роботі на громадських засадах.

1.7. Законність дострокового припинення своїх повноважень членом спостережної комісії, якщо таке мале місце.

1.8. Наявність у спостережної комісії печатки та бланку зі своїм найменуванням.

1.9. Проведення засідань, що є організаційною формою роботи, спостережної комісії в міру потреби, але не рідше ніж один раз на місяць та їх правомочність, тобто присутні на ньому не менш як половини її складу. Спостережні комісії, що утворюються обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, проводять засідання в міру потреби, але не рідше ніж один раз на квартал.

Засідання спостережних комісій проводяться безпосередньо в установах виконання покарань не рідше ніж один раз на квартал (на півроку).

1.10. Запрошення на засідання спостережної комісії представників громадських організацій, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органів та громадян.

Особливу увагу звернути на обов’язковість присутності представника відповідного органу або установи виконання покарань під час розгляду на засіданнях спостережної комісії матеріалів стосовно засуджених.

2. Діяльність голови комісії.

2.1. Організація роботи комісії, розподіл обов'язків між її членами, контроль та перевірка їх виконання.

2.2. Забезпечення підготовки та затвердження плану роботи комісії на півріччя (рік), визначення кола питань, які підлягають розгляду на черговому засіданні.

2.3. Участь у засіданнях комісій установ виконання покарань, які розглядають питання щодо зміни умов тримання засуджених, умовно-дострокового звільнення їх від відбування покарання, заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, та інформування про результати членів спостережної комісії;

- представлення комісії з питань, що належать до її компетенції, в органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форми власності;

- щорічного інформування громадськості через засоби масової інформації про результати діяльності комісії та подачі відповідного звіту органу, який її утворив.

Крім цього:

• періодичність та якість перевірок дотримання прав засуджених безпосередньо при відвідуванні установ виконання покарань;

• перелік питань, що охоплюються перевірками;

• узгодженість питань безперешкодного відвідування установ виконання покарань;

• проведення „раптових” виїздів до установ виконання покарань;

• організація особистого прийому засуджених (графік, журнали обліку, якість та повнота розгляду питань);

• наявність інформації щодо вжиття комісією заходів реагування на факти виявлених порушень прав засуджених;

• контроль за виконанням рішень комісій;

• узагальнення інформації щодо здійснення громадського контролю за певні періоди, її обговорення на засіданнях спостережних комісій, прийняття відповідних рішень тощо.

6.Стан залучення спостережною комісією громадських організацій, представників органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян до надання допомоги у створенні належних умов для тримання засуджених, їх матеріально-побутовому та медико-санітарному забезпеченні, здійсненні оздоровчо-профілактичних заходів, у створенні додаткових робочих місць для залучення засуджених до суспільно корисної праці.

7. Встановлення заходів соціального патронажу щодо осіб, звільнених від відбування покарання, сприяння розвитку мережі центрів соціальної адаптації та інших установ і організацій, діяльність яких спрямована на надання цим особам допомоги у соціальній адаптації.

8. Стан ведення обліку осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покарання. Організація громадського контролю за поведінкою цих осіб та проведення виховних заходів за місцем їх роботи (навчання) і проживання протягом невідбутої частини покарання.

Встановлюється наявність справи, до якої долучаються інформації органів і установ виконання покарань, як саме контролюється прибуття засудженого до обраного місця проживання, а також потреба останнього у допомозі того чи іншого виду тощо. Також необхідно звертати увагу на те, чи здійснюються комісією перевірки на підприємствах, де працюють засуджені, та стан виховної роботи, що з ними проводиться.

9.Законність прийняття рішень. Дотримання відповідної процедури його прийняття. Наявність необхідного кворуму при прийнятті рішення.

Рішення спостережної комісії повинно базуватися на законі, бути конкретним та чітким. Воно приймається відкрито, безпосередньо у залі засідання, більшістю голосів членів комісії. Доцільно, щоб проект рішення готувала саме та особа, яка проводила попереднє вивчення матеріалів чи брала безпосередню участь у підготовці інформації, за якою відбулося засідання. Кожне засідання завершується прийняттям відповідного рішення, яке відображається в протоколі. Рішення спостережної комісії оформляється постановою, яку підписує голова комісії

Результати перевірки відображаються у довідці, в якій прокурором зазначається, які напрямки роботи спостережної комісії перевірялись (не констатуючи при цьому, лише статистичні дані, а даючи їм правову оцінку), стан законності на кожному з цих напрямків, виявлені порушення чинного законодавства. Не повинні залишатись поза увагою і позитивні моменти в діяльності спостережних комісій.

Рекомендується висвітлювати у довідці причини та підстави оскарження рішень спостережної комісії до органу, що її утворив, або суду, їх загальну кількість, а також результати розгляду подібних звернень. Відповідно до п.12 галузевого наказу Генерального прокурора України копії довідок про результати перевірок, внесених документів прокурорського реагування у десятиденний термін з дня їх підписання надсилаються до прокуратур вищого рівня.

Прокурор при виявленні порушень закону зобов’язаний встановити всі обставини правопорушень, причини й умови, що їм сприяють. З огляду на це, прокурору надано право викликати посадових осіб та громадян, вимагати від них пояснень з приводу виявлених порушень. Важливим елементом нагляду є вимоги прокурорів щодо усунення причин порушень законодавства та умов, які їм сприяють. Доцільно інформувати органи виконавчої влади про стан діяльності спостережних комісій. З метою реального усунення виявлених порушень законів слід передбачати проведення обов’язкових перевірок у порядку контролю, а також обговорювати їх результати на відповідних нарадах.

Реагування прокурорів на виявлені порушення законів у діяльності спостережних комісій. За результатами проведених перевірок прокурори зобов’язані невідкладно вживати відповідних заходів реагування щодо усунення виявлених порушень законів, поновлення порушених прав і свобод громадян, притягнення винних посадових осіб до передбаченої законом відповідальності.

У межах наданих повноважень прокурор опротестовує рішення і постанови органів місцевого самоврядування і виконавчої влади, протоколи засідань комісій і прийняті ними рішення, що не відповідають вимогам закону, вживає заходів до їх скасування. Вибір та застосування прокурорами засобів реагування на порушення законів є одним із найважливіших питань тактики прокурорського нагляду. Закон України „Про прокуратуру” надає прокурору достатньо широкий простір для творчої діяльності, дозволяючи у багатьох випадках самостійно вирішувати, який засіб реагування доцільно застосовувати. Нерідко за результатами наглядової перевірки виникає потреба у застосуванні не одного, а декількох засобів реагування.

Згідно із законодавством засоби масової інформації мають право висвітлювати усі аспекти діяльності органів державної влади, в тому числі і тих, що виконують кримінальні покарання. Органи держав­ної влади зобов’язані надавати їм відомості про свою діяльність через відповідні інформаційні служби, забезпечувати журналістам вільний доступ до неї, не чинити на них будь - якого тиску і не втручатися в їх роботу. Засоби масової інформації можуть проводити влас­не розслідування і аналіз діяльності органів державної влади, їх посадо­вих осіб, давати їм оцінку, коментувати.

Відповідно до ч.2 ст. 24 КВК України представники засобів масової інформації та інші особи можуть відвідувати установи виконання покарань за спеціальним дозволом адміністрації цих установ або органів управління зазначеними установами.