15.2 Допуски, посадки і технічні виміри

Поверхня деталі в результаті обробки має нерівності у вигляді виступів і западин. Чистоту обробки деяких деталей можна помітити неозброєним оком, а інших тільки розглядаючи за допомогою пристосувань (мікроскопа чи лупи). Замір величини нерівностей (шорсткість - слід, залишений на поверхні при її обробці різальним інструментом у результаті пружної, пластичної деформації чи вібрації технічної системи) здійснюється шляхом порівняння з еталоном чи спеціальними приладами (профілографами чи профілометрами). У залежності від шагу по висоті нерівностей шорсткість підрозділяють на три групи: макрогеометрична - при висоті більшій за 1000; хвиляста - при висоті рівнів 50-1000; шорсткувата - при висоті менш за 50 мікрон.

Чисельні значення, що характеризують габаритні розміри деталі називаються розміром, що встановлюється шляхом виміру конкретних лінійних величин із допустимою погрішністю, називається дійсним розміром. Він розташований між двома граничними розмірами. Менший із двох розмірів називають найменшим, а більший - найбільшим граничним розміром. Розмір, щодо якого визначають граничний розмір, називають номінальним розміром. Він служить початком відліку відхилень. Граничне відхилення - це алгебраїчна різниця між граничним і номінальним розмірами. Різницю між найбільшим граничним і номінальним розмірами, називають верхнім відхиленням, а між меншим граничним і номінальним розмірами - нижнім відхиленням. Допуском називають, різницю між найбільшим і найменшим граничними розмірами.

Характер посадки, з'єднаних двох деталей, визначається різницею розмірів до збірки і характеризується легкістю взаємного переміщення. Вони розподіляються на посадку з зазором, натягом або перехідна посадка.

Під допуском форми і розташування розуміють найбільш допустиме значення відхилень форми і розташування деталі чи складального вузла на об'єкті. До основних видів відхилень відносяться відхилення від: прямолінійності, площинності, округлості, циліндричності, паралельності, нахилу, співвісності, симетричності, позиційності, а також радіальне і торцеве биття чи биття в заданому напрямку. На робочих кресленнях відхилення і допуски вказуються у вигляді спеціально прийнятих знаків, що прив'язують до базової поверхні чи осі симетрії. Знак, що символізує допуск відхилення форми чи розміру поміщають у рамку і з'єднують її з деталлю суцільною прямою чи ламаною тонкою лінією, шо закінчується стрілкою. Базова частина деталі (поверхня) позначається зачорненим трикутником, що також з'єднується тонкою лінією з рамкою.

Якість деталей (розміри І форма, одержувана при обробці і зборці вузла, виробу, апарата чи машини) тісно зв'язано з точністю обробки.

На результат перевірки якості деталі, проведений прямим виміром доступними приладами, впливає погрішність засобу виміру, а також умови, у яких він виконувався.

До нормальних умов вимірювання відносяться:

• температура навколишнього середовища 20°С;

• атмосферний тиск - 101324,7 Па (760 мм рт. ст.);

• відносна вологість - 58%.

Нормативні документи, застосовувані в промисловості, встановлюють правила, обов'язкові при проектуванні, виконанні будівельних і монтажних робіт, рекомендації з технічного переозброєння, а також при виробництві конструкцій, виробів і матеріалів. Дотримання запропонованих правил і норм забезпечує необхідний технічний рівень, якість, надійність, довговічність і зручність в експлуатації механізмів і машин, порушення може привести до аварій і непередбачених наслідків.

15.3 Термічна обробка деталей

Після ремонту виникає необхідність збільшити твердість окремих частин деталей або привести до норми повністю всю деталь. Це досягається за допомогою зміни внутрішньої структури металу під дією перемінної температури, ця дія називається теплообробкою. Вона складається з нагрівання до необхідної температури, витримки і охолодження з визначеною швидкістю.

До основних видів такої обробки сталі відноситься: відпал, нормалізація, гарт, відпуск та термічне поліпшення (відпочинок).

Відпал використовується для знімання внутрішнього напруження, наклепу та поліпшення механічних властивостей сталі. Для цього сталь розігрівають до температури 750-900°С, витримують при цій температурі, а потім повільно охолоджують до температури 400-600°С разом з піччю або на повітрі.

Нормалізація використовується для підвищення механічних властивостей металу та підготовки його до послі дуючої термічної обробки. Сталеву деталь розігрівають до температури 75()-90()°С, витримують при цій температурі, а потім охолоджують на повітрі.

Гарт проводять для підвищення твердості, зносостійкості сталі. Ця операція проводиться під час підігріву деталі до температури 780- 870°С, витримки деякий час при цій температурі та швидкому охолоджуванні в охолоджуючих рідинах (вода, масло).

Відпуск сталевих деталей проводиться для зменшення залишкових напружень та часткового зменшення твердості. Відпуск проводиться

підігрівом деталі до заданої температури та охолоджуванні.

Температура підігріву може бути низькою 140-23<У'С, середньою - 240-450°С, високою - 500-670°С.

Найпростіший вид "відпочинок" - розігрівають деталь до 200- 400°С потім охолоджують. Його проводять після обробки деталі під тиском: прокатці, штампуванню, куванню.