10.2 Загальні вимоги до робочих креслень

На робочих кресленнях допускається давати посилання на галузеві, державні стандарти і технічні умови, а в деяких випадках на стандарти підприємства. На кожен виріб виконується окреме креслення. Виключення складають групи виробів, що володіють загальними конструктивними ознаками, на які поширюються вимоги за ГОСТ 2.113-75. Кожне креслення забезпечується основним написом відповідно до ГОСТ 2.104-68. На кресленнях застосовують умовні позначки (знаки, лінії, буквене і буквено-цифрове позначення), установлені державним стандартом, вони застосовуються без роз'яснення. На робочому кресленні виробу вказуються розміри, граничні відхилення, шорсткість поверхні і інші дані, що необхідні для виготовлення, приймання і зборки. Виріб, при виготовленні якого передбачається припуск на обробку, після зборки або в процесі зборки, зображують на кресленні з розмірами і граничними вір^'пеннями, ІНШИМИ даними, ЯКИМИ ВОНО ПОВИНН»* "Оповідати після остаточної зборки. Такі розміри розташовують у круглих дужках і у технічних вимогах указується запис типу «Розміри в дужках - після зборки». На кресленнях деталі указується матеріал, з якого вона виготовляється. Позначення матеріалу повинне містити найменування матеріалу, марку І номер стандарту або технічних умов (наприклад: СтЗ ГОСТ 380-71; сталь 45 ГОСТ 1050-74).

Якщо деталь виготовляється із сортового матеріалу (кола, профілю, смуги, листа і т.п.), то в графі матеріал указується вид матеріалу у відповідному йому стандарті, над рисою вказуються стандартні показники, а під рисою вказуються позначення матеріалу згідно державного стандарту. У випадку якщо на деталі гострі крайки необхідно виготовити у вигляді круга, то на кресленні міститься відповідний запис. Якщо на кресленні нема ніяких указівок про форму крайок ребер, то це означає, що вони повинні бути притуплені.

Якщо деталь, що виготовляється за допомогою гнуття, а креслення не дає уявлення про дійсну форму і розміри окремих її елементів, то на кресленні показують часткове чи повне її розгорнення. На розгорненні наносять тільки ті розміри, що неможливо вказати на загальному виді деталі, над зображенням розгорнення міститься напис «Розгорнення».

Складальні креслення потрібно виконувати зорієнтованими, тому що вони розташовані на виробі, як правило, зі спрощеннями, що передбачаються ЄСКД, не вказуються скруглення, фаски, проточки, виступи і поглиблення і інші дрібні елементи. Складальне креслення повинне мати розміри, граничні відхилення, що повинні бути виконані і проконтрольовані по цьому кресленню: зазначений характер сполучення і метод Його здійснення, а також указується спосіб з'єднання окремих вузлів або деталей; указуються габаритні, приєднувальні і настановні розміри.

На складальних кресленнях усі складові частини нумеруються відповідно до позицій, зазначених в специфікації. Номера позицій наносяться на полках ліній-винесень, проведених від деталі на виробі, і групують або в одну колонку, або в рядок.

Якщо після зборки виробу на час транспортування або збереження потрібно встановлювати тимчасові захисні деталі (кришки, люки, заглушки), то на складальному кресленні ці деталі зображують так, як вони повинні бути встановлені при транспортуванні і збереженні.

10.3 Загальні вимоги до ремонтних документів

Експлуатаційні документи повинні бути розраховані на обслуговуючий персонал, що .йшов спеціальну підготовку по технічному використанню Й обслуговуванню виробу. При необхідності для деякого обладнання в експлуатаційній документації приводяться вказівки про особливості рівня підготовки обслуговуючого персоналу. Експлуатаційні документи розробляються на повноцінний виріб. До цих документів відносяться: технічний опис; Інструкції з експлуатації, технічному обслуговуванню, монтажу, пуску, регулюванню; паспорт, етикетка, формуляр; відомість ЗІП (запасні частини, інструменти, пристрої) і експлуатаційних документів; учбово- технічні креслення або плакати.

Ремонтні документи - це документи, призначені для підготовки ремонтного виробництва, ремонту і контролю виробу після ремонту. їх розробляють на вироби, що технічно можливо і економічно доцільне відновлення технічних параметрів і характеристик. Ремонтні креслення позначають буквою «Р». яка записується після креслення. Далі ставиться цифра, яка вказує категорію ремонтного розміру. Наприклад, номер деталі 205.00.002 РЗ позначає, що креслення деталі 205.00.002 є креслення ремонтне, а розміри його відносяться до третьої категорії. Якщо замість категорійного розміру на кресленні необхідно вказати підганяльний розмір, то після букви Р ставиться буква П тобто: 205.00.002 РП. Ремонтні документи розробляються на вироби незалежно від наявності таких же документів на його складові частини. Ремонтні документи розробляються на основі: а) робочої конструкторської документації; б) експлуатаційної документації;

в) аналізу ремонтопридатності виробу і його складових частин;

г) технологічної документації; д) аналізу тривалості, гарантійних термінів експлуатації виробу і т.п.

Способи ремонту, технічні вимоги до відремонтованого виробу, параметри, що визначають експлуатаційні характеристики виробу після ремонту повинні бути технічно обгрунтовані, а приведені в робочій конструкторській документації відхилення не ПОВИННІ погіршувати експлуатаційні характеристики.

До основних ремонтних документів (комплект документів) відносяться:

• посібник з капітального ремонту:

• технічні умови на капітальний ремонт;

• ремонтні креслення;

• норми витрати запасних частин і допоміжних матеріалів;

• відомість документів для ремонту.

Ремонтні креслення обладнання розробляють, коли ремонт на основі взаємозамінності, зношених деталей, які вийшли з ладу на нові, технічно не можливий або економічно недоцільний Ремонтні креслення дозволяють виготовити деталь з розмірами, що дозволяють встановлювати її замість зношеної. Нові розміри деталі поділяються на категорійні (остаточні) І приганяльні, установлені з урахуванням припуску на підгонку деталі «по місцю». На ремонтних кресленнях указуються лише тільки ті розміри, граничні відхилення, зазори й інші дані, що повинні бути виконані і перевірені в процесі ремонту і зборки виробу. Граничні відхилення лінійних розмірів указуються чисельними значеннями. Поверхня, що підлягає обробці виконується основною суцільною товстою лінією, інша частина деталі зображується тонкою суцільною лінією. Для деталей, які ремонтуються зварюванням, наплавленням і т.п., виконується деталь з розмірами для підготовки під подальший ремонт, при цьому вказується марка і розміри матеріалу, що рекомендуються для ремонту, а також номер стандарту на цей матеріал. Якщо при ремонті необхідно видалити основний шар і замінити його на новий, то шар деталі, що видаляється, зображують тонкою штриховою лінією з двома крапками. Нову частину деталі виконують на окремому ремонтному кресленні.

Якщо в процесі ремонту в складальному вузлі вводиться на місце монолітної деталі, збірна у виді втулки або стопора, то ремонтне креслення виконують як складальне.

Напис, таблиці, технічні вимоги на ремонтних кресленнях деталей і складальних одиниць виконують відповідно до вимог ГОСТ 2.316-68 ЄСКД.

11 Основні види зношування за ГОСТ 23.00^-78

Механічне зношування - зношування в результаті механічних впливів. До механічних впливів відносяться зусилля, прикладені до деталі: тиск випробовуваний судиною чи апаратом, тертя при відносному переміщенні одного тіла по поверхні іншого.

Найбільш розповсюджене зношування тертям - опір відносному переміщенню, що виникає між двома тілами в зонах зіткнення поверхонь. Тертя супроводжується виділенням енергії, тобто переходом енергії упорядкованих процесів в енергію неупорядкованих процесів (теплову) - тобто дисипація енергії. Розрізняють тертя без і з мастилом. Наявність мастила різко зменшує силу тертя і дисипацію енергії.

Знос ПІД дією сил тертя являє собою поступове руйнування поверхні металу, що супроводжується відділенням часток і зміною форм и тіла І особливостей поверхневих шарів матеріалу. Для збільшення терміну служби тертьових поверхо''" останні зміцнюються за допомогою відомих способів. У результаті тертя порушується поверхня, а, отже, змінюється склад матеріалу.

Руйнування під дією сил тертя обумовлено взаємним механічним, тепловим, хімічним І електричним впливом тертьових поверхонь, а також дією твердих часток, занесених ззовні на поверхню тертя. Результати цих впливів можуть проявитися в погіршенні властивостей деталі, підвищенні енергії на подолання сил тертя, що супроводжується появою звукових подразників і поломкою - самою небезпечною проявою механічного зношування. Вона може носити раптовий характер і стати причиною аварії (у самий невідповідний момент).

Поломка деталі чи поява на ній тріщини відбувається в результаті перевищення припустимих навантажень (звичайно в місцях концентрації напруги чи у перетинах ослаблених іншими видами зношування. Іноді причиною поломки можуть бути неякісне лиття, канавка, зварювання.

У той же час при самих ідеальних умовах експлуатації можливий поверхневий знос деталей.

Можливі причини поломки намагаються виключити шляхом обмеження і стабілізації навантажень (балансування деталей, що обертаються), а також планомірною профілактикою (оглядом, заміною мастила), оглядом і контролем, що дозволяє знайти тріщини в початковій стадії.

При будь-якій якості обробки тертьових поверхонь для них характерна шорсткість, шо при терті згладжується. Швидкість згладжування залежить від властивостей матеріалу і питомого тиску. У результаті згладжування відбувається відрив часток металу внаслідок втомних явиш.

Якщо виключити інші явища, то в результаті приробляння тертя зменшується і зношування припиняється. Таким чином, необхідно строго стежити за режимом обкатування нового обладнання, передбачаючи поступове збільшення навантаження на тертьові деталі.

Причиною стирання може бути також молекулярне зіткнення їх на окремих ділянках, при якому, як думають, відбувається їхнє злиття приварюванням. При відносному русі поверхонь місця приварювання руйнуються, і безліч часток відривається від поверхонь тертя.

Абразивне зношування відбувається в результаті дій твердих часток на поверхню тертя. Крім твердих часток, шо утворяться при стиранні, на тертьові поверхні попадає безліч дрібних часток у вигляді "•илу, піску, окалини, нагару. Вони заносять з навколишнього середовища разом з змазуванням чи утворюються за певних умов експлуатації. Вплив цих часток невеликий, якщо розміри їх менші за товщину шару змазування, у противному випадку відбувається інтенсивне стирання.

Коли абразивне стирання відбувається під дією твердих часток, зважених у рідині чи газі, говорять про гідро- чи газо-абразивне зношування.

Ступінь зношування залежить від фізико-механічних властивостей поверхні деталі і середовища, питомого тиску на поверхню контакту чи сили удару, відносної швидкості часток.

Ерозійне зношування розподіляється на гідроерозійне і газо- ерозійне в результаті впливу потоку рідини чи газу. Цей вид характерний для технологічних апаратів і трубопроводів.

Різновидом гідроерозійного зношування € кавітаційне зношування, наприклад, при русі твердого тіла (гвинта, мішалки, турбіни) щодо рідини, коли пухирці газу захлопуються поблизу поверхні, створюючи місцеве підвищення тиску чи температури.

Втомне зношування відбувається в результаті впливу на деталь протягом тривалого часу перемінних навантажень. При цьому деталі ламаються при напрузі значно меншій, чим межа міцності металу деталі.

Під перемінними навантаженнями розуміють напруги, що виникають під дією зусиль, що багаторазово змінюються по величині чи по напрямку.

Повне чи часткове руйнування деталі під дією напруги меншої, чим межа міцності, називають втомним зношуванням.

Різновидом втомного зношування є втомне викрихтування, шо відбувається внаслідок дії великих питомих тисків, при яких поверхня піддається деформації зминання.

При низькій якості обробки тертьових поверхонь фактична поверхня контакту менше теоретичної. У зв'язку з цим збільшується питомий тиск, випробовуваний поверхнями контакту. При досягненні граничного тиску відбувається деформація зминання ділянок, що виступають за середню поверхню контакту.

Часта зміна напрямку і величини навантаження на тертьові поверхні приводить до втоми металу і відшаровуванню окремих часток чи викришуванню.

Зношування при заїданні спостерігається в результаті схоплювання дотичних поверхонь. Воно полягає в г""бинному вириванні матеріалу, переносі його з однієї поверхні на іншу.

Унаслідок заїдання (задирів) на поверхні виникають канавки, шо збільшують інтенсивність зношування.

Заїдання може бути і при попаданні на тертьову поверхню великих абразивних часток. Досвідами і практикою встановлено, що найбільше часто це відбувається між тертьовими поверхнями деталей, виготовлених з однакового металу. Зношування заїданням приводить до швидкого виходу з ладу тертьових поверхонь.

Зношування може носити також характер задирів - ушкоджень поверхонь тертя у вигляді широких І глибоких борозен у напрямку ковзання.

Корозійне зношування - це найбільш розповсюджене зношування обладнання хімічних і нафтопереробних заводів. За ГОСТ 5272-80 під корозією розуміють руйнування внаслідок хімічної чи електрохімічної взаємодії металу з корозійним середовищем.

В результаті взаємодії металу і корозійного середовиша утворюються хімічні сполуки - продукти корозії. Кількість металу, перетвореного в продукти корозії за визначений час, називається корозійними втратами. Інтенсивність корозії характеризується швидкістю корозії чи швидкістю проникнення корозії.

Зношування в результаті механічного впливу, шо супроводжується хімічною чи електрохімічною взаємодією матеріалу із середовищем - називається корозійно-механічним зношуванням.

По механізму дії розрізняють два типи корозії: електрохімічну і хімічну.

При електрохімічній корозії в процесі взаємодії металу з корозійним середовищем (розчином електроліту) іонізація атомів металу і відновлення окисного компонента корозійного середовища протікає не в одному акті і їхня швидкість залежить від електронного потенціалу.

Цей вид характерний для металів, що знаходяться у водяних розчинах електролітів, у середовищі вологих газів і лугів.

При хімічній корозії - корозійним середовишем можуть бути кислоти, луги, розчини солей і т.п. По характеру прояву розрізняють наступні види корозії: суцільну, місцеву, пошарову, нитковидну, структурну, виборчу, міжкристалічна.

Тепловий знос відбувається на обладнанні, що працює при високих температурах у напруженому стані, при якому матеріал піддається повзучості і релаксації.

Повзучість полягає в повільній пластичній деформації під дією незмінного навантаження.

Релаксація мимовільне зниження напруги в деталі при незмінній величині її деформації під дією високої температури. Особливо чуттєві до релаксації деталі, що знаходяться в сильно напруженому стані (болти, шпильки, пружини запобіжних клапанів). Релаксація може привести до розгерметизації обладнання й аварії.