9.3.2. Щорічні додаткові відпустки

Крім щорічної основної -відпустки трудове законодавство України передбачає також надання для певних категорій праців­ників додаткових щорічних відпусток. Такі відпустки згідно із Законом України «Про відпустки», існують двох видів і надаю­ться: за роботу із шкідливими та важкими умовами праці та за особливий характер праці.

Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важ­кими умовами праці передбачена для працівників, які зайняті на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкід-

295

ливих виробничих факторів. «Список виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на що­річні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці» затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. № 1290^і.

Законом встановлена загальна тривалість цієї відпустки до 35 календарних днів. Конкретна тривалість відпустки визначається колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умови праці та часу зайнятості пра­цівника в цих умовах. Проте цією ж постановою від 17 листопа­да 1997 р. передбачено максимальну тривалість такої відпустки для кожного виробництва, професії і посади, що очевидно супе­речить п. 2 ст. 7 Закону України «Про відпустки» і обмежує пра­ва роботодавця та трудового колективу на встановлення конкре­тної тривалості щорічної додаткової відпустки за роботу зі шкід­ливими та важкими умовами праці. Право на цю щорічну додаткову відпустку мають лише ті працівники, що виконують роботи, передбачені вищезгаданим Списком.

Зазначений Список складається з 33 розділів, причому 32 роз­діли охоплюють окремі галузі економіки, а тридцять третій — містить перелік загальних професій за всіма галузями господар­ства. Це означає, що якщо працівник виконує роботу, яка місти­ться в переліках перших тридцяти двох розділів Списку, то пра­во на щорічну додаткову відпустку за шкідливі і важкі умови праці він матиме при умові, що підприємство чи виробництво, на якому працює, відноситься до відповідної галузі економіки.

Якщо ж конкретна професія чи посада передбачена розділом «Загальні професії за всіма галузями господарства», то додатко­ва відпустка надається незалежно від того, в яких цехах чи ви­робництвах виконують роботи конкретні працівники.

У тому випадку, коли виробництво зазначене без переліку конкретних професій чи посад, то правом на вказану додаткову відпустку користуються всі працівники, які там працюють.

Якщо працівники црацюють у шкідливих чи важких умовах праці неповний день, то зазначена додаткова відпустка надаєть­ся тривалістю пропорційно фактично відпрацьованому часу у цих умовах.

¹ Офіційний вісник України. — 1997. — Число 48. — С. 22. 296

У той же час, якщо у списку зазначено «постійно зайнятий», або «що постійно працюють», то до стажу, який дає право на цю відпустку, зараховуються лише ті дні, коли працівник фактично був зайнятий в цих умовах повний робочий день, встановлений законодавством чи правилами внутрішнього трудового розпо­рядку.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за робо­ту зі шкідливими і важкими умовами праці для працівників від­повідного підприємства встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами пра­ці. Така атестація робочих місць за умовами праці відбувається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про по­рядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 1 серпня 1992 р. № 442^і. При її проведенні враховується гі­гієнічна оцінка умов праці відповідно до «Показників та крите­ріїв умов праці, за якими надаватимуться щорічні додаткові від­пустки працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних з негати­вним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 31 грудня 1997 р. № 383/55².

Міністерство праці та соціальної політики України роз'ясни­ло, що у випадках, коли тривалість додаткової відпустки за ре­зультатами атестації робочих місць перевищує максимальну тривалість, вказану у Списку, відпустка може бути продовжена на кількість днів цієї різниці за рахунок власних коштів підпри­ємства. Оскільки максимальна тривалість такої відпустки для конкретного виробництва чи професії визначена вже згадуваною постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р., то Міністерство праці та соціальної політики України не мало достатніх підстав, аби передбачати тривалість відпустки більшу ніж передбачено цією постановою. Проте з огляду на ч. 2 ст. 7 Закону України «Про відпустки», можна вважати правомірним надання додаткової відпустки більшої тривалості за результата­ми атестації ніж це встановлено Списком лише в тому випадку, якщо її тривалість визначено у колективному договорі.

¹ Зібрання постанов Уряду України. — 1992. — № 9. — Ст. 211.

² Офіційний вісник України. — 1998. — № 4. — Ст. 167.

297

Ще одним видом щорічних додаткових відпусток, як було за­значено, є відпустки за особливий характер праці. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про відпустки» існує два види таких відпус­ток:

1. працівникам, робота яких пов'язана з нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особли­ вих природних географічних і геологічних умовах та умовах під­ вищеного ризику для здоров'я;

1. працівникам з ненормованим робочим днем.

Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, ро­бота яких передбачена «Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нерво-во-емоційним та інтелектуальним навантаженням або викону­ється в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на що­річну додаткову відпустку за особливий характер праці», затвер­дженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопа­да 1997 р. № 1290^і. При визначенні конкретної тривалості таких відпусток у календарних днях існує також законодавча недореч­ність, як і при визначенні тривалості відпусток за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці. Тобто як і у попередньо­му випадку ч. 2 ст. 8 Закону України «Про відпустки» визначає, що конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки за особ­ливий характер праці встановлюється колективним чи трудовим договором. Натомість, постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 р. зроблено спробу нормативно встановити тривалість відпусток за роботу з особливими умовами праці для конкретних виробництв і робіт.

Тривалість цієї відпустки залежить від часу зайнятості пра­цівника в умовах, що дають на неї право. Якщо ж у Списку біля відповідної професії чи посади зазначено «постійно зайнятий» або «що постійно працює», то до стажу, що дає право на цю додат­кову відпустку, зараховуються лише ті дні, коли працівник фак­тично працював у особливих умовах повний робочий день.

І нарешті, додаткова відпустка передбачена для працівників, які працюють на умовах ненормованого режиму робочого часу. Вони користуються правом на щорічну додаткову відпустку три-

¹ Офіційний вісник України. — 1997. — Число 48. — С. 22. 298

валістю до 7 календарних днів. Конкретна тривалість цієї відпу­стки, а також перелік категорій працівників, яким вона надаєть­ся, встановлюється колективним договором.-

Така відпустка надається як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, а також необхідність періодичного виконання службових обо­в'язків в умовах понад норму робочого часу. Щорічна додаткова відпустка за ненормоваций робочий день надається пропорційно часу, відпрацьованому на роботі, посаді, що дають право на цю відпустку.